Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Коли багато фальші, коли брехня господарює, добре, що є люди, які відстоюють справжні цінності”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

ВОЛЬОВИЙ, ТЕРПЛЯЧИЙ, ШЛЯХЕТНИЙ ДМИТРОВІ СТЕПОВИКУ — НА 70-РІЧЧЯ

Слово Просвіти, №41 за 2008 рік

невідомих гравюр. Він довів, що українські художники у XVII столітті створили багато ілюстрацій для книжок іноземних видавництв. Я помітив, що у Дмитрові крім лагідності, товариськості, готовності допомогти ближньому (думаю, що це не лише наслідок християнського виховання, а родова риса Степовиків, наскільки я їх знав, особливо матір Марію), притаманні велика працелюбність і природжена схильність до науки. Ще тоді, коли ми лише починали будувати свою наукову кар’єру, усвідомлював, що він далеко піде. І не помилився. Працюючи поруч з ним в Інституті мистецтвознавства, фольклористики й етнології, я бачив, які перепони й палиці в колеса йому ставили у відділі образотворчого мистецтва інституту й поза ним. Причин цього було дві: заздрість і підозра в українському націоналізмі. Він писав книжки й друкував їх у престижних київських видавництвах “Наукова думка” й “Мистецтво”. “Це видавництва для академіків, а не для кандидатів наук”. Як таке можна терпіти? Радянська система мала багато засобів, щоб зупинити людину будь-де: на виробництві, в літературній чи мистецькій творчості, в науці. Я в цьому переконався іна собі, і на багатьох колегах, на прикладі Дмитра — особливо. Дмитро Степовик досліджував релігійне мистецтво, а це додаткова причина, щоб жалити й інтригувати. Якось Дмитро показав мені один з численних листів до нього з погрозами, а це було після виходу в світ його перших монографій з мистецтвознавства у середині 70-х. Лист, пам’ятаю, було написано червоним чорнилом і, звичайно, російською мовою. Дмитра залякували, що наклад його книжки “вовремя остановлен и изъят; причина: книга богомазная, несовременная, некоммунистическая, националсоциалистская”. Підпис нерозбірливий — полковник “разведуправления СССР” наказував авторові надалі писати “краткие статьи, только правильные, только советские, коммунистические”. Такий був час. Звичайно, накладів Дмитрових книжок не “изымали”, “не зупиняли, не нищили”. Це було написано, щоб залякати молодого науковця — може, злякається, зігнеться? Але Дмитро не з таких. Його працелюбності, відданості науці не могли не помітити недоброзичливці. Але, на щастя, є ще в Національній академії наук України люди неупереджені й об’єктивні, їх переважна більшість. Славістичні дослідження Дмитра Степовика було відзначено нагородами в Болгарії й Україні (Дмитро написав і видав чотири монографії з болгарського образотворчого мистецтва і його зв’язків з українським), а за дослідження в галузі українського варіанту стилю бароко президія Національної академії наук України присудила йому престижну академічну премію ім. Івана Франка. І все ж у радянську добу Дмитрові Власовичу як науковце-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин