Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“…продовж милість Твою на людей Твоїх… мир утверди, ворожі країни усмири…”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

ЧЕРНЕЦЬ І ПИСЬМЕННИК 28 вересня — Іларіона, митрополита Київського

Слово Просвіти, №41 за 2008 рік

У довір’я князя Ярослава Мудрого Іларіон увійшов досить швидко, став йому найближчим порадником, тому вибір його на митрополита був не випадковим. Після завершення військових дій з Візантією, які для князя Ярослава були фактично поразкою, Іларіон став виразником нового ставлення Київської Церкви до Константинопольського патріархату. Крім усього, він був визначним проповідником і першим помічником князя в церковно-будівничій справі. Митрополит Іларіон освячував побудований Ярославом Мудрим поряд із Софійським собором у Києві Свято-Георгіївський храм. Цей день Українська Православна Церква святкує 9 грудня. Проте після смерті Ярослава Мудрого 1054 року літописи більше не згадують про митрополита Іларіона — можливо, його усунули від управління Київською митрополією, адже вже 1055 року натрапляємо у літописах на ім’я нового митрополита Київського Єфрема, знову грека. Слід зауважити, що існувала думка, наприклад, архієпископа Волинського і Житомирського Модеста, що митрополит Іларіон і схимник Іларіон, що спочиває в Дальніх печерах, — одна особа. А ще Іларіона ототожнювали з ігуменом Києво-Печерським Никоном. Зупинимося на літературній діяльності митрополита Київського Іларіона — на тому, чим найбільш відомий він у наш час. Коротка назва головного його твору — “Слово про закон і благодать”. Написано його 1049 року, тобто до вступу Іларіона в митрополичий сан. Автор цієї статті користувався перекладами “Слова” сучасною українською мовою, який здійснили митрополит Канадської Церкви Іларіон (Іван Огієнко), а також Володимир Крекотень та Василь Яременко. За мистецьким рівнем “Слово про закон і благодать” уже тоді стало поряд із найкращими візантійськими церковними творами. Але передусім це була своєрідна програма для тодішніх священнослужителів Київської Церкви, поборників церковної автокефалії. Висловлені у творі ідеї мали велике значення й для самої держави — Київської Руси-України. “Слово про закон і благодать” складається з трьох основних частин: зіставлення Старого і Нового Заповіту, тобто закону і благодаті; похвала поширенню християнства, особливо на Русі; похвала Володимиру Святославовичу, його синові Ярославу та народу руському. У першій частині автор розглядає переваги Нового Заповіту над Старим, показує, що закон, даний через Мойсея, лише на відповідний час, щоб підготувати людей до прийняття благодаті. Царство благодаті засяяло для нас з народженням Ісуса Христа, і тоді закон мав відійти, адже він був призначений для біологічної сутності людини, а благодать — для духовної. Іларіон стверджує, що суть розвитку людської історії полягає в тому, що закон і благодать протилежні одне одному. Закон був лише для іудейського народу, його змінила благодать, призначена для всього людства, а не для богообраних. Іудеї Ісуса Христа не прийняли, бо людям не відкрита благодать через дотримання закону: “Відійшло-бо світло місяця, коли засяяло сонце, так і закон, коли благодать з’явилася. Іудеї-бо при свічі закону шукають собі оправдання, християни ж при благодатнім сонці спасіння собі знаходять… Християнське спасіння благодатне й щедре і шириться на всі краї земнії”. Про поширення християнства, про місце окремих народів у за-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин