Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Весь видимий і невидимий світ зберігається у скарбниці нашої пам’яті”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

ЦІКАВО ЗНАТИ

Слово Просвіти, №41 за 2008 рік

Сірий журавель. Малюнок з Червоної книги Білорусі, 1981 р. ка місяців, навчившись літати, разом з батьками навідує навколишні поля й луки, хоч ночувати всі повертаються у хащі. А вже з першими холодами на початку вересня збираються у малі ватаги, до яких підійти майже неможливо, бо виставляють пильну сторожу. Але ті, хто бачив і чув, розповідали, як розпачливо курличуть журавлі, як вони низько і важко летять, прощаючись із рідними місцями. Пищу я, мов ластівка чи журавель — скаржився на свою хворобу цар Єзекія в молитві, благаючи Господа зглянутись на нього (Ісая, 38 : 14). В інших перекладах цар каже скиглю або кричу. У журавлиному курликанні одним чується кру-кру, іншим — “крон-крон”, ще комусь — “крау”. Мабуть, тому німці звуть його “краніх”, англійці — “крейн”, латиною ж назва журавля — “грус”. У слов’ян він зветься “журав”, “журавль”, і це, напевно, через тужну, журливу тональність його голосу під час відльоту. Як у пісні Богдана Лепкого: “Заки море перелечу, крилонька зітру”. Бо і людина, змушена шукати долі на чужині, може не повернутися з-за моря. Саме у повітрі журавлі доводять свою неповторність. Летять клином, що складається з двох ланцюжків, чи то ключем, у якому лідери міняються місцями. При цьому їхнє “крау-крау” нерідко чути з такої високості, куди не сягає людський зір. Та кожного птаха, хоч би як високо він летів, журавлі зауважують. Розповідають, як журавель, сидячи в клітці, сигналом тривоги покликав на допомогу всю зграю. Як тільки він засурмив, шнур журавлів у небі розсипався, їхній ключ закрутився колесом і вони опустилися на подвір’я, де тримали невільника. Як і лелеку, журавля вважають мудрою і шляхетною істотою. Давні греки уявляли його провідником інших тварин. Вони припускали існування на Півночі (тобто у нас) країни Геранії, де хатні журавлі стережуть худобу. І справді, приручений журавель легко звикає до людини і навіть порядкує на пташнику, бо сильніший від усієї “дрібноти”. Зачувши лементування, подає поважний голос, і бійка припиняється. Особливо любить розбороняти півнів, бо що там їхні дзьоби порівняно з довгим і гострим журавлиним! …Вони не ширяють у височині, як це роблять лелеки, дочекавшись теплого вітру. Журавлі летять цілеспрямовано, енергійно вимахуючи крильми. Під час міжконтинентальних подорожей долають великі відстані над морями, незалежно від погоди. За Балканами вони розминаються з лелеками і летять над Середземним морем навпростець до Єгипту. Так, сірі літуни випереджають білих. Зупиняються наші журавлі у Центральній Африці, на Білому Нілі. Проте відомі й випадки зимівлі в Палестині, що науково підтверджує знайомство з українським сірим журавлем старозаповітних пророків. Оскільки вони повертаються на батьківщину на місяць пізніше від лелек, то й можуть довше побути біля папуг і крокодилів, у краю вічного літа, поблизу екватора. Та навесні нечутні голоси знову покличуть їх на далеку Північ, в Україну. Як мало кому з інших птахів, звірів і навіть людей, журавлеві важко знайти собі пару. До того ж дорослим він стає лише шестирічним. Тому чимало їх, хоч скільки танцюють, залишаються самітниками до кінця життя. Та й ворогів у них багато: хижі звірі, нерозумні мисливці, ще й отруйні хімікати на полях… Ось чому на всю країну залишилося тільки 150 пар сірих журавлів, та й то у важкодоступних місцях Полісся. Звичайні колись, тепер ці птахи прописані у Червоній книзі України, що є державним актом про рідкісні істоти, яким загрожує зникнення. Якщо побачите в небі журавлиний ключ, почуєте довге мелодійне курликання — вважайте себе щасливим обранцем Долі. лончелі, скрипки, фортеп’яно. Іншого разу подав її у варіаціях. На тему цієї пісні написав варіації німецький композитор, основоположник німецької романтичної опери Карл-Марія Вебер. Цю мелодію переклав для арфи французький музикант Моріс Дальвімор. Одну з найцікавіших варіацій створив італійський композитор Т. Граєтта. Пісня увійшла до фольклору угорського і болгарського народів, стала популярною у США, Канаді, Великобританії та в інших країнах світу. Отак пісня “Їхав козак за Дунай” українця Семена Климовського зажила світової слави. ЇХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ Слова і музика Семена Климовського Їхав козак за Дунай, Сказав: “Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький, Неси та гуляй!” “Постій, постій, козаче, Твоя дівчина плаче, Як ти мене покидаєш, — Тільки подумай!” “Білих ручок не ламай, Ясних очок не стирай, Мене з війни зі славою К собі ожидай!” “Не хочу я нікого, Тільки тебе одного, Ти будь здоров, мій миленький, А все пропадай!”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин