Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Весь видимий і невидимий світ зберігається у скарбниці нашої пам’яті”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

ПОЧУТИ ГОЛОС ЖУРАВЛЯ

Слово Просвіти, №41 за 2008 рік

Андрій ТОПАЧЕВСЬКИЙ Продовження. Поч. у ч. 3, 5, 8, 10, 12, 14, 17, 19, 22, 24, 26, 28, 31, 33, 35, 36, 39 за 2008 рік. Впізнати його неважко. Більший від лелеки, але забарвлений скромно: увесь попелястий, крім червонуватої лисини на тім’ї, а кінці крил — чорні. Навіть довгі, “цибаті” ноги і дзьоб мало відрізняються від загального захисного забарвлення. Та камуфляж, на жаль, вже не рятує його. Колись володіння с і р и х ж у р а в л і в поширювалися на всю Північну і Східну Європу. Нині ж їхні гніздів’я настільки скоротилися, що у більшості країн журавлів охороняє закон. “Бавляться повітряними іграми”, — писали про них зоологи у XIX сторіччі. Згодом став зрозумілим особливий зміст цих забав. Різноманітно кружляючи, здіймаючись і падаючи, то розтинаючи повітря сильними широкими крилами, то застигаючи майже нерухомо, журавлі повільно танцюють. І раптом — поривчасті, швидкі рухи, коли птах кланяється і присідає, стрибає з розпущеними крильми, прагнучи привернути увагу журавки. Це буває навесні, шлюбної пори, коли молоді журавлі залицяються й паруються. І хоч цей заповітний ритуал вони виконують раз у житті й побачити ігри журавлів мало кому щастить, але найдавніший в Україні танець так і зветься — “журавель”. “Не кричали журавлі, як з вирію летіли”. Мудра приказка нагадує, що повернення додому — не привід для лементу. І справді, вони ніби й не поспішають, бо у березні бачимо сірих журавлів на чорноморському узбережжі, й лише наприкінці квітня, коли дні стають довшими, вони опиняються на батьківщині. Це помітили віддавна: “Прилетіли журавлі й полудень принесли”. На відміну від лелек, це відлюдькуваті створіння, чиє життя приховане від нас непролазними лісовими болотами, багнистими заплавними заростями. Проте назва ж у р а в л и н а зовсім не свідчить про цікавість птахів до кислої болотної ягоди. Натомість жартівлива пісня на Зелені свята “Унадився журавель до бабиних конопель” підтверджує, що ці птахи не обминають полів. Увіткнувши в землю дзьоб, журавель підважує коріння, витягуючи з-під нього різних ко- З ІСТОРІЇ ПІСЕНЬ Володимир КАПУСТІН, письменник Широкий і глибокий голубий Дунай б’є хвилями у береги. Козаки розбудили його, розтривожили… Тисячі вершників, стільки ж коней пливли, долаючи течію, широчінь ріки, а на мілині виходили на низький похилий берег, розсипаючи бризки води. Вершники сушили свій одяг, розіславши його на гарячому піску, розвісивши на гілках кущів і дерев. А потім, обравши зручне місце, відпочивали у затінку, під кронами дерев, підклавши під голови сідельця. Неподалік на зеленому лузі коні смакували розкішну соковиту траву. За ними пильнували джури — молоді хлопці. Козаки гомоніли, згадували, як за Дунаєм у жорстокій битві розбили велике турецьке військо. Пом’янули полеглих побратимів. А тим часом джури, які не доглядали за кіньми, хутко назбирали гілок, розклали багаття. Потріскують палаючі гілки. У казанах кипить, вариться смачна козацька страва — куліш із салом. Пообідали. У степу спала спека. Ще й повіяв свіжий вітерець. Повітря запахло духмяними чебрецями та гірким євшаном. Кожен козак згадав домівку. Осідлали коней, вирушили в дорогу. Загони їхали на відстані один від одного. Погойдуються вершники, хилить на сон. Час підбадьорити козаків. Кремезний сотник докурив люльку і звернувся до побратимів: — Козакам мовчки їхати не годиться, та й сумувати не варто. Із походу повертаємося додому з перемогою. Чи не так?

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин