Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Голодомор використали для придушення прагнення української нації до незалежності”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

ПАМ’ЯТЬ ЗАКЛИКАЄ

Слово Просвіти, №41 за 2008 рік

Український інститут національної пам’яті спільно з Національною академією наук України провів міжнародну наукову конференцію “Голодо6 мор 1932—1933 років в Україні: причини, демо6 графічні наслідки, правова оцінка”. Мета конференції — обмін результатами наукових досліджень щодо причин та наслідків Голодомору 1932— 1933 рр. в Україні та інших реґіонах колишнього СРСР; обговорення сучасних проблем правової оцінки Голодомору в Україні 1932— 1933 рр.; розроблення рекомендацій щодо вдосконалення державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті українського народу. Участь у заході взяли провідні українські та закордонні дослідники Голодомору, представники центральних органів виконавчої та законодавчої влади, громадських організацій, ЗМІ. Зокрема академік НАН України, в.о. голови Українського інституту національної пам’яті Ігор Юхновський; академік-секретар Відділення історії, філософії та права НАН України Олексій Онищенко; член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук (Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України) Елла Лібанова; суддя Богдан Футей, Владислав Верстюк (Український інститут національної пам’яті); Станіслав Кульчицький (Інститут історії України НАН України); Віктор Кондрашин (Пензенський державний педагогічний університет ім. В. Бєлінського); професор з Мельбурна Стефан Віткрофт; д-р Роман Сербин (Монреаль); професор Університету Альберти Іван-Павло Химка (Едмонтон, Канада); д-р Інституту національної пам’яті Роберт Куснєж (Краків, Польща); доктор економічних наук Ірина Курило (Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України) та інші. Учасники конференції розглянули й тезу про те, що голод 1932—1933 років переживало населення інших реґіонів Радянського Союзу — Поволжя, Казахстан, Кубань. Але Голодомор в Україні вирізнявся штучністю і зумисністю, спрямуванням на нищення осердя української нації — селянства. Пробуджена Українською національною революцією 1917—1921 років Україна швидко відроджувалася, маючи значні людські й економічні ресурси. Політика українізації на кінець 1920-х років вийшла далеко за межі, які встановили більшовики. Зростання української національної свідомості набуло загрозливих для більшовиків масштабів. Відмова радянської влади від Нової економічної політики і посилення тиску на українське селянство спричинили масовий спротив селян. Поруч із соціально-економічними вимогами українське населення висувало гасла за відновлення власної державності. Саме з цих причин радянське керівництво зробило акцент на фізичне знищення української нації, передусім села, виснаження матеріальних і духовних ресурсів України. Влада намагалася деморалізувати інтелігенцію і зробити з постголодоморних українських селян покірних і безвільних колгоспників. Тож Голодомор використали для придушення прагнення української нації до незалежності, знищення соціально-економічної бази української національної ідеї. Тому Голодомор 1932—1933 років в Україні, згідно зі статтею 2 Конвенції від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, дає підстави стверджувати про геноцид українського народу. Інф. наступних документах щодо відпуску зерна для України. Тобто тоталітарний режим, забравши всі харчі в українських селян, допомогу пропонує лише активу. Одним із виявів використання допомоги як репресивного заходу стала організація харчування голодуючих через колгоспи. Тобто їжу могли отримати лише ті, хто працював у колгоспі. Одноосібники, а також ті колгоспники та їхні діти, що лежали опухлі від голоду і не мали сил вийти на роботу в поле, були приречені на голодну смерть. Результатом допомоги став пік смертності від голоду в березні—травні 1933 року, тоді, коли Україна нібито отримувала продовольчу допомогу. Підсумовуючи прес-конференцію, академік І. Юхновський подякував російським колегам за публікацію матеріалів, що стосуються Голодомору, наголосивши, що деяких з них українська сторона ще не має. Водночас він висловив жаль із приводу перетворення російськими чиновниками загалом позитивного факту оприлюднення раніше закритих документів на політичну акцію, спрямовану проти намагань українських вчених відновити історичну правду й назвати винних у злочинах проти людства й людяності. “Ми ніколи не опустимося до того, щоб звинувачувати в геноциді українців російський народ, — сказав І. Юхновський, — але ми хотіли б достеменно з’ясувати причини й природу тих злочинів, покарати винних і надати вичерпну оцінку тим страхіттям, до яких призвела комуністична ідеологія та її конкретні представники”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин