«Просвіта» · “Їх об’єднували сповідувані демократичні ідеали і любов до України та її народу”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
ЗАХИСНИК УКРАЇНСТВА
Слово Просвіти, №41 за 2009 рік
Олена ШУЛЬГА Фото Оксани ПРИХОДЬКО
Коли ми із сестрою були маленькими, мама нам співала: Ой на горі, горі сидить зайчик, Він ніжками чеберяє. Аби такі ніжки мала, То я б ними чеберяла, як той зайчик. Уже дорослою я дізналася, що зокрема цю пісеньку записала від моїх земляків Олена Пчілка, коли разом із дітьми їздила волинськими селами, збираючи фольклор. Із нагоди 150-річчя із дня народження письменниці, фольклористки, просвітянки, громадської діячки 2009-й оголошено на історичній Волині (сюди входять Рівненська, Волинська, частина Житомирської й Тернопільської областей) Роком Олени Пчілки. Саме на Волині минули найплідніші, найкращі роки Ольги Петрівни Драгоманової-Косач, тож вдячні краяни вирішили пошанувати подвижницьку працю, повернувши її ім’я з напівзабуття. Переважна більшість знає із радянського шкільного курсу української літератури Олену Пчілку як матір Лесі Українки, з якою велика пролетарська письменниця часто конфліктувала через розбіжності у поглядах. Насправді все відбувалося далеко не так, і коло інтересів Ольги Петрівни було набагато ширше. Про це вирішили розповісти загалові рівненські просвітяни, влаштувавши в обласному музично-драматичному театрі науково-мистецьку імпрезу “Олена Пчілка — громадська діячка, письменниця, науковець, просвітянка”. Організаторкою й натхненницею заходу була Світлана Ніколіна, голова Рівненського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Т. Шевченка, голова обласної організації УНП, а головним “двигуном” — Наталя Савчук, член правління обласного об’єднання “Просвіти”. Саме завдяки цим
Дора ТИМОШЕВСЬКА, відповідальний секретар Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка
В інституті культури і мистецтв Луганського національного університету імені Тараса Шевченка майже десять років діє студентський театр української поезії “Симфонія душі”. Засновник і художній керівник самобутньої творчої організації — просвітянин, народний артист України, професор Володимир Калашников. Творча своєрідність цього театру в тому, що кожен артист-студент обирає собі поезію, яка йому найбільш імпонує. Опрацювавши твори на заняттях з виразного читання, студенти об’єднуються в групи і створюють поетичні вистави. Таких вистав поставлено вже понад два десятки. Нинішня вистава перлиться поезією Богдана Ігоря Антонича, творчість якого мало відома загалу Луганщини. Кілька студенток другого курсу, поринувши у поетичний світ Б. І. Антонича, створили виставу “Золоте перо ночі”. Сценарій, який скомпонувала Ганна Ненько, на перший погляд абстрактний, його головна думка та, що кожній людині важливо, щоб її розуміли. Вступне слово про поета-лемка Б. І. Антонича підготувала студентка Дарія Ільїна. Її слово було лаконічним за обсягом, об’ємним
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ, м. Ірпінь Київської обл.
Нещодавно у Києві вийшла друком книжка професора Андрія Катренка і доцента Ярослава Катренка “Їх об’єднували сповідувані демократичні ідеали та любов до України і її народу”. Видання містить листи видатного діяча українського національного руху Іллі Шрага до Михайла Грушевського. У вступі автори розповідають про життя і діяльність Іллі Шрага. Він народився 23 серпня (4 вересня) 1847 року в містечку Седневі на Чернігівщині. Його батько — німець, мати — українка. Іллю виховувало коло освічених людей, не байдужих до ліберальних ідей, української мови. Любові до України сприяло й навчання у Чернігівській гімназії, де вчителювали Л. Глібов та І. Дорошенко. На частину молоді міста великий вплив мала освітня й культурна діяльність Чернігівської української громади. Ілля Шраг згадував: “Ще в гімназії, коли я був у 3 класі, на мене велике враження зробила “Наталка Полтавка”, яку було надзвичайно добре виставлено… Під впливом “Наталки Полтавки” я і деякі з товаришів захопились українством, — звичайно, більш з околишнього боку, поробили собі українське вбрання”. Чимале враження на гімназиста справили політичні арешти місцевих “громадівців” О. Тищинського, С. Носа, І. Андрущенка і розправа над ними тогочасної влади. Впливало на юного Шрага спілкування з поетом, членом Київської української громади М. Вербицьким. Навколо Вербицького гуртувалася молодь, яка записувала українські слова для “Словника”, читала “Основу” і “Записки о Южной Руси”. Популярними се-
Луцькому районах. Її так вразило побачене, що написала поему “Гульча”, яка належить до раннього періоду творчості. Тож на імпрезу прибули просвітяни села Гільча Здолбунівського району, вокальний гурт “Мірина” Здолбунівського районного будинку культури, які співали пісні, що їх записала Олена Пчілка в краї. Учні Гільчанської школи зачитали опис джерела Святого Миколая із поеми Олени Пчілки “Гульча”. Джерело те бринить і нині, воно, мабуть, пам’ятає Тараса Шевченка, коли він мандрував з Острога до Дубна. Участь у святі взяли діти — вихованці дошкільного навчального закладу №44 “Попелюшка” Рівного. Вони представили композиції “Коти” і “Зайчик”, тексти яких Олена Пчілка записала на Волині. До участі в імпрезі запросили науковців: кандидата філологічних наук, доцента Рівненського гуманітарного університету Раїсу Тхорук і завідувача відділу етнографії Рівненського обласного краєзнавчого музею, заслуженого працівника культури України Аллу Українець. Раїса Тхорук виступила з доповіддю “Культурницькі ідеї як письменницькі стратегії Олени Пчілки”, Алла Українець — “Особливості вишивального мистецтва Волині в контексті наукових праць Олени Пчілки”. Відомо, що Олена Пчілка, ще живучи у Звягелі, збирала зразки вишивок. Згодом, у Луцьку й Колодяжному, вона розширила коло пошуків, залучила до праці дітей, і саме завдяки їм сучасники можуть ознайомитися з тогочасним вишивальним мистецтвом, досліджувати його. Раніше не прийнято було говорити про Олену Пчілку як значну постать в нашій науці й культурі. А це була жінка із сильним характером, талановита, терпляча, працьовита й наполеглива. Тепер її ім’я звучить у краї на повен голос як утвердження чину, духу, що не вгасає у віках.
ред юнацтва були пісні “Ще не вмерла Україна”, “Вже більше літ двісті”, “В полі доля стояла, бровоньками моргала”. Згодом Іллю Шрага за участь у студентських заворушеннях разом із десятками товаришів відрахували з юридичного факультету університету. Проте він екстерном склав іспити при Київському університеті й здобув ступінь кандидата права. Шраг почав працювати адвокатом. З початком 1890-х Ілля Шраг брав активну участь в українському національному русі. З 1892-го до 1895 року він опублікував дев’ять статей на шпальтах львівської газети “Правда”. Ілля Шраг виступав за розвиток самоврядування і закликав українців наполегливіше боротися за національні права: “Свідомі Українці повинні б як мога частіше і виразніше виступати серед громади та, де можна, і перед урядом Українцями, а не загальноросами”. Ось рядки зі статті Шрага за 1893 рік, написані ніби про сьогодення: “Велику силу при сучасних обставинах мають тепер усякі урядовці, і не диво — бо на урядові посади усі тепер пруться, навіть і колишні супротивники уряду; дивишся, “інтелігент” лає і уряд, і урядників, а на другий день бачиш — сей самий “інтелігент” придбав уже собі урядову посаду і вже зовсім на другий бік верне, іншу пісню співає. Люд тепер наляканий, забитий, на урядових суду не знаходить, та й шкода шукати: урядники оден другого покривають, себто задля того, щоб піддержати “власть”, піднести “авторитет правительства”. 1906 року Іллю Шрага обрали депутатом І Державної Думи, де він очолив українську фракцію. У серпні—вересні 1908 року чернігівський губернатор наказав виключити зі складу “Просвіти” Іллю Людвіговича та інших найактивніших її членів. 1911 р. йому дозволили знову стати членом Товариства й навіть очолити його. Проте воно, знекровлене, ослаблене в умовах політичної реакції, припинило існування. Після Лютневої революції 1917 року Ілля Шраг повернувся до керівництва відновленої Чернігівської “Просвіти”, став членом Центральної Ради. 1918-го за гетьмана П. Скоропадського І. Шрагові пропонували обійняти посаду прем’єр-міністра, але на заваді стали похилий вік і стан здоров’я. 11 квітня 1919 року І. Л. Шраг помер.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
