Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВІРМЕНІЯ — УКРАЇНА: «МЕРИДІАНИ КАРТИ І ДУШІ»
Слово Просвіти, №41 за 2009 рік
Кожен письменник має потребу в спілкуванні з читачем. Література споконвіку орієнтована до іншого, але результат від цього діалогу часом неможливо спрогнозувати. Психологи запевняють, що насправді базові структури свідомості в представників різних культур однакові — це безчуттєві (“амодальні”) стани, натомість прагнення до розмаїття — це запрограмована в людині втеча від смерті й припинення існування. Письменники намагаються вказати на самобутність культури реґіону, на вартісність індивідуального життя, яке набуває цінності саме в процесі становлення — чуттєвому, інтелектуальному, трансцендентному.
Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, Києво-Могилянська академія, “Всесвіт”
Сільва Капутікян починає свою повість “Каравани ще йдуть…” з думки, нібито на каравелі Колумба (до речі, 12 жовтня вкотре відзначено День Америки) був і вірменський моряк Мартірос, а отже, Новий світ відкрив і представник її нації. Для письменника важливо показати самобутність своєї культури, що випросторюється в часі й темпоралізується в просторі. Ще десятиліття тому письменник мав більше можливостей для потрапляння в інші світи — навіть в СРСР перекладали багато. Безперечно, левову частку складали ідеологічні автори, але траплялося, що й за тих умов у республіках можна було натрапити на цікаві книжки. Тепер ми нічого вже не знаємо про літературні угруповання сусідніх країн. Зрозуміло, геополітичний вектор України — європейський простір осмисленої етичної свободи. Але світ на Сході не менш цікавий, зокрема якщо взяти до уваги простір колишніх республік. Три роки тому в Єревані відбувся І Міжнародний форум перекладачів і видавців, що мав на меті сформувати простір нових контактів після п’ятнадцятирічного колапсу, коли попередні напрацювання було майже знищено (перед цьогорічним Форумом відкрито сайт, який має об’єднати перекладацькі й видавничі зусилля на пострадянському просторі). Змінився час, змінилися література, механізми ринку та книговидання. Якщо раніше багато вирішувалося в кабінетах з ідеології (проте, хоч як парадоксально, але з літературного конвеєра виходили і справді дивовижні твори — оригінальні й перекладні), то тепер багато вирішують новітні референтні групи й масові смаки. Щодо кланів і референтних груп, то цим уже нікого не здивуєш: у всі часи були такі оказії. А ось зі смаками справді відбулося щось не те. Поруйнована свідомість перехідного часу після падіння СРСР опинилася на роздоріжжі. 1990-ті — це час, коли зовсім не до естетики. Зменшилися наклади журналів і газет, багато відійшло в минуле, а щось вийшло з пекла в стані жевріння й немочі. Люди думали про кусень хліба, а не про літературу. Це покоління за волею долі, жорстокої й несправедливої, опинилося в естетичній резервації. Воно не знайшло себе у світі, позаяк світ реальності був занадто спрощеним у прагненнях до матеріального блага. А світ ідеальний, незбагненний, духовний залишився поза увагою. З часом ми опинилися перед купою сміття. Як відомо, в періоди криз виживають переважно графомани — ось парадокс історії літератури. Саме графомани дивом знаходять кошти на видання своєї продукції. Та, зрештою, повіримо, що на все у світі є Божий замисел. Саме цей замисел спричинився до появи Міжнародного форуму перекладачів і видавців країн СНД і Балтії, який цього року втретє відбувся в Єревані й мав назву “Практика перекладу і ринок: механізми взаємодії національних літератур”. Перші два форуми (2007, 2008 р.) мали переважно теоретичний характер. Форум набув популярності й викликав інтерес не тільки в перекладацькому співтоваристві країн СНД і Балтії, а й поза їхніми межами.
У III Форумі взяли участь близько 150 делегатів. Саме цей Форум присвячено практичним питанням перекладу національних літератур. Перші кроки вже зроблено після II Форуму: створено сайт Спілки перекладачів країн СНД і Балтії, підготовлено до друку “Анотований каталог письменників та перекладачів країн СНД і Балтії” (від України до каталогу увійшли А. Багряна, Н. Бельченко, О. Божко, П. Вольвач, С. Драченко, Ю. Завгородній, Т. Зарівна, Д. Лазуткін, В. Левицький, О. Лучук, Т. Лучук, І. Маг-диш, А. Месропян, М. Нестерчук, Л. Таран, А. Тимченко, Н. Федорак, Д. Чистяк і автор цих рядків). До порядку денного III Форуму було включено такі питання: механізми розробки, підготовки та видання затребуваних на ринку книжкових проектів національних літератур; обмін досвідом із виходу на національні ринки; фінансові джерела (державні кошти, спонсорство тощо). Крім того, важливими були й питання щодо вдосконалення та розвитку творчої координації. Крім книговидавців і перекладачів, делегатами III Форуму були також викладачі з різних вищих начальних закладів, зацікавлені в підготовці перекладацьких кадрів, обмінові студентів, щоб у майбутньому стало можливим перекладати літературу безпосередньо з мов країн СНД і Балтії.
Закінчення на стор. 7
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
