Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гаряча тема · “Проблеми довкілля невіддільні від духовності”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

ЗЕМЛЯ ТРИВОГИ НАШОЇ «Круглий стіл» Всеукраїнського товариства «Просвіта» «Екологічні проблеми та «Червона книга України»

Слово Просвіти, №41 за 2009 рік

Петро АНТОНЕНКО Фото автора Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Т. Шевченка провело в “Укрінформі” “круглий стіл”, присвячений проблемам збереження природного середовища. Приводом стало видання “Червоної книги України”. Вже обсяг цієї книги, куди внесено сотні видів рослинного й тваринного світу, що під загрозою зникнення, спонукав до дискусії з широкого кола екологічних проблем. Народні депутати, науковці, відповідальні посадовці Міністерства охорони навколишнього природного середовища, представники громадських екологічних організацій зійшлися на думці: пострадянське, постколоніальне сьогодення України має дуже багато екологічних проблем, які, на жаль, не поспішає розв’язувати влада. Учасники дискусії пов’язували ці проблеми із загальним станом духовності, суспільної моралі. Тон дискусії задав голова “Просвіти”, народний депутат України Павло МОВЧАН, який вів “круглий стіл”: — Ми презентуємо нове видання “Червоної книги”, але сюди вже можна додати ще кілька десятків видів рослин і тварин, що перебувають на межі зникнення. Бо книга, як завжди, запізнюється: людина встигає накоїти значно більше, ніж зафіксовано. Уже й людина стає однією з істот, які можна вписувати до “Червоної книги”. Людина, яка була визначена як вершина творення Господнього. Характерно, що стурбованість станом довкілля висловлює і Церква. Готуючись до “круглого столу”, я прочитав чимало матеріалів, зокрема в Інтернеті, які свідчать, що ми стрімко втрачаємо природні ресурси, стоїмо перед величезними викликами. Ось чуємо, що один із політичних лідерів прихопив собі 140 гектарів угідь. Можу зробити цілий перелік, і це окрема тема, хто і скільки набрав народної власності. Скажімо, по Дніпру, де, починаючи від Києва, захопили десятки гектарів. Навіть доступу до річок уже немає. Тому цілком виправдана тривога за довкілля, якою перейнята громадськість, Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Дискусія торкнулася найболючіших тем. Ось основні думки учасників “круглого столу”. Народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Іван ЗАЄЦЬ: — “Червону книгу” слід зробити доступнішою для загалу, збільшити наклад. Вона повинна бути в кожній школі, бібліотеці. Треба найближчим часом розмістити на її сайті електронний варіант. Із книги добре видно, що загальна тенденція невтішна: дуже швидко зростає кількість видів рослин і тварин, що перебувають на межі зникнення. Проблема навіть не в законодавчому забезпеченні охорони довкілля: воно достатнє. Але нема розуміння представників влади. Світ рухається вперед, у багатьох країнах впроваджують моделі екосоціального розвитку, оподатковують використання природних ресурсів. А в нашій податковій системі й натяку на це немає, бракує механізму покарання за забруднення природи. Ми ще ледве відходимо від комуністичної моделі інфраструктури, якій була властива повна концентрація економіки, навіть житла. Проте світ виходить на іншу модель, де людина потребує простору, хоч би клаптика землі. Натомість маємо швидкий процес знищення лісів, захоплення сільськогосподарських земель під так звану забудову. Займають долини річок, інші території, що мають природоохоронну функцію. Непокоїть низький рівень природоохоронної освіти. Традиційне природошанування знищено. Я не раз говорив: прочитайте наших класиків, наприклад Шевченка, Коцюбинського. Ідея природошанування закладена в самому імперативі народної культури, звичаїв. Але українську культуру методично знищують, зокрема й цей напрям. Тому треба вжити невідкладних заходів. Ми з Юрієм Костенком стали ініціаторами двох законопроектів. Один — про мораторій, заборону на п’ять років надавати землі рекреаційного призначення під будь-яку забудову. Інший — про мораторій на вирубування зелених насаджень у населених пунктах. Це крайні заходи, але нині настав час рішучих дій. Для прикладу, проблема збереження тваринного світу. Що роблять мисливці? Це вже не мисливці, а вбивці. Вони користуються супертехнікою, суперзброєю. І звірина нині не може врятуватися від таких “мисливців” на гелікоптерах, з рушницями з оптичним прицілом. Гальмується процес створення заповідних територій. А кожен згаяний день означає розкрадання земель, знищення лісів. Заступник директора Центральної геофізичної обсерваторії Леонід ТАБАЧНИЙ: — Про що можна говорити за такого державного фінансування, коли на наступний рік заплановано на оновлення приладової бази Держкомгідромету… 200 гривень. Є прилади ще з часів радянської влади, 1960 років. Програми, які затверджують парламент і уряд, не підкріплені фінансово. Зокрема й чорнобильські, де фінансування зменшено в кілька разів. За які ж кошти вести контроль забруднених радіацією територій? Попри все, ми ведемо моніторинг стану довкілля, маємо багато інформації. Але серед численних сайтів спробуйте знайти такий, де йдеться про рівень забруднення певної території. Академік НАНУ Костянтин СИТ. НИК: — Не все так погано. У громадських екологічних організаціях, таких, як Всеукраїнська екологічна ліга, Товариство охорони природи працюють висококваліфіковані фахівці. Посаджено тисячі гектарів лісів, створено заповідні території. Маю пропозицію щодо “Червоної книги”: треба видати 25 таких невеликих книжечок у кожній області. Є природничі кафедри університетів, профільні інститути Академії наук, ботанічні сади. Вони й повинні підготувати видання. А замість загальних ухвал потрібна конкретика — хто й що саме робитиме. Чому Міністерство освіти і науки не спрямовує виховання в молодого покоління любові до природи? Є Міністерство економіки. То роз’ясніть людям, скільки ми втрачаємо, не дбаючи про природу. Господь створив живу й неживу природу. А що роблять люди? Руйнують. Невже нам треба тяжкий неврожайний рік, щоб зрозуміти: ми знищуємо полезахисні лісосмуги, посаджені ще по війні. Можливо, варто зробити когось із міністрів, дотичних до природних ресурсів, віце-прем’єром уряду? Наприклад очільника Мінприроди Георгія Філіпчука. Доктор біологічних наук, завідувач кафедри ботаніки Національного університету біоресурсів і природокористування Борис ЯКУ. БЕНКО: — Цього року ми спільно з Мінприроди розробляли порядок розрахунків за збитки, нанесені довкіллю. Врахували світовий досвід, який показує, що треба компенсувати витрати на ліквідацію шкоди, завданої природі, вартість втрачених, пошкоджених об’єктів, вартість втрати екосистемних послуг. Адже всі природоохоронні зони виконують специфічні функції. Попередні тарифи за нанесення шкоди довкіллю були просто мізерні, навіть за знищення виду, занесеного до “Червоної книги”. Ми ввели коефіцієнти, і тепер суми сягатимуть 800 гривень і вище, а для юридичних осіб — удвічі більше. Якщо цей механізм запрацює, треба, щоб значна частина отриманих коштів ішла в місцеві бюджети, на природоохоронні заходи, на просвітницьку роботу. Пропонуємо також довкола заповідних територій законодавчо встановити буферні природоохоронні зони, щоб господарська діяльність не завдавала шкоди заповідникам. Приклад тому — торішня пожежа в заповіднику Асканія Нова. Заступник міністра охорони навколишнього природного середовища Микола МОВЧАН: — Дякую “Просвіті”, що порушила ці дуже важливі теми. Ми не так часто бачимо на нашому телебаченні програми з екології. (Репліка Павла Мовчана: “Ми запрошували сюди чимало телеканалів. Але де вони? Якби йшлося про щось “смажене”, були б. А екологія, мабуть, телебачення не цікавить”). Щодо роботи нашого міністерства. Ми добилися, щоб уряд ухвалив рішення створити десять нових заповідних територій до 25, що є. Але цього замало. На жаль, у нас наука і Мінприроди ще недостатньо співпрацюють. Хіба ми не можемо спільно зайнятися не лише охороною, а й відтворенням рослинного й тваринного світу? Наприклад через ботанічні сади? Уже не перший рік добиваємося, щоб ввести екологічну освіту в школі. Ось будуються нові школи. А подивіться, чи там є оранжереї, біологічні куточки? Щодо заповідників. Хочемо переконати їхнє керівництво, що це ще й прибуткова справа. Слід розвивати туризм, щоб відвідувачі могли зайти в музей, церкву. Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна ТИМОЧКО: — Уже набридло 18 років слухати одні й ті самі плачі щодо довкілля. Звертаюся до депутатів, міністрів: треба ухвалити закон, мораторій — то ухваліть! Екологія не набуде пріоритету, доки програми політичних партій не міститимуть кільканадцять пунктів екологічної проблематики. Розпочинаються президентські вибори. З чим кандидати йдуть на них? Дивіться: один з майбутніх кандидатів закликає “до нової індустріалізації”. Та хай їй грець! Ми ще ту не видихали. Часто місцева влада блокує створення заповідних територій, не надаючи землі. То викличте голову обласної, районної державної адміністрації, з’ясуйте ситуацію. Ато сільська рада може заблокувати Указ Президента, не надаючи землі під національний заповідник. Тут, у столиці, Мінприроди готує документацію на створення заповідних територій. А місцеві екологічні структури надають дозвіл на будівництво на цих територіях еко-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин