Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гаряча тема · “Гуманітарна політика нової влади в Україні — ніщо інше, як реанімація політики Петра Іі Сталіна щодо України”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

НЕ РУЙНУВАННЯ, А РОЗВИТОК

Слово Просвіти, №41 за 2010 рік

Павло МОВЧАН Уже неодноразово у цих стінах обговорювалася проблема, яка ви! несена на парламентські слухання. Але, як ніколи — вона надзвичайно актуальна і, водночас, уже абсурд! на. Достатньо вчитатися у зміст то! го, що ми розглядаємо: “Стратегія гуманітарної політики” (чуєте?) су! часної України”. Шановні учасники, зауважимо, що “стратегія” ніколи не поєднувалася в жодному кон! тексті з такими поняттями як “де! монтаж”, “руйнація” або “самозни! щення”. Слово “стратегія” природ! но поєднується з “розвитком”, “поступом”, “боротьбою” і розра! хована на позитивний результат. Стратегія ж абсурду можлива, як! що за нею передбачають інші сю! жети, що доводять існуючий стан до цілковитого безглуздя, за яким проглядатиме заздалегідь розроб! лена і протилежна за своїми на! слідками дія. Візьмемо хоча б ос! вітню сферу в “сучасній Україні”. У яку стратегію, а точніше чию стратегію вписується вона разом з її очільником Табачником, який концептуально нав’язує всім учи! телям і учням сприймати Україну, — цитую: “Як територію, де прожи! вають представники різних етніч! них груп і релігій… де головне — відмовитися від етноцентризму, сприйняття подій із позиції окремої етнічної групи і впровадження ан! тропоцентричного підходу — вик! ладення подій через сприйняття окремої людини”. Ще раз повто! рюю “Окремої людини”. І ми цю людину добре знаємо. Отже, про яку стратегію, зокрема в освітній складовій гуманітарної політики України, може йти мова, якщо “ке! рована з Кремля, за словами Окса! ни Пахльовської, освіта може при! вести у глухий кут — патологічного невігластва, неморальності, непрофесійності, — продовжую цита! ту — уже не кажучи про новий етап радянізації історії, про демонтаж будь-якої форми знання про істо! рію України”. Отже, демонтажу на! ціональної пам’яті. Голодомору не було. Слово Гено! цид викреслюється зі словників. Друга світова війна стає знову віт! чизняною. Пакту Молотова—Ріббен! тропа не існувало. Йосип Сталін по! вертається в Україну поки що в брон! зі, УПА — вигадка бандерівців, ко! лективізація — досягнення суспіль! ного ладу в Україні, несходима Сибір — рідна земля, Мазепа — зрадник. Виговський — розбійник. Українська мова — польсько!австрійський вит! вір, українська інтелігенція — “тонкій слой образованщини”, і все це тран! слює на нашій з вами землі від на! шого імені одна почвара… І цілком логічно виникає запитання: скільки ще часу може тривати ця “стратегія руйнації?” І хто далі формуватиме гу! манітарну справу в Україні. Вони? Він? Чи воно? Років шість тому ознайомився з працями відомого російського по! літтехнолога С. Переслєгіна, який рекомендував, як консультант, тоді ще главі адміністрації президента Росії Д. Медведєву як потрібно дія! ти щодо України. Україну потрібно розглядати (цитую): “как дешёвый источник неоприходованных ре! сурсов. Прежде всего человечес! ких. Утилизация этих ресурсов может проводиться экономико! дипломатическими методами при слабой Украине, либо силовыми методами, если к власти в РЕС! ПУБЛИКЕ законным путем, или че! рез механизм переворота, придет сильный лидер… Одной из необ! ходимых мер является изменение

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин