Гаряча тема · “Нова правляча еліта прагне різко змінювати вектор державного розвитку, а це дезорієнтує не лише українське суспільство, а й світ”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
ЧОМУ НАМ ПОТРІБНА НАЦІОНАЛЬНА СТРАТЕГІЯ ГУ- МАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ?
Слово Просвіти, №41 за 2010 рік
Наказом міністра культури і ту! ризму реформується Національ! ний центр Олександра Довженка, він же державний кіноархів. Голов! ний зміст реформи полягає у тому, що власне архівну частину (воче! видь тому, що не підлягає привати! зації) переводять на кіностудію імені Довженка, де немає навіть мі! німальних умов для роботи такого архіву. На протести нашої Спілки відповідь одна: є державні інтере! си… В чому ж вони, хотілося б зна! ти? Просив би внести до резолюції наших слухань позицію щодо Цен! тру Довженка: закликати Мінкуль! тури призупинити виконання нака! зу. Бо справді необхідно прийняти рішення, але на розвиток, а не ни! щення. Бо інакше той архів коли й існуватиме, то тільки на папері. Саме архів та музеї мусили б стати центрами кіно! і медіаосвіти, яку настав час упроваджувати. На! ші діти й онуки мало читають, зате багато працюють з екраном. Одна! че їхнє спілкування з екранними текстами не має освітньої основи. Узагалі маємо падіння кінокультури публіки, яку посилено харчують чи! мось дуже примітивним. Мова ек! рана деким сприймається вже як китайська за складністю. Просте порівняння з якістю аудиторії 60— 80!х минулого століття викликає сумні думки. І це при тому, що смішно навіть порівнювати обсяг доступної тоді й зараз культурної інформації. Перші наробки вчених і педаго! гів щодо медіаосвіти вже є. Мініс! терство науки і освіти та Мінкульту! ри мусять підключитися, аби за 5— 6 років створити дієву, виважену систему освіти. Пропоную внести до рекомендацій парламентських слухань пункт про розробку дер! жавної цільової програми розвитку медіаосвіти. Водночас треба зро! бити аналіз відповідних кіно! теле! навчальних інституцій. Тільки в Ки! єві є чотири ВНЗ, що готують кадри для кіно, телебачення, відео. Вод! ночас повна розруха у підготовці середньої ланки фахівців, без яких фільмовиробництво неможливе. Потрібні серйозні і продумані внес! ки в цю сферу, її реформування, інакше стагнація триватиме. До речі, наш Будинок кіно від! давна є фактичним центром кіно! освіти. Нині цей акцент тільки по! силився — майстер!класи, ретро! спективи, обмін досвідом… І йдеться про арт!мистецтво. Ми пропонуємо, аби держава серйоз! ніше підійшла до можливостей на! шої Спілки і Будинку кіно, допоміг! ши перетворити його на справді сучасний центр популяризації, по! ширення передусім стрічок із віт! чизняного фільмофонду. До речі, останній використовується на диво непродуктивно, тут є підстави для аналізу і серйозних висновків. Є питання щодо стратегії, тоб! то гри на випередження. Чи не най! помітнішою ознакою сучасного розвитку є перехід мережі кіноте! атрів у Європі та США на цифрові технології. Практично всі країни Європи розробили програми пере! ходу на цифру. Є там і державні програми, мета яких — підтримка та цільове фінансування кінотеат! ральної мережі. Скажімо, пільгове кредитування… У нас усе поки що обмежується приватною ініціати! вою. А держава має підтримати
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, академік НАН України
Згадуються поетичні рядки не! забутнього Миколи Вінграновсько! го: “Ми на Вкраїні — хворі Украї! ною. На Україні — в пошуках її”. Це хвороба — хронічна. Але ви! ліковна. За умови, що в державній політиці гуманітарні фактори ста! нуть пріоритетними. Кожна нова українська влада оголошує перехід до суспільства інноваційного типу,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
