Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · “Це перший і поки що єдиний за роки незалежності України музей у Чернівцях”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

ВІД МУЗЕЮ — ДО ЦЕНТРУ ДУХОВНОСТІ НЕЩОДАВНО ВИПОВНИЛОСЯ 15 РОКІВ ВІД ДНЯ ЗАСНУВАННЯ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ОБЛАСНОГО МЕМОРІАЛЬНОГО МУЗЕЮ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА

Слово Просвіти, №41 за 2010 рік

Мирослав ЛАЗАРУК, директор Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка, заслужений діяч мистецтв України, письменник Офіційні документи свідчать, що Чер! нівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка був ство! рений розпорядженням тодішнього пред! ставника президента України у Чернівецькій області Івана Гнатишина, підписаним 26 лю! того 1993 року, за пропозицією діячів куль! тури і мистецтв Буковини. Щоправда, наказ про призначення його директора з’явився аж 13 вересня 1995 року. Саме ця дата і вва! жається днем народження музею. І вона не! випадкова. Адже саме цього дня 25 років то! му з Театральної площі Чернівців на всю Ук! раїну вперше у прямому ефірі Чернівецько! го телебачення у передачі “Камертон доб! рого настрою” прозвучали “Червона рута” і “Водограй” у виконанні автора Володимира Івасюка та Олени Кузнєцової. 4 березня 1999 року з нагоди відзначення 50!річчя від дня народження В. Івасюка відкрито постій! но діючу експозицію музею на вулиці В. Ма! яковського, 40, в тій самій чотирикімнатній квартирі, де мешкав композитор з 1971 до 1972 року, від дня отримання ордера на неї родиною Івасюків і до того часу, коли Воло! димир назавше перебрався до Львова, аби закінчити навчання у медичному інституті й розпочати студії в консерваторії. До слова, бував тут знаменитий композитор і поет ду! же часто і після переселення до Львова. Всі найважливіші події відзначав саме тут, у ро! динному колі і з найближчими друзями, зок! рема, і свій тридцятий, останній, день на! родження. Ще задовго до відкриття музею, а саме у часи боротьби за перший фестиваль “Чер! вона рута” у Чернівцях, мені довелося брати інтерв’ю у батька Володимира, відомого письменника, науковця і педагога Михайла Григоровича Івасюка. Тоді ж, коли його доку! ментальну повість “Монолог перед облич! чям сина” готував до друку в газеті “Моло! дий буковинець”, звернув ува! гу на величезну кількість мате! ріалів, документів, фотогра! фій, ретельно упорядкованих, і не стримав свого захоплення: “Та це ж готовий музей з упо! рядкованими фондами. Зали! шилося тільки приміщення під! шукати…”. Михайло Григоро! вич подивився на мене уваж! ним поглядом і промовив: “Ви-то добре зауважили… Та час для цього поки що не настав. Але обов’язково настане”. Проте роботи зі створення музею розпочалися, коли письменника вже не стало. Він помер 5 лютого 1995 року. Але применшувати його ролі в зас! нуванні культурного осередку не слід. У пострадянські часи, як відомо, багато що робилося з “ініціативи громади”, яка ні! коли не була байдужою до по! важних справ у краї та поза йо! го межами. Тому час віддати нині належне тим, хто найбіль! ше зробив для становлення першого і поки що єдиного за роки незалежності України му! зею в Чернівцях (Музей україн! ської діаспори, як відомо, кіль! ка років тому реорганізовано у відділ краєзнавчого). Родина Івасюків, віддавши під музей власне помешкання, майно, матеріали, документи, бере активну участь у діяльності закладу, підтримує матеріаль! но, залучає меценатів. Тому не згадати про це у ювілейному виданні і не висловити щирої вдячності не маю права. Як слів із пісні, так і фактів з історії вики! нути неможливо, бо то вже буде не історія, а фарс, скомпонований за власним сма! ком. Тому й постала ідея видання саме та! кої книги!альбому, в основу якої лягли події та особистості, звичайні відвідувачі, яких за 15 років налічується вже майже 50 тисяч. Як на те, діяльність музею починалася не з його відкриття, а ще задовго до тієї події. 15 липня 1998 року було презентовано ро! яль Володимира Івасюка, який згодом ста! не окрасою постійно діючої експозиції. Реставрував його скрипковий майстер Во! лодимир Солоджук. Із перших самостійних кроків музейна ус! танова взяла курс на активну пропаганду життєвого і творчого шляху композитора та поета Володимира Івасюка і його батька Ми! хайла Григоровича. Адже їхні біографії виок! ремити неможливо. Їх не розділила навіть трагічна смерть Володимира, точну дату якої так і не встановлено. Відомо, що тіло його, після зникнення 24 квітня, було знайдено у Брюховецькому лісі 18 травня 1979 року. Відзначаючи сумну дату — тридцяти! річчя від дня похорону Володимира Івасю! ка — тематичною виставкою “Володимир Івасюк. Правда через тридцять років”, нау! ковці музею розшукали неспростовні доку! менти одного з очевидців, який зустрів композитора у Рівному на залізничному вокзалі 5 травня 1979 року. Але слідчі тоді цього свідка чомусь не допитали. Сестра композитора Галина Івасюк!Криса і відомі громадські та культурні діячі України поза! торік зверталися до Генеральної прокура! тури України повернутися до “справи Іва! сюка”, аби спростувати шитий білими нит! ками висновок про його самогубство. Ви! сокі чиновники обіцяли пролити світло ще торік. Але чогось їм забракло: чи то світла, чи то мужності… 4 березня і 22 травня, 25 листопада і 5 лютого — дні народження і смерті Володи! мира й Михайла Івасюків давно стали дата! ми, які спільно з родиною і працівниками му! зею відзначає буковинська громада. До цих днів відкриваємо тематичні виставки, готує! мо публікації і передачі на радіо та телеба! Таким був кабінет талановитого творця “Червоної рути” ченні. Так само було відзначено 85!річчя від дня народження матері Володимира Софії Іванівни, педагога за фахом, ювілеї пись! менників Сидора Воробкевича, Ірини Віль! де, Сильвестра Яричевського, імена яких тісно пов’язані з Івасюками. Сучасний музей, щоб не випадати з кон! тексту духовного і мистецького життя краю й України, постійно привертати увагу грома! ди, повинен мати в арсеналі найрізноманіт! ніші засоби впливу на формування націо! нальної свідомості. Перші кроки у цьому напрямі: обласний конкурс юних компози! торів “Мандрівний музика” імені Володими! ра Івасюка, експедиція “Шляхами буковин! ської трійці” — Івана Миколайчука, Володи! мира Івасюка та Назарія Яремчука за участю Марії Миколайчук; конкурс юних читців на краще виконання віршів Михайла Івасюка, робота у літніх таборах з обдарованою мо! лоддю. Ці заходи допомагають відкривати юні таланти серед композиторів, поетів, ви! конавців. Літературно!мистецька вітальня “У ро! динному колі”, “Знайомство зблизька”, вручення літературної премії “Князь роси” ім. Тараса Мельничука, різноманітні пре! зентації книжок, виданих музеєм, — під та! кими рубриками відбуваються зустрічі з ви! датними митцями сучасності, друзями Во! лодимира і Михайла Івасюків. Лауреатами літературної премії стали Шевченківський лауреат Василь Герасим’юк, Василь Шкур! ган, Микола Рачук, Тарас Григорчук, Воло! димир Вознюк. Вітальню відвідували лау! реати Національної премії імені Тараса Шевченка Степан Пушик, письменники Со! фія Майданська, Роман Кудлик, отець Ва! лерій Сиротюк, Василь Портяк, Павло Вольвач. Тепло зустріли буковинці грузин! ського дисидента, поета, казкаря, режисе! ра і актора Гурама Петріашвілі, який був знайомий з Володимиром Івасюком ще то! ді, коли працював оператором Чернівець! кого телебачення і підготував зйомки пісні “Водограй”. Відвідують музей також пись! менники, друзі, побратими й учні Михайла Григоровича — Богдан Мельничук, Віктор Косяченко, Василь Селезінка, Віталій Коло! дій, Мірча Лютик, Катерина Міщенко, Борис Бунчук, Віра Китайгородська, Тамара Се! вернюк, Микола Бучко, Галина Тарасюк, народні артисти Ук! раїни Левко Дутковський, Павло Дворський, Тарас Пет! риненко, Федір Стригун, Та! рас Чубай і гурт “Плач Єремії”, Святослав Вакарчук, заслу! жені артисти України Іван Ка! вацюк, Оксана Савчук дуети “Писанка” і сестри Тельнюк, Юрій Рибчинський, Йосип Со! занський, Василь Пиндик, Ос! тап Савчук, Валерій Громцев та багато інших. Не оминають музей і відомі політичні та громадські діячі, представники влади. Так Вік! тор Ющенко після відвідин Іва! сюкової світлиці у Києві пода! рував музеєві старовинні ікону Богоматері!троєручиці та рушник, вручив сестрам Гали! ні та Оксані Золоту Зірку Героя України, присуджену Володи! мирові Івасюку посмертно, під час широкого відзначення в Києві 60!річчя від дня його на! родження. Відвідала меморі! альний музей і дружина Кате! рина Ющенко. До 15!річчя заснування закладу вона по! дарувала таріль “Червона ру! та”, виготовлену майстринею петриківського розпису Світ! ланою Біленко. Серед найпо! чесніших гостей також наші земляки — Арсеній Яценюк, Юрій Костенко, Василь Вов! кун, Володимир Куліш, Михай! ло Папієв. Із реставрацією виставко! вої зали музею значно пожвавішали взаєми! ни з художниками. На жаль, лише по смерті було організовано виставку живописця, зас! луженого діяча мистецтв України Петра Яко! венка, у відкритті якої взяли участь донька і внучка маляра. Виставку відвідав і син Ро! ман, теж художник, який мешкає у Латвії. Під час урочистого відкриття нової виставкової зали експонували прекрасні різьблені твори народного художника України Ярослава Па! січанського. Окрасою будь!якої експозиції могли б стати графічні твори заслужених ху! дожників України Ярослава Зайця, Василя Шевчука, майстра народної творчості Украї! Музей Володимира Івасюка ни Манолія Руснака, графіка і скульптора Івана Салевича. Багата і різноманітна видавничо!книж! кова діяльність музею за 15 років. Так, двічі виходили документальна повість “Монолог перед обличчям сина”, історичний роман “Турнір королівських блазнів”. Особливо пи! шається установа виданням роману в нове! лах “У царстві вертухаїв” Михайла Івасюка, в якому письменник розповідає про своє дра! матичне перебування у Печорлагі. За неле! гальний перехід радянсько!румунського кордону після виключення з університету в Чернівцях майбутній літератор отримав три роки заслання. Однак після “відсидки” друзі допомогли йому повернутися, щоб не пот! рапити в “Могільовскую губєрнію”. Володимир Івасюк залишив по собі по! над 90 пісень, 50 інструментальних творів. Багатий епістолярій мистця. Зрозуміло, на такі видання потрібні чималі кошти, яких постійно бракує в держави. Та до однієї з пропозицій музею — видати повне зібрання творів композитора і поета — прислухався видавничий дім “Букрек”, очолюваний ви! давцем і журналістом Дариною Туз, тож до 60!річчя від дня народження Володимира Івасюка побачили світ “Музичні твори”, куди увійшло 80 пісень — від найвідоміших: “Чер! вона рута”, “Водограй”, “Мила моя”, “Два перстені” тощо аж до майже нікому не відо! мих — “Знамено полку”, “Ласкаво проси! мо”, “Ватра”… Завдяки фінансовій підтрим! ці Віктора Павлюка й Оксани Івасюк побачив світ компакт!диск камерно!інструменталь! ної музики композитора у виконанні музич! них колективів Чернівецької філармонії. Му! зей широко презентував диск, як і ще одне унікальне видання — альбом “Володимир Івасюк. Вернись із спогадів…” львівського фотомайстра Любомира Криси. А “Буковин! ський журнал” у кількох числах за 2009— 2010 роки опублікував усі листи автора “Червоної рути” до батьків, сестер, друзів і колег. Незабаром ці листи також вийдуть ок! ремою книжкою. Великої вдячності й подяки заслугову! ють ті, хто жертвує на вівтар музею власні мистецькі твори. Це народний художник України Ярослав Пасічанський, який пода! рував музеєві декоративний пласт “Квітка надії”, заслужений художник Василь Шев! чук — “Ангел з пораненим крилом” і таріль до 600!річчя Чернівців, Іван Салевич — композицію “Пам’яті Володимира Івасю! ка”, Майя Омельченко — вишиваний пор! трет “Пам’ятаємо”, Віктор Павлюк — пор! трет “Зірваний лист” художника Івана Онуфреїва. Особливий подарунок зробили учасники та організатори першого фести! валю “Червона рута!89” у Чернівцях на чолі з київським науковцем Луцією Забавою — фотовиставку “20+20”, присвячену “Черво! ній руті!89”. Доречно нагадати, що саме з ініціативи музейних співробітників фести! валь знову повернувся у Чернівці, сподіва! ємося, уже назавше!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин