Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · “Показати панівні стилі, тенденції, школи, навіть угруповання, які були в мистецтві книжкогого оформлення”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

УКРАЇНСЬКА КНИЖКОВА ГРАФІКА ХХ СТОЛІТТЯ: ПОВЕРНЕННЯ ІЗ ЗАБУТТЯ

Слово Просвіти, №41 за 2010 рік

Жовтень в Україні розпочався не лише низкою соціополітичних перепитій, забарвлених неодно" значністю і болючістю для українського суспільс" тва, а й приємною подією. У приміщенні Музею кни" ги та друкарства України за сприяння та активної підтримки Головного управління культури КМДА, Національного художнього музею України, Націо" нального музею ім. А. Шептицього у Львові та Цен" тру дослідження історії та культури східноєвропей" ського єврейства Національного університету “Киє" во"Могилянська академія” відкрилася унікальна виставка “Українська книжкова графіка. 1900— 2000 рр.”, що вперше у вітчизняній історії зібрала докупи та експонує унікальні зразки, шедеври книжкової графіки українських авторів, а також де" монструє весь спектр панівних стилів і тенденцій у книжковій графіці впродовж останнього століття: від модерну до сучасних течій. Ганна ТРЕГУБ, Національний університет “Києво- Могилянська академія” Перед глядачем — широке полотно історії української культури, схоплене та розказане книжковою ілюстрацією. На стінах трьох виставкових залів розміщено чималу колекцію графічних творів художників, яких єднає доля України протягом ХХ століття. Радянська влада у гонитві за світовим пануванням не обминула “увагою” й образотворче мистецтво, оформлення книжок. Багато з тих, чиї твори експонують на цій виставці, трагічно закінчили життя по ГУЛАГах та Сибірах, виїхали за кордон або були позбавлені засобів до існування. Лише в останні десятиліття наполегливими стараннями багатьох науковців, музейних працівників, усіх небайдужих до українського образотворчого мистецтва вдалося віднайти втрачену, часто замовчувану правду про унікальність українського малярства, графіки 20—30 років минулого століття. Сучасне уявлення про мистецтво разюче відрізняється від того, яке було напередодні постання незалежної України. Виставка “Українська книжкова графіка. 1900— 2000 рр.” — це не початок, а радше результат на шляху незворотного відродження пам’яті українців про свою культуру та історію, вершини автентичного мистецтва. Ще років 20 тому проведення такої виставки було неможливе. В курсі “Українського радянського мистецтва”, який читали в Академії мистецтв наприкінці 80-х років ХХ століття, такого поняття, як “українська книжкова графіка”, не було. Охочі могли дізнатися здебільшого про монументальну графіку Г. Нарбута, В. Касіяна, репрезентованого роботами на шевченківські теми, а також тих, хто створював роботи на революційну тематику. Нині, коли йдеться про архітектуру та малярство, початок ХХ століття асоціюється зі стилем модерн, відродженням книжкової графіки на наших теренах, іменами Седляра, Кричевських, Пляхи, Моздалевського тощо. Модерн і радянський лад — це дві несумісні речі. Останній вимагав конструктивізму, утилітаризму, колективності, а не “буржуазного” індивідуалізму та художнього смаку окремої людини. Модерн у книжковому оформленні чітко асоціюється з роботами Г. Нарбута. В його рослинних мотивах і візерунках, які передані в абстрактних декоративних формах, глибоко символічний гармонійний зміст. Поєднання білого тла, лінії та чорного кольору — це те, що стало близьким його послідовникам та учням, зокрема І. Моздалевському, віньєти до “Українських вістей” якого слугують окрасою експозиції. 20-і роки ХХ століття — час розквіту книжково-журнальної обкладинки, яка унаочнює вплив модерного досвіду Європи на українську художню культуру. Зокрема на виставці експоновано зразки оформлення “Українського малярства”, виконаного В. Г. Кричевським, “Українських вістей” та інших тогочасних періодичних видань. Серед художників, які творили в цей період, було багато різних за творчим стилем майстрів. Конструктивістський напрям у мистецтві книжкового оформлення, що відображав експерименти з тогочасною типографікою, створювала плеяда художників. Приємно, що до української спільноти повертаються роботи В. Єрмолова, В. Меллера, Г. Фішера, А. Петрицького тощо. Кілька слів треба сказати про твори галицьких та єврейських митців, чиї роботи чи не вперше презентуються широкому загалові в Києві. Йдеться про роботи С. Городянського, П. Ковжуна, Р. Лісовського, Ф. Пляхи, значення творчості яких було визначальним для встановлення стандартів західноукраїнської книжкової графіки. Окрему частину експозиції складають роботи художників “Культур-Ліги” — потужного єврейського культурного об’єднання, що діяло в Києві на початку ХХ століття Ісахар-Бер Рибак, Марк Епштейн, Марк Шагал, Тайль Лисицький, Натан Рибак, Соломон Нікітін, Сара Шорр, Абрам Маневіч — ці імена сьогодні всесвітньо відомі. Проте й досі не кожний українець знає, що ці метри образотворчого мистецтва творили на території України. У 30—50-і роки книжкове оформлення проходить під знаком двох художників — І. Їжакевича та В. Касіяна, чиї твори також репрезентовано в експозиції виставки. Прискіпливу увагу звернено на літературно-оповідальне ілюстрування. Будь-який літературний твір того часу трактується з погляду ідеології. Взірцевими були ретельно промальовані ілюстрації, які мали сприяти прямолінійному тлумаченню літературного твору. Одним із новаторів української книжкової графіки другої половини ХХ століття справедливо визнано Г. Якутовича. Саме з нього можна починати “відлигу” у сфері книжкової графіки. Роботи С. Адамовича та А. Базидевича, О. Петрової та В. Чебанника, О. Данченка та М. Деригуса, В. Лопати та багатьох інших асоціюються з творами світової та української літературної класики. Ймовірно, що найтепліші наші спогади стосуються саме ілюстрованих видань. Згадати про тепло дитинства, і разом з тим зануритися до царини високого мистецтва можливо. Варто лише не полінуватися сходити до виставкової зали! Сергій БІЛОКІНЬ, доктор істо2 ричних наук, лауреат Національної премії Т. Шевченка: Сьогодні в Музеї книги і друкарства України відкрилася надзвичайно цікава виставка, де вперше експонують українську книжкову графіку ХХ століття. Національний художній музей України дав на цю виставку 16 оригінальних робіт Георгія Нарбута. Вони — на стрижневому, центральному місці експозиції. Також представлено твори Василя Григоровича та Василя Васильовича Кричевських, Михайла Івановича Жука, Василя Ілліча Касіяна. Це та експозиція, ті речі, які в такій сукупності ніколи не експонували. Цікаво, що в сховищах Музею книги та друкарства України поза експозицією лишилося багато цікавих експонатів, які просто фізично не можна було представити. Очевидно, це справа наступної експозиції. Зараз багато хто зазіхає на музейні приміщення, хочуть викинути, як відомо, кілька музеїв із території колишнього Всеукраїнського музейного містечка (нині це Києво- Печерський заповідник). Чим вся

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин