Гаряча тема · “Українська мова не прийшла на ці терени, а виросла з українських сердець сотень поколінь”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
МОВНА СКЛАДОВА ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Слово Просвіти, №41 за 2010 рік
Павло ГРИЦЕНКО, директор Інституту української мови Національної академії наук України
Гуманітарна стратегія держави обов’язково включає питання мов! ного буття cуспільства; її форму! вання має спиратися на докладне вивчення стану функціонування мов, особливо — мови державної, на обґрунтовані перспективи роз! витку мовної сфери, на моделі мовного планування. Епіцентром уваги при цьому має бути стан функціонування ук! раїнської мови як державної, ос! кільки саме державна мова є виз! начальною у державотворенні, ін! теграції суспільства та його пред! ставлення у колі інших держав сві! ту. Жодна інша мова, що функціо! нує в Україні, не має зовнішніх представницьких функцій і не може бути справжнім інтегратором усьо! го українського соціуму: українська мова не прийшла на ці терени, а виросла з українських сердець со! тень поколінь, посилена україн! ською піснею й українською історі! єю, надихнута й пройнята розмаїт! тям українського довкілля! І цю особливість української мови не зможуть заступити ні політичні інт! риги за чужинецькими сценаріями, ні нестримні натиски недо-мовної (чи й безмовної) частини владно! го (?) й депутатського (?) корпусу. Немає необхідності доводити самоочевидне, що мовна підготов! леність особи, її мовна поведінка у соціумі, насамперед — її здатність адекватно сприймати й реагувати на різні форми мовного спілкуван! ня у полімовному середовищі, є за! порукою психологічного комфорту людини, запорукою її творчого, не! сірого буття, її відчуття волі, а не пригніченості, зрештою — фізич! ного здоров’я. Сьогодні в Україні щодо мовного буття констатуємо викривлення мовної ситуації, коли мова корінного населення, українська мова, що має
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
