Український шлях · “Вклонімося воякам УПА за те, що ми народилися саме в незалежній Україні”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
14 жовтня ВО “Сво' бода” в Києві проведе Марш УПА. Збір учас' ників Маршу — о 14.00 біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Згодом від' будеться віче та Марш боротьби центральни' ми вулицями Києва. По завершенні Маршу — святковий концерт.
Слово Просвіти, №41 за 2012 рік
Михайло СОПІВНИК
Благословенна земля Тернопілля пам’ятає багато героїчних подвигів Української Повстанської Армії в період визвольних змагань за Самостійну, Соборну, Українську Державу під час Другої світової війни і після її закінчення ще впродовж десяти років. Про один бій, із героїчного чину УПА, сотні “Сіроманці” під проводом сотника “Голуба”, який відбувся на околиці мого рідного села Блищанка Заліщицького району Тернопільської області в травні 1944 року розповідає ця публікація. На початку травня 1944 р. у село Блищанка увійшла сотня УПА “Сіроманці” і розмістилася на постій в урочищі Ярмівка на східному краю села в лісі над Потічком. Наше село в часи визвольних змагань ОУН-УПА було обозною станицею, в якій заготовляли продукти харчування, одяг, взуття, зброю, набої та все необхідне для забезпечення партизанських потреб. Для постою сотні обрали зручне, з військової точки зору, місце. З одного західного боку між урочищем Ярмівка відкрите поле зі схилом до Потічка, яке добре проглядається, а з другого, східного, повстанців прикривали ліс і повноводна річка Серет. Сотня простояла більше тижня. Силами громад навколишніх сіл Голігради, Лисичники, Блищанка, хуторів Вовучків, Миколаївка було організовано харчування і доставку амуніції. Партизани проводили організаційно-пропагандистську роботу із залучення молоді до лав УПА. Охочих влитися до лав УПА було вдосталь. Про ці події розповідав мені Михайло Піхлик із нашого села, який тоді ще 13- річним хлопчиком носив їжу партизанам. Так було і в суботу напередодні бою, коли Михайло приніс обід в урочище. Він розповів, що після обіду з повстанцями проводили політзаняття. Вів їх дяк із села Угриньківці (прізвища автор не запам’ятав), де Михайло вперше почув вірші Тараса Шевченка і вже ніколи не розлучався з “Кобзарем”. Після політичної підготовки новобранців навчали володіти зброєю. Із селом був добре налагоджений зв’язок. Дмитро Горішний — мешканець крайньої хати від урочища Ярмівка (тоді 15-річний юнак) щовечора водив повстанців-розвідників верболозами понад Потічком у село. Хата Горішних завжди була партизанською хатою. Пан Дмитро хотів зробити в хаті музей партизанської слави, та цю ідею не підтримала місцева влада нашого села. Після бою у Ярмівці Дмитра заарештували, він був під слідством, але через відсутність доказів його відпустили. Спокійне життя сотні “Сіроманці” тривало недовго. 18 травня 1944 р. у святу неділю на світанку в село прибув запасний полк червоних, що розміщувався у селі Торське і близько 10-ї години почав наступ на повстанців із кутка Нагорінка по полю до урочища Ярмівка. Бій розгортався за стандартною схемою. Пан Дмитро згадує: “Піднявшись від Потічка на горб, де паслася наша худоба, я побачив розсіяні по
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
