Ексклюзив · “Богом даний артист обирав ролі, як і долю, призначені йому Господом”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Чистий серцем Пам’яті Богдана Ступки
Слово Просвіти, №41 за 2012 рік
Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО, Генеральний директор Національ" ного культурного центру України в Москві, доктор історичних наук, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка
Закінчення. Початок у ч. 35, 36, 37, 38, 39, 40 за 2012 р.
2012: тростина та крила 28 червня приїхав до Києва й відразу відправився до Ступки, який уже кілька днів лежав в уро" логічному відділенні Феофанії. У нього була Лариса, а потім під’їха" ли Остап з Іриною й малим Богда" ном і Дмитро. В присутності Лари" си ми погодили з ним обкладинку книги (я привіз два варіанти). По" тім Богдан Сильвестрович заснув, і всі роз’їхалися, а я чекав, поки він прокинеться. Коли Ступка роз" плющив очі, сказав: “О, Володю!.. Тепер будемо дивитися фотогра" фії!” Ішлося про майже сто сорок світлин, зібраних у чотири зошити, як вони й уміщені в книзі"біогра" фії. Чесно кажучи, думав, що Ступка, який того дня почувався погано, не вникатиме у хроноло" гію і порядок розміщення ілюстра" цій, власне, в цьому плані він нічо" го й не збирався змінювати, адже все вже було проговорено завчас" но. Та Богдан Сильвестрович ко" ротко й пильно глянув на кожну сторінку й кожну фотографію! У результаті він зробив близько де" сяти правок і уточнень. Закінчуючи переглядати кож" ний зошит з ілюстраціями, Ступка піднімав великий палець правої руки вгору, мовляв, “супер!”. Бог" дану Сильвестровичу таки сподо" балися ілюстрації до книги. У його зболених очах у ті хвилини жеврі" ли радість і задоволення… Отже, того дня — 28 червня — нашу спільну роботу над офор" мленням книги було фактично за" вершено! Богдан Сильвестрович запи" тав про мою нову книгу “Богдан Ступка: обличчям до історії”. Ко" ротко розповів про її план. Спо" чатку — глава “Таємниці та уроки великих правителів”, де йтиметь" ся про ролі Чингісхана й Бориса Годунова, а також короля Ліра та царя Едіпа. Далі глава “Лики геть" манів” (Іван Мазепа, Богдан Хмельницький, Іван Брюховець" кий), де буде сказано й про Тараса Бульбу. Ще одна глава — “Від іме" ні національних геніїв” (Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Лев Толстой). Нарешті — “Персонажі радянської історії” — ролі Миколи Леонтови" ча, Остапа Вишні, Трохима Лисен" ка, Володимира Семичасного, Ле" оніда Брежнєва. Сказав Ступці, що лише Зіґмунд Фрейд не впису" ється в цю концепцію. Він відповів: “Ну й що, як не вписується Фрейд? Він сам по собі!” Домовилися зустрітися нас" тупного дня опівдні… Та коли при" їхав у Феофанію й підійшов до па" лати, вона була замкнена. Вияви" лося, що вчора ввечері Ступку пе" ревели до реанімації. 30 червня Богдан Сильвестро" вич мав кращий вигляд і почувався впевненіше й вільніше. Показував руку, котра ще день тому погано слухалася. Тепер він описував нею, правда, поволі, пластичні й плавні рухи і говорив: “Я був би не" поганим диригентом… Ще не піз" но змінити професію…” Якщо по" завчора Ступка нічого не їв, то те" пер апетит повертався… Зайшла сестричка, в розмові з нею Богдан Сильвестрович із яко" гось приводу старанно й гарно заспівав:
Додому їду, Везу гостинці Для мами — хустку, Для хати — синьку. Він ще й перепитав мене, чи я знаю, наскільки важливою була синька для чепурності колишньої української хати… Чи треба ще нагадувати, що все це відбувалося у реанімації?! Я бачив, як великий і непов" торний життєлюб страждає від щоденного, нещадного, невідво" ротного зменшення життєвих ра" дощів, втрати звичних і звичайних людських можливостей, яка пе" чаль поселилася в його дивовиж" но"щирих і відкритих очах, як іноді вони наповнюються гіркими слізь" ми, здається, прихованими від оточуючих… Наступного дня — 1 липня — вже був у Куликові. Зі Ступкою вдалося поговори" ти лише ввечері 3 липня. Нарешті вихлюпнув свої враження від поїз" дки в Куликів. “Ну, ти такий моло" дець, що заїхав!” — якось особли" во тепло сказав Богдан Сильвес" трович. І ці слова були для мене найвищою похвалою. На завер" шення розмови Ступка як завжди побажав: “Дай Боже здоров’я!” Наступного дня з реанімації від Богдана Ступки зателефону" вав Андрій Сердюк, і ми мали можливість поговорити. Потім, у розмові з Андрієм Михайловичем, я знову захоплювався нев’янучим гумором й інтелектом Ступки, а досвідчений медик, погодившись у цьому зі мною, з величезною гір" котою констатував украй поганий стан здоров’я нашого друга. Із початку липня дедалі менше турбував Богдана Сильвестровича своїми запитаннями, що стосува" лися цієї книги, а в голову дедалі частіше лізли думки про деяких його сценічних і кіногероїв — ре" альних і вигаданих — останніх ро" ків із нелегкими, трагічними доля" ми: цар Едіп, полковник Тарас Бульба, гетьман Іван Мазепа, письменник Лев Толстой, генерал Сєров, робітник Петро Полєтаєв, глава сім’ї Григорій Шаманов… Більше того, в новому столітті й тисячолітті Майстер зіграв кілька ролей у кіно та в театрі, які з істо" ричної дистанції в кілька років ста"
ли тривожно нагадувати про себе в часи страшної Ступчиної хвороби. Найпершою була роль Чингісхана у фільмі “Таємниця Чингісхана” (2002) — артист геніально зіграв умирання великого монгола впро" довж усього фільму. 2004 року від" булася прем’єра вистави “Істерія”, в якій Ступка художньо відтворив відхід у Вічність видатного науков" ця Зіґмунда Фрейда. Нарешті, пам’ятаєте фінальний монолог Фа" уста"Мефістофеля останньої ролі Майстра на франківській сцені? Це ж тоді, ще восени 2008 року, забив на сполох інтуїтивно"чутливий Олег Вергеліс: “…Трагічні тиради про смерть, про відхід треба забо" роняти! У театрі з такими речами (поруч із Мефістофелем особливо) — не жартують…” Та Богом даний артист обирав ролі, як і долю, призначені йому Господом, і не нам судити цей ви" бір… Ми здатні лише зібрати докупи свої знання й враження про гені" альну, фантастичну, неймовірну творчу роботу Богдана Ступки в театрі й у кіно та заявити, що все це було зроблено Майстром, го" ворячи словами Тараса Шевчен" ка, “на славу нашої преславної Ук" раїни”. Богдан Ступка може сказа" ти про себе словами Бориса Пас" тернака: Я весь мир заставил плакать Над красой земли моей. 6 липня у Феофанії відбувся консиліум кращих спеціалістів, на якому були присутні Остап і Ірина. 8 липня зранку говорив по те" лефону з Борисом Олійником і Ле" сем Танюком (у нього був день на" родження), обидва великі українці з тривогою заговорили про здо" ров’я Богдана Ступки. Телефону" вала Людмила Жоголь, розпиту" вала, гірко зітхала… Передав Бог" дану Сильвестровичу вітання. В обід 9 липня телефон у реа" німації взяла сестричка Оля: “Як було, так і є”. Богдан Сильвестро" вич спав. Кілька годин потому та сама Оля сказала, що він приймає крапельницю й продовжує спати… Нарешті надвечір Оля передала телефон Ступці: — У Вас така мила сестричка… — Да… — Я не розбудив?
— Я засинав, Володю… 10 липня мобільний телефон Богдана Сильвестровича брала Лариса Семенівна, а пізніше — Остап. Ступка спав… 12 липня зранку говорив з ним самим: — Доброго ранку! — Доброго ранку, Володю! — Під крапельницею? — Так! — Чув, що має бути лікар із Ізраїлю. — Я знаю, чекаємо… — Зараз працюю над розширенням і поглибленням сюжету про фільм “Молитва за гетьмана Мазепу”. — Все працюєш і працюєш… “Покой нам только снится…” — Не буду втомлювати, зателефоную після обіду. — О’кей. Того дня мені вдалося погово" рити зі Ступкою ще й увечері. Він відгукнувся несподівано бадьо" рим голосом: — О, привіт! — Мабуть, у Вас хороші гості? — Невеличка компанія, але бардзо інтелігентна! Пам’ятаєш Рогового? У міністра економіки Анатолія Рогового ми були навесні 2001 ро" ку, коли міністр культури і мис" тецтв Богдан Ступка всіляко допо" магав Культурному центру України в Москві. За час хвороби у Богдана Сильвестровича побувало багато друзів, артистів, митців і просто знайомих людей. На жаль, не всі, хто міг і мав би бути, але багато… Він зустрічав гостей тепло, не скаржився, навпаки, тамуючи біль, жартував, веселив… І здава" лося — хотілося, щоб з Божою до" помогою все у нього буде га" разд… Той день — 12 липня — був якимось особливим, обнадійли" вим. Та вже наступного ранку вия" вилося, наскільки Ступці тяжко: — Дай Боже здоров’я! — І тобі теж, дай Боже! — Як почуваєтеся? — Усе тіло болить. — Вибачте, що я Вас потурбував. — Нічого, нічого…
14 липня Богдан Сильвестро" вич, за його словами, почувався трохи краще й відразу пожарту" вав, коли запитав, чи є хто біля нього: “Один… Адін, адін, савсєм адін!” А 15 липня телефон взяла сестричка й передала Ступці. “У Вас така добра сестричка сьогод" ні”. — “Вони всі добрі…” Говорити йому було вкрай важко… Знаючи кожний обертон Ступ" чиного голосу, якось особливо бо" ляче відчув, що його стан здоров’я катастрофічний. Уперше за дев’ять місяців наважився виклас" ти на папері страшну звістку, яку дізнався ввечері 14 жовтня 2011 року на Святу Покрову Пречистої Богородиці близько дев’ятої годи" ни вечора (за Москвою) від Юрія Кофнера, який опікувався Ступ" кою в Мюнхені. Він сказав, що Богдану Сильвестровичу лікарі прогнозують рік життя… Господи, прости, що записую все це… Увечері 14 липня та сама сес" тричка підтвердила, що Богдан Сильвестрович говорити не мо" же… Уранці 16 липня нова чергова в реанімації відповіла: “Крапель" ничка крапає, а він дрімає…” Того дня по телеканалу НТН ішов фільм “Свої”. Уже вкотре вразила диво" вижна органічність Ступчиного ге" роя! Скільки внутрішньої гідності у Старого, що не прогнувся ні під Радянською владою, ні під німця" ми… Усе це не гралося — прожи" валося, видобувалося з глибини власної душі. Відразу після фільму, який ди" вився і Ступка, зателефонував йо" му й почув роками звичні, найдо" рогоцінніші слова: “Да, кумочку!” Я висловив своє захоплення, го" ворив про неперевершеність ролі, про конкретні епізоди, бо дивився фільм особливо пильно, а Ступка погоджувався двічі чи тричі: “Да, Володенько, да”. У результаті він сказав: “Класна роль!” Я був щас" ливим! 17 липня телефонував артисту двічі й щоразу він був не один — уранці з Іриною, а після обіду — з Ларисою Семенівною. Зранку 18 липня у батька знову були Остап з Іриною. Йому вночі стало гірше… Увечері — Лариса Семенівна. По" говорити з Богданом Сильвестро" вичем не вдалося… 20 липня близько одинадцятої години телефон узяла чергова сестричка. “Богдан Сильвестро" вич спить?” — “Спить, і крапель" ничка у нього…” — “Не гірше йо" му?” — “Ну, що я вам скажу…”, — зітхнула жінка. Богдана Сильвес" тровича відвідав Андрій Сердюк. Разом із лікарями вони згадували Миколу Яковченка, розповідали анекдоти про нього. Ступка задрі" мав, але на цікавому місці роз" плющив очі й відразу приєднався до розмови… Я знову телефону" вав, з ним була Ірина: “Бодя ще спить…” Наступного дня — 21 липня — близько одинадцятої телефон знову взяла медсестра: “Богдан Сильвестрович відпочиває…” — “Не гірше йому?” Вона промовча" ла… Через дві години медсестра повторила: “Відпочиває…” О тре" тій годині відповіла Ірина: “Спить”. Близько шостої говорив з Остапом. Ситуація не змінила" ся, поряд із Богданом Сильвес" тровичем була вся сім’я. ...Під ранок 22 липня наснився (вперше в житті!) Богдан Сильвес" трович. Нібито йому стало краще, і він відразу необачно пішов у те" атр чи на зйомки. Від того уві сні стало тривожно, відразу проки" нувся… У цей час о 06.30 Богдан Ступка відійшов у Вічність…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
