Культура · “Окрім культури немає такого могутнього засобу, який би міг нас об’єднати”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
…Ми працюємо для тих, хто іде за нами
Слово Просвіти, №41 за 2012 рік
Уляна ВОЛІКОВСЬКА
— Фестиваль “Марія” — свідчення інтеграції українського театрального мистецтва в світовий європейський культурний процес. Тут відбувається зустріч слова писаного і слова, яке вимовляється. Актори, режисери, театрознавці, літературознавці, люди, які вивчають зсередини історію літератури й історію театру, зустрічаються і з’являється не тільки іскра доброти й людяності, а й іскра знання і просвітництва, іскра бажання пізнати одне одного, — звернулася натхненниця фестивалю Лариса Кадирова, для якої цього року фестиваль “Марія” — подвійне свято. Адже у його рамках відбулася презентація книжки “Щаслива самотність актриси” Алли Підлужної, яка розкриває таємниці пошуку творчого “я” Лариси Кадирової на шляху до гармонії. Виставка польського фотохудожника Марека Сендека “Гортаючи фестивальні сторінки” панорамно відображає найяскравіші моменти дійства у попередні роки. Скільки тут яскравих жіночих образів, яка мова тіла, кольору, костюма, світла! Варто зазначити, що з року в рік фестиваль “Марія” плідно співпрацює із Музеєм Марії Заньковецької, який організував цьогоріч виставку, присвячену творчості М. Заньковецької та С. Крушельницької. Проведення фестивалю активно
Ганна КОЗАЧЕНКО, член правління Українського фон" ду культури
Цей екзотичний майстер"клас Акбар Хурасані провів, аби набли" зити своїх глядачів до мистецького світу, дорогого йому з дитинства. Для Акбара його талант став рятів" ним — із пекла афганської війни юнак потрапив до постчорнобиль" ського Києва. Його з радянського культурного центру в Кабулі напра" вили здобувати професію худож" ника до нас. Він мріяв про Ленін" градську художню академію, а по" трапив в Україну. — Тепер я розумію, як мені по" щастило, — усміхається художник. — І не тільки через клімат. Через рік навчання на підготов" чих курсах, опанувавши російську мову, склав іспити в Художній інсти" тут (нині Національна академія об" разотворчого мистецтва й архітек" тури), а на четвертому курсі став учнем видатного живописця, бла" городної людини професора Вікто" ра Пузиркова. Пізнавши таємниці живописного ремесла, якими щед" ро ділився Віктор Григорович, Ак" бар постійно відстоював свою по" зицію в мистецтві (навіть у розпачі порізав полотно, в яке без дозволу втрутився наставник). Але й через цей, м’яко кажучи, недорослий вчи" нок професор не зрікся норовливо" го учня і на захисті диплома відсто" ював його перед комісією. Це вже потім Акбар Хурасані — єдиний із курсу — вступив до аспірантури і чітко засвоїв усі поради академіка Тетяни Голембієвської. Але захист диплома міг і не відбутися… Миролюбні студенти в кав’ярні заговорили з хлопцями, які щойно повернулися з афганської війни, куди їх, не питаючи, послала ра" дянська влада. Один із колишніх воїнів почав бійку. Володіючи при" йомами східного бою, він мало не вбив молодого художника. Через 10 днів, із переломами і понівече" ним обличчям, Акбар прийшов на захист диплома. — Акбаре, коли ти вперше по" чав малювати? — запитую. — Я завжди малював. Була така сімейна школа в сусідньому аулі. Діти приходили туди й вивчали ко"
підтримують Міністерство культури України, ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка, благодійний фонд “Наш дім — Україна 2005”. “Марія” знайомить нас із роботами, які розкривають епохи, для мене цей фестиваль — дуже часто відкриття, — каже директор музею Наталія Бабанська. — Марія Заньковецька — це той поштовх, який потрібен був фестивалю, що живе сучасним життям сучасних актрис”. А директор Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові Галина
Тихобаєва додала: “Цей фестиваль — справді унікальне явище, навіть утому, що він присвячений жінкам. І яким дивовижним жінкам! Якби Соломія Крушельницька не мала драматичного таланту, то навряд чи зробила таку кар’єру в оперному світі. Вона поєднала в собі драматичний і оперний талант”. Пані Галина подарувала Музею М. Заньковецької видання — “Соломія Крушельницька. Міста і слава”. На виставці можна простежити еволюцію акторської майстерності М. Заньковецької, яка і на сцені, і в житті була різною. Тут галерея образів і настроєвих відтінків, втілених Заньковецькою. На світлинах бачимо Харитину з “Наймички” І. Карпенка-Карого, цим образом 16-річної дівчинки актриса підкорила Санкт- Петербург. А ось Наталія із “Лимерівни” Панаса Мирного, Софія (“Безталанна” І. Карпенка- Карого), хлопчик Мусій (“Влада Сатани”, за п’єсою Л. Ріделя “Зачароване коло”). Серія фотографій “Психологічний етюд”, яка була створена для того, щоб проілюструвати книгу Ч. Дарвіна “Вираз відчуттів у людини...”, відображає градацію складних почуттів. Не дарма саме до Заньковецької звернувся фотограф-художник П. Пясецький. Також цікава серія фотографій А. Федецького “Жінка-скульптура”. Синкретизм культур, суголосся думок спостерігається на цьогорічному фестивалі в усьому. У виставах взяли участь Богуслав Керц, Анна Скубік (Польща), Мілка Зімкова (Словаччина), Олена Дудич (Білорусь), Зіта Бадалян (Росія- Вірменія), В’ячеслав Корніченко (Росія) та інші. На міжнародній конференції “Магія культур” торкнулися творчості Ч. Діккенса, М. Цвєтаєвої.
— Неможливо переоцінити значення цього фестивалю. Окрім культури немає такого могутнього засобу, який би міг нас об’єднати. Моя доповідь присвячена синтезу мистецтв, англійській романістиці на російському екрані, втіленню кіноверсії найзагадковішого роману “Таємниця Едвіна Друда”. Діккенс за своєю суттю був не просто письменник, а й письменник-актор, який свої акторські таланти передавав через іронічність, через утаємничені підтекстові деталі, які заворожували і спонукали до співпереживання, — розповіла учасниця конференції Людмила Хворова, професор Тамбовського державного університету імені Г. Р. Державіна. Протягом п’яти днів на Камерній сцені театру вирувала магія перевтілення, справжніх емоцій, пластики, яка ще раз переконує, що всі ми діти однієї країни, ймення якій — Театр. Невипадково емблемою свята стала маленька дівчинка зі словами: “За нами ідуть і ми працюємо для тих, хто іде за нами”. Бо Міжнародний тетральний фестиваль моновистав жінок-актрис “Марія” об’єднує і веде за собою людей, здатних дивувати і дарувати справжні естетичні відкриття. Тож чекатимемо десятого ювілейного свята краси і гармонії!
Міжнародний фестиваль “Марія” — єдиний в Україні фестиваль жіночих монодрам, аналогів якому немає у Європі. Відбувся він уже вдев’яте у стінах Національного академічного драматич% ного театру імені І. Франка як шана пам’яті першої Народної артистки України Марії Заньковець% кої. Цього разу всі фестивальні події (вистави, презентації, виставки, науково%мистецька конфе% ренція) спрямовані на полілог культур і традицій. Відкри% ла дійство жіночої виконавської майстерності засновни% ця та художній керівник фестивалю Лариса Кадирова виставою “Стара жінка висиджує” Т. Ружевича.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
