Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · “Окрім культури немає такого могутнього засобу, який би міг нас об’єднати”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

«Свята брама» Акбара Хурасані

Слово Просвіти, №41 за 2012 рік

Посеред виставкової зали Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків на світлому килимі, підмостив% ши маленькі подушки, діти старанно виводили фломастерами па% лички, намагаючись надати легкості своїй руці, щоб завершува% лася рисочка, мов довга кома… Акбар Хурасані показував кожно% му школярику, як правильно написати каліграфічні знаки мовою фарсі, схожі на ті, що вписані в обрамлення його картин. ран. Коли в горах випадав сніг, лю" ди прочищали дорогу, йдучи назус" тріч від села до села, аж поки з’єд" нували в один тунель зі сніговими стінами. На тій сніговій вертикаль" ній поверхні я малював паличкою. Часто спізнювався, і вчитель мене жорстоко карав. Ще малював вуг" ликом на очищених від кори стов" бурах дерев… Його Всевишній беріг для висо" кої мети. Акбар усі сподівання ви" правдав. Утім, про нинішній Афга" ністан говорити не може. Певне, саме спогади про дитинство освя" чують у творчості Акбара Хурасані тему майбутнього. Афганістан у полотнах митця не ідеалізований, він — ідеальний, такий, яким по" став у замислах Творця. Ця персо" нальна виставка має назву “Свята Брама” і через полотна відкриває саме той сегмент світу в тонкому вимірі, який найдорожчий худож" нику. Його просвітлене “Місто май" бутнього”, представлене в Музеї Ханенків, перегукується із образом Небесного Єрусалима, притаман" ного європейській традиції. Найперша персональна вис" тавка художника в галереї “Гри" фон” містила краєвиди, написані Акбаром у манері старих україн" ських майстрів. Патріархальне се" ло зі стріхами й соняшниками в йо" го роботах поставало сентимен" тально"правдивим, однак не вихо" дило за межі давно бачених нами мистецьких зразків. На щастя, ху" дожник дослухався до думки про" фесіоналів"художників і відтоді по" дарував нам чимало полотен, які не сплутаєш ні з яким іншим пен" злем. Улюблений учень професора Пузиркова, він навчився фарбами передавати дух — людини, місце" вості, явища. Миролюбної вдачі, піс" ля життєвих випробувань, яких за" знав уже в Києві, Акбар Хурасані те" пер уміє за себе постояти, але для нього неприпустиме будь"яке на" сильство. Велике скупчення людей у східному місті (картина “Навруз” — Новий рік) не нагадує броунівський рух, проте це і не натовп, а співісну" вання спільноти, де ніхто нікого не кривдить, нікому не заважає. Навко" ло зображення мовою фарсі вплете" ний каліграфією поетичний рядок. “Ходімо, Мулло Мальджа, дивитися на квіти тюльпанів…” Уся творчість живописця Акбара Хурасані, в якій би манері працював, — це хвала життю, де панує мир і зла" года. Мальовничий краєвид “Дві ча" ші”, на афіші виставки, яка триватиме в музеї Ханенків до Покрови, зобра" жує викладений із каменю у горах ве" личезний резервуар для накопичення води, яку потім пускають по черзі че" рез арики на клаптики плодючих нив. Із покоління в покоління виплекана се" ред гірського каміння земля ділилася між нащадками, — тому такою стро" катою стала нива… Чаша неба над ча" шею життєдайної води — поєднання земного, буденного й містичного. Інше знакове полотно у вистав" ці “Свята Брама” — “Мандрівник”. Його можна тлумачити по"різному. Паломник чи святий, що мандрує від села до села, а найшвидше — світлий дух, для якого не існує кор" донів, який може незримо з’явля" тися в місцях горя чи болю і вноси" ти мир і гармонію у простір навколо чи в душі людські. Сьогодні, коли світ розбурха" ний колотнечею насильства, релі" гійною нетерпимістю і дикістю не" вігластва, живопис Акбара Хураса" ні засвідчує високість людського духу, яку можна здобути чи повер" нути, працюючи над власним удос" коналенням.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин