Всеукраїнський форум · На захист української мови і державності · с. 2сторінка оригіналу ↗
Конгрес дій в обороні української мови
Слово Просвіти, №41 за 2012 рік
Закінчення. Початок на стор. 1
Найкращим засобом захисту української мови і державності було б усунення нинішнього режиму з владного олімпу. Важливим кроком у цьому напрямі можуть і мають стати парламентські вибори. Ми повинні закликати людей прийти на виборчі дільниці і проголосувати за ті партії і тих кандидатів, які виступають за збереження статусу української мови як єдиної державної та стоять на позиції захисту української національної держави. Які б не були результати жовтневих виборів, першочерговим завданням є організація широкого руху за скасування підписаного В. Януковичем юридично нікчемного антиконституційного закону Ківалова—Колесніченка. Водночас необхідно вимагати ухвалення окремого закону про функціонування української мови як державної. Тим більше, що відповідний законопроект розробив народний депутат Сергій Головатий і зареєстрував його у Верховній Раді 13 серпня 2012 року під №11075. Треба відновити, продовжити та інтенсифікувати протестні акції, спрямовані на усунення з уряду Д. Табачника, який керує знищенням системи української освіти та її зросійщенням. Необхідно змусити владу припинити зросійщення українського інформаційного простору та запровадити системні заходи державної підтримки українського інформаційного продукту, української книги, українського кіно, української пісні. Нарешті громадськості необхідно взяти під контроль підготовку і проведення запланованого урядом на 2013 рік перепису населення. Надзвичайно важливими для цивілізованого регулювання мовної ситуації в Україні є форма питань про етнічне походження та рідну мову та відповідей на ці питання. Антиукраїнські сили і п’ята колона вже сьогодні закликають громадян України ідентифікувати себе росіянами, а рідною мовою записувати російську. Війні на знищення української ідентичності та Української держави можна протидіяти лише згуртованими зусиллями українських політичних партій і громадських організацій, лідери яких повинні порозумітися, розробити і спільно реалізувати план конкретних практичних дій, спрямованих на захист нашої Батьківщини.
Треба робити те, що можна робити сьогодні
Леонід КРАВЧУК, Президент України (1991—1994): — Запропоную Вам кілька дуже важливих тез, які допоможуть оцінити, наскільки ми можемо долучитися, підтримати, або через дискусію спростувати чи наповнити іншим змістом питання, що обговорюється. Кожна людина, яка дбає про Україну, її майбутнє, демократичні, цивілізаційні засади, про її духовність, культуру, мову повинна, незважаючи на те, чи є вона в партії, чи поза нею, чи належить до громадської організації, чи ні, — відповідно діяти. Діяти на захист високих українських цінностей. Це моя позиція, яка була і залишається від початків дискусії з Народним рухом України і моєї участі у владі на всіх її рівнях. Думаю, що ніхто не зможе спростувати те, що я щойно сказав. Я маю власну позицію щодо української державної мови, і відстоював її завжди, зокрема, й тоді, коли формулювали 10 Статтю чинної Конституції. Більше того, за радянських часів я був одним із авторів того закону, який діяв до цього часу — “Про мови в Українській РСР”. А там уперше за радянський період було записано — “українська мова є державною”. Також там були виписані всі акценти: політичні, духовні й організаційні. Людина мала певний час, щоб оволодіти державною мовою, але від неї вимагали спілкування державною мовою.
Сила тиску на владу завжди існує в кожному суспільстві. Чи готові ми до конструктивної співпраці з чинною владою? Якщо ми скажемо — ні, тоді повинні чекати поки зміниться політичний устрій. Коли він зміниться? Очевидно, не завтра і не післязавтра. Що за цей час відбудеться, якщо нічого не робити, а тільки закликати? Тому я, як перший Президент України, взяв на себе відповідальність — переконати чинного Президента та інших представників української влади вступити в конструктивну дискусію, щоб шляхом спілку-
Голова Київської міської “Просвіти” професор Іван Ющук та письменник Сергій Борщевський вання змінити на краще те, що можна змінити. Ми підготували зміни до закону, який ухвалений. І подали цей змінений закон на обговорення. Сказати, що цей документ поза увагою, я не можу. Віцепрем’єр направила його в Національну академію наук — і ось є низка оцінок профільних інститутів, які в цілому схвалюють цей проект. Найближчим часом ми маємо зібратися робочою групою і проголосувати за нього, адже у нас ще не було офіційної процедури. А без неї документ не офіційний. Якщо ж зараз оголосити бойкот робочій групі, тоді зберуться ті, хто не бойкотує і проголосують проти. Тоді піде розголос — що це за документ, що його навіть сама робоча група не підтримала? Про яке подання і ухвалення можна говорити? А технологія така: зі змінами, які внесли інститути, за проект голосує робоча група і подає документ у Мін’юст для того, щоб вивірили юридичні, термінологічні й технічні формулювання. Після того закон подається на розгляд Верховної Ради, ухвалюється і вже тоді на підпис Президентові. Така домовленість існує. Засідання буде наступного тижня і я просив би на нього прийти. У резолюції, яку підписав Янукович, написано, що в Україні має бути створена система законодавства про використання мов. І державної, і мов меншин, і мовної політики в цілому. Ідеться про те, що один закон не вирішує всіх питань і мають бути ухвалені принаймні два закони — “Про державну українську мову” і “Про мови меншин”. Меншини у нас є, і вони повинні мати точне формулювання щодо прав своїх національних мов. Таким чином, не все безнадійно. Будь-який крок можна використати на свою користь, не галасуючи і не чекаючи, коли змінимо політичну владу. Але поки що за 20 років, — вибачте за таку сміливу заяву, — ми ще не надто багато закликів здійснили. І не тому, що не хочемо, а тому, що не підготовлені підвалини для того, аби щось змінити. Тому кожен із нас мусить робити те, що може. Сьогодні підготовлена програма про розвиток державної української мови в межах 20 мільярдів гривень. Я нещодавно спілкувався з Прем’єр-міністром України. Він запевнив, що цю програму після урядового обговорення відправлять на затвердження. Це вперше за всі роки незалежності ухвалюється програма з фінансовим обґрунтуванням. І в цьому питанні є позиція і Януковича, і Азарова — таку програму затвердити. То потрібно це зробити чи ні? На мою думку, необхідно робити те, що матиме користь сьогодні. І так кожного дня. Позиція — “воно не таке, як я хочу”, не відповідає моєму баченню стратегічних цілей держави, не означає, що потрібно чекати, доки хтось прийде і змінить цю ситуацію. Якщо ми всі не об’єднаємося, то буде важко щось змінити. Без реальної участі на всіх напрямах, які схвалені і підтримані владою, але де ми можемо впливати на ухвалення рішень, я ніколи не втрачав надії і не припиняв боротися за те, щоб така співпраця існувала. Своїм прикладом і зараз, під час ухвалення цього мовного закону, і під час роботи в Конституційній асамблеї, хочу показати, що співпраця стає реальною, якщо ми займаємо послідовну, системну українську позицію: національну, демократичну, державницьку, європейську. Зі ста осіб у Конституційній асамблеї 75 завжди підтримують цю позицію. Хто мені скаже, в чому неточність, огріхи чи антиукраїнська дія Конституційної асамблеї? Опозиція каже, що ми все переробимо по-своєму. І що? За 20 років жодного результату. Не так просто це зробити. Я проти цього і завжди закликаю до конструктивної роботи. Адже, як казав Йоган-Фрідріх Шиллер, героїчних слів у наших політиків набагато більше, ніж героїчних справ.
Думати не про компроміс, а про перемогу
Андрій ІЛЛЄНКО, голова Київської міської організації ВО “Свобода”: — Коли йдеться про захист української мови, йдеться про зміст української держави. У нас є дві чітко окреслені політичні і громадські течії, які пропонують фактично два проекти України: або української національної держави, де українська мова буде державною однозначно, або креольської (з культурною орієнтацією на метрополію) постколоніальної держави, де українська культура сприйматиметься як відстала, архаїчна, придатна лише для етнофольклорного використання. А політика, економіка, медійна сфера творитиметься мовою імперії, як це й відбувається тепер. Нинішня політична еліта нав’язує Україні саме варіант креольської держави, імперської культури, імперської мови. Маємо певні відмінності, але вони зумовлені тим, що сьогодні олігархам, які представляють постколоніальну державу, так краще експлуатувати населення і витягувати звідси
Народний артист України Богдан Бенюк (на передньому плані)
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
