“Школа професора Миколи Степаненка — одна з візитівок Короленківського вишу”. · 9 З роси й води! · с. 9сторінка оригіналу ↗
Вщухає суєтна тривога. І в небесах я бачу Бога. І Боже слово на землі. Іван Світличний
Слово Просвіти, №41 за 2018 рік
нольда Панасовича Грищенка, з яким у Миколи Івановича склалися теплі синівсько-батьківські взаємини на багато років. Розрослося й буйно колоситься на вчительському (1982—1986) та викладацькому ланах (асистент кафедри української мови (1985—1986), старший викладач (1989—1992), доцент (1992—2005), професор (із 2005)) вдячними учнями й студентами, удатними послідовникаминауковцями, бо школа професора Миколи Степаненка — одна з візитівок Короленківського вишу. “Він — учитель за покликанням; його не можна уявити собі ніким іншим, як учителем. Викладання — його життя, його пожива; воно нероздільно зв’язане з ним. І не дивно, що вчительська справа стає в нього вільним мистецтвом, і він на всіх своїх учнів накладає печать свого духу! Як він знаходить своє щастя в навчанні, так можна вважати щасливими тих, хто в нього вчиться” (А. Дістервег). Багатий і значущий ужинок (понад 850 праць) вчасно й дбайливо зібрав та бережно поклав управний жнивар Микола Іванович Степаненко до свого 60-літнього добре впорядкованого порогу на прославу роду й осанну вічному українському народу. Його врожай — це цінні, найвищої наукової якості монографії, посібники,
ка Полтавщина” (2013), “Літературні, літературно-мистецькі премії в Україні” (2014), “Мовознавча Полтавщина” (2014), “Літературознавча Полтавщина” (2015), “Сучасні письменники Полтавщини” (2016)), а також статті у вітчизняних і зарубіжних виданнях, семінари та лекції у престижних навчальних закладах Європи, програми, майстеркласи, численні виступи на радіо й телебаченні, активна громадська діяльність. Доктор філологічних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України, відмінник освіти, заслужений діяч науки й техніки України М. І. Степаненко — член двох спеціалізованих рад із захисту дисертацій Інституту української мови НАН України та Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, експертної ради з гуманітарних та соціальних наук Державної атестаційної комісії при Міністерстві освіти і науки України, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України, член Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка. Нині Він на науковому Олімпі, на верхів’ї слави, здобутої сумлінною працею, служінням людям, Україні. Із синівською відданістю боронить духовні кордони Держави, Собор Українського Слова, захищає від ворожих вітрів широкими долонями й гарячим серцем “крихітну свічечку букви Ї” і з вірою, надією та любов’ю йде на щиру розмову до Всевишнього, до Храму того Слова, Що було споконвіку, щоб не згасла запалена ще з дитинства свічка “непроминальних у часоплині” вічних цінностей. Любий Миколо Івановичу! Дорогий Навчителю і Друже! Схиляю перед Вами голову в поклоні вдячности від усіх учнів, колег, шанувальників, яким Ви своїм розумом і життєвою мудрістю осяюєте благословенний Шлях до Її Величности Мови!
———————— Загайко П. К. З думою про Україну // Загайко Петро Кузьмич: Бібліографічний покажчик / упор. Г. І. Радько, Г. М. Білик; заг. ред. — О. В. Кулик. — Полтава: АСМІ, 2003. — С. 9.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
