Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Мистецька спадщина німецьких і французьких композиторів XVII—XX ст. і донині хвилює нас духовними і світськими кантатами”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Від бароко до сучасності

Слово Просвіти, №41 за 2018 рік

Вікторія ТОКАРЕНКО Наталія ЕРЖИКІВСЬКА Будинок органної та камерної музики в Білій Церкві завдяки чудовій акустиці залу та звучанню 40-регістрового органа, встановленого 1990 року відомою чеською фірмою “Rieger-Kloss”, давно набув статусу одного з найкращих концертних залів України. Розташований він у приміщенні пам’ятки архітектури ХІХ ст. — костьолі Іоанна Хрестителя на Замковій горі, в центральній частині міста. Шанувальникам класичної та сучасної музики добре відоме ім’я заслуженої артистки України Тетяни Орлової — cолістки-органістки й авторки цікавих мистецьких проектів. Не менш знане в нашій країні прізвище та ім’я органного майстра Олега Диптана, який обслуговує ці унікальні духові клавішні інструменти не тільки в Національному академічному театрі опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка, а також у Хмельницькому й Білій Церкві; а ще він часто виступає і як помічник виконавців. Упродовж багатолітнього періоду роботи, дякуючи їхньому таланту, креативності та доброзичливості, в Будинку органної та камерної музики відбулося чимало концертів вітчизняних музичних виконавців та художніх колективів і репрезентантів зарубіжних країн. Білоцерківці завжди приділяють значну увагу і молодшим колегам, опікуючись творчим зростанням, надаючи можливість оприлюднювати творчі набутки. Так, завдяки їхньому прихильному ставленню на початку вересня в рамках святкової програми, приуроченої до Дня міста, тут відбулися два органних концерти студентки ІІІ курсу Краківської музичної Академії Марини Токаренко (клас проф. М. Семенюк-Подраза), які були означені промовистою назвою “Від бароко до сучасності”. Мистецька спадщина німецьких і французьких композиторів ХVII—ХХ ст. і донині хвилює нас духовними і світськими кантатами, клавірними імпровізаціями, органними творами — прелюдіями, фугами та сонатами. Витончено, з чіткістю і темпераментом молода талановита органістка зіграла “Канцон (ІІ)” Йоганна Якуба Фробергера, “Прелюдію” Дітріха Букстехуде, “Тріо Сонату № 6 ч. 1” і “Хорал” Йоганна Себастіана Баха, “Сонату № 4 оп. 98 ч. І, ІІ” Йозефа Райнбергера та “Фантазію ре-бемоль мажор” Каміля Сен-Санса. Справжньою подією білоцерківських концертних вечорів стала прем’єра твору сучасного молодого італійського композитора Леонардо Ріццо “Фантазія для органу”, яку Марина Токаренко виконала з надзвичайною вправністю, легкістю та натхненням. Тим паче, що автор, теж студент ІІІ курсу Краківської музичної Академії (клас проф. В. Відлака), цього складного поліфонічного тексту, що вирізняється різноманітністю і глибиною образного змісту, особисто був присутній на прем’єрі! У білоцерківських осінніх концертах також брав участь флейтист Михайло Куліковський — учень Київської музичною школи № 10, багаторазовий лауреат Всеукраїнських музичних конкурсів. У виконанні юного талановитого флейтиста прозвучали п’єси “Ларго” Франческо Маріа Верачіні, італійського скрипаля і композитора ХVIII ст., та “Вальс” з “Античної сюїти” сучасного англійського автора — маестро Джона Мілфорда Раттера. Так само піднесеного і водночас при-саме традиції народного обрядового дійства. Протягом багатьох років Микола Сом працював у різних мистецько-видавничих установах як редактор, також був викладачем. Наприкінці 1980-х брав участь в оздобленні мозаїками залізничного вокзалу ємного святкового настрою програмі концерту додавали виступи ведучої Тетяни Гнатюк — студентки ІІІ курсу Національної музичної Академії ім. П. Чайковського (курс проф. В. А. Лукашова). Слухачі дуже тепло сприйняли виступи молодих талановитих виконавців М. Токаренко та М. Куліковського, високо оцінили можливості італійського композитора Леонардо Ріццо. художником, одним із кращих французьких акварелістів. Його роботи, написані в постімпресіоністичному стилі, збагатили мистецтво України й світу сотнями акварельних пейзажів Франції, Італії, Австрії, Швейцарії, США. У художньому спадку Миколи Кричевського є твори, написані олією, гуашшю, темперою, а також графіка, але саме акварель стала його улюбленою технікою, а набережна Сени — звичним місцем для етюдів. Акварельним творам митця притаманна тонка лірична настроєвість. Кожний етюд — це не лише зображення краєвиду чи міської панорами певної пори року, а й вираження стану природи в поєднанні з авторським світовідчуттям. Усі акварелі об’єднує висвітлена кольорова палітра, м’якість і поетичність, легкість і невимушеність, відчуття прозорості води й повітряності простору. Таку досконалу майстерність автор повсякчасно віртуозно втілював у неповторних живописних образах. Микола Кричевський залишив велику мистецьку спадщину, яка поступово повертається в Україну нащадками. Нині її значиму частину гідно представило Опішне. Ювілейна експозиція представила 51 твір художника з фондів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, Сумського художнього музею імені Никанора Онацького та Лебединського міського художнього музею імені Бориса Руднєва. Експозицію доповнили унікальні архівні матеріали — світлини та листи Миколи Кричевського з колекції Національного музею-заповідника українського гончарства. у Києві. Під час зведення Михайлівського собору працював в майстерні Л. Г. Тоцького над картонами до мозаїк. Також розписував стіни центральної частини собору. Микола Сом учасник багатьох всеукраїнських та міжнародних виставок, член НСХУ та НСЖУ, почесний вчитель Требухівської школи. Він ніколи не поривав стосунки з рідним селом. І це чітко простежується в його творчому доробку. Чимало акварелей митця присвячено темі рідних лугів, пасовиськ, доріг. Як, наприклад, у серії акварелей “Живописна Україна”, де ліричні тони прозорих акварелей відбиваються як тонкі ноти душі художника. Митець у своїй творчості часто звертається до мотивів історичного Києва. Краса форми Софії Київської, мерехтіння її золотих бань у променях сонця, зловлені оком митця та покладені на папір, — це і є присвята мого батька мистецтву. Зліва направо: Михайло Куліковський (флейта), Леонардо Ріццо (композитор), Марина Токаренко (орган), Тетяна Гнатюк (режисер та ведуча)

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин