Арт-калейдоскоп “Зачарувати найвибагливішого слухача і глядача”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Про бєсов, про українську Атлантиду і вечерю в Америці
Слово Просвіти, №41 за 2020 рік
Сергій ТРИМБАЧ
5 жовтня завершився 11-й Одеський Міжнародний кінофестиваль. Як і належить за нинішніх умов, він відбувався вон-лайн форматі. Одначе всі інші фестивальні правила були дотримані… Програму оцінювали не тільки журі, ай глядачі. У міжнародному конкурсі журі присудило Гран-прі картині “ВЕЧЕРЯ В АМЕРИЦІ” (реж. Адам Ремейєр, США). Такий собі присмерковий гумор про панк-музиканта, котрий разом зі своєю фанаткою рушає (тікаючи від поліцейських переслідувань) у мандри провінційною Гамерикою. Країною, яка у фільмі аж ніяк не виглядає великою, лідером світу — швидше це про фальшиві цінності, яким ціна долар у базарний день… Найкращим фільмом визнано українську стрічку “АТЛАНТИДА” (реж. Валентин Васянович). Картина — один із переможців минулорічного Венеційського кінофестивалю, цьогоріч її висунуто від України на здобуття “Оскара” в номінації “Кращий фільм іноземною мовою”. Уже це вартує того, аби її подивитись (у прокаті вона з’явиться рівно за місяць). Ну і це просто фільм видатного світового класу. З надзвичайно продуманою, вивіреною до останнього екранного міліметра образною системою. Надтрагічна картина українського буття, яким воно може постати уже за 5 літ (події стрічки розгортаються 2025 року). Війна закінчилась — не забудьте. Забути не можна: випалена земля, убита, прошита мінами й людськими трупами. Героїня фільму, за освітою археолог, працює майже за професією: дістає останки людські з-під землі. У якомусь сенсі досліджує за кістками дотеперішню цивілізацію, оту саму Атлантиду, від якої не лишилось нічого живого. Окрім кількох людей… А ще в одному сенсі, можливо й не передбаченому автором стрічки, його витвір вписується у ряд фільмів, який починається Довженковою “Землею” (початки руйнації Українського Космосу), а продовжується “Криницею для спраглих” Юрія Іллєнка, яку в середині 1960-х схарапуджені чиновники заховали кудись подалі (українське село, занесене пісками і забуттям)… Кращим українським повнометражним фільмом (у конкурсі національних стрічок) журі визнало кінострічку “Бєс” Єгора Трояновського, який також отримав приз журі ФІПРЕССІ. Вражаюча оповідь про батька з-під Маріуполя, який втратив на війні у Донбасі свого сина. Найімовірніше, від руки російського бойовика Безлера, або ж Бєса… Старий батько працює немов ціла дослідницька опер-група. Його метою, бодай і малодосяжною, є вийти на того Бєса, знищити його… ОМКФ завершився цілком успішно, з чим можна привітати фестивальну команду. Ознайомлення з конкурсною і позаконкурсною програмою (скажімо, ретроспективою знаменитого шведа Роя Андерсона) можна продовжити ще упродовж цього тижня. В режимі он-лайн, звичайно.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
