Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Цікаво знати · “На той час Заставнівська команда могла грати · у ­вищій лізі”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗

Щедрий заставнівський «Колос» — зіркове київське «Динамо» — 3:3

Слово Просвіти, №41 за 2020 рік

40 років тому надзвичайно цікавий випадок ощасливив наших земляків — футболістів Світлана МАСЛОВСЬКА, заступник голови Чернівецької обласної організації ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка — Василю Тодоровичу, 40 років тому відбувся матч, приурочений 40-річчю возз’єднання Буковини з Україною, таке не варто залишати поза увагою? — Окрім цього, зустріч відбулася саме у День молоді, а вже за тиждень, 7 липня 1980 року, Буковина на Чернівецькому стадіоні приймала Олімпійський вогонь! Матч справді залишився в пам’яті на все життя! Гадаю, не тільки в мене. Тому й зважився на експеримент, який запропонував відомому в районі футболоману Іванові Михайлюку, який погодився разом зі мною бути організатором заходу. Пропоную редакції газети “Голос краю” також долучитися до нас, і загалом склад організаторів можна подовжувати для всіх бажаючих, аби зустріч відбулася на високому рівні. — Отже, “Голос краю” стане співорганізатором дійства. Чому варто згадати ту імпрезу? — По-перше, це історична подія, яка відбувалася в радянський період, коли система не давала нам належного українського, культурно-просвітницького розвитку, який нерідко заміняв нам футбол. У цьому матчі ламалися тодішні стереотипи, коли різні за статусом футболісти — професіонали й любителі, грали на рівних. По-друге, ще, слава Богу, багато героїв тієї непоступливої гри живі і однозначно не проти зустрітися та згадати цікаві моменти матчу. По-третє, це дуже важливо для нинішньої футбольної зміни, а надто — якщо хлопці поспілкуються між собою, поділяться роздумами про те, яким був футбол тоді і яким може стати в майбутньому. По-четверте, щасливий, що був очевидцем-уболівальником “Золотого колоса”. У 1980 році був сількором і, випадково дізнавшись про матч, попросив їздового, аби мене та інших хлопців довіз підводою з Вікна до За­ В. Мунтян І. Михайлюк ставни. Пам’ятаю, тоді була така злива, ми змокли, але на 2-й тайм встигли! Рахунок гри — 3:3, звісно, всіх шокував, але й задовольняв. Як стверджує очевидець всієї гри Іван Михайлюк, спочатку гол забили кияни, потім — заставнівці, третій — знову кияни, четвертий — ми, п’ятий — “Динамо” і шостий — “Колос”. Можу стверджувати, що нічия — без жодних домовленостей, яка на той час вважалася нижче гідності для будь-якої команди, а для тієї, яка задавала тон Європі — тим паче! — Два голи забив Микола Рудий, а третій — наш (редакції) сусід по поверху, який працював у відділенні охорони — Степан Літовський. — Ви, як знавець футболу, вважаєте, що тодішній Заставнівський “Колос” мав майже лігочемпіонський рівень? — На той час Заставнівська команда могла грати у вищій лізі, була дуже сильна, вражала своєю грою будь-де і буквально гриміла своїми результатами. Наприклад, із сусідніми райцентрами Кіцманем зіграла з рахунком 5:0, Сторожинцем — 7:0! Щоправда, “Ко­ — Хто ж із наших увійшов в історію? Г. Філіпчук лос” називався Заставнівським, але у цьому матчі, окрім жителів райцентру, у команді грали ще по двоє з сіл Товтри і Кадубівці та по одному з Дорошівців і Вікна. — А можете згадати увесь склад легендарної команди? — Спробую… За “Золотий колос” грали: Василь Медведєв і Микола Бойко (воротарі), Іван Михайлюк, Георгій Філіпчук, Микола Рудий, Іван Скибінський, Степан Літовський, Георгій Бойчук, Дмитро Пісецький, Іван Гарас, Микола Гарас, Іван Слободян, Василь Гарас, Микола Адамко, Орест Ткач, Іван Ринжук, Степан Гуцул. На жаль, чотири останні вже покинули цей світ… За Київське “Динамо”: Рудаков, Медвідь, Сабо, Мунтян, Хмельницький, Турянчик, Серебряников, Островський, Литовченко, Куликовський, Кащей… До речі, на заставнівській трибуні був легендарний гравець-киянин матчу смерті з з німцями у 1942 році Макар Гончаренко, який під час війни відзначився двома м’ячами і залишився живим. І ще наш край так сподобався Федорові Медвідю, що він невдовзі переїхав до нас і став тренером Чернівецької “Буковини”. — Сподіваєтесь, що вдасться запросити до Заставни й тодішніх футболістів-“динамівців”? — Так, вже веду перемовини з Георгієм Філіпчуком, який у 90- х роках був головою Чернівецької ОДА, зараз відомий науковець-просвітянин, живе в Києві. Він виступає у ролі посередника між Києвом і Заставною, аби домовитися, хто зі столичних зірок може приїхати на 40-річчя гри. Дуже сподіваємося, що просвітницька зустріч відбудеться незабаром… Організатори мають намір запросити на захід дружин та родини тих чотирьох футболістів, які пішли в небуття. У зв’язку з карантинними вимогами формат зустрічі — на вулиці, ймовірно на колишньому футбольному полі (біля гімназії). Гра, пенальті, спілкування?.. Це і є та “золота” інтрига, про яку поки що нічого невідомо навіть організаторам. Заставнівського клубу “Золотий колос” (Буковина) та фанатів-уболівальників. На міському стадіоні невеличкого райцентру команда зіграла з… Київським “Динамо”! Це не жарт! Минуло не так багато часу, тому є очевидці, які це можуть потвердити. Колишній головний редактор обласної газети “Голос краю”, фанатично залюблений у футбол чоловік, нині голова Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України, буковинський просвітянин Василь Джуран каже, що добре пам’ятає той видовищний матч. Не лише пам’ятає, а ініціює зустріч учасників двох команд у Заставні! Яким він бачить захід, що залишилося в пам’яті 40-річної давності — у інтерв’ю з моїм колегою. Й. Сабо В. Джуран Є. Рудаков М. Рудий Будьмо разом! ПЕ РЕ Д П ЛАТА—2 0 2 0 Вартість передплати ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА “ПРОСВІТА” (з доставкою і поштовими витратами):

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин