Події, факти, коментарі · “Українські герої поступово займають своє місце в нашому житті духовно і реально”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
Премія Івана Багряного видатним діячам «Просвіти»
Слово Просвіти, №41 за 2020 рік
1 жовтня у залі Дніпровського коледжу електрифікації відбулось нагородження лауреатів премії ім. Івана Багряного за 2020 рік.
Цією поважною відзнакою вшановуються за вагомі досягнення в галузі науки, освіти, культури, активну державотворчу і громадську діяльність громадяни України та української діаспори. Співзасновниками премії є Фундація ім. Івана Багряного (США) та Всеукраїнський щомісячник “Бористен”. Віра Боднарук у своєму вітанні від імені фундації ім. Івана Багряного лауреатам 2020 року наголосила: “Ця нагорода надається особам, які невтомно працюють, щоб Україна стала сильною, незалежною, демократичною державою. Щоб вільно розвивалася її мова і культура на рівні європейських держав, позбавившись втручання і гальмування від її північного сусіда. А безкорислива праця лауреатів на розвиток української держави в різних галузях, після її довгого поневолення, заслуговує щирої подяки від усього українського народу!”. Серед урочисто віншованих цьогорічних володарів почесної відзнаки, котрі отримали диплом лауреата та художню таріль з петриківським розписом і портретом Івана Багряного, двоє видатних діячів-просвітян: голова Луганської “Просвіти” Володимир Семистяга, відзначений за героїзм та мужність під час окупації Донбасу московськими агресорами, та Микола Кульчинський, вшанований за багаторічну культурологічну і громадську діяльність на посаді голови Полтавської “Просвіти”. Серед нагороджених Микола Цокаленко (Дніпро) — за багаторічну плідну роботу з патріотичного виховання української молоді, Марія Дружко (Кам’янське) — за організацію та розвиток патріотичного культурологічного проекту “VIVArt”, Андрій Ніколайчук (Дніпро) – за активну участь в обороні країни під час війни на сході України, Василь Слапчук (Луцьк) – за книгу “Роман & Роман” та визначний внесок в українську літературу. Є серед відзначених високою премією і двоє українців з далекої Америки: Іван Буртик з Нью- Джерсі (США), нагороджений за вагомий внесок у становленні Українського Вільного Університету в Мюнхені (Німеччина), та Любов Василів-Базюк із Торонто (Канада) – за високохудожні книги. Любов Василів-Базюк – канадська письменниця, народжена 1929 року на Волині в сім’ї священника. Через переслідування за участь в ОУН в 1940 році її родина була змушена емігрувати на холмські землі тогочасної Польщі, де під час ІІ Світової війни пані Люба навчалася в українській гімназії міста Холм разом зі своєю приятелькою Зіною Кулик-Семенюк. Саме від неї вона отримала рукописну книгу спогадів майора на прізвище Савік Вакулов, котрий служив довгий час в радянській окупаційній зоні Німеччини і був свідком репресій радянської влади щодо своїх громадян — солдатів, котрі потрапили у німецький полон, та гастарбайтерів, вивезених на примусові роботи до гітлерівської Німеччини. Згодом Вакулов утік з радянської армії, та перед смертю передав свої записи свідчень військових злочинів під час війни та в повоєнний час своїй бабусі. Через шкільну подругу Зіну рукопис і потрапив до рук Любові Василів-Базюк, котра при допомозі академіка Петра Слободянюка надрукувала їх у вінницькому видавництві. Ця книга спогадів про сталінські злочини на окупованих (“звільнених”) територіях є надзвичайно актуальною у світлі антилюдських злочинів новітньої неосталінської політики Путіна та його оточення — спочатку в Чечні, згодом в Південній Осетії Грузії, а нині в окупованому Росією Криму та в окремих районах Донбасу. Захід, у якому взяли участь студенти Дніпровського коледжу електрифікації, був надзвичайно цікавим та енергетично піднесеним, для багатьох з них — незабутнім.
Георгій ЛУК’ЯНЧУК
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
