Ексклюзив · “Вони любили цю землю, хоча ніколи не освічувались у своїх почуттях”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
«Жіноча справа» Галина Липка: “У чому звинувачують – мені зрозуміло, проте я не була членом ОУН і не мала псевдоніма”
Слово Просвіти, №41 за 2021 рік
Галина ДАЦЮК, журналістка Анатолій ЛУКАЩУК, історик Їм інкримінуватимуть смертельний злочин: “відторгнення радянської України зі складу Радянського Союзу”. Російська та її правонаступниця – радянська – імперії “шили” цю статтю українцям не раз. У позаминулому столітті Олександр Русов, почувши таке звинувачення, іронічно й гірко зауважив: “Ех, панове судді, якби ж у мене була армія, може б, і вдалося”… 1944 року “відторгнення” Кордишева не могло бути, бо Волинь ще не приросла до імперії зла і не прагнула цього. За п’ять років, від вересня 1939-го, нічого доброго ні від нацистської, ні від радянської влади люди не бачили – одні окупанти змінили інших. Останні з особливою жорстокістю почали насаджувати власні порядки і власну мораль, здійснюючи в особі органів НКВС злочини над людською гідністю. Своєї батьківщини кордишівське жіноче підпілля не зраджувало. Її кордони були тут – по обидва береги річки Вілії, на пагорбах, у лузі, полях, по дорогах, що вели до Кременця і Шумська, в урочищах, над Кордишівським ставком, на подвір’ї храму. І за селом, на узвишші, де спочивало в землі їхнє родове коріння... Вони любили цю землю, хоча ніколи не освічувались у своїх почуттях, і це було природно. Галина Липка – одна з кількох десятків кордишівських дівчат, народжених на початку 1920-х років, яких очікували подібні долі – кохати, народжувати, господарювати. І вже – вчитися! Усі вони ходили до школи і перед радянською окупацією встигли закінчити по кілька класів. Грамотні, відвідували хату-читальню, ставили імпрези, організовували шкільні вечори до Шевченкових днів. А в 43-му непомітно стали учасницями організації, головна мета якої була Самостійна Україна. Непомітно, але постійно й багато працювали. Аж поки не почалися арешти, що зруйнували вибудуваний століттями їхній уклад. І кожна з них, чиясь донька, сестра, кохана, подруга, особистість перетвориться раптом на злочинницю, бандитку, зрадницю, арештантку, яку садисти-слідчі не вважатимуть за людину. Щоразу, оприявлюючи ту чи іншу жіночу історію, пече біль, що й досі ці дівчата “невидимі”. І невидимими полишили світ, так і не встигнувши без страху розповісти про своє життя. Тож послуговуємося архівними слідчими справами. 1 квітня 1946 р. помічник уповноваженого Шумського РВ НКВС Жуков підписав постанову на арешт Липки Г. Д., 1927 р. н., жительки села Кордишів, українки, яка “зрадила Батьківщину і 1943 р. вступила в станичну ОУН”. З квітня 1946 р. згідно з ордером № 1046, виданим Тернопільським облуправлінням НКДБ, Липку Галину, звинувачену за статтями 54-І “а” і 54-ІІ КК УРСР, було заарештовано Шумським РВ МДБ. “Беручи до уваги, що Липка Галина, перебуваючи на волі, може ухилитися від слідства і суду”, запобіжним заходом вирішено обрати утримання її під вартою.
10 квітня 1946 р. помічник оперуповноваженого Шумського РВ НКДБ Жуков у присутності оперуповноваженого Шарапова і командира кулеметного взводу Шакірова, провів обшук у господарстві Липки Г. Д. і задокументував, що “на зникнення предметів при обшукові скарг не надходило”. Матір Марію Махтеївну змусили написати гарантійну розписку в тому, що все описане майно: будинок мурований, покритий черепицею; клуню для зберігання зерна, коня (один), корову (одна), вівцю (одна), порося (одне) вона зобов’язується “зберігати до особливого розпорядження органів МДБ”. З анкети, яка “заповнюється із слів заарештованої, перевіряється документами і яку передавати самому арештованому забороняється”, – дізнаємося, що сім’я Галини складається з мами Марії Махтеївни, 1908 р. н., і брата Михайла, 1934 р. н., учня початкової школи. Особистий підпис заарештованої.
12 квітня 1946 р. оперуповноважений Шумського РВ МГБ Свириденко в присутності лейтенанта Жукова допитав Липку Галину. “Мене загітувала жителька нашого села Василюк Тетяна, біля 28 р., яка займала посаду станичної ОУН. Навесні 1944 р. вона прийшла до мене і запропонувала вступити в ОУН, на що я дала свою згоду. Вона дала мені псевдо “Квітка” і назвала своє організаційне псевдо – “Лія”. Сказала, що я збиратиму продукти і одяг для УПА. І з того часу я почала працювати в станиці ОУН. Гарнізон прийшов у село приблизно 15 січня, а 27 березня 1946 р. мене заарештували і доставили в Шумське РВ МДБ. В організації ОУН під псевдо “Квітка” я збирала з населення Кордишева для УПА вовну, полотно, білизну, хліб, сало, курей, сир, яйця, молоко. Скільки всього зібрала, сказати не можу, тому що з 1944 р. минуло багато часу, за один рейд я зібрала 10 булок хліба, 2 відра молока, 60 шт. яєць, 5 курок, 12 м полотна, 4 кг вовни, 6 пар білизни”. Уже в Кременці уповноважений УМДБ Вінницької області майор Дружинін допитав затриману Липку Галину, розпитуючи, чим конкретно вона займалася в період німецької окупації. Галина розповідала, що працювала в господарстві батька і ніяких зв’язків з окупаційною владою не мала. Що батько Данило Іванович, мобілізований в РККА, загинув. Що нікого з українських націоналістів і учасників УПА вона не знає... Після слів Дружиніна, що “слідство має у своєму розпорядженні факти про причетність Липки Г. Д. до жіночої ОУН села Кордишів”, Галина розповіла: “Членом ОУН я не являюсь, але мала місце така подія. У жовтні 1944 р., ввечері, до нас у хату зайшли озброєні повстанці і наказали мені зібрати по селу продукти. Я дала згоду, зібрала 10 булок хліба і віддала повстанцям в хаті, де тепер сільська рада. Продукти для УПА збирала лише раз, і більше мені ніхто доручень не давав. Учасницею жіночої ОУН я не була і завдань її не виконувала”.
Напередодні. Кордишівська молодь, 1930—31 рр.
Весілля Галини Липки та Леоніда Василюка, 1950%і
(“Ваші покази неправдиві”)… “Із вояків УПА по селу я знаю лише трьох: Поліщук Петро, Кондратюк Володимир, Швець Петро, – перейшли на нелегальне становище, більше про вояків УПА і членів ОУН мені нічого невідомо”. 24 квітня 1946 року у Кременці справу було прийнято до виробництва за підозрою в приналежності Галини до ОУН і слідчий Оробій приступив до розслідування. У той же день Липці Галині (“Квітці”) слідчим Оробієм було вручено постанову про пред’явлення їй звинувачення у злочині, передбаченому статтями 54-І“а” і 54-ІІ КК УРСР. За відпрацьованою схемою провели очну ставку Галини з арештованими і ув’язненими в Кременецькій тюрмі учасницями кордишівської станиці ОУН. Вони підтвердили, що з 1943 р. по листопад 1945 р. разом з Галею збирали продукти для УПА, а в 1945 р.
прийшов гарнізон військ, і збір припинився... В архівній слідчій справі Липки Г. Д. читаємо, що за “свідченнями обвинуваченої проходять як активні члени ОУН і учасники банди УПА”… і далі йде перелік імен мережі села. І слідчий Оробій постановив: “Беручи до уваги, що місце перебування перерахованих осіб не встановлено, слідчі матеріали на названих осіб із справи виділити і направити в Шумський РВ МДБ для оперативного використання”. Серед названих осіб багатьох вже не було в живих, багато відбували ув’язнення в Сибіру. Вибивши і оформивши на папері потрібні факти, які підводили справу до винесення вироку, слідство у справі Липки Г. Д. завершили. Лейтенант Оробій, розглянувши слідчу справу, визнав добуті дані достатніми для судового засідання. “Проведеним по справі слідством встановлено, що Липка Г. Д. влітку 1943 р. вступила в ОУН, мала псевдо “Квітка”, відвідувала націоналістичні зібрання, де обговорювались питання про ведення боротьби з Радянською владою і надання допомоги УПА. Як член ОУН Липка зібрала і передала 10 буханок хліба, 20 літрів молока, 4 кг масла, сиру 10 кг, 4 кг вовни, 6 пар білизни і 12 м полотна. На підставі викладеного Липку Галину звинуватили в злочинах, передбачених статтями 54-І “а” і 54-ІІ КК УРСР, і слідчу справу № 3343 направили військовому прокуророві ВМВС по Тернопільській області для передачі суду ВТ. 19 травня 1946 р. на підготовчому засіданні ВТ військ МДБ Тернопільської області доповідач Ліхтенштейн доповів справу і запропонував обвинувачувальний висновок затвердити, передати суду Липку Г. Д. за статтями 54-І“а” і 54-ІІ КК УРСР. “Я, що нижче розписалась, Липка Г. Д.,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
