Музика · “У часи гібридної війни культура стає засобом оборони, запорукою безпеки держави”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
РРоокк уу ссттііннаахх ссттооллииччннооїї ооппеееррии
Слово Просвіти, №41 за 2021 рік
“School of Rock” (“Школа року”) – один із шедеврів від Ендрю Ллойда Веббера, автора всесвітньовідомих мюзиклів “Привид опери” та “Ісус Христос Суперзірка”. Відтепер по) бачити й почути цей мюзикл може кожен у Київській опері (Київському муніципальному академічному театрі опери і балету для дітей та юнацтва). Це стало можливим завдяки підтримці киян, які проголосували за цей проєкт на сайті Гро) мадського бюджету Києва у вересні 2020 року.
– Ідея поставити мюзикл у Києві виникла в Олексія Фіщука та Володимира Бульби, які побачили його за кордоном, – розповідає режисер-постановник, головний режисер театру Віталій Пальчиков. – Нас вона одразу зацікавила, бо в Україні справжніх мюзиклів дуже мало. Мюзикли Ендрю Ллойда Веббера досить дорогі. Але цей він подарував світові, якщо можна так сказати, і ми за доволі символічну ціну змогли купити ліцензію та отримати право показати 20 вистав. Цей проєкт був виставлений на Громадський бюджет, і ми отримали від Києва щедрий подарунок – кошти, за які змогли здійснити цю постановку. У виставі більше 30 перемін сцени. А наш театр не має таких технічних можливостей, як бродвейські, тому було складно придумати сценографію. Все-таки знайшли спосіб, щоб показувати глядачеві різні місця, що змінюються кожні 4-5 хвилин. Це клас, квартира Дьюї, учительська, вулиця… Багато витрат пішло на звукове і технічне оснащення вистави. На сцені одночасно праспеціалізованій музичній школі імені Миколи Лисенка. Не бачив іншого шляху для свого сина Вови, окрім як теж піти у цю школу. Володя там відмучився три роки і, врешті-решт, нічого з цього не вийшло. В якийсь момент ми з дружиною побачили, що він легше і краще сприймає акторське мистецтво і математику. Віддали його в іншу школу, також він зараз відвідує театральну студію. Повернімося до вистави. Мене зачепила ця історія, в якій через доступну форму рок-музики підіймається цілий пласт різних проблем. І чим далі заглиблювалися у цей проєкт, тим більше в ньому знаходили цікавих речей. Над виставою працювали великими блоками. Оскільки у постановці зайняті діти з усієї України, потрібно було скласти розклад так, щоб батьки могли привозити їх до Києва на репетиції. Принагідно хочу подякувати всім батькам, які витратили багато енергії, часу і коштів, аби їхні діти мали можливість грати у цьому мюзиклі. Репетиції розпочалися наприкінці травня, а основний процес тривав з 17 липня по 17 вересня. Ми працювали щодня, крім суботи та неділі, з 12-ї до 18-ї години. Це був справжній дитячий табір у нашому театрі. У виставі задіяні солісти театру й хор, наші артисти грають вчителів, батьків,
учасників рок-гурту, ведучих. У репертуарі театру є два чудових проєкти, де актори грають разом із дітьми, – “Санта” і “Санта 2. Глобальне потепління”. Але в них не задіяно так багато дітей, як в новому мюзиклі. Цього разу репетиції відбувалися практично в усіх приміщеннях театру. Коли в одній залі співали, в іншій – йшла балетна репетиція. Ще в одній – урок гри на музичних інструментах. У нас вийшов синтез рок-концерту і театральної вистави. Постановку здійснила група талановитих творчих однодумців у складі: музичного керівника проєкту Євгена Воронка, сценографки Марії Грабченко, художниці костюмів Катерини Маньковської, балетмейстерки Дарії Сагайдаковської та її асистентки Галини Гриньків. Серед виконавців хотілося б відзначити насамперед двох прекрасних Дьюї – Юрія Годо та Івана Завгороднього. Адже найскладніше було знайти актора, який міг би витягнути складну вокальну партію і, водночас, класно зіграти як актор. Це бунтарський, скандальний образ. Але діти повинні були полюбити цього персонажа і цього актора. І це обом нашим Дьюї успішно вдалося. Дуже приємно було працювати над постановкою з таким самобутнім виконавцем, як Ілля
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
