Голодомор-геноцид · “Це свідома акція комуністичного режиму проти українського народу”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
“Жоден народ не боровся так тяжко, як українці, їхня земля наскрізь просякнута кров’ю”
Слово Просвіти, №41 за 2022 рік
Петро ЧЕРНЕГА, Ірина БАТЮК
Так оцінив героїчну і трагічну історію нашого народу відомий британський вчений, громадський діяч, журналіст, українознавець Ланселот Лоутон, який у травні 1935 р. засудив московський комуністичний режим за геноцид українців Голодомором 1932-1933 рр. Це був найжорстокіший злочин Московії проти українського народу в ХХ ст., а ще нею були організовані Голодомори з ознаками геноциду в 1921- 1923 та 1946-1947 рр., великий масовий терор, депортації, нищення національної культури українців. Прах мільйонів жертв Голодоморів і загарбницької війни путінського режиму стукає в наші серця, тривожить наші душі, примушує донести світу правду про геноцид правителями Московії українців впродовж ХХ – на початку ХХІ ст. Для вшанування пам’яті жертв цих варварських злочинів кремлівського режиму і подальшого вивчення причин, чому українську націю, яка займала на початку ХХ ст. десяте місце в світі за чисельністю, спіткала така трагічна доля, НПУ імені М. П. Драгоманова (історико-філософський факультет, кафедра історії України, етнології та краєзнавства), ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, Національна асоціація дослідників Голодомору-геноциду українців та Міжнародна асоціація дослідників Голодомору-геноциду 10 листопада 2022 р. провели Міжнародну наукову конференцію “Геноцид української нації, організований російськими комуністичним і путінським режимами, у ХХ – на початку ХХІ ст. (до 100- річчя Голодомору 1921-1923 рр., 90-річчя Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. і 75-річчя Голоду 1946-1947 рр.)”. Захід відбувся у змішаному форматі у приміщенні університету. У його роботі взяли участь понад 40 відомих політичних та громадських діячів, вітчизняних та зарубіжних вчених з Канади, США, магістрів та бакалаврів вищих навчальних закладів. Серед них: 14 докторів і 12 кандидатів наук, провідні українські юристи та історики – дослідники означеної проблеми. Проректор з наукової роботи й міжнародних зв’язків університету професор Г. Торбін, відкриваючи конференцію, відзначив тісну співпрацю університету, зокрема історико-філософського факультету, його кафедри етнології та краєзнавства (після реорганізації кафедра історії України, етнології та краєзнавства) з товариством “Просвіта” у вивченні проблем найтрагічніших періодів історії українського народу, зокрема, трьох Голодоморів, один із яких визнаний геноцидом нації. Розкриваючи правду про жорстокі злочини Росії щодо України, заявив він, ми зможемо не допустити їх повернення у майбутньому. Учасників конференції привітав Президент України 2005-2010 рр. В. Ющенко, якому український народ, зокрема науковці, висловлює велику вдячність і повагу за низку державних рішень спрямованих на відродження національної пам’яті, збереження ідентичності, захист національної культури і донесення до світової спільноти злочинів московського комуністичного режиму, а також ухвалення Верховною Радою України 28 листопада 2006 р. Закону про визнання Голодомору 1932-1933 рр. геноцидом українського народу, а 13 січня 2010 р. винесення Апеляційним судом Києва постанови у кримінальній справі за фактом вчинення геноциду в Україні 1932-1933 рр. саме української, а не будь-якої іншої, національної групи. Він наголосив, що сьогодні, коли путінський фашистський режим 8-й рік веде війну за знищення української нації і держави, ми маємо також вести жорстоку боротьбу з політичними силами, що сповідують промосковську політику, політику яка є коренем нашого лиха і несе загрозу ідентичності нації і державності. Вітання від словацького народу і керівництва держави учасникам конференції висловив перший секретар Посольства Словацької Республіки в Україні, заступник Посла Юрай Балоґг, який є постійним учасником наукових заходів, які ми проводимо. Пан Балоґг високо оцінив внесок українського народу у боротьбу проти російського самодержавства, комуністичного режиму, а сьогодні проти агресії путінської Росії. “Народ Словаччини надавав посильну допомогу українцям в роки трьох Голодоморів, а сьогодні наш уряд виділив уже понад 140 млн євро для забезпечення воїнів української армії зброєю й амуніцією. Ми і надалі будемо допомагати українцям у боротьбі проти путінської Росії за свою свободу і незалежність. Бажаю учасникам конференції плідної роботи і ухвалення змістовних рішень”. У доповідях голови “Просвіти”, відомого державного й громадського діяча, поета П. Мовчана, голови Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців д.і.н. О. Стасюк, д.і.н., професора НПУ імені М. П. Драгоманова П. Чернеги, д.і.н., професора Хмельницького кооперативного торгово-економічного інституту С. Маркової була висвітлена проблема геноциду українців як наслідку втілення Московією месіанської ідеї і програмних засад марксистсько-ленінської ідеології й політики будівництва комунізму. В основі їх була жорстока революційна боротьба проти буржуазії і селянства за створення “народної держави”, яка стане величезною народною тюрмою для колонізованих народів, зокрема для селянства, особливо українського, яке буде чинити шалений опір, за що його значну частину винищать, а тих що залишаться зроблять кріпаками комуністичної держави, в суспільстві якої неможливо буде розрізнити людський образ. Доповідачі наголосили, що засобами воєнної інтервенції, масового терору і репресій, тотального пограбування селян, московські більшовики організували впродовж 1918-1947 рр. три Голодомори, одержавили і мілітаризували промисловість, сільське господарство, знищили понад 15,5 млн і депортували до Сибіру і Далекого Сходу Росії понад 2,5 млн людей, переважно сільського населення. Україна за планами диктатора
Леніна, як “національна область Росії” мала увійти до складу СРСР, тому що “інтереси соціалізму стоять вище ніж права нації на самовизначення. Ми марксисти, заявляв тиран, прагнемо зблизити і злити їх (тобто розчинити, зокрема українську націю і її культуру в нації і культурі великоросів – П. Ч., І. Б.)”. Українські селяни чинили впертий опір такій національній політиці більшовицького режиму, тому їх винищували голодом, терором і депортаціями, а села України заселяли росіянами. Впродовж 1926- 1945 рр. чисельність росіян в Україні за неповними даними зросла на понад 2,5 млн Правові аспекти дослідження Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. та організованих московською владою Голодоморів 1921- 1923 та 1946-1947 рр. змістовно висвітлили у доповідях керівник слідчо-оперативної групи у розслідуванні справи № 475 щодо Голодомору 1932-1933 рр., заслужений юрист України, генерал-лейтенант СБУ М. Герасименко та слідчий СБУ у цій кримінальній справі В. Удовиченко. Вони зауважили, що сьогодні українській громаді й міжнародній спільноті представлені нові документи і матеріали, які розкривають злочинну політику керівників СРСР щодо української нації. Кремлівський режим впродовж 73 років масово знищував українців, організувавши три Голодомори: 1921-1923 рр. голод яким виморив 3,5 млн людей; 1932-1933 рр. вчинив злочин Голодомор-геноцид 10,5 млн осіб, з яких 4 млн – діти; 1946-1947 рр. голодом знищив 1,5 млн українців. Натомість, М. Герасименко зазначив, що ці дані про жертв Голодоморів не є остаточними. За результатами роботи комісії, створеної за вказівкою Генерального секретаріату ЦК КПРС М. Горбачова у 1986-1987 рр. під керівництвом Л. Кравчука, було встановлено, що в 1932-1933 рр. в Україні померло від голоду 13 млн людей, переважно селян. Проте окремі історики, керівництво Інституту демографії та соціальних досліджень, Український інститут національної пам’яті, не без підтримки Міністерства культури, фальсифікуючи історичні факти та спираючись на брехливу, недостовірну радянську статистику, що Сталіним була підпорядкована зловісному Наркомату внутрішніх справ й особисто контролювалась диктатором, і сьогодні називають число виморених голодом українців у 1932-1933 рр. від 3,4 до 4 млн. Відомі дослідники Голодоморів в Україні комуністичної доби д.і.н., професор, головний науковий співробітник Інституту історії України НАН України та філіалу “Інститут дослідження Голодомору” Національного музею Голодомору-геноциду В. Марочко, д.і.н., професор, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова Міжнародної асоціації дослідників Голодоморугеноциду В. Сергійчук та заступник голови ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка к.ю.н., доцент Луганського національного університету імені Т. Шевченка В. Семистяга здійснили аналітично-критичний аналіз статистичних даних щодо причин і жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. та його наслідків. Геноцид селян України, за їх висновками, це свідома акція комуністичного режиму проти українського народу. Він стався внаслідок створення масовим насильством, терором і пограбуванням усіх сільськогосподарських продуктів так званих колективних господарств, що супроводжувалося ліквідацією приватної власності на землю, худобу, сільськогосподарський реманент, тобто закріпаченням селянства. Серед 10,5 млн жертв Голодомору-геноциду смертність дітей сягала, за неповними підрахунками, 50 і більше відсотків. Виморення голодом 1,5 млн селян у 1946-1947 рр. було наслідком свідомого позбавлення сталінським режимом селян хліба шляхом завищених заготівель сільськогосподарської продукції для продовольчого забезпечення військ Червоної армії, населення кількох прикріплених губерній Росії, а також продажу хліба європейським країнам в яких Сталін прагнув встановити комуністичні режими. Правові засади визначення геноциду української нації в роки загарбницької війни Росії впродовж 2014-2022 рр. задля його визнання країнами ООН та його демографічні наслідки змістовно були викладені у виступах знаного українця, юриста, екс-президента Українського конгресового комітету США, президента Світового конгресу українців 1998- 2008 рр. А. Лозинського, к.ю.н., заслуженого юриста України В. Шишкіна, д.і.н., професора, завідувача кафедри українознавства, культурології та історії науки Національного технічного університету “ХПІ” В. Скляра і заступника голови Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців О. Ушинського. Російська Федерація, яка добровільно оголосила себе правонаступницею радянської імперії СРСР, що визнано міжнародним співтовариством, несе повну відповідальність за винищення українців у ХХ ст. і сьогодні. Пророчими виявилися слова російського історика і філософа Г. Федотова, що “Россия самая последовательная страна фашизма…, і що Ленін був … изобретателем этой государственной форми…. А социальное содержание московського фашизма ничем не отличається от германского”. Тільки гітлерівський режим впродовж 1933-1939 рр. знищив 10 тис. своїх співвітчизників, а московський комуністичний режим за 73 роки – понад 70 млн своїх громадян.
Виходячи з висловлених під час роботи конференції концептуаль) них ідей, диспозицій та висновків, її учасники виступили з ініціати) вою підтримки державними інс) титуціями, науковцями та гро) мадськістю таких базових поло) жень і пропозицій: 1. Донести до світової спільноти неможливості співіснування сучасної цивілізації в умовах безкарності злочинів проти людства та людяності, які не мають терміну давності. Адже відсутність неминучого покарання та приховування інформації про злочини породжують іще більші злочини, як свідчить чергова війна путінської Росії проти України з метою знищення української нації і державності. 2. Сучасний світ виявився заручником непокараних злочинів московського тоталітаризму. Тому необхідно безкомпромісно не лише засудити, а й покарати злочинців московських режимів, передовсім теперішній путінський. 3. Держава має збільшити фінансування гуманітарних інститутів НАН України, вищих навчальних закладів України, а також громадських організацій для поглиблення та розширення сфери досліджень щодо передумов, причин та наслідків Голодоморів-геноцидів українства з наступним виданням документів і матеріалів щодо звинувачення сучасної Росії, як правонаступниці Радянського Союзу, в злочинах проти українців. 4. Поширити пошук, вивчення, публікацію та популяризацію документальних джерел з архівів радянських репресивних служб щодо причин та обставин організації політичних репресій проти українців. Вітчизняна наука має переконливо довести світові що Голодомори 1921-1923, 1932- 1933, 1946-1947 років були навмисно організовані московськими режимами для знищення української нації. 5. Звернутися до ООН та інших міжнародних інституцій з вимогою негайного притягнення до відповідальності сучасних керівників Російської Федерації, які здійснюють геноцид українців та захоплюють територію України. 6. Органам влади, громадським організаціям створити в кожному селі і містечку музеї їх історії, а також зібрати матеріал про злочини російських окупантів на території України для створення Чорної книги, що відобразить істину суть імперії абсолютного зла. 7. Запровадити на державному рівні три дні жалоби за жертвами трьох Голодоморів і путінської війни в п’ятницю, суботу, неділю останнього тижня листопада. Зобов’язати органи влади, громадські організації, органи системи освіти і культури загалом щорічно проводити міжнародні, всеукраїнські конференції, круглі столи, літні школи задля широкого вивчення та популяризації у засобах масової інформації історії геноцидної політики російського та радянського комуністичних режимів задля збереження пам’яті про жертв трагедії. Запровадити в системі середньої та вищої освіти навчальні дисципліни, спецкурси з історії геноциду української нації. 8. Вимагати від влади заборони проекту “Бабин Яр” російських олігархів єврейського походження і режиму Путіна. Адже там лежить прах понад 300 тис. жертв трьох Голодоморів, 100 тис. воїнів Червоної армії, тисячі учасників Організації українських націоналістів і місцевого населення. Резолюція міжнародної науко6 вої конференції “Геноцид україн6 ської нації, організований росій6 ськими комуністичним і путін6 ським режимами, у ХХ – на почат6 ку ХХІ ст. (до 1006-річчя Голодомору 192161923 рр., 906-річчя Голодомо6 ру6геноциду 193261933 рр. і 756-річ6 чя Голоду 194661947 рр.)” схвалена її учасниками одноголосно.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
