Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Правдою живе людина, правдою ж вона все перемагає, правдою торує свій шлях до вічності”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

“Вся гідність людини в її думці” Думки5діалоги Олег Кришталь. До співу пташок. Приватна подорож до себе: роман-есе. – К.: ФОП Паливода А. В., 2022. – 256 с.

Слово Просвіти, №41 за 2022 рік

Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів Кращого, Кірне, чогось, аніж думка, нема у людини, Й гіршого, Кірне, чогось, аніж бездумність, – нема. Теогнід “Свідомість – це здатність думати, про що я думаю”, стверджує Олег Кришталь, бо він відкрив для себе істину розуміння того, що “Я складніший, ніж про себе думаю”.“Був час, – продовжує думку Олег Кришталь, коли здавалося, що наука дасть людині відповідь на основні питання життя, і воно стане простим і зрозумілим. Проте, в результаті неймовірних дослідницьких зусиль упродовж століть ми повернулися до початку “у великій мудрості багато печалі” (тут йдеться про перефразовану думку з Книги Екклезіяста 1:18: “Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!”). Наука – наступна релігія. Чи краще: нова релігія визріває на базі науки. Думаю, що початок цьому перетворенню закладає процес белетризації науки, який широко спостерігається” (Олександр Рожен, Андрій Рожен. Вікно Моцарта). Я ж думаю, що дитину (дорослих також) потрібно навчити любити, думати і бути вдячною, все інше здобувається тяжкою щоденною працею: “Ми не досягнемо жодної з інших цілей, якщо забудемо, що мета освіти – збагачувати розум і душу живих людей” (Кен Робінсон і Лу Ароніка, “Школа майбутнього...”). Думки – це не просто пульсування свідомості, що спонукає до мисленного діяння, а й згусток енергії слова, мови, дарованої нам Усевишнім, тож негоже засмучувати нашого Небесного Отця непошануванням Його дару. Кожна наша думка проростає словом рідної мови, бо в ній – правда, сила, глибинні порухи духовного поступу мислячої людини. Думки, слова (“Слово дане нам, щоб ми навчилися думати”, с. 250)... У Всесвіті все – інформація. Енергія думки матеріалізується. Людські думки записуються на носіях пам’яті ноосфери, об’єднуються, взаємодіють, пересилаються тим, хто здатний прийняти і реалізувати їх на добро – бачимо це в щоденному нашому житті. Думки передаються подумки й з допомогою слів рідної мови... Дехто вважає, що й Інтернет – діє на ноосферу... Хтозна-хтозна... Матерія, енергія, інформація – нескінченна тріада Всесвіту... В день людство одержує 5 ексабайтів інформації. Вважається, що ми сприймаємо одну мільйонну частку інформації (неможливо це осмислити). Всі ж проблеми розпочинаються, коли ми з автоматичного переходимо на ручне керування (втручаємося в природний плин процесу). У Всесвіті – Бог, Його Дух всюди і в усьому, і ми маємо змогу співпрацювати з Ним, користати з Його дії, якщо наші помисли не суперечать логіці буття. Бог – Абсолют, безмежно великий згусток енергії ідеального вакууму; ним є і за його допомогою все творить. В інформаційному полі Землі (Ноосферне вчення Вернадського) Бог створив середовище взаємостосункової енергії. Ми співпрацюємо з цим полем. Є люди, які випромінюють енергію, побільшуючи густину цього поля, інші ж приймають енергію – кожен залежно від своєї духовності, віри. Безперечно, є люди, які здатні “забруднювати” це поле інформації. Завдання духовно сильних оберігати його, а в ньому – зберігати стабільну рівновагу (добро мусить перемагати зло; думаймо про високе і добре): “Розвиток МОВ має привести нас до появи Всесвітнього Розуму. Ноосфера, точка Омега – так означили наші мудреці його появу” (с. 244). Як то воно було, як буде? Думки снують пам’яттю минувшини, працюють у сьогоденні. Думки, думи Тарас Шевченко посилав в Україну “попідтинню сиротами” – тобто без опори, як перекотиполе. Попідтинню знайдуть своїх – хтось їх завжди пригріє, виплекає, виростить, і зних будуть інші світи: “Там найдете щиру правду, / А ще, може, й славу…” (Тарас Шевченко, “Думи мої, думи мої…”). Думки ж бо живі і розумні істоти: “От і доводиться збиратися з думками, мовби зганяти їх докупи, впорядковувати, перераховувати, чи якась не загубилася. Недарма ж “думати”, латиною, – cogitare, дослівно зганяти докупи” (Андрій Содомора, “Бесіди п(р)одумки”). Відсутність особистої думки руйнує людське в людині, її дух, духовність, тож мусимо усвідомити, що вже своїм народженням взяли на себе тягар жити людським життям: “У нас багато людей вірять у власну місію, що забувають про найпростішу – залишатися Людиною...” (ГОВО- РИТЬ Євген БАРАН..., “Щоденникові медитації, афоризми”). До праці, щоб у нас було “…тих думок, як у зайця скоків”: “Що може бути важливішим заняттям для істоти, яка мислить, ніж досліджувати той орган, завдяки якому вона мислить” (с. 12). Carpe diem*, щоб Ваша праця, пане Олеже, була на добро… “Ґедель (Ґедель Курт [1906–1978] – австрійський логік і математик. – Б. Д.) показав, що істина є сильнішою за можливість доказу, тобто не все, що є істинним, можна довести” (Марія Фюрст, Юрген Тринкс, “Філософія”). Найбільш відоме досягнення Ґеделя – це сформульовані і доведені ним теореми про неповноту, опубліковані в 1931 році. В першій теоремі йдеться про те, що ми не спроможні пізнати світ, не вийшовши за межі системи в якій живемо. Якщо існує кінець Всесвіту, то за ним – початок… “Небеса мовчать. Тому ми шукаємо правду самі. Разом працюємо, щоб дізнатися про себе побільше, а передбачати подалі” (с. 75). Жодне соціальне передбачення не збулося – і не збудеться (неможливо “передбачати подалі”), бо в цьому житті все залежить від часу й нагоди (за Екклезіястом). А втім… “Для дітей – світ велика гра. Це для дорослих має вирішальне значення – ПРАВДИВЕ щось чи фальшиве, і для дорослих вже не весело, а навпаки, жахливо, коли вони більше не знають, ілюзорним чи справжнім є світ, у якому вони живуть” (Манфред Лютц, “Блеф! Фальсифікація світу”). Істина для поета Богдана Чепурка є те, що він бачить Україну на Божих устах і ніхто не може йому заперечити, бо не в силі доказати протилежне. Це, на мою думку, інтелектуальна поезія класичної ясності: Вкраїно моя, Україно – Кровінко на Божих устах! (Богдан Чепурко, “Дивина”) Поет, пилинка пилинки, мислить категоріями безмежної любові до України – пилинки в безмежних просторах Всесвіту і насмілюється промовити: “Бог дививсь й іронічно мовчав”... “Ну й слава Богу! Очі повні”, тобто з радості плачу й ридаю... Що ще? Бога не бачимо, але бачимо його твориво й Кровінку (Кровінка – село на Теребовлянщині) на Його устах – Україну. Ми ж – пилинка пилинки і живемо момент моменту в цьому незбагненному, нескінченному світі! У Всесвіті чотириста мільярдів галактик, у кожній – сто мільярдів зірок і серед них Кровінка на Божих устах! Ми не знаємо, що таке правда (істина)… Не один я все життя шукав правди й ідеалу. Розчарування й руйнація стереотипів допомогли усвідомити, що правда (істина) – це не що інше, як розуміння того, що ми є і створені Богом. Побутує в народі думка, що Україна переможе, бо з нами Бог. Хибна думка. Україна переможе, коли ми будемо з Богом. Чи можна пояснити світ без Бога? Тут і всі проблеми наших поразок і страждань: “Прагнемо істини, а знаходимо в собі лише непевність… Якщо людина не створена для Бога, чому щаслива вона тільки з Богом? Якщо людина створена для Бога, чому вона так супротивна Богові?” (Блез Паскаль, “Думки”). Людвіг Вітґенштейн – австроанглійський найяскравіший мислитель ХХ століття (1889–1951) вважав, що математика не шукає абсолютну правду, а вигадує її… Пилат запитав Ісуса: “Що є правда?” (Євангеліє від Івана 18:38). Відповідь: “Освяти Ти їх правдою! Твоє (Боже – Б. Д.) слово – то правда” (Євангеліє від Івана 17:17). “Життя – це рух, нерівний, неправильний і різносторонній” (Монтень, “Проби”). Кожне життя – це дарунок Бога, воно варте того, щоб його прожити, велич людини – знайти своє, свою душевну гармонію: “Вічність була до приходу твого на світ, чоловіче, – / Буде вона й по тобі...” (Леонід Таррентський). Наше життя і є життям, отже вічністю. Життя для того, щоб жити. Життя – для життя, для продовження життя. Дух Божий всюди й у всьому. Сягаємо краю, а далі – новий початок, нескінченність. Як і в наших думках… У світі немає нічого, що не слугувало б стимулом для мислення, – від мізерного насіння гірчичного дерева до велетенського багатства зоряного неба: “Хоча ми смертні, ми не повинні підкорятися тлінним речам і, наскільки можливо, повинні підніматися до безсмертя” (Арістотель). Істина (правда) – це не що інше, як розуміння того, що ми є і створені Богом. Що ще?.. “Через те докази існування Бога є не природничо-науковими доказами, а чимось значно більшим” (Манфред Лютц, “Блеф! Фальсифікація світу”). Будь чесним перед собою, то будеш чесним перед Богом і людьми... Осмислення сутності життя утримується на грані двох безодень: безодні нескінченності Всесвіту і безодні небуття (за Паскалем). Правдою живе людина, правдою ж вона все перемагає, правдою торує свій шлях до вічності... Правда життя керується логікою буття. Логіка буття – це, коли добре мені, то й добре моєму ближньому. Логіка – це не “хитрість світового розуму” (за Геґелем), щоб користуватися індивідуальними інтересами і пристрастями для досягнення своїх цілей, бо ще Сенека вчив жити для інших, якщо хочеш для себе жити... Хоча можна й таке прочитати: “Не минуло й ста років, як цей логічний світ бозна-куди й подівся. Ми не живемо ані в концептуальному раю Фреге, ані на небесах типів Рассела. Хто в цьому винен? Ґьодель з його теоремами про неповноту? Черч з його результатом нерозв’язаності? Чи Стів Джобс, який безсоромно виставляє на огляд своє яблуко у супермаркетах усього світу?” (Жан-Ів Безьє, “Логіка – це не логіка”. У кн. “Антологія сучасної філософії науки, або усмішка ASIMO”). Розмислюймо… “Земля крутиться, а небеса мовчать” (с. 250). Вільний мудрець, який навчився володіти собою, а його розум служить рідному народові, бож досягти цього можна лише важкою щоденною працею, щоб осмислити живий, а не мальований сенс буття людини, а значить творення долі життя цілого народу в надії та оперті на власні духовні і фізичні сили. ______________________ * Цей вислів з Горацієвої оди до Левконої – дня не змарнуй, в афористичних збірниках переважно – лови день (Андрій Содомора, “Афористичні етюди”).

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин