А-РОЕ ітаде То РОЕ МИ
я ПОВ
й. зеаїь я
- - щ .
АЗЕТА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Микола ЛИТВИН:
«ЛЮБО» ЧИ «НЕЛЮБО» УКРАЇНІ В ЛУГАНСЬКУ?
Володимир Іванович або ж Володимир Иоганович Даль (батько видатного мовознавця ії письменника Иоган-Себастьян -- датчанин за національністю, мати Марія Фрайтаг -- напівнімкеня-напівфранцуженка) -- не лише наш земляк (він народився 10 (22) пистопада 1801 року в м. Луганську), а й український патріот, який чимало зробив для становлення української мови не як анаречія вєлікаго : могучаго», а як рівноправної! посестри національних мов східних і західних спов'ян. Мало кому нині відомо, що В. Даль упродовж усього творчого життя активно використовував у своїх художніх творах зібрані ним на Луганщині й Миколаївщині україномовні фольклорні матеріали.
Сьогодні знає вузьке коло фахівців, що В. Даль, збираючи мовний матеріал свого «Толкового словаря живаго русскаго язька», невтомно громадив слова та фразеологічні звороти й для тлумачного словника живої української мови. І збирав не лише сам, спілкуючись під час проходження військової служби з моряками та солда-
.- тами-українцями, а й наймав резидентів, які досліджували | | діалекти та говірки селян Волинської І Подільської губерній. 000 Для сортування
и класифікації надісланих резидентами
- матеріалів В. Даль найняв Михайла Лазаревського, близь- . о кого друга Гараса Шевченка. На жаль, В. Даль не зміг - о видати «Їлумачного словника живої української мови»,
; «ВЕ і М -!
й
кій
але мозольна праця його не пропала, луганські вчені-
Же. : далезнавці переконані, що україномовна збірка В. Даля,
передана сином М. Лазаревського Сергієм редакції жур-
налу «Киевская старина», згодом стала підвалиною
чотиритомного «Словаря української мови» (1907-1909), упорядкованого з додатком власного матеріалу Борисом Грінченком.
Та лише цим внесок Володимира Даля в українську культуру не вичерпується. Він підтримував приятельські стосунки з багатьма українськими письменниками, своїми сучасниками, був добрим знайомим, а певною мірою й ангелом-охоронцем Тараса Шевченка. Коли Великого Кобзаря «за сочинение возмутительньїх стихов» відправили під конвоєм в Окремий оренбурзький корпус рядовим «под строжайший надзор, с запрещением писать и рисовать, и чтобью от него ни под каким видом не могло вьшодить возмутительньїх м пасквильнькїх сочинений», доведений безглуздою муштрою та знущаннями самодурів-офіцерів до повного відчаю, ТЇ. Шевченко 20 грудня 1847 року писав М. Лазаревському: «Як побачитеся з В. Далем, то поклонившися йому за мене, попросіть, щоб він ублагав В. Перовського (з 1851 року командир Окремого оренбурзького корпусу, оренбурзький та самарський військовий губернатор. - М. Л.), щоб той визволив мене хоч із казарми (сиріч випросив мені позволеніє рисовать».
В. Даль, як відомо, прохав В. Перовського замовити за Т. Шевченка словечко самому царю, але В. Перовський, ознайомившись зі справою поета, відмовився це зробити. В. Даль не відмовився б, але він не належав до кола людей, яким цар беззастережно довіряв. Ба більше, 185/ року, його Перовський, тільки вже Лев, міністр внутрішніх справ, офіційно переводячи, а неофіційно відправляючи на заслання з столичного Санкт-Петербурга до провінційного Нижнього Новгорода, примусив публічно відмовитись (і то назавжди) від публікування своїх творів. Того ж 1857 року, будучи під «ковпаком», Козак Луганський (наражаючись на майже смертельну небезпеку), подає братню руку допомоги Козакові Запорозькому Тарасові Шевченку. Довідавшись, що того після десятирічної солдатської каторги відправляють під конвоєм знову в Оренбург на заслання, виробляє (друга після губернатора офіційна особа!) через друзів-пікарів для Шевченка медичну довідку, яка унеможливлює його повторне етапування. | робить це наскільки делікатно, що Шевченко до кінця життя так і не взнав імені свого благодійника. Будучи в Нижньому Новгороді, Т. Шевченко відвідав В. Даля | зробив по тому в своєму
чл, б о В кни ума ани і и жна ой "м провину й ООН тю Ж якою і
- "гб
ях - ль Очі жо -ой - и и Рі сб Ли я - и
Михайло , їй
Чи є у вашому селі картинна галерея?
Запитання, на перший погляд, може видатися безглуздим: 1 не кожне місто у великій Україні може похвалитися таким набутком.
Але це село -- Мала Снітинка, що неподалік од Києва, -- приємний виняток.
Хоч люди тут і працьовиті, й обдаровані, як скрізь у нацпи державі, і щедро наділені нестатками и обділені, як усі ми, увагою нерозважливих державних мужів, несуть селяни ці красу не лише у власних душах -- щедро діляться нею із ближніми.
На день святого Архистратига Михашмла Київська крайова організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» їм. Т. Шевченка зорганізувала поїздку в Малу Снітинку, що біля Фастова, аби засвідчити подію небуденну: відкриття в селі виставки місцевих самобутніх художників - Миколи Шеногіна і Наталі Овчаренко.
День схожий був на решту днів пізньої осені - У міру похмурий: небесний покровитель його, святим Михаїл -- Предводитель Небесного Воїнства приїхав не на білому - на сірому у яблуках коні.
Ось і путь подолано за дві години, прибули ми в Малу Снітинку пообідньої пори. Село жило дитячим гомоном, -- школярики верталися додому. Тож цим живим струмочком ми дісталися до витоків його -- до школи, Здається, трішки припізнились. У шкільній світлиці чується гомін учителів 1 гостей. Долучаємося й ми, просвітяни, до цього гурту.
а ін ль в йно
«Щоденнику» досить прикметний запис: «Сделал визитацию В. И. Далю м хорошо сделал, что я наконец решился на зту визитацию. Он принял меня весьма радушно, распрашивап о свомх оренбургских знакомьіх... м в заключение просип заходить к нему запросто, как к старому приятепю»...
20-22 пистопада ц. р. в м. Луганську стараннями Східноукраїнського літературного фонду (голова поет Володимир Прокопенко), Спілок письменників України та Росії відбулося міжнародне пітературне свято «Далівськ! дні -- 97» (спонсор -- громадська організація «Рух за
Дмитрів у колі єтудійців
МАЛА СНІТИН ВОЗВЕЛИЧЕНА ЛЮДЬМИ.
(ГРУДЕНЬ, Ч.12 (42| 1997 РОКУ
"о - 5 ' "Й гі і РМ і Рош гг
и и Р Нр ПРИ РИН ИУ
я же
пит й п
Шеногін
ПР Ру
то йР я
Роз чо || ри в М АЙ аа ї
т "о про
сяотежя й РАЮ. пн
а я Ч Жу Чі я? ПЕ обо бок порід у тки
90. Витивальниця и АВ зол РИ ктинна просвітянка ЧНР о Ольга Олійник
РЕ ни
Світлиця -- справді світла, впорядкована зі ема" ком шкільна кімната. Тут і розписи, и кераміка створена дітьми, й скульптурні витвори, позначені високою майстерністю... Відчувається скрізь доамлива рука господаря
Розмова точиться й довкола виставки відкриють цього празникового дня в осідку сільс ЬКОЇ «Просвіти», й довкола виборів, що грядуть у березні, й довкола освітянських Продлем... а
Директор школи Микола Дідок виокремлює серед односельців постать голови місцевого просвітянського осередку Михайла Дмитріва, ску льптора за фахом, завдяки зусиллям якого мистецьке життя у селі вирує, повниться щедрими набутками краси
| (Продовження ша стор. 20
сошальний захист населення»). Спілку зорі рай України представляли лауреат пітературної премії др Лесі Українки поет Олег Орач | ваш поюрним с Уха. Спілку письменників Росії - пауреат Держаано: пітературної премії поет Анатолпім Парпара - - головного редактора газети «Литературная Госси
поет Аршак Тер-Маркар ям, поет Ніколай Бесєдім Ідучи до Луганська, ми З Олегом Орачем Ддивувалми-
яку
- чому свято назмвається «Далівські! Дні» З ме
«Далівсько-Грімченківські» ! Адже : першими, ! другими ні - б а я ,
| (Продовження на стор з 4
Будьте з нами! Наш передплатний індекс -- 306 17!
С | знана іорана о
чиііт-еь яки
та
зтогрвоьіттієір ретохОВІ зії
Рі
Ж
"Ро 1,
"МІ
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
і я "ачьсьо Що
. й 2
"Сторозтерзана У під Крутами нашу В г потопити її у кр»
4 ї
у крові.
|
і Здається, скресає крига й
Тна... Січень 1918-го... Когорта юнаків вийшла боронити |
К уто доля к утила нами їн | . аіза го ч наші рани» «їй - й ро ї, укра П цями, в ХХ столітті; круто солі сипала на мзну, на яку насувалися п'яні муравйовські орди, аби
КІСТЬМИ ЛЯГЛИ За волю нації. За велінням серця стікається люд до Аскольдової
сі28 січня минає 80 років від тих трагічних подій. Ось уже сім літ поспіль | | Могили, де хороняться тлінні останки героїв Ї витає їхній звитяжний дух. |
| вшановує «Просвіта» в київських залах світлу пам'ять юних патріотів, що
у коридорах української влади: нарешті й
найвищими державними чинниками підтримана ідея на державному рівні |
Ь "Ідзначити світлий День пам'яті Героїв
А поки ще є В проведенні. З
» . 2 г ї -а які - о ре -е! і і і ї
- Й
Наступали московські полки, світ здригався від їх канонад, | чорні жуді летили, мов град. | Чорні кулі співали про смерть, смерть вітало шумне вороння, ерть хотіла напитись ущерть
ч ц
т- " -
дого т'янкого вина, |
і і! " - чу | 1 й и ро че дії ь ї бе тоімі - Те юю "у ї - ; і чий АР ї - бе .
З и у нас час підготуватися до серії просвітянських вечорів й | зробити іх масовими, пам'ятними. Запрошуємо всіх до участі в їх підготовці "пров пропозиціями звертатися: ний сеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т, Г, Шевченка.
| НЕЗДОЛАННІ | |
«ЛЮБО» ЧИ «НЕЛЮБО»
Київ, Музейний завулок, 8;
Героям Крут.
Їм було вісімнадцять тоді, а стояли, мов скелі, вони, | ще такі молоді, молоді --
України відважні сини, . |
|;
За кохану державу свою
серед ніжинських білит долин
гу кривавім крутянськім бою | всі вони полягли як один.
"Олесь ЛУПІЙ
«Ре
УКРАЇНІ В ЛУГАНСЬКУ?
(Початок на стор. 1)
народилися на цій благословенній землі, і першми, гдругий навіки прославили її своїми безсмертними творіннями. Якщо ми хочемо зберегти ії помножити дружбу з російським народом, то не треба отак, по живому відрізати Даля від Грінченка. Грінченка, внесок якого в українську культуру не менший за внесок Даля в російську культуру. А, можливо, у чомусь і більший. Відкрию для луганських керівників «Америку»: він -- відомий український поет, прозаїк, публіцист, засновник радикальної (вона згодом злилася з Українською соціал-демократичною) партії. С. Єфремов писав про нього: «Це -- лицар обов'язку громадського, людина повинности в найкращому цього слова розумінні, повинність стає йому за сторожову башту, за маяк, що освічував його трудовий шлях». Російська академія наук належно оцінила заслуги Б. Грінченка перед українською культурою, нагородивши другою премією М. І. Костомарова. Чи ж відомо вам, «товарищі-господа», що наробочому столі так дорогому вашим більшовицьким серцям В. Ульянова-Бланка-Леніна лежав, окрім усього іншого, й чотиритомний «Словарь української мови» Бориса Грінченка, вашого краянинаї! Мабуть, невідомо, бо в Луганську ми довідались, що організатори літературного свята «Далівські дні - 97» на першій стадії підготовки його мали намір не «зациклюватись» лише на Далю, об'єднати під одним дахом цих двох велетнів російської та української культур, зробити свято воістину міжнародним. Та, на превеликий жаль, в державних установах міста Луганська, над якими майорить український державний синьо-жовтий прапор, ця благородна їдея не дістала підтримки. Натомість там вирішили підперти своє антиконституційне, а отже, й антидержавне рішення про державну двомовність (що в умовах зросійщеної Луганщини означає повну загибель в недалекому майбутньому мови української) так званим міжнародним літературним святом «Далевские дни -- 97», У дні свята за нами, неначе тінь, ходили вдягнені «с игопочки» (бракувало тільки «шашок», коней і нагайок) домські козаки. | ходили пише з тим, щоб у відповідь на кожне слово «Росія» чи «російський» репетувати «на всю Мвановскую» «любо». На пам'ятникові В. Далю зловмисники збили зубилом його літературний псевдонім -- Козак Луганський. Комусь, вочевидь, не до шмиги, що В. Даль саме так себе називав, не ототожнював з козаками донськими. Українська, патріотично настроєна стосовно української держави інтелігенція сьогодні, на сьомому році нашої державності, загнана в глухий, майже без виходу кут. «Ми тут, - казали вони
осли дети
ЕН БР ННЯ р
нам, -- на нашій рідній, прадідівській землі - діаспора без права голосу, «руховцьбандеровцьї». В аварійному приміщенні обласної організації Спілки письменників України відімкнули телефон та світло. Обласна організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка не годна «вибити» собі бодай такого аварійного приміщення.
Брудні політичні ігри влаштовують прокомуністичні луганські народні депутати й довкола ще не поставленого пам'ятника Тарасові Шевченку, в який вони і держава не вклали ані копійки. Так, нардепи не проти, щоб у Луганську стоявне лише Ульянов-Бланк-Лєнін, а й Великий Кобзар. Тільки нехай вінстоїть на задвірках, а не на майдані Героїв Другої світової війни, де він має стояти згідно з рішенням попереднього складу народних обранців іде вже закладено під нього фундамент, бо, бачте, Великий Кобзар «будет осквєрнять память гєроєв Вєлікой отєчєСствєнноОЙ войни». Погортайте, товариші депутати, історію цієї війни і ви довідаєтесь, що Шевченкове слово весь час було на передовій. Що в музеях нашої країни зберігаються не лише прострелені и залляті кров'ю партійні чикомсомольські квитки, а й прострелені й залляті кров'ю Шевченкові «Кобзарі». Довідаєтесь, що в найтяжчий, найтрагічніший період цієї війни політруки підіймали солдат в атаку не цитатами з вашого Леніна, а полум'яним Словом нашого Шевченка.
Івсе ж, попривсі потуги пробільшовицьки | промосковськи настроєних деяких керівників та народних депутатів, українська національна ідея вже закільчилась 1 на цьому найсхіднішому скрайку нашої землі. Перед нами виступали юні поети, студенти Луганського коледжу культури. Вони читали свої вірші, присвячені матері-Україні. Читали на джерельно-чистій українській мові їхніх батьків, дідів і прадідів. За ними майбутнє нашої держави, а не за тими політиками, які на словах виступають за дружбу з російським народом, а ділами І вчинками своїми розпалюють міжнаціональну колотнечу.
Дозвольте, дорогі читачі, на закінчення перефразувати відомий вислів відомого радянського російського поета: «Даль и Гринченко -- близнецью-братья. Кто более матери-историм верен!» Як на мене, то обидва вони вірні матері-історії. | однаковою мірою. | так хочеться вірити, що міжнародне пітературне свято 1998 року називатиметься «далівсько-грінченківсЬьКИМ»., Що 1998 року на центральних майданах міста Луганська стоятиме величний пам'ятник не лише великому синові російського народу Володимиру Дапю, а й не менш вепичні пам'ятники великим синам українського народу - Гарасові Шевченку : Борисові Грінченку.
Луганськ-Київ
ВОЗВЕЛ
й " (Початок па стор. Проблеми школи для прос іТро ди були першими серед ряду! поза них повів мову серед Урал тосриє Київської крайової органазації « роса ; Юрій Гнаткевич, який, до речі,
| кання Верховній Раді попереднього опрацював у комісії з науки и осв оізмі ВЧИТеЛІВ
Тільки наентузіазміи гер ладан тримається нинінашашкола, поз а
належної державної опіки, -з упевнений відповідальний секретар па зби «Просвіти» Микола Нестерчук; ВІН о
реслив суттєві моменти майбутніх
передвиборчих батами
А гістьіз Києва, уродженець цих МІСЦЬ, генерал-майор Микола Цибуленко приїхав У Малу Снітинку цього дня ЧА3 претендент у кандидати в депутати, здо" бувати довір'я електорату у перед. виборчих змаганнях на Фастівщині вже беруть участь, за його словами, 14 претендентів. |
Завітав у Малу Снітинку цього дня и Микола Куксенко, і не лише як голова районної держадміністрації, алей як представник і голова НДП в районі -- парті влади, яка змагатиметься за місця в майбутньому парламенті; представник районної влади наголосив на тому, що «романтизм перших років незалежності вичерпав себе, 1 настав час прагматиків-реалістів». Хоча видається слушним запитання: чому ж так скрутно живеться нині всім нам, коли ця «партія» сьогодні перебуває при владі? Що заважало й заважає ій тепер поліпшити життя народу? Напевне ж, не романтизм.
Невідомо, наскільки політики порятують цейсвіт, усі поспіль обіцяючи земний рай від виборів до виборів, його, як кажуть класики, швидше порятує краса Зневірившись у можновладцях, у їхніх обіцянках, які зчаста стають цяцянками, шукають люди прихистку в Прекрасному! И «Просвіта» їм допомагає відкрити це світло -- світло краси. І люди «Просвіти», просвітяни, засвідчують непроминуще: село без «Просвіти» й нині, як 1 130 років тому, приречене на суморок неосвіченості.
Тож про Михайла Дмитріва як голову «Просвіти» у Малій Снатинці (це -- центральна садиба КСП «Фастівське», сюди ще входять села Велика і Мала Офірна; годиться спершу мовити кілька слів. Цей молодий чоловік, народжений на ЛЬВІВЩИНІ, у селі Вовчухи Городоцького рамону, прижився у Малій Снітинці, всім серцем прикипів до цього села. Й дружина -- Даниїла Іванівна, вчителька української мови, літератури й народознавства -- теж однодумець, допомагає налаштовувати просвітянське життя в селі. Діти у них тут народились і до школи ходять. Ї сестри дружини ось на свято зі Львова приїхали й пересвідчилися, що шанують у селі 1 пана Михайла, й пані Дану.
Закінчив факультет скульптури Української художньої академії, де назчався під керівництвом академіка Василя Бородая. Пам'ятник Василеві Стефаникові у Русові 7 Айпломна робота Михайла Амитріва. В активі скульптора -- пам'ятник Соломії Крушельницькій, який сподіваймося, незабаром прикрасить один Із майданів Коломиї; шість робіт -- У музеї Кирила Стеценка у Веприку пам'ятник жертвам більшовицьких репресій установлено в рідномл Городоцькому районі... Чимало нап рацьовано всього, ще більше -- в задумах. Дай зоже ак ВТІЛИТИ їх у життя в часах,
ММ 1) оом у людей су 4" Михайло по у РА А
року, очолює «Просвіту» від 1993 року, Мігби споктино трудитися «для себо» чоловік
цей, обдарований! талановитий. Та в хача вже така Вести 4 собою інших пшАтримува ги талайти с амобутні, не ха и зат у оитись | М у СУЄТІ СІЛЬСЬКИХ Оу нів
Ї уртом упорядкували просві Гянсі ку оОСоЛлІО Лдопомої лим допомагаю ІГ з з чим можуть і голова села Петро Живак, і голова КСП «Фастівсько» Наталя с. - Стара, майжо с ГОЛІТНЯ Осо му Ла (ДІДОВІ
ВІРІ)
ЛЯ що наложа- Худо «ника
МиИ1іпесС ЬькогоО
ПА С с оо З | 00 | 04слці
| Олександра Мельника, репресованого рад.
владою, стараннями просвітян перет. ворилась У затишну світлицю, я віднедавна поселилася краса
У Мами Сніинці творять |7 сам» діяльних художників та два професійнуу -- і ми лише починаємо виставкову діяльність, принагідно зауважив нинішній іменинник. Із Малої Снітинки походить | член Спілки художників України, член мистецького гурту «Алімший» Олекс Мельник, ЯКИЙ високо оцінив виставлені; роботи.
И ось настає мить спалкування із прекрасним, із часткою творінь двох односельців.
Микола Шеногін. Важко назвати його аматором пензля. Закінчив свого часу художню студію при палаці піонерів у Києві Роботи його довер- Здебільшого --
шені й досконалі
пейзажі «рідних» місць, ЖИві 1 ко: лоритні; серед виставлених у просвітянській вітальні робіт -- |
портретні олівцем Народився художник 1927? року на
зарисовки односельців
Вороніжчині. Матір його забрав «чорний воронок» у 1938-му. Воював закінчив війну у Маньчжурії. Достатньо ВОЛОДІЄ КИТайською мовою. В Україні живе від 1951 року. Земля наша стала чоловікові другою батьківщиною: з теплом малює ї благословенні куточки
Наталя Овчаренко -- з покоління нинішніх сорокалітніх, робітниця Повірити важко, що людина без художньої освіти, лише з природного обдаровання, малює, власне, творить, такі довершені картини. Портрети найрідніших людей, атакож односельців, квіти, пейзажі, натюрморти -- власне, в Ії доробку можна відзначити весь арсенал художніх стилів 1 засобів, освоєний, звичайно ж, по-різному. Можливо, професіонали й знайдуть яюсь огріхи в цих роботах, але в чому їм не відмовиш, так це у щирості й зворушливості творчого письма
Власний світ -- казкової краси 1 райських квітів -- творить 1 пані Ольга Олійник, чудова вишивальниця. Й рушники надають особливого колориту просвітянській оселі. А як органічно вписуються в ї інтер'єр скульптурні витвори дітей зі шкільного гуртка «Слово». Гут 1 екзотичні звірі й птиці, І свистульки різних розмарів і звучання, ! всяк дива-дивні... Учитель студії «Слово» їван Панасецький засвідчив перекопливо, що є ентузіастом своєї справи.
Не кожний міський музей похвалиться таким багатством
А в печі вже домліває козацький куліш, над яким уміло чаклує пан Пінчук Смакують гості празникові страви. | шсня українська в цій невимушеній обстановці! лунає по-особливому. А які прекрасі! голоси у місцевих виконавців -- ВОЛОДІЇмира Яцука, Надії Пінчук, Тетяни Ткаченко |
Гак непомітно й ранній листопадовим вечір огортає емлю Народ святкує славить покровителя свого села, СВЯТОЇ Михаїла. Лунають віншування й НИ" нашньому іменинникові -- Михайлов! Амитріву. І дякує йому, й усім селянам 38 свято душі, за святе причастя СВІТЛОМ самобутнього мпистецтва віл імені цент" ралі «Просвіти» відповідальний секретер Кисвського крайового об'єднання Те гяно Федієнко, Й ось ми вже (демо до КИЄВе умиротворені, щасливі й окрилені радіє - «пілкування: живе й трудиться село наш
незважаючи на всякі катаклізми нашого корстокого післячорнобильського є ЬОГУ" лення. ї живить своїми пплющими сокамтм ра гИСЯчУ літ тому, міста наші не карбумючи ВО ДУМИ образ |а байдужі є? містян до його холі. І віриться хопокМ" м'ингупють такі села на нашій земм хопоки 4 льсують такі жив: артерн чкК ні -НІтинка, возвеличена ходьми своїми. МУ ОУле МОГО Ом роду переводу ьо є Іще Слово, бо 5 ще пісня. бо є ще МУ ка , УШО. А хліб ходається, геть лише шневір?
болодчмир ГЕРМАМ
Р Р Шиодівг Погрійой МО
"Ж ій іно
1. дай
-
гр ль ой ТО
- чі
і са Р
- на
в пінні и вищ зак от нн БАНЕРА ОБ ДО Р 2 зн ж
жи - й ні житт ота ж Ж РА РАН ЕЕ ПРИ р и
ещодавно у видавничому центрі «Просвіта» вийшла у світ книжка поезій: ХОрватського поета, романіста, Вулетича
драматурга Анджелка
Великий, наче мурашка» в перекладах Любові Голоти 1 Леоніда Талалая. У 1977 році ця збірка принесла авторові світове визнання Анджелко Вулетич -- дивовижний поет. Війна, що впродовж 1991--1995 рр палахкотла в його рідному краї, знищила його рідний дім, але так і не змогла знищити соловіного голосу його доброї душі Я переконаний, що
Хорватія тому й вистояла в цій жахливій братовбивчій війні, тому й відстояла свою незалежність, бо має таких поетів, як Анджелко Вулетич. Поетів, які сягають «чолом захмарних висот, але ногами міцно стоять на рідній землі, не ставлять себе не тільки над Богом, а й над мурашкою Так, поезія Вулетича -- модерна, авангардна, але її коріння в хорватських народних піснях, баладах, казках і переказах. Як сказав на презентації книжки в Спілці письменників Леонід Талалай, Вулетич «на основі старого міфу або притчі вперто творить свій, наповнений відчуттями людини ХХ віку міф». У його віршах схрестили мечі два крила поетової душі, два його «я» Перше, яке вічно рветься до волі, до незалежності, і друте, що залежне від часу, від проминання та життєвих обставин. Вулетичу доступні такі безодні людської душі, що, читаючи иого, мимоволі запитуєш себе. як тільки серце 1 мозок поета витримують отакі надлюдські перевантаження?
Це, мабуть, закономірно, що на заклик Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка вида-
Слово ПРОСВІТИ
ЕЕ А о Р
ї -- ПЕР г и
нн НН
ПОТІТИ
жо "а дій а
А ГИ ПИ Й
у
""п"'"'РЯяЛлИЙЯЯ пУУДКИЮ Я у,
ти серію книг наймодерніших поетів світу в українських перекладах першим відгукнулося Посольство знищеної війною Хорватії. Адже, як сказав Анджелко Вулетич, в українців! хорватів -- спільний пракорінь, спільна прабатьківщина. Але хорватам їхня Батьківщина, їхня національна ідея «вища понад все». Чого, на жаль, не можна сказати про значний відсоток сучасних українців, особливо тих, що стоять біля державного керма.
На презентації книжки Вулетича я почув думку, яка, на перший погляд, начого спільного не має з поезією, але яка мене дуже схвилювала «Знаєші, сказав мені приятель, -- чому збірна України з футболу програла збірній Хорватії? Тому, що наші футболісти лише за зовнішніми ознаками українці. Вони, на відміну від хорватів, майже всі, з тренерами включно, мислять 1 спілкуються між собою мовою сусідньої держави
І засіла «цвяшком» у моїй сивій голові ця, на першии погляд, недосяжно далека від поезії А Вулетича, думка. А й справді ж бо: крихітна в порівнянні з Україною Хорватія, та ще й знекровлена війною, дає «на-гора» не лише першокласну футбольну збірну, а й книги таких першокласних, глибоко національних поетів, як Анджелко Вулетич. Чому ж
акцію щодо відновлення джерел України -- природних і духовних. Спочатку був «Почин» джерело у Пущі-Водиці, упорядковане силами просвітянсько! централі й освячене за участю священиків УГЦ КПІ Святійшого Патріарха Філарета
Інішативу підтримали державні чинники, а Президент України підписав ВІДПОВІДНИЙ указ | ось Печерська раидержадміністрація не словами -- конкретними діями відгукнулася на шляхетну ініціативу
Велична, зі смаком упорядкована альтанка-споруда вабить погляд перехожих своїм чудовим естетичним виглядом, затишком 1 запахом
ми, з нашими 52 мільйонами на таке не здатні? А тому, що ця крихітна, знекровлена 1 зруйнована війною Хорватія «вища понад все» 1 Президентові, і поетові, і футболістові, ті прибиральниці
Спасибі ж тобі, хорватський брате, за
До чистих джерел
Символічно, що освячували дбайливо впорядковане артезіанське джерело представники трьох християнських конфеаи -- архімандрит Києво-Печерської лаври УПЦ МГ) Павло, архімандрит Михайлівського Золотоверхого монастиря, ректор Духовної! академії і семінарії УПЦ КП єпископ Даниї!лта екзарх Києво- Вишгородський, єпископ УГКЦ Михайло Колтун
Про знаменність небуденної! події на Печерську нагадуватиме киянамі гостям столиці меморіальна дошка, установлена біля бювета, на якій викарбувано: «Джерело освячене зініцативи Громадського фонду Св Андрія Первозванного удень Св Архистратига Михаїла, пок-
ІНІЦІАТИВУ ПіІДХОПГИВ ПЕЧЕРСЬК
У переддень свята святого Архистра: тига Михаїла у Києві, на вулиці Кіквідзе, поблизу будинку М? 41 сталася небуден: на -- святкова -- подія забило живими ключами життєдайне джерело НІ, не
само -- його появу спричинили люди небайдужі, підхопивши просвітянську
свІЖОТесаного дерева А живі ключі життєдайного джерела даруватимуть насолоду не одному поколінню киян Привітав із небуденною подією мешканців району голова Печерської ра:
ионної державної! адміністрації Анатолій Коваленко,
ровителя міста Києва, Українською православною церквою, Українською православною церквою Київського патріархату, Українською греко-католицькою церквою 21 листопада 1997 року»
В. г
ВЕЛИКИЙ УРОК АНДЖЕЛКА ВУЛЕТ
А
урок. Та чи дослухаються до нього напп Президент, напп поети, футболісти..
Микола ЛИТВИН
На світлинах; на вечері Анджелка
а
Вулетича (перший зліва на першому
знімку).
Просвітянські новини
СХІД--ЗАХІД
Зароки незалежності рухівці та просвітяни
Сватівського району Луганської області ізично І, головне, духовно оздоровили в аличині понад 2 тисячі дітей.
Останні два роки засвідчують, ща Сватівський район стає духовним осередком, оазисом України на Луганщині. Т побували ГІ. Зібров, В. Зінкевич, Т. Повалій, ансамбль «Світязь», аматори зі Стрийського району Львівської області, проводять наукову роботу студенти Львівського державного університету. Тому бупо вирішено запросити до Сватового гурт дітей з Галичини но відпочинок. Та коли стало відомо, що у Львівську область прийшло лихо -- повінь, голова Спватівської ройдержадміністрації В. Просін запросив на відпочинок 150 дітей з оплотою проїзду від Свотового до Львова.
На вокзалі гостей зустрічала майже вся роидержадміністрація, представники громадських організацій, сотні пюдей з усієї області, духовий оркестр. Відбувся мітинг, пунав державний гімн, майорів синьо-жовтий пропор, були хліб-сіль, а львів'яни
зімпровізували концерт. Євгем ДЗЮБА
я 3 т» МР З Р. | - ій Фе іа чат Ше 11. о "я и Й кг, ЩЕ - де чар ПРА, З 4Г РО "кой ве БА - шщі "й і | й м -а мі Пі Е си Гі їі о ж'яй й "ЖУЖУ Ти 4 г . Й
" дент онь«б є та: З" СО
--- ВО
зннввет цьо пи тт и п 0 тло 0 пт
Михайло ЛУКІНЮК
п НН 0 нів
еенанн ванн Ум й СО вон
оаенаннннн оон ння рі ЙО г - о Р б ш ЕР
знаннями
- щи ПЕН
ож-
| МКР 49914 - РЕРЖ ява са ОдІДЛЬН и
п ужанненн еаалиннннйм тс зннимо - шк рі й і
СУЧАСНЕ НА ТЛІ МИНУЛОГО,
АБО СТАРІ МІФИ І НОВА РЕАЛЬНІСТЬ ВЗАЄМИН
Стродіа /сторико -исихологчного досмаження витоки Є напруженості янику -- таю коротко можна схарактериз
рукопису книги а« країна- Крим -ЛТосія», прибою з якої ми пропонуємо
«Фермаудськоми» т
йбазі, шанобні читачі .
-.
У багатьох ще на пам'яти часи, коли зазвичай сіре та безлике грудневе небо розквітчувалося яскравими червоними полотнищами - радянський народ святкував день утворення Радянського Союзу. Тепер нема ані того союзу, ані того народу, однак ностальгійні настрої за тими часами й досі роз'ятрюють серця багатьом нашим стівві тчизникам. Натевно, й нині - у марному намаганні змусити колесо історії крутитися назад - винесуть вони гасла з узвичаєною вимогою відновлення «великого та могутнього». Ці настрої можна якось зрозуміти, навіть постівчувати їх ностям. Але виявляється, що в наш час, коли впало багато ідолів ії розвінчано чимало міфів - аскільки ще впаде 1 буде розвінчано! - у дослідників нашої минувшини наразі виникло й таке, на перший тогляд, цілком абсурдне запитання: «А чи був, власне, хлопчик?» Себто, ачи й справді той союз був утворений так, як нас у цьому довгий час переконували? Відповідь, здавалося б, є цілком очевидна, ба навіть - самоочевидна. Сподіваємося, що тротонований увазі наших читачів матеріал допоможе з'ясувати, чи ця позірна самоочевидність 1 справодтї відповідає дійсному станові речей.
Міф про «правові підстави» утворення Союзу РСР, абонова «повесть о том, как поссорился» том 19-й «Большой Советской Знциклопедиий» з томом 24-м
/сторична наука...
ситуації, що стосовно проблем, які вважалисяключов и м идля політичної орієнтації, не могло бути вільного діалогу вчених: одній частині істориків було небезпечно висловлювати свої погляди, інші ж автори вважали за можливе використовувати таке становище для насаджем-
ня концепцій, полеміка щодо яких була заборонена.
Відкриття, як відомо, бувають різні: на одні дослідники витрачають усе своє життя, в поті чола продираючись до істини, а інші - буквально самі «припливають» до рук геть ошелешеного щасливця. А трапляється й таке: лежить таке собі «апетитне» відкриття, анітрохи не криючись, буквально на виду в тисяч людей, що десятки років товчуться навколо нього (ії по ньому!), а ті ходять навкруг, наче сліпі, не звертаючи на нього жоднісінької уваги. Воно вже й лементує, і тіпається від такої убивчої байдужості до своєї персони, та все дарма - мов пугою по воді! Ось так десятки років лежало на виду в тисяч істориків це вражаюче відкриття, про яке мова ще попереду, таїхній зір, заволочений полудою узвичаєних стереотипів сприйняття, байдуже ковзав по ньому, не вирізняючи цієї унікальної зернини на тлі рясно розсипаної історичної «полови». Та рано чи пізно, а все ж знахо-
диться той, хто гляне на все це юрмище
просвітлілим поглядом (деколи для цього необхідно не так просвітління, як рішучість, щоб піти напереюр звичному і крикнути: «Король - голий!») і сахнеться: «Як же це ми!..»
Звичайно, ми не можемо достеменно знати, які саме почуття сповнили доктора історичних наук Ярослав Дашкевича, коли він - волею випадку чи Господа - «ме на підставі якихось там закритих за сімомод печатками документів, 2 шляхом викорисгання цілком офіційних г загальнодоступних надрукованих джерел» раптом «зробив відкриття», що «Договір про утворення СРСР... в жодному випадку ме став правовою підставою ксмування СРСР». Як зізнається автор, мому аж «стало моторошно. Як це манже сімдесят років не лише ми, але и цілий світ жив / живе в тіні великого ошукамства про обставини утворення Радямського Союзу!» А отак | жили, адже в
РР нки нич
ПО НО РР А ЕР о РЕ 2-3 нн
Ярослав ІСАЄВИЧ
СРСР усе і завжди було най-най: життя - найкраще, суд - найсправедливіший, терор - найбезжаль-ніший, армія - наймогутніша, репресії - наймасовіші, а брехливі, як, наприклад, оцей, міфи - просто грандіозні...
Саме таким і можна вважати м і ф про утворення СРСР на підставі укладення т. зв. «Союзного договору». Та почнемо із розгляду подій, що передували цьому утворенню. При підготовці «нового», горбачовського, Союзного договору, зазначає Я. Дашкевич, почали поширюватися давні стереотипи про те, що Україна, мовляв, свого часу була ледве чи не ініціатором договору 1922 р. (так само, як нині «забувають», хто насправді виступив ініціатором передачі Криму Україні) і цілком добровільно увійшла до складу СРСР. Та навіть поверхове ознайомлення з історією України 1918-1922 рр. переконливо свідчить про запровадження північними «братами» жорсткого окупаційного режиму в Україні, який прикривався фіговим листочком таких маріонеткових структур, як Всеукраїнський ЦВК (центральний виконавчий комітет) і Рада Народних комісарів Г| маріонетковість цих утворень доводиться просто: основну масу функціонерів у них з а в ж д м становили члени Російської комуністичної партії (більшовиків) - нічого дивного, коли згадати, що, як наголошують дослідники,
«в с е руководящиє «украннскиє» коммунисть бьши привезень в Украину в обозе Красной Армим, причем подавляющеє большинство мз них бьли даже не марнонетки-малороссь, 4 чисто московскиє люди...» - з диспозиційним центром у Москві
Та Україні, навіть у вигляді Радянської республіки, кремлівські вожді ніколи не довіряли ( «примара українського маціомаль - мо-визвольнчого руху зганяла сом із очей
РЕВЕ - ПЕР - но
ще зовсім недавно була в тій
керівників Російської федерециї», - зазна-
чає Я. Дашкевич): ні тоді, КОЛИ ВОНне палала вогнем повстань, ні ТОДІ, КОли вона німувала, залита кров'ю, ні ТОДІ, КОЛИ стогнала В конвульсіях штучно зорганізованого мог ковською владою голоду, ан! тоді, КОЛИ 1! серце розривалося від того, що мільмони їі СИНІВ та ДОЧОК насильницьки вивозили на чужину - тому вони незмінно намагалися ще щільніше налигати її до «братнього» імперського ярма. Тож бодай коротко зупинимося на історії ліквідації й того, Суто паперового суверенітету, яким володіла незалежна УСРР у 1919-1922 рр. Першого (і, практично, вирішального) удару по декларованому суверенітетов! УСРР завдав ЦВК РРФСР, на сесії якого ( з участю представників чотирьох радянських республік - України, Латвії, Литви та Білорусії - на той час це була об'єднана республіка
- ІКриму) І червня 1919 року було проголо-
шено утворення Воєнного союзу радянських
республік, причому не укладанням бодай
якоїсь міжнародної угоди, а всього лишень декрето мРосії. Ініціатором Воєнного союзу виступив сам Ленін - див. його
«Проект директивь! ЦК о военном едимст-
ве». Фактично, як бачимо, то був навіть не
декрет, а пряма директива (у томі пер-
шому «Словаря русского язька» 1981 р.
видання читаємо, що директива, це - «обязательное для исполнения руководящее указание в Би ш е с т о я щ е-
г о органа»). Декрет проголосив о б'є днаннявійськових організацій і військового командування, Рад народного господарства, залізничних управлінь і залізничного господарства, фінансів, комісаріатів праці. Цей декрет-директива призвів до страшного загострення внутрішнього становища в Україні, фактично зміцнивши лави об'єднаних армій УНР та ЗУНР, різко зактивізувавши повстанський рух.
Тому цей наскрізь фальшивий крок декретування «Союзу» вирішили замінити видимістю міжнародного договору, уклавши 8 грудня 1920 р. Союзний робітничо-селянський договір між РРФСР та УСРР, відповідно до якого «обидва уряди (керовані Кремлем! - М. Л.) оголошують об'єднаними такі ком ісаріати: перше - військових І морських сил, друге - Вищу раду народного господарства, гретє - зовніШНЬОГО ТОРргу, четверге - фімамсів, п'яте - праці, шосте - шляхів і сьода епоштгелеграфу». Цей типово колоніальний договір, нерівноправний | підневільний підписали з боку Росії В. ЛенінтаГ. Чичерін, з боку України Х. Раковський (кзовлелино україножер», привезений «в обозе» звідти ні). То про яку ж суверенну І незалежну соціалістичну Україну можна говорити челя того, як у 1919 р. її позбавили УСІХ виявів реального суверенітету (забрали армію ) флот, керівництво економікою власні фінанси, можливість розпоряджати-
ся трудовими ресурсами | залізницями), ав
1920 р. забрали ще й решту шляхів та засобів зв'язку (| зовнішній торг, як при Петрі | - через Москву!)
Варто зазначити, що навіть у тогочасній
стероризованій Україні цей Договір не пройшов так гладко, як хотілося московському керівництву - на М Всеукраїнському
з ізді Рад (друге Засідання 26 пютого 1921 р.) проти нього виступ! -
українські ліві есери
Ли укапісти та
Однак Об єднав:
піль
(ово ПРО:
Рнобіиттньосму ибати змист Єанай
и 0 др
- нани | - ро що чи Ре б ьо - -
потяг бронепоїзд),
досО набирав ходи Таким чином, ПІСЛЯ диктаторського Дем.
(радше керований сте |
рету-директиви 1919 р. Та коломіального договору 1920 р. нема жодних підстав говорити, що Радянська Україна через даз роки, у 1922 році, приступила до чергового Союзного договору як суверенна | неза. пежна соціалістична держава -ій уже нічого було передавати новому Союзові, бо щу функції, притаманн!: суверенній дер. жаві, вже раніше забрала Росія Та цавітьщонайменші уламки української державності-тепер чисто зовнішні и формальні - страшенно непокоіїли МОСКОВСЬКИу можновладців. Тож закономірно настав третій акт української трагедії.
На МІЇ Всеукраїнському з'зд) Рад ІЗ грудня 1922 р. виступив М. Фрунзе |тоді-уповноважений Реввійськради Росії в Україні та одночасно (7!) заступник Х. Раковського в «українському» уряді), пропонуючи - заз вказівкою Москви - ще один Союзний договір для об'єднання всіх радянськи; республік З''зд фактично призначених; депутатів схвалив ідею вступу до Союзу. | вчергове долю України вирішував не 5 народ: на загальну кількість /82 депутати було лише 362 (4670) українці, в той час як вони становили понад 8096 населення республіки (він скоріше нагадував такий собі міні-всеросійський з'їзд, який невдовзі мав розпочатися в Москві). Такі обставини знову ставлять під великим сумнів - навіть із чисто формальних міркувань - легітимність рішення МІЇ Всеукраїнського з'їзду Рад про бажання України приєднатися до Союзу. Незабаром делегати УСРР прибули до Москви на з'їзд Рад СРСР.
Та навіть кремлівським, як тоді казали, «нозначенец» Фрунзе не витерлів такого беззастережного московського диктату - Україна його вустами відкинула дуже спрощену процедуру (ї проштовхував Сталін), що зводилася до прийняття назви Російська федерація для держави всіх об'єднаних республік. «На Украйне мь решили отказгться от имени РСФСР», - заявив Фрунзе у своєму виступі «от имени УССР» на Х Всеросійському з'їзді Рад 26 грудня 1922 року. (Ба більше - як зазначає О. Субтельний, - всім народам, котрих більшовики збиралися об'єднати в одній державі, Сталін «пропонував культурну автомомію В межах Російської республіки». Однак «ця пропозиція викликала вибух обурення серед більшовиків-неросіян. Скрипник та інші українці кваліфікували й як погано прихований ростиський шовінізм. Увесь Ц ЄФЕ гральний Комітет грузинської більшовицьк 0 партії на знак протесту подав у відставку? а «представник більшовиків Середньо! Ази Султан Галієв звинуватив партію у «череоному імперіалізмі».) У цьому ж виступ Фрунзе змушений був додатково поясмю" вати, чому компартія України «поставиле вопрос об образованим самостоятельно" Украйньг», - бо добре усвідомлював, Щ?: незважаючи на незчисленні громогпаєт заяви більшовиків, зокрема й самого Лема! щодо безперечного права на «осущес твлениє полной свободь отделеми? є? России всех нации н народмостеме, навіть найменші посування України до такої пяк/»" вої | для Москви самостійност! дуже непокоять Кремль (там давно зрозу/м'77" що без України радянська Росія не вистоїт»" вона, як казав Троцький, «задохмето?. З мем м советская власть, чн омБеі С Вами ') Тож Фрунзе заспокоював: «770 бьіто сяє лано єю, главчьм образом, 79 пом ческим соображениям, по гем іч наро
женням, чтобь продопжавшаяся Од тор"
гермамском армией, вгоргшеся ме "ГУ | торню Украннь/ поллєша"? советог" Россим укрепляться, че по ««соилал бе М шему цемтру, б
а
не помешаіате бь-
» зтонхогя бь/ времемчном передьнім " ща" чи намОіпьше опікувалниом україн комуністи, діючи за пр'іімцютом ЧР --і бай (не собою, замчаймо, збирати" - і жертвувати. а українським народом" «старшого брата чи то пік гцемтя" "миручанм!
РК ть. З б 1
"4
| | -
(ново ПРОСВІТИ |
/ ч шві й ау" ов гео ча? "рАЧУ-" Є Р | / удуи"я ії аді Р і "М і| і і 4ф і Р фра /аі-і чі; й є у -л я ла" РРО КГ фі / 4 Й фиаг гео їтіи; пра ЖРІНИЙ І ГІГ-ДаІОГ Й;
4447 «гою реко «С "РТ ФРУРЛІКІОГДІКІДК ніч! ці міні;
/ "У іедрілаіьи ві шадумнцнє Мімама «є А ДУ ГОРИ РРР/ДР І ради є РОРАТО| " КРІО/АГД/ЧКИЙ, | серіч руа/ар; 0 й вида /решябмтиога де! ИЙ Й аржо чі і бутем й «Ф0Обіценнин ге Пі | є ' «у ; Го/ій добіюєть!: Оріть с/лть, !. орі й, іти рані фо норієє рекіч/і ї у сцог ї там і і - й йіа Рез РУТА, кварімтадч/ідютає м реегтрбуват о Сі сОзріазуєбюоїє м гптаць 8 ес) » рий є ю Р РРУГІВи", «и амі м» Мао вні
мнш''"Маїічі)врьсх меча фр щи РИ зійовійс и рим ірищі««)є Лі
КАДАОРЕН ро ФРИЦеЕН А) ок уворгоїєннєї ум рани: рима
реч ру биши і ріє потрібию
іПоарниіишє бврисє перец удегєгатамгам з ізду Маціе РСІ? що розіочавоі м 0) грудієм 1//4ро Міоємві, С тагін зачитав Декларацію про утворені СРОМ ї Деогошр про утворемнія
с.РМеО Пов
а. Арі и, ТІМ;
«ро прю дана пійя бум Асі МЕРИ мо
кпіпьмнмість дейеогатів З вітрйнаїногімоа р|едуічм єла у Ддегіві аії иРеО І пагачувала 1/1/ (з дорадчим - 219) делегатів, відповідно 954 (10), у 73 (18),
ЦІЛО РА
у депегації Украіни пепегаці Ч"акавиказьно! фредеранці й депогаці БИСГ 5 (10), Гом кмобндио, ініореєсії нкої саме наці репре зептував такий з ізд (Прагоманов подіОмое о Поп філними ді!» бооатіадй за е«алєедеікантінє
поаїр іа ареИк С з "'аіїоо у іОочіиоватн, про ним «ан о кіарієіу| іє мова) А опи зва)ємотим ма пійльміс ть Об зпарттйння депутатів бупіа УЙ, від УСРР
ре) ріанчрую й іуєтьси з'їзд
іБоОгїе«» їО
Ло РИ"УТ» геть мізерного (від РУИФЄР зіДЬРО М 1),
що це Оувбопо суті
ІУ від 140 І Мірах Ромб їди При іє
р'ємарніім)
зентраинвіліо кИрилАнІ іс
риєре йниє Бикієла м Оїргпьснисоврнаман
з роепубліч, куди один, нік ун о зазначано
«м бунно попгоуєціьєо пуносзоні у осо
зр сфуусїрак А; рабу» зім
'аоворишінтахно ци урночн«е та
процедура
пропознцієго С Тапійає «/ радлагаго пуннять
су | зада: дцюмумеааніїн М. Л,; со свой
« Ррардеагевічи ме'єфі траву Голі ери Ір НН ЛІ! | ще
па гічно Пк, р ПУДну (азіі«1воу ра чіміІ а! к. нац?
аічу з -Рі «Ріуетк Бів "'роко «сірнне."Д|) Шрірмім
| невід Аа? руни сніх ,. крила коор йо міо визначену )
осн» пром руиийьом України А зерОанджейані | Ї
|рузи Гирмені та ГБіпоруєсії велють ОО О0
куРь С сс беаАгоЄ репу люні в еднноє
цеже. м. П| мовить Гелі мовуто
шміїїмито человечоества», "їн Оодан
удем ацщуваїниу я цегїісі атьн, за нку «аме «їнта
ї оу о бозубн орто у їТт1ь!
і анна «ої (ру м«рапьним о акордом
раду іти? занмірічіу посміє ахафріщін ма і «Урни
«творення «Р«РГо мовляв, 10 грудня 1У4/
рому Сугко затосрджетоио К Омозини Договір
в п"Ррагвиоил'в у; тов теорениом о
М Р б
' ДА Ж-1-Ю
Шасімеюнічі цом
чАле ше це нагото
«-В/І!
цу є "| про
т Перу «тен ( "Р м ік ао дп и ме Ср
яз'юсть).| месуУММ" І ' Й "б .- ги ! іо шіС Сує
і
і "А ' жкхем | оФУ Куті газі "3 134744 «777
чив і 5 РФ! чно и У іа 1 іьодьть чо"| ніІ-М. чу
чо? об зч''л.мчо РЕ с ІАй правовою
мнас'єєтом» смубаномое «А Лу
«Хиомомітїомо «таїна тва з іздлі внстуУПИВ
«Ру ЗО «мч ть умо у «пек мценнн - ВМ
до Пбочтем ОХ внаФ/кмцоетачи - стаїннським Про
цаду ч фон а єї ія м з'рз'| з чі ми
укравкькадегоегація Сажаюльтчні хафом 'я ФР
ять? МУЧУТРОчЧ СУМ ЧчЬ С "Зріз Ваза
за ого кудтяв азот У КоРиччочик ьо б ПАМ зга
рома чі Р - кл м'яч, У сич,
хо Ту Ричаг» || 'сРУ С "су Зо (жк кі» ча мичі
ффжюгстчи зл ДАМ" до о «комо Окрммл ок
« «козу | «дубль По» Фон М р РСР
чи. "р-ЛоЇавет -Ф "юю р т. У на ви'изефу "ол. ! м, й
б
дай др. чо 1 Ат чай! та «М МАМА
ку Ювуьікм З затвердити
"'фЗА.,'я» мМ «МІС? у
газ пьлто , зе зоачиулна з з ««стааточічф
маяк Дом зурч АЧ-Ч «мачо! РА. ИЙ чаькіЛь ЗРО
чи суч «А ЛО ««о с зфУфі ДФУ" "С
Іо Я
.- ЗЛІТ оч «мк - й ЗД ЧФнучос «м жк та з о
чав заброччоєнсчеаючу ЗУКутЬУР КА" зав у
прикла о о ДОЮ о аю. талих ть " "роулфт'о г мирі о шу Пул ичО м Нм чаю чо
Делоюрм там /сбуПьза мої | см ж СчОРОНОТ -.Атоа
тойушьа зоч'?"»Сти . «фикі чї/Оь С" оФфо»
клубу: | Сер? Султоч | Со 0 чт о Рі.
рт, | сно Уч тло на Оу Фу чне
те" .«Фьз "От
КРАН є
аааоноюожнеоо 0 же об слон Є
и -
/( Ісоучеють Оррежориацисми САС ЄДІчЧОМ СС
СС
ія
Г Омтуа рессмогієте
й мері мМетМ а Мем МУЛ у ЧОРЧИЮГО «г зьсти!, у "тОгІДЬю Жасайі /
( сбрму у/со// є, дцоговора й
те "ДРИОЙО т
номодісгочо вббєстім СУС р деоїяєстентне
1 //оргученть І у Сотюза ССР ПОД ОГО
амер мі) ФІСУСаЮ є« рооДду Советов СО10319
увкесї Деклпарацини и
онмнонматодтьнмниям
договора м пред табвмть бус
( с(мнОЗзтС.НО на онончательнос утевбрждемнно йто
ри є) «ЮОоУДа»
за цією постановою в січні 19/23) р. була утворена кОлаісій 13 осіб), до якої ВвХОДИЛПИ представники сою змих республік ! яка мала зібрети пропозиці остаемніх щодо згадеми» С)дмак комісія довогі швидко припинила свою роботу гамою бупа вопя пмового вождя, що впевисонмо набирався сили. Їож адлижайшан» І сесія ЦВК СРСР, що відбулась у пипні 1723 р., ме розглядала названі у постанові вОтзьісь/», МО затвердисувала доповнені мими тексти Деклараші га СОгозмого договору, ме вводила іх у дію і, зрозуміпа річ, не виносила ємд ОКОМ» гельнос утвержденнє второго сьсядам». Гаким чином, названі докумемти тек | залишмписиветадії проекту. Гавже невдовзі, нє нагопошує автор цього відкритти Яроспав Дашкевич, априслужнити моменипатури і ворокурати розпуєтилти по світу чергову волику ноправду про те, що Радянський Союз було нібито угваорено 30 грудня 19// ро дечорена підставі міжнародного СО0ю1- ного договору».
дом умаеннів
Км ічну -чЕгГ(еомь чи
з-йіьсь КОХ СТ
«пробунмо простежити іСтОоріоі рафію
цієї Оксріцінної орехні, скориставшись нанбільш осфіцінними джерелами СРСР, до німу,
"паю
погедт у
безперечно, напежить і згадана вже ож у першому видамні цієї енцик: (сьезд Советов
и їм СУЛА
статті «/«н С. (
то
паконізмом записано, що цей зад «| 0 АЙ
'. се» із зрозумілим
Ли и - І9//) поломжют начало существованню
Кл, М у ак ек КДПУ М У СОМ созегско- -Л - - Ро При " тр ОС) 4арс Гн.) прим ма ДЯ чаїх іл ті ім зате ФО худа МОЇ чи и
"й
ооо» Та юн у ггантському за обсягом
спеціальному томі «ЬСО» пи назвоюк» «Союз «-АоТвстемтх ««Мукапос Тьч42еСКІХ Распл ть 9 М ь, | ану м м й 14 році, не надто впадають уво» "сь хм к / Гу "ЧИ '"Р-мАз "Рос ос ЛдІ
. утесбдиит гак чрац -"тмо юю «гкуСВОС ОС ОФ0-
ПААЛРрРУОО "и
Р чт
Чий Й, Мун «С. Р» тобто нбнто м мне
орешцуть Однак замють правди подають
ма г правду ЩО, яко відомо Є друге г? затнувциьсь стверджує к'" СФьо? Р Мч СУ мі 0 бір ' ко СУ націю «Ле "п квт САТ Су пу Даль»
Моковсує з Шенотаосацню п
РЕЧІ М Міль | ри З Ре к Оорехтє ча Ем к У ч ль, ча" ох, - ( »? Ж» Ел "- Р |і ч Ф з
сне мчеамчу Сус ми
"їй ди
"його В
--
бурим ловом «10 прююїтьси (а Ссьеуфоні ь Че це І ч! Де і РРО т! т г І РУЛА " ьЩ2 чи Ач Р 173!) Здавалося 0 видаме у більші зем окре Гнрчізі 0 чайку в 7 13 мА Ток третє зале
ФУ.» розставляє уС «крапкюю мад «і» - у ант є враьи С тод Соаетов СС СРь (том У «МА. 1975.-С.56) епершоечитаємо туФоднму? й чл М. ї)
«і пофуучмном
зсзРУ! один У "ча? чо
сира 14
ССС ин
чі,
аЕжооко СО
о 0 тонн тан
І Ржива Но МОФ АЛЬО
ДА Р Р
ССС ско Оютчаїї геомеї ДЦекпарацнм и Сомозномо договорі предсгтовємить ма утеєержденнтє ото сьсзда | Советов СССР» се явємо. Її8 и у СТОТТІ «Договор об образово пом СССР» (том 8. -/4.,19//.-С. 266)чесно написано, що «договор вместе с Дежларациєй бьшо в осмовном утверждеєм І1-ла сьсздом Совегтов СССР». Але вже у виданому через два роми спеціальному томі «Союз Советских Социвлистических Реєспубликь (том 24, кмига ії. «/М.,1977.-С.137) читаємо зовсім ії м ш є: «30 дек. 17922... І-и сьсзд Совегов СССР... утвердил Декларацію... рассмотрел м утвердил Договор об о образований СССР», ї ані згадки як про те, що «в ОСМОВНоОМ», Так І про рішення «подготовить окомчат. текст... и представить ма утверждениє 2-го сьезда Советов СССР», як писав про це ж «майчесніший» 19-й том, ! що цілком відповідало п. 4 наведемої вище постанови з''зду. Тобто маємо, використовуючи флпотську термінологію, повний «роздрай»: «рука», яка писала про перебіг подій щодо затвердження | з''здом Декларації та Договору про утворення СРСР в одному томі «БСО», схоже, абсолютно не знала, що пише про це ж саме інша «рука» в іншому томі, Як не дивно, але таку ж разючу невідповідність подання - фактично, повну кальку зі «старшого» видання - демонструє и більш пізнє, друге видання «Української Радянської Енциклопедії» (тт. 3, 8 та 10 відповідно, видані в 1980--1984 рр.).
Не розгледіли цього міфу і зарубіжні
поручетось ПОДИСтОЮвВить
ЧІТКО 1
і чу че и чи м чи М пк чи А. З ЗК чо
і
історики. Так, у грунтовній «Енциклопедії українознавства», створеній в кінці 40-х років в. українській діаспорі, в статті «Утворення
Совєтського Союзу...» читаємо: «29, Д// 9/2 р. комференція уповноважених делегацій РСФСР, УССР, білор. ССР І
лакзвказької СФСР схвалила проєкти декпяраци / договору про створенмя СССР, а / зихд совєгв ССС? затвердив 30. ХІ/. 1922 о.» Таке ж відображення цих подій подає І згаданим Орест Субтельний. Тож чи дивно, що м останньому із радянських емциклопедичних аидань - «Советском Знциклопедическом Словаре», виданому о 1991 році, притаманне таке ж подання нагиаправди? Видно, навіть розгуп горбачовської перебудоам, вкупі з гласністю й плюралізмом, не в змом був похитнути комсерватизм радямського офацюзу - не помогпо !: введенна до складу чауковоредакціючої ради таких Фахівців і демократів, «х академіки Л. Абалкін та Д. Лихачов.
Та я українсью сторики ще ме надають цьому взражаючому відкриттю Я Дашкезнча малежуно уваги - чавіть внданнча що претендує на єзове бсченеч» стора Україчи пикуе (їСторка Укравчн: Кюве баченоча: У 2-х ту Під ред. В. А. Смоли. -К., 1995 - С. 193): «ХО прюдуєт відбувся / 8сесомольюю з Тзд од. Зіч затесрдяє декларацію про утвосен Соююлту РОХ ! сохоллчною договум». | пише львівське виданна 1У9У9Ф р. «історі Украгесь для Студемтв зуув (кер. МОЮ. Забщев) ч«тко вказує як ма Саме зіДХОюттЯ, так ії мча його звтогса
Маож о тмашимо, ЇЙ здо як свідчнть «БС ОЗ» Окзачнл 0 нуль | ме повертався до цього ' "Фк цПткоОм «ЯСсчОГО» Гічктавача Таз й дли чого! Зіддавішцю чагежоче спОЧНПІОМ ч44рео по «всмоує ол префяаня з, ноту
соти - в
бутньом У
шує «БСО» другого видання (том 9
знечогістноько путнього - бо, як відомо, на брехні, зле та крові можна створити льошень ще більше брехню, зло та
то рчержа тво ьо соль ь.
ня р ні ни
давно вже став завадою міцнючОм у мабю-
єботькогм вс чародив», те
пдтримавишнт вигОпОЦІЄ»ту ОСТамном ЄКЛЯГРУ
вереости поукерам є у, ПРереукнА Заветфас». зпзд одразу ж займявся «актом большого всемнцжно-нстОрнчеиєсокого зюзченогмй» - ном
стало єутвержденнє сьєздом 3! ячащрє
17/4 первом Конституци« СССР, которая бьсгла разреботама под руководством м. 8. Сгалюна», «в ОСЧОВУ» ЯКО, ЯК наголо- - М...
1951 єбьсоли положень Дежле-
- С. 386),
рация и Договор об образованнм
СССР, принять е Ї-м Всесоюлнаим сьездом Советов (320 декабря 172)». трете видання вже навіть не згадує про цю «другорядну» обставиму, наче в взагалі ме існувало. А коли так - «кема й проблеми», учив Сталін...
Таким чином, поширювана офіційними радянськими джерелами юторія створення 30 грудня 1922 року Союзу РСР на підставі т. зв. еміжнародного Союзного договору» була черговим грандіюзним м ї ф 0 м, на підставі якого сучасні необільшовики й досі силкуються підняти народні маси на боротьбу за відновлення старого Союзно-
го «договору», якого, як незаперечно свідчать наведені документи, так ніколи йне було укладено.
«Але, - заперечить стійкий прихильник «великого та могутнього», - якщо навіть погодитися - зрозуміло, лише на хвильку й умовно, - що той Союзний договір І справді не набув юридичного оформлення, то це ще зовсім не означатиме, що Союз не
було утворено, адже в Конституції 1924
року є цілий розділ, який так / називається:
«Договір про у тв о р е нн я Союзу Радянських Соціалістичних Республік», а ця Конституція була затверджена, як нале-
жить». Ну, по-перше, не так уже й «як належить», ОСКІЛЬКИ, «БСЗ», «в основу» ії були покладені згадувані Декларація та Договір про утворення СРСР. А, по-друге, якнаголошує Я. Дашке-
вич, те, «що частина Конституції 1924 р. із
заголовком «Договір...» не має практично нічого спільного 3 Союзним договором 1922 р., довести дуже просто: /. Вона не
має характеру міжнародного договору
(який мав би Союзний договір, оскільки то мав бути договір між незалежними, бодай г формально, державами про утворення їх союзу, аКонституція - то всього лише вн у трішній закон, хоча й Основний, уже утвореної держави. - М. Л.); 2. Проект Союзного договору 1922 р. має 2б статей; частима Комституції 1924 р. під Фальшивою назвою «Договір...» має ІЇ глав і // статті. У виданні 1960 р. Союзний договір 1922 р.
звимає 4,25 сторінки; частина Конституції
під назвою «Договір...» - більше як 1/2 сторінок». Отже, робить цілком логічним висновок історик, «Союзним договір 1922р. / Конституція 1924 р. (точніше - згадана її частина. - М. Л.) - це не одне й те саОме».
Не менш важливим є и те, що, як мивже могпи переконатися, так ніколи й не проишовши передбачене рішенням І з'їзду Рад СРСР «окончетельног утвержденте», тобто так і залишившись таким собі юридичним «напівфабрикатом», згадані Договір та Декларація вже невдовзі були єпопложень/ з основу», а отже, стали тим - нібито правовим - піДдГрунтя м, наякому й утвердилася перша, т. зв. «сталинська» Конституція СРСР. Тут уже, як моОбиться, хто має очі - хай побачить...
Отакими методами створювався цей «Союз», а тому й не вьбашло їз нього
таяне могтю вити.
кров. А результати такого «будирьєттааь стократ перевершили найчорнміші, чамжахлювая передбаче»еча тих. кто як
мовиться. бачив усю моторошьєсть цього «птала» ще до того, як вач «злет». Тож спадкоємцем ось якого «С оеозуь постишьга огопосмти себе соєлена й демоюратизозанма Рос».
Ви лезакшії Обсзх «аХлотуда, іш чад: юю
«руту ложа СМТ чаю ть ЗІ) Фриужовамі грало. Саблозаьгрифа я «оосаучай Є путч) 520
| Моль го Стара 0 прюєть як Сили Є
чали є Слоюо
Пе
(1 рисжлаєетту ль з
як стверджувала
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
чи.
- - ві "ог
першій половині ХІХ стопіття в Україні Декілько ш ноОоВих закладів для дівчот. Крім інститутів шляхетних дівчат та жіночих шляхетних пансіонів, функціонували Одеське дівоче нородне училище, засноване на кошти 12 березня І817 року жителів міста, Києво-Подільське та Києво-Печерське паорофіяльні училищо, Чернігівське учипище, засноване у 1821Їроці; Харківське училище і, нарешті, першо школа для нОдоОння ОСбітТиИ СІЛЬСЬКИМ ДіВЧатам, зІДКРИиТтаО у 1825 році стараннями міщанина Н. С. Стрімоухова в його | маєтку в Лебединському ПОВІТІ Харківської губернії
Усі ці заклади, за винятком сільської дівочої школи та порафіяльних училищ, були призначені для дітей неподатних станів, тобто різночинців, міщан різного достатку «Зоведение сие, - говориться про Чернігівське училище для дівчат, - предна: значоется дпя дочереий посредственного и недостоточного состояния людей из какого бь то ни било звания, исключая податного». Дівчата, що навчаються, повинні приходити до школи, виходити звідти, перебувати на вупиці, говориться у «Виписці з журналу наукового комітету про Хорківське училище для дівчат», лише «З прислугою» Про це саме нагадує і «Нарис плану Одеського | дівочого | народного училища» - «ибо без зтого может иногда по части нровственности произойти вред и им самим, и другим». Селянська школа Стрімоухова мала явне спрямування на підготовку кріпосної прислуги. Крім Закону Божого, церковнослов'янських співів, читання, письма, початкових арифметичних дій, у ній навчали шити, вишивати, плести із соломки та коренів. Сторших навчали веденню домашнього господарство - готувати різноманітні страви, збивати масло, виготовляти сир та інші молочні продукти, солити то заготовляти на пожиток ОВОЧІ, м'ясо тощо. Влітку самі учениці по черзі готували в полі обід, Навчання тривало упродовж усього року, але влітку заняття обмежувались однією-двома ранковими годинами, після чого учениці, поснідавши, ишли працювати в сад, город чи поле Молодші залишалися під наглядом жінок. Значне місце у цій школі посідало релігійне виховання.
Початкову ланку освіти репрезентували народні училища. До них належали різні початкові школи різних відомств, що утримувалися на кошти держави, товориств та приватних осіб. Курс навчання становив З роки. Тут вивчалися Закон Божий, читання, письмо, арифметика, церковні співи. Залежно від волі утримувачів навчання було платним або безплатним. З 1872 року почали створюватись народні училища з 4- 5-річним терміном навчання. У програми | було введено вивчення основ геометрії, природознавства, фізики, географії, російської історії Для дітей середніх станів населення, на думку більшості попечителів, було б достатньо створити елементарні чотирикласні школи без іноземних мов.
30 з травня | 1858 року було затверджено «Положение о женских учипищах ведомства министерства народного
було створено
навчольних
просвещения», згідно з яким ці навчальні заклади | повинні | були утримуватися здебільшого | на | кошти суспільства,
благодійних товариств | привотних осіб, отримуючи грошові субсидії від керівництво пише в окремих випадках Жіночі училища
ран ПИРНЯ
ж
що ній
ді АЦІ09І АЛЬдІ А ОСВ9ЗТ
призначалися в основному для (ДІВЧОЯ! МІСЬКИХ СТОНІВ «середнього забезпечення» Згідно з училища ділипися на розряди шестирічні ! трирічні В учипищах першого розряду викладапись Закон Божий, росі ська АлОВа, арифметика, основи геометрії, географія, загальні відомості з природничої історії Й фізики, всесвітня й російська історія. В училищах другого розряду Закон Божий. російської мови, скорочену росіиську ІСТОрію, географію, початки арифметики, чистопис-то рукоділля Для дівчаток з учипища першого розряду, зап бажанням учениць, викладопи
«Попожениєм» ЖІНОЧІ
вихованкам викладали
скорочену граматику
РА мч «І зо 3 ційні б
т Ж чать ож з зі т -тоОї чо Рі - т - - цій п у" ній б - Рій - й 7 що й - -' оч че ет -Ж. б - чи -дй чи Рчару, інн Ко Р -йаійну - б ш - п барви » ре но. он чн ній. «о ни . - ть птн чи о нь ен -. оч -аьо Р ч-ь - Ра Й ді - п --еоні їі Ге іє ї кю - із Ра и че -'чі а чу Рм я Р нь У, Рв -ГНнтаА ій --ї У іч. Пі Ре што «ГР З їі | Їеу Зк гу ЧІ са ьо Срійе б й г ч/ь -іч "Ж хі зона ь ру ягіз Рі -і і яру я "б в| і «г "Го. - І 7 бю "і /"ШЬШгт ь :12- од "о 7 й " їн р пП- П -Фї15сгЇїі»«ЄІТе «ІТе -СІь ЗІЗ ЄФОіР оба; ьо «Го сь ага СВ а ау гру» г! опе зо й и і-ї " зт, гайок ще - б С, З -- -«а оф -. ню Г. 2 Бо | а заго ІЗ ок ро | і 2 1 Гасоеаеесій ПИ ї. Р "По І ч - єї 3 з сто! Е. о Й и - и поь -- -- ее РУ і я Гра-2з й б ЗЕ гчаге о Ра - "й ТЕ ооо - 1 крани (а є ще ге ба С Ге цій г Бо (1, я "ні гео 7 Ж зжТїя | - реч рМ"''ю х. | г - «маш олг--КУ 33 га С521. - сечі село Ге реа еття, ріг-З г чп
процентну авчалися в
"Прибли зно Таке
зи, | співвідНОШенНнЯ « кподу дІТем, ВІДОМСТВО,
он зберігалося Й
закладах цього пізнІШе ем і; У тому ж 1858 році ВІДЕР НЛЄ я щ Зк етерзріїнських учипищоа для жінок уп АН, у Вишньому
Усього ДО
ТЕЛИИ. -
бурзі й Твері, Волочку та Саратові СТОЛІТТЯ бупо віДКРИТО |
У Москві, 1! У Петербурзі, О Західній Україні
Предмети вивчення ак І В ІНШИХ жіночих
розподілялися но
КІНЦЯ
У маріїнських-но" жіночих училищах,
вчальних закладах,
, яська мова, обов'язкові (Закон Божий, російське
Й Гн Т зі ко» а - т м ча. і, пр я «нь Фо У о нь - ча. т чию «когурель я гр ть ЗР 1132 ть я з З "й З аз хо Дрю о бротоь пото ГО - п си чо уз ПРЕД чі чий її.
- я ЩІ «ЕФ» обро с С а Фа аб «Гр чу «7 «Г 17 «Чері У 27 га р з
пяоче Р урн кан ьо се ра ча оС й ана то дона «лото соч у т Ж
-- й с-г
чистопис, малювання, рукоділля, іноземні мови | французьку та німецьку |, танці, музику, співи. Училища обох розрядів переслідували одну мету: «викласти ученицям релігійну, розумову освіту, якої мусить вимагати від кожної особливо від майбутньої матері сім'я»
Після видання «Положения» 30 травня 1858 року жіночі училища були відкриті ів багатьох інших містах. Ініціатива їх відкриття належала міським товариствам, До 1865 року нараховувалося вже | /9 жіночих училищ
ЖІНКИ,
10 травня 1860 року було введено нове «Положениє», яке дещо змінювало порядок керівництва жіночими училищами: крім педагогічної, була встановлена попечительська рада, якій надавалося право обирати начальницю, вчителів та рядових працівників, а також стежити за станом навчально-виховних та господарських справ училища. Строки навчання й навчольні плани залишилися без змін
На рівні повітових училищ у Києві діяли жіночі пансіони С. Южвік:- Компанійцевої, М. Смирнової та ін. Обсяг програми був вужчий, кількість предметів - меншою, нижчою була й платня. У 1842 році були відкриті пансіони: на рівні гімназій П. Гедена, на рівні повітового училища О. Гаазе.
У приватних пансіонах навчалися в основному дочки дворян, купців, багатих міщан. Навчання вели викладачі Київського університету, гімназій і повітових училищ. Загальноосвітніх знань пансіони давали мало, увага в основному зверталась но іноземні мови, танці та музику
Державна організація жіночих навчальних закладів припадає на середину ХІХ століття
У 1858 році за ініціативи інспектора Павловського жіночого інституту НІ. Вишнегродського відомство закладів імператриці Марії відкрило в Петербурзі перше жіноче учипище, нозване маріїнським. До училища приймалися дівчата від 9 до 13 років усіх станів, за винятком кріпаків. Однак більшість дівчат, що вступили, нолежали до вищих класів. Із 162, прийнятих у 1858 році, 97 були дочками дворян | чиновників, 20 - із сімей купців, 12 - діти духовенства, 10 - з міщан і лише одно дівчина була селянкою
ДО УВАГИ ОСВІТЯН!
Міністерство оспіти України спільно з Академією педагогічних наук України та компанією «СОПІС Гелдлап» започаткупали журнали «Практична психологія 1 сОШальна робота» та «Обдарована дитина» Мурпали мають на меті писпітлювати сучасні досягиснния спітопої психолого» педагогічної
папчанних 1
науки з питань вихопання,
розвитку
падростаточого покоління, нмадапати
методичну допомогу пикладачам і студентам вищих напчальних закладіо, директорам шкіл, пихователям, класігим керізникам, учителям, психологам ї сошальним педагогам, керібникам
установ осніти, методистам
Передплатиї індекси журпалів у Каталозі періодичних вилань Україи на 1998 рік
«ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ І СОЦІАЛЬНА РОБОТА» -- 74 064,
«ОБДАРОВАНА ДИТИНА» -- 74 016
Наша адреса: Київ-Ї, вул. Михайлівська, б, кім. 303, тел (044) 2028-6432, 228.7103
географія, арифметикод, співи, чистопис, мо" лювання та рукоділля) та необов'язкові (Французька і німецька мови, музика, танці) Плата за навчання становила 25 карбованців за рік, за необов'язков! предмети бралася додаткова плата по 9 карбованців за кожний предмет
Передові педагоги на чолі з Вишнеградським прагнули не тільки дати вихованкам училищ загальну освіту, але й підготувати їх до участі в суспільній діяльності. У зв'язку з тим, що після закінчення училищ вихованки отримували звання домашньої наставниці, за ініціативою Вишнеградського у 1860 році при Петербурзькому маріїнському учипищі був відкритий педогогічний однорічний клас, який через три роки став дворічними педогогічними курсами для підготовки вчительок то виховательок. Курси мали дво відділи. природничо-математичниий то гуманітарний
чі ""ЗПУСКОЛИСЯ не тіль» По навчання Доу ЬКИ бив о нов ; ного ЗИ ПУєо гУуЧИЛИЩ, ОПЕ |, КОТ -
яхетних ДІНЧОТ ТО іні г тути шли? ЧИ НОР інститу "Олі
заклади цього ВИДУ ЦІ курси поклали Поу
ЖІНОЧІЙ ПОдДоОгоОГгічнім ОСВІТІ 5 Роеб
г
й
ТОК о
Україні
У |867 році марінські жіночі учили: бупи перейменовані у пмна 31 У тому Ж ме був затверджений статут жіночих училиц Для дівчат, в основу якого бупи покладені «Пра
внутрішнього
вило розпорядку,
відпрацьовомі Вишнеградським маріїнських ГІМНОЗІЙ, ЗГІДНО з порографо) й
| статуту, було: «надати, не відриваючи Ціте
Метою
від сімейного життя, ОСВІТУ, ВІДПОВІДну їхні, майбутнім потребам»
Це був уже крок уперед порівняно з стату тами маріїнських зані. ІНСТИТУТІВ, при: значених для того, що? готувати вихованою тільки до ролі господарки ми матері сіц? Новий стату 1867 року ширше пояснював поняття майбутньої діяльності жінок, маючи на уваз! їхню педагогчну працю
За статутом, маріїнські жіночі гімназії повинні бупи мати Сім класів, але разом з тим дозволялося при нестачі можливостей відкривати три-дворічні класи. Статут пе організацію при курсів, де
редбачав педагогічних закінчили загальний курс, могли 6 отримати
ГІМНОЗІДХ виховОнки, що
спеціальну педагогічну ОСВІТУ По ЗОакінченні гімназії вихованки, не складаючи ІСПИТІВ, Отримували зваоння домашніх учитепьок, що мали право викладати т предмети, єв яких О ПО ЗОкінченн! право на звання но-
досягли великих успіхів
педогогічних курсів ставниць, також без іспитів
Приблизний маріїнських гімназій скорочував тривалість уроку від | | години 15 | | години. Вишнегродський, котрий брав участь у складанні цього навчального плану, ДОМІГСЯ, щоб КІЛЬКІСТЬ ГОДИНІ, ЩО ВІДВОДИЛИСЯ на викладання природознавства у вах клосах, було збільшено від 6 до 18 на тиждень
навчальний план
хвилин до
Олена НІКІТІНА
РОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ДЕРЖАВНОЇ У ШКОЛАХ
МЕНШИН УКРАЇНИ
Із набуттям українською мовою статусу державної вона має обов'язково вивчатися у всіх навчальних закладах України, у тому числі й школах національних меншин
Слід зазначити, що, починаючи з 1922 р., українська мова вивчалась у школах з російською мовою викладання ї нещодавно стала вивчатися у школах з угорською, румунською та Іншими мовами навчання. Саме тому найбільш дослідженими є проблеми навчання української мови у школах з російською мовоюо викладання. А ось навчання української мови у школах інших національних меншин є для пас новою, недослідженою проблемою. Поки що її розв'язання чпущено на самоплив» і є турботою тих регіонів, які мають такі школи Однак практика засвідчує, що без сериозних наукових досліджеїть про- Олем, пов'язаних З навчанням украшської мови у цих школах, не розв язати. Насамперед потребує зясування проблема павчальних планів. Якщо в школах з РОСІЙСЬКОЮ мовою викладання на українс ьку мову мдведено від 2 до 4 год (є різна зартанти навчальних планів) і цього З цілому достатньо, оскількії Олизькоспорідиені то у школах з угорською, румунською та монами навчання ТАКОЇ
мови
А и ми
МІЛЬКОСТІ ГО їі буде явно недок татньо
Друга проблема -- це розроб
ка змісту навчання. На сьогодні у регіонах складені програми з української МОВИ, зокрема для шкіл з угорською ! румунеї кою мовами навчання
Проте аналіз їх засвідчує, ЩО вони більше нагадують програми з української рідної, ніж другої. Основна увага В НИХ» Я» і в програмах з рідної, приділяється Не формуванню практичних умінь ВОЛОДІННЯ українською мовою, а засвоєнню теоретич" них знань.
Таким чином, постає проблема розробки змісту освіти. Що класти в його основу | Досвід і наукові досліджения зарубіжних вчених засвідчують ЩО Б ОСНОВІ зміст) мовної освіти мають бути рез) тьтат порівня льного аналізу двох мовних систем
рідної 1 української мов. Це 9 можливість взяти до уваги спільне В он МОВоах У звУкоОвІїЇ, графічній граматичні системах і зосередити увагу на відмпнностяу Проте, на жаль, майже віді упи пнгвістичУ" праці порівняльного характе зу МАКИ може? Оуло 6 покласти в основу розробки змісто навчання української Крім тої пора відійти від чисто лінгвістичноге Ре
» Ще
прямку в розробці змісту. Очевилум ; і зивчення ОСОСОЛИВУ -
й школах Україн
моОни
мовного матеріа 1) нащональних меншим
ПОпИиние мати О:льш НИ цевою функціональний характер, адже кій
т метою У М дим
ю жени?
української мовної ОСВІТИ
ШКОЛАХ « комунікатив!
ПОТОП РІ Зі
УМІННЯМИ, 3 цього погляду ( пуд перж
м вес ги зміст мовного матеріалу , знов "
ЩО ре МА СТОСХИКиИ 1.
г .
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
рр ДА Р ДИ.
- Суово ПРОСВІТИ |
ТО АЛЬ А ОСВЯЧТУ
ХОЧНИ «СПІЛКУВАТИСЯ» З БУДДОЮ -- СИДИ КРАЩЕ ВДОМА
Р Гавня
1511119 1яЯ
ШО ЛЬНОГО поспати
східна розповіда: який понад усе любив поїсти То Щоразу перед уроком він так наїдався, що ледь рухав
СМ
казочка про
Приншовши ло школи, всідапсЯя за стіл 1! ПОЧИНАВ ДОКИ ДОВІН У зам чувати
щрімати, а відтак і засинав. І спа ДОТИ,
сусідньому монастирі не оповицаво пора МіІНЯТІ я! Учнем школи був ії син бідного селянина. Одного
ОА13УуУ НІН запитав МЧИтТеля |ШНШПапопний. вельмиповажний учителю. Шасмілюся (питати вас
ІНІІ | рОоХИ ніЄ
чому ви на всіх уроках спите / що я СПОЛІО запитанмтняи
Насправді ж я
іІиише так ЗДОЄтТься
Ооснтежило вчителя зустрічаюся з Буддою та слухаю його мудрі слова
що хлопчик усіо ніч доглядав хворого до школи, заснув За міцно, що не ПОЧУВ
Побачивши, що
сталося так батька. А вранці партою. І спав так МІОВОНУ, ВІД ЯКОГО прокитну вся вчитель хлопчик спить, той розлютився
хх ти, черепашаче яйце! Як ти посмів заснути на моєму уроці 7
Вельмишановний учителю, вам лише здається, що я спав, учень Насправді ж я зустрічався з Гм ддою і слухав його мудрі слова.
| що ж усемогутнії Будда тобі сказав?
-- Всемогутній Будда сказав мені: « Ніколи не бачив я твого вчителя »
Шкава байка, чи пе так? Вона досить популярна в Китаї та Японії. Підтвердженням популярності є те, що я зустрічала цю байку у кількох переказах Один Із ших був уміщений у грубезній збірці сХідНних казок. Палітурка від книжки загубилась, але можна притпусгити, що ці казки було видано у 50-ті роки. Як нині пам'ятаю звертання вчителя до селянського сина: «Ах ти, черепашаче яйце!». Укладач збірки, напевне, не був обізнаним зі стилістичними тонкощами китайської мови або вирішив знехтувати пристойністю заради єекзотич- Читачі, мовляв, із китайською МОВОЮ Все ОДНО Не знайомі. Штука тут у тому, що вислів, дослівний переклад якого «черепашаче яйце», є вульгарною лай-
приншовши СОЛОДКО Та
МОВИ
НОСТІ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК
НАЦІОНАЛЬНИХ
комунікативних умінь (на рівні початкової школи) Тому на сьогодні розробка програм 1 підручників - досить складна робота навіть для тих, хто вже має досвід їх укладання. Проблема набула б певного розв'язання, аби на державному рівні перейнялися її актуальністю і відкрили хоча б лабораторію, де б науковці могли провести відповідні дослідження. Свого часу, коли запроваджували російську мову у школах республік колишнього Радянського Союзу, було відкрито академічний «Институт преподавания русского язьтка в национальньх школах» (ПРЯНШ), який у мав розгалужену мережу аспірантури У нас же сьогодні відсутня навіть лабораторія Однак проблема, яку ми розглядаємо, має державнє значення 1 без організації сошальних досліджень п не розв язати
| ще одна проблема, на яку варто звернути увагу. Це підготовка вчителів до викладання української мови як державної у школах національних меншин України Адже сьогодий в навчальних планах педагогічних інститутів наВбіть ТИХ регонів, де є такі ШКОЛИ, відсутній Такий навчальний предмет, як методика викла: дання української мови як державної у школах національних меншин. Слід зазначити, що методика викладання української мови як рідної і другої -- це різні методики. І молодий спеціаліст, який закінчує педагогічний вуз чи коледж та ОВОЛОДІВАаЄ МІСТОДИКОЮ павчання української мови як рідної, потрапивши у птколи нашональних менший, стикається
з такими проблемами, про які він навіть
КИ, ЯКІ
б ввести,
ОСВІТИ,
школах України
грам 1
| ЗМІНІ
уявлення не мав. ТІ знання з методи-непридатними.
сьогодні певною мірою розроблена методика навчання української мови у школах з російською мовою викладання. Георетичні положення її могли 6 бути використані і в інших шІколах. У регіональних вузах треба було крім української мови, ще й курс або хоча б спецкурс «Сучасна українська мова порівнянні з (російською, угорською, румунською, польською)». Це б забезпечило свідоОмМИЙ ПІДХІД учителя до навчального процесу. Коло питань, яких ми торкнулися, розв язання уже сьогодні, оскільки розробляються стандарти мовної в тому української мови як державної у національних Відповідно до стандартів мають бути створені варіанти про-підручників. У повинні лежати результати наукових | досліджень. Шшакше держава викине
на вітер величезні кошти, бо те, що
буде зроблено на емпіричному рівні,
потребуватиме численних переробок
О. ХОРОШКОВСЬКА, старший науковий співробітник, кандидат педагогічних наук
Що ж , залишимо у спокої викладача. Як є -- Так
іє, читачам все одно цього не збагнути. До того ж
учитель справді міг так сказати. Ї пе важить коикретиє місце на планеті: в часи «Великої руши», «смути» чи «ОПІУМНОЇ ВІЙНИ» люди втрачали повагу до себе й оточуючих 1 такі стосунки могли бути звичайними Але це просто відступ від головної теми -- коментар до одного
КоОтО
пислову Ми ж дивимося на ціо байку ширше: це було давно і
не в пас. А що ж тепер у нас? Чому пас і як учать? Чи дає сучасна освіта, і вища зокрема, ДОСТОатТньо знань 1 лосвіду, необхідних у майбутиш фаховій діяльності?
Банальна річ неможливо, готуючи молодого фахівця, передбачити абсолютно всі ситуації у майбутній роботі, бо зрозвитком науки та суспільства щоденно виникають НОВІ
| добре, що серед викладачів вузів є науковці, ЯКІ можуть дати студентам вичерпний обсяг знань із проблем сучасної науки.
У фаховій діяльності багато важать не лише знання з основного фаху, але й кмітливість, спостережливість, уміння порівнювати, застосовувати знания в суміжній галузі науки, використовувати практично власний 1 чужий досвід. Сучасні наукові знання у кожній із галузей лтодської діяльності настільки широкі, що бути глибоко обізнаним у кожній із наук не уявляється можливим. Проте загальна обізнаність у тому, що створіювали геніальна людська думка та працьовиті руки тисячоліттями людської історії, додасть наснаги, допоможе кожному з нас.
Навчальні плани вузів справді дають можливість стати досить освіченою людиною, бо студентам пропонують курси лекцій не лише з основного предмету, а й Із багатьох інших дисциплін. Гака система має на меті підвищити загальний освітній і культурний рівень молодої людини. Проте павіть першокурсники вузів -- це вже дорослі сформовані особистості. Кожен має своє ставлення до навчання і, напевне, намітив те, що збирається отримати від вищої освіти і над чим праціоватиме більше, а па що лише зрідка звертатиме увагу.
Другий момент: інтелектуальні здібності студента.
Від них залежить мета, яку ставить собі молода людина. І те, як, згідно з цією метою, студент ставиться до навчання. Алеї сумлінне ставлення до навчання -- ще не все. І ДОСІ зустрічаємо студентів, Які замість того, щоби збагнути суть питань іспиту чи семінару,
виписують сторінка за він одержав, виявляються сторінкою 3 ДдовіІДКОВОЇ літератури, вчать
Водночас слід зазначити, що на напам'ять цілі масиви
текстів. Якщо такого студента просять переповісти озвучене своїми словами, вин віДдПОВІДає МЛЯВО І НС завжди правильно. Про підготовку штаргалок -- ГОДІ й казати.
І в принципі до побудови навчального плану в наших вузах не можна ставити будь-яких претензій. Проте, зрештою, все залежить від особистості. На Сході кажуть: кожен учень приходить до вчителя зі своєю чашею. Яким би галановитим та освіченим пе був викладач, ви зможе дати кожному студентові рівно стільки, скіЛлЬьКкКИ той здатен засвоїти.
Один знайомий педагог казав, що головна ознака здібностей учня чи студента до певного предмету - це вміння ставити самому собі завдання, вигадувати задачі, пидбирати приклади до теоретичних відомостей Справді ЦІКавіІСТЬ, ДОПИТЛИВІСТЬ рушийта сила навчання. Згодом 1з
курсу сучасної
національною
потребує свого
числі й навчання
менйншити
ІХ ОСПОГИ
них народиться 1 творче ставлення до своєї роботи | Ірагиєтня самостійно мислити (ез вживання будь-яких милиць у вигляді Шпаргалок, квата робота думки над професійними питаннями -- показник неабиякого їнтепекту 1 таланту. Цікатість до фаху та пов'язаних із ним проявів життя активно рормують майбутітього фрахівия ( постережливість, увага до деталей, аналіз, єксперимент у кожаци ситуації, де можуть бути застосовані георетични знання, розвипвають живий практичиии досвід Тому, відповідаючи па поставлене на початку запи: тання, можна сказати, що досвід КОЖНОЇ МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ у фаховій діяльності передусім залежить від Пп особистої активності, від зацікавления навчанням. Бажано лишє, щоби такий досвід не зроджував сумніву в оточуючих. Ге можна казати, що «стороння» праця під час навчальпого процесу важливіша, ніж опанування теоретичними знаниями. Чим більше фундаментальних відомостей Зі свого фаху отримає молода людина сьогодні, тим упевненіше і легше працюватиме завтра. Проте прагненпя студента вже зараз набути практичного досвіду
викладачі повинні лише заохочувати Чому -- ми розповіли вище Стосунки студентів із викладачами -- особливий
момент навчання, особлива тема розмови, особливий шар студентського фольклору. Максималізм і прагнення дії молодих людей потребують противаги через поміркованість старших. І якщо, друзі-студенти, ви зустріли викладача, поміркованість якого -- результат досвіду та всебічної обізнаності, а не упередженості, тоя рада вітати вас. Наша освіта має досить культурних і порядних викладачів, готових навчати молодь, ДдіЛИТИСЯ досвідом із ноОВвИМ ПОКОЛІННЯМ. Треба особливо цінувати таких людей.
Добре навчається той, хто багато запитує. Це теж східна мудрість, І чудово, якщо ви маєте викладача, який може правдиво й охоче відповісти на ваші запитання. Якщо ж ваш викладач не такий, яким ви його сподівалися бачити, -- не варто сумувати. Краще самим піти до бібліотеки й пошукати потрібний матеріал.
Щоправда (1 як не дивно), прагнення займатися
самоосвітою на додаток до відвідання лекцій колеги-
студенти вважатимуть за дивацтво. Хоча робота над
собою, вдосконалення своїх професійних якостей поза
навчальним процесом у вузі -- незалежно від рівня викладання -- це запорука подальшого успіху у фаховій
ДІЯЛЬНОСТІ. Але не треба зважати на нерозуміння оточуючих. Є таке поняття: «боротьба за тамбурзьким рахунком». Це
коли борці, які домовлялися між собою наперед, хто
вийде переможцем у двобої перед публікою, зустрічаються після змагань і по-справжньому міряються силами. Робота після закінчення вузу і буде змаганням «за гамбурзьким рахунком».
Хоча 1 тут є ті, хто надто впевнено передбачає все на досить віддалене майбутнє. Ось поміркуйте самі.
Іду вогкими коридорами альма-матері. Назустріч мені -- Наталка із сусіднього факультету. А сьогодні відзначають день цього факультету. Подрута запрошує мене до студентської їдальні, де з нагоди свята зібрався гурт п приятелів. Гаразд, ходімо. Дорогою до їдальні показую палітурку книжки, яку щойно читала, -- монографії з досить вузької теми. І при тьмяному світлі коридорних ламп бачу, що Наталка здивована чи навіть шокована: «Навіщо тобі це?'ь Такі запитання іноді заганяють у глухий кут. Нарешті відповідаю, що це мені цікаво
Ось ми й у ідальні. За одним столом розмістилися викладачка зі студенткою, перед ними лежить троянда на довжелезному стеблі. Атмосфера святкова. Навпроти їхнього столика, у кутку - галаслива компанія. Студенти, які СЬОГОДНІ всі ніби іменинники, святкують не самі -- бачу сторонніх ліодей, напевно, з інших вузів, ЯКЩО вони студенти взагалі... Раптом двоє із цих гостей починають голосно вигукувати російські відповідники «черепашачого яйця» і навіть брутальніші. Викладачка підхоплюється й простує до виходу. Йдучи, кидає: «Сьогодні ваше свято, так?! Теж мені науковці! Дисертації позахищаєте, гроші отримуватимете!». І зникає зі своєю трояндою.
Я зі своєю науковою книжкою теж іду геть, тільки тихо. Й усе це вже може стати темою монографії: чому викладачка так упевнено назвала людей із вулиці своїми студентами і наперед знає, що вони здобудуть наукові ступені? Чому їй не обурило, що такі люди взагалі можуть бути п студентами і замість: «Таким не місце в нашому вузі», вона вигукнула: «Гропо отримуватимете!» ? Викладачі до всього звикли?! Хотілося 6, щоб не звикали!
Сподіваюся, що всім нам вистачить культури 1 витримки й у «показових виступах», якими є семестри та сеси, й у «змаганні за гамбурзьким рахунком». Тільки треба звернути увагу на самих себе і працювати над собою. Їнакше можна було б просто обіїїтися без вищої освіти | «спілкуватися з Буддою» й удома.
Миглійське прислів'я каже «Краще пенароджений, шж нпеук, краще неук, аніж погано навчений».
Марта АРГАТ
Б нн
й
я й -
р
--г і
Віктор САВЧЕНКО
«й БаАчЧІЛвВ я ЗвІРЛНУ»
(Продовження. Див. публікацію в «Слові Просвіти», число 9)
| «Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число . людське. А число Й -- шістсот шистдесят шість».
Не все одразу можна збагнути в «Об'явленнях св. Івана Богослова». Так, розкриття таємниці розділів «Настає година суду Божого», «Блаженні, хто вмирає в Господі», «Початок суду Божого» (гл. 14); «Сім Анголів покарання» (гл. 15) і надто «Сім чаш гніву Божого нищать землю» (гл. 16), стало можливим лише після «прочитання» гл. 13, 17, 18, у яких ідеться про прихід до влади звірини і загибель Вавилону.
Для полегшення розуміння окультної! суті, матеріалу глав 14-16 «Об'явлень...» розглядається не завжди послідовно (одне за одним), хоча саме пророцтво хронологічно витримане.
Сіла Анголів покарання
«...5 А по цьому я глянув, - 1! ось відчинився храм скинії свідчення в небі, 6 1 сім Анголів вийшли з храму, і Сім кар вони мали. Вони були вдягнені в шати льняні І підперезані довкола грудей золотими поясами. 7 І одна з чотирьох тих тварин дала сімом Анголам сім чаш золотих, наповнених гнівом Бога, що живе повік віку. 8 | храм переповнився димом від Божої слави, їі від сили Иого. Та до храму ніхто не спромігся ввійти, аж поки не скінчилися ті сім кар сімох АНГОЛІВ».
СілА чаш гніву Божого нищать землю
16 | я почув гучний голос із храму, що казав до семи Анголів: «Ідіть, і вилийте на
землю сім чаш гніву Божого!»
Перемігши та скинувши на землю змія великого, вужа стародавнього, Вседержитель, мабуть, г не сподівався, у який поживний грунт він його скинув, стількох спільників той знайде в людському СВІТІ. Захиталася вся Церква християнська, а в православ'ї швидкими темпами йшла заміна в душах людей Христового наповнення на марксистсько-ленінськосталінське. «Безплідною» (за словами Нострадамуса) стала православна Церква. | вирішив Бог покарати звірину і тих, з мовчазної згоди та при бездіяльності яких вона проросла буйним цвітом.
ПЕРШИЙ АНГОЛ
«2 | пішов перший Ангол, і вилив на землю чашу свою. | шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявся її образу».
Схоже, що йдеться не стільки про хвороби та злигодні пореволюційної розрухи, як про лютість, озлобленість, фанатизм переможців. Це були психічні болячки, які геть чисто повимітали зі СВІДОМОСТІ ТИХ, хто мав знамено звірини (партійний квиток) і вклонявся їй, християнську людську мораль. То було покоління людей, що прийшло у світ в роки наближення до «найбільшого затемнення сонця» (1881 року). З часом «люті болячки» в них погпибляться і це призведе до руйнування звірини (компартії) самої себе.
ДРУГИЙ АНГОЛ
«3 А другий Ангол вилив свою чашу до моря. | сталася кров, немов у мерця, --! кожна істота жива вмерла в морі».
«Море» -- це людність Російської імперії, з якої, якпишетьсяв гл. 13-й «Об'явлень...», вийшла семиголова звірина. «| сталася кров» -- громадянська війна у всій імперії, - «немов у мерця» - померла стара імперія; «є: кожна істота жива вмерла в морі» -- не стало імперії, люди стали складниками вже іншої системи -- більшовицької. Фізично вони не вмерли, іх не стало в тому Значенні, в якому вони були доти --підданими династії Романових .
ТРЕТІЙ АНГОЛ
«4 Третій же Ангол вилив чашу свою на річки та водні джерела, - ! сталася кров 5 | почув я Ангола вод, який говорив: «Ти праведний, що Ти є м що Ти був, ! святий, що ти це присудив! 6 Бо вони пролили кров святих та пророків, - ! Ти дав їм напитися крови. Вони зару того!» 7 Гя чув, ак жертівник говорив: «Так, Господи, боже Вседержителю! Правдив! и справедливі! суди твої!»
зання
Богослова, 13)
дні б сла вний о 2
нійь ій ца ли
«Річки та водні джерела» - то народи, з яких складалася Російська імперія. «...Ї сталася кров...» - почалися громадянські війни всередині кожного народу, що іх спровокували більшовики -- «звірина». Зокрема в Україні змагалися між собою за владу кілька потуг: Симон Петлюра та иого партія, гетьман Скоропадський (уламок трону Романових), Нестор Махно (за ідейними переконаннями близький до «звірини»). Гут, як і по всій імперії, ишло пограбування и руйнування храмів, нищення священиків, а тільки робилося це етносом. Червона бактерія антихриста розкладала одвічну християнську ментальність українця; він обертався на свою протилежність, надто в містах, де було найбільше фрагментів звірини. Це можна сказати й про білоруса, росіянина, грузина, вірменина - всіх, хто з молоком
| матері всосав Божу мораль.
«Ангол вод» -- скоріше за все, при Всевишньому є Ангол, що відповідає за етноси.
ЧЕТВЕРТИЙ АНГОЛ
«8 Ангол четвертий вилив свою чашу на сонце. | дано йому палити людей огнем. 9 | спека велика палила людей, і зневажали вони ім'я Бога, що має владу над карами тими, -- і вони не покаялися, щоб славу вІДДаТиИ Йому».
Якщо шість кар гніву Господнього -- перша, друга, третя, п'ята, шоста і сьома пояснюються! підкріплюються чіткими ІСстОричними подіями (а не самою тільки логікою), то четверта -- важка для осмислення.
В окультному понятті Сонце - не просто планета, це щось значно величніше. Таємниця сонця є найбільшою з численних таємниць окультизму. Досить сказати, що всі храми стародавнього світу були побудовані лицем до сонця, аїх портали відкриті на Схід. Піфагорієць Філолай казав: «Сонце є дзеркало вогню, велич полум'я якого через відбиття в тому дзеркалі ллється на нас, і цю велич ми називаємо образом...» «Існує три в одному, при ньому центральне Сонце є попередженням Природи: перше є всезагальна причина всього, Верховне Благо ! досконалість; друга - потужність -- Верховний Розум, що наділений владою над усіма розумними істотами; третє -- це видиме сонце. Чиста енергія сонячного розуму сходить Із трону, що світиться, - в центрі неба наше Сонце займає його; причому ця чиста енергія є Логос нашої системи». Сказавши таке, Юліан виказав тільки частину сонячної таємниці, і, незважаючи на те, що він був царственнила Посвяченим, йому довелося розпрощатися з життям. Сократ, до речі, помер за такий же злочин, не будучи посвяченим.
Отож для з'ясування суті четвертої! чаші гніву Божого потрібні спеціальні теософські та окультні знання, якими автор цих рядків, на жаль, не володіє. Але якщо взяти цю - четверту чашу покарань, як крапку на кривій (чи прямій) кари за гріхи, що їх Бог послідовно насилав на православним світ, то знаючи, що таке третя ! п'ята «чаші», можна здогадатися про події, які відбувалися між громадянськими війнами двадцятих років ! страхіттями 1935-1941 років.
Поза всяким сумнівом, найзначущішою подією був гопод. Його спланувапа 1 розв'язала звірина з метою знищити власника, котрий не вписувався в учення «змія» | був тягарем на ногах, що крокували до комунізму. Спочатку було вигублено або депортовано найпродуктивнішу частину сільськоГгОСПпОдДарського виробника -- «куркулів», котрі годували не тільки імперго, атакож! Європу. А потім звірина повигрібала з селянських комор ус! запаси, прирікши сім'ї на гоподну смерть. У пошуках жі пухпі пюди брели до міста, апе тут на них очікували кордони озброєної
міліці, що мала наказ убивати. А тим часом за рубіж їшпи ешелони добірного зерна -- плата за промиспові технології Сталін нарощував м'язи для вепикого
індустріального стрибка.
Гоподомор мав два спрямування. перше -- згадане вище і друге - ЄТВІчне Звіринавознамірилась винищити українську пюдність, яка переважно концентрувалася в селі. Споконвіку міста В Україні зростали чисельно за рахунок сіл, 9 не навпаки, Отож нищенням українського села досягалося нищення етносу . Відбувалося не відпилювання гілок ! Навіть цілих дерев, а викорчовування. Це викорінення виявипося дуже ефективним Від голоду ТІЛЬКИ за брехливою статистикою ОГПУ загинуло три з половиною мільйони людем: Справжні ж підрахунки показали цифру всім мільйонів. Тим часом міста, В ЯКИХ український елемент не був домінуючою складовою, постачалися продуктами Погано, але постачалися.
Зменшення кількості українців потягло за собою й зміни в якості народу. Було зламано бунтівний дух, непокору, споконвічне прагнення до свободи. Українцеві було прищеплено вдачу вола Те, що не щастило зробити царським династіям, а ще раніше Речі Посполитій упродовж кількох століть, звірина зроби-па заякихось три-п'ятьроків. Голодомором 1933-го українському народові завдано удару такої сили, що ВІН ОТЯМИТЬСЯ ВІД нього тільки через кілька поколінь. Але-таки отямиться. | ментальність МОГО ПОНОвиться. Ментальність творця, трудеря, народу веселої вдачі.
Треба сказати, що голоду зазнали и деякі райони Росії, зокрема Поволжя. Але тамтешній голодомор не набув таких масштабів, як в Україні, до того ж він не мав етнічного спрямування
Важко сказати, яким ключем можна відімкнути таємницю четвертої чаші кари Господньої і як поєднати ії з сонцем. Чине тому, що селяни найбільшою мірою безпосередньо пов'язані з небесним світилом! Від сонця-бо залежить врожай злаків І! трав, а відтак | плодючість худоби. Сонце через рослин і тварин дає енергію людині. Забравши в селян продукти, звірина забрала в них енергію, що п дає сонце для життя.
Напевне ясно тільки одне -- кара була Божа, хоч і здійснювалася рукою антихриста. Народові українському накреслено було спокутувати гріхи через страждання, г він пройшов усіма колами пекла. Але «.
і вони не покаялися, щоб славу віддати Иому». Тому-то були вилиті наступні чаші гніву Господнього.
П'ЯТИЙ АНГОЛ
«10 А п'ятий Ангол вилив чашу свою на престола звірини. І затьмарилося царство п, люди від болю кусали собі язики, 11 | Бога Небесного вони зневажали від болю свого й від своїх болячок, -- та в учинках своїх не покаялись!»
Крім начальника НКВС Генріха Ягоди. В камері перед розстрілом він сказав: «А Бог усе ж є...ВідХазяіна (Сталіна) яне заслужив нічого, крім вдячності за віддану спужбу, від Бога я мусив був заслужити наисуворішої покари. Погляньте, де я тепер, та поміркуйте, чи є Бог». Ці спова сказав один із найжорстокіших катів усіх часів | народів, на совісті якого були мілЛльмони життів, людина, котра п'ятнадцать років входила в тісне коло наближених до Сталіна осіб. Навіть «царі» (перші секретарікомпартій союзних республік) не були так близько до вождя, як Ягода.
Але «престол звірини» -- то не тільки місце в Кремлі та люди, що очолювали СРСР. Справжній «престол» -- це ті, хто
створював державу 1! «звірину» --
комуністичну партію. А саме: Гроцький,
Зінов'єв, Каменєв -- троє із семи гопів
(крім Сталіна), про які пише св, Іван Богос-
лов і, напевне, НКіострадамус
здому сім смерть, смертельні маслідки
(З дому вийдуть семеро, месучи смерть й
смертельній свиті)
Град, гроза. чумне зло, люгість
Через східчого Короля на Заході всі ки-
муть втікати
(Через Західного Короля ма Сході.)
/ идкорить соб) своїх колишніх переможців (Текст автентичним, )
Пснувато стало Хазяїнові на цьому пре-
стопі, надто коли Троцький
викривальму війну проти нього. А то бупа
одна найбільших ГОЛІЗ8 СОЛИГОоПОпВОЇ
яка до того ж стаорипа впасне
розпочав
звірини,
ше 0
вчення. І весь міжнародним комуністичний рух хитався між вождем НОВОЇ іМПері та троцькізмом -« ПИСанняЯм євангеліста Від сатани. А під боком ще були Каменєв Зінов'єв, за якими тягнувся з доревопюційних часів ІіМІДЖ засновників , теоретиків Радянської держави
Але ці, а також інші фігури, дещо нижчого рівня, як, наприклад, Бухарін (улюбленець партії, творець нової конституції), Риков, Рудзутакіім подібні, скинути з шахівниці було не так-то просто. Шахіст мусив був добре покумекати, з якого боку до них підступитись, як прорахувати перебіг подій на кілька років наперед.
Рішення було знайдене
Першого грудня 1934 року вбивають Кірова - другу пюдину в компартії і гоповного конкурента на престол. Ця подія стапапочатком і справжнім Апокапіпсисом для «Ленінської гвардії», стрижнем, на який нанижуться всі судові процеси Характерно, що розпочалося нищення зВвІрини самоі себе, а точніше скидання Змієм старої! шкіри, 1935 р., сума цифр якого дорівнює вісімнадцяти. Але події 35-го бупи заплановані кимось ще 19/6-го - з такою ж сумою цифр - 18. Тоді, після розгону троцькістської демонстрації /-го пистопада Сталін повстав як повноправний правитель імперії. 192611935рр.сталидля нього двома «вершинами гороскопа» - життєвими екстремумами, ЯКІ забарвили
усе подальше життя В певну «гаммув збсолютної влади В наведеному вище уривку 3
«Об'явлень...» слово люди виділено. В Біблії випадковостей не буває | все має смисп. Часом за «дрібницею» ховається велика таємниця. Що мав на увазі автор, виокремивши це слово? Що пюдьми їх можна назвати тільки умовно, ачи те, що вони є особливими з поміж загалу"!
Отож 1935 р. почалося нищення цих, не схожих на інших, людем, архітекторів ! будівничих нового суспільства, Тих, хто сидів на новому престолі, і тих, хто будував його. Без перебільшення можна сказати, що будівельним матеріалом були людські життя, кров ! страждання. Вім я ідеї вони -- архітектори ! будівничі винищу - вапи окремих людей, цілі родини, верстви племена г народи. Так, зарізяки Муравйова, посланого в Україну Леніним, розстрілювали в Києві кожного, хто носив козацькі вуса чи балакав по-українському А за наказом Троцького було влаштоване геноцид кубанського і донського козацтв! геноцид людей, котрі брали участь у мах" новському русі
9 Коли має хто вуха, нехай слухає:
10 Коли хто до полону веде -
сам піде в полон
Коли хто мечем убиває.
такий мусить сам бути
вбитий мечем'! (гп 113)
Троцького спочатку депортуют"» потім, уже в Латинській Америці, уд ЮТ» пьодорубом.
Зінов'єва й Каменєва заарештували ? Москві 16 грудня, після вбивства Кірове Зінов'єв отримав десять, Каменєв " ять років ув'язнення. Але вбивство Кірова; арешт і засудження Зінов'єва й Каменєвд були тільки препюдією до велико! драми: що тривала від 1935-го до 1941-го Р | тримала «публіку» у великому напруженти
«Каменєв Лев Борисович помер 25 08 36 року у віці 58 років. Причина смер" | прочерк. Місце смерті - Москва 1
Каменєва Ольга Давидівна померля б 09. 41 року в віці 58 років. Причима смеР - прочерк. Місце смерті прочее Каменєв Олександр Львович помер", 07.39 року у віці ЗЗ років. Причина смер - прочерк Місце смерті - прочерм ща
Зінов'єва розстріляли також 25 сер"
Такї офіційні папери від НКВО уже іні ї отримували родичі сотень Тис я" розстР ПЛЯМ Х
а
'
Я! ода забрав соб! купі, що іні май вбиті творці більшовицько: 'мпер'"" "є мого також розстріляли, куп! ар и сжов, котрим вкоротив віку Яг од зак: розстріляли ії Єжова і куги назавммя" -- щ шилися в мого справі. «Куп! револьвер" сплююіщцені, загорнуті в паг'рм/ , зно м «Каменєв: «Зінов'єв» так СКазе"" описі, доданому до спранвм
5 | відплатіть ви йому, як ' 8?" 97"
ТАТ ВА. г одво«
цуасумАу |
іеКДдвОомте
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
вчинки мого!
Удвоє налийте до чаші, що нею
він вам напивав!
Це пишеться 0 Гл 18-й «Об'явлень...» аЗагибель Вавилону», але вона повною мірою сю ка : подім 1- 16-го грудня 1934 року. Чистка почалеся з відрубання зайвих ГОЛІВ ЗВІрини Але щоб зняти також усю стару шкРу «змія», потрібен був спеціальним ЗУ ззачатю апарат. | мого створили НКВС було перетворене у величезну армію З дивізіями, СОТНЯМИ ТИСЯЧ охоронців Єжов збільшив учетверо платню в своєму ВІДОМСТВІ. Енкаведистам передали крещ! квартири, будинки відпочинку, Пікарні, на периферії вони стають абсолютною владою.
Наступив 1937-ирік, коли пе еозброєний після генеральної чистки НКВС розпочав готальне нищення старо! ленінської гвард!" - будівничих престолу : Смерті не уникнув жоден, хто прямо чи опосередковано був пов'язаний З Леніним, Зінов'євим, Каменєвим, Троцьким ! взагалі з жовтневими подіями 191/ Р:
За розстрілом Ягоди також стояла не тільки (і не тільки) смерть керівника відомства, що не виправдав довіри, а ціла когорта ленінського гарту,, що потай співчувала старим партицям: Їх усіх було знищено. Така ж доля спіткала ! організатора розстрілу царської родини, старого друга Троцького, голову червоного Уралу Опександра Білобородова. Не допомогла 1 смертельна хвороба - рак горла.
«Кров моя на вас ! дітях ваших...» На кожному з них була кров - більше чи менше.
За вказівкою Сталіна розстрілювали не пільки «ворогів народу», а також їхн! сімй дітей, яким виповнилося дванадцять років.
За його ж вказівкою вводилися тортури під час слідства. Так, перший допит у Суханівській в'язниці часто починали З жорстокого побиття нагаями -- аби образити, принизити, зламати: Дружину брата Орджонікідзе Папулія тут засікли канчуками до смерті. В камері тортуР пенінградського НКВС в'язнів садили на цементну підлогу т накривали ящиком, з чотирьох боків якого стирчали цв'яхи. Таким ящиком, розміром з кубометр, накрили велетня командарма Дибенка.
«Та в учинках своїх не покаялись...» Каяття-бо приходить з вірою в Бога, а вс! вони були причетні до руйнування віри Христової та храмів.
Повикликали з-за кордону ПОСЛІВ, радників посольств, зташе, торгпредів, резидентів розвідок і рядових розвідників і всіх їх Очікувала та сама доля. -- Заманювали до Москви чільних функціонерів Комінтерну... А кого не пощастило зам" нити, того ліквідовували агенти оновленої НКВС.
У цій бійні, напевне, більше загинуло безневинних, тобто тих, хто не заплямував себе кров'ю, але то були «тріски» при рубці лісу. Функціонери-кати з відомства Єжова не мали часу дошукуватись до істини -- їх підганяли; їм-бо відведено було півтора року. В рубці лісу брали участь тисячі партійних керівників, котрі входили е «трійки» і «особливі наради». Протягом 1937-го винищили старих революціонерів, тих, хто створив обидві революції -- ЛІвих і правих есерів, стариків-народовольчів, анархістів. До нищення будівничих престолу (архітекторів на той час уже вистріляли) Сталін залучав широкий загал ! робив співучасником дійства (містерії) кожного. СРСР став суцільною катівнею. Це тоді затьмарилося царство п (звірини) і люди від болю «кусали язики». Чому «язики»? Та тому, що на допитах у них вимагали зізнання у всіх смертних гріхах. А також у тому, до чого вони не мали жодного відношення -
Це тоді (1939 р.) вождь російських фашистів у штаті Коннектекут А: Вонеяцький з надзвичайною похвалою відгукнувся про Сталіна, який у себе «знищив більше комуністів, ніж Гітлер, МУссоліні, Чанкайши разом узяті». А тогочасним підер
осійських фашистів у Маньчжур'!
отзаєвський писав: «Я готовий узяти не себе відповідальність за ВС! ді російської фашистської партії. Я готовий стати перед судом, готовий померти, якщо це необхідно! Я хочу розпочати нове життя як націонал-комуніст і переконаний сталініст ю
За що така шана віІД фашиста! Тільки за нищення комуністів-ленінців, а чи за гоподомор в Україні, який надовго підірвав генофонд нації?
До речі, Ротзаєвського заманили в радянське посольство в Пекіні, вивезли В Союз і там розстріляли на Луб'янці
7-го квітня 1939 р. нестало кривавого карлика Єжова. На суд! лому приписували: «Єжов та його СПІЛЬНИКИ практично готували на 7 пистопада 1938 р. путч». Па ЩО він відповів: «За своєю природою Я нікопи не міг зносити НаД собою насильства. Тому й писав усіляку нісенітниці -. До мене застосовували найжорстокіше побиття»
..Удвоє налий вам наливаві/..
ге до чаші, що нею ВІН
р. Рій
зиіннрасвнннннннн рвеанннєччнн ізо УРНИ ПЕ ні - но що тжеє 0 о зни
зд може, цє СЕФІСДЦЯЯ |
пні о,
ій
У грудні 1938 р. на посаду гопови нквС бупо призначено Берію
За час свого царювання Сталін убив Менжинського, Ягоду, Єжова, 9 гакож Абакумова, котрі вже Під чес правління над сиповими структурами Берп обіймали найвищі посади в НКВС. Уникнув мого важкої руки тільки сам Берія, який на чужому сумному досвід! вирехувев дні своє! стратит наніс по вождев! привінтивним удар. Сталін діяв як кримінельним зпочинець найвищого класу, як пахан: ПІСЛЯ чергової хвилі вбивств, вчинених 38 його наказом, кидав виконавців на розтерземня натовпу
«Я -- не Сталін, але в Сталін! ! я», 7 казали більшовики. Та якщо казати про рядового громадянина тих часів, ТО, ез перебільшення, в кожному був Сталін, яку віруючого Бог. А тільки друге (м'я мОМУ було СТРАХ: весь спектр страху: ВА побоювання до тваринного жаху:
Першого року нашої ери народився син Божии Ісус Христос. А 1818-го у світ При" Ззшов син сатани -- Карл Маркес. Напевне, і тут був свій Іван-антихриститель, котрий сповістив усім темним «благу» звістку про його прихід. Знали про нього також пророки далекої! близької минувшини, як про
' жов дьзай | (| /- "Ааявявкривдан я» пою
євео во і "зе тивя что тов
фо во, РИ Й Мп мн чбь я вний
нео 0 нд по р зов - 1 - ніш Жнкимучоюм " г і о Р ЧЕР Р РР о
йти абз йия обов
"з й т во й ."шовоь Й вав а М
зд вошою "в'ю йк, б
о " - СУ оБИИОЇГО КУМИР ОН и ол о о 2 Ко А ДИНИ ко Кк о ци ний
-
о Зенона а о Ор ор зр Уоточа то, З бро з А СС ОРНОЇ о лк жо з ЛИ Ох ке ма ніь в могою ВОВ
пп тай Е сивини
й - жа ой
"Ум ижим,
шов шо ноя |
«Али мо
РИ р З РР до
п У о о Р п у чут пар ОО
Р ИН У п ЧТО НИй
" г в ьо воно що
п вала но мий п АВ РОН Ро о ЛО г
В В Р Р лиж РИ у Р
зпостола його вчення, «принца темряви» (зависловом Нострадамуса) Сталіна. Знали й описали, але в метафоричній формі, бо «Вам (Посвяченим) дано знати таємниці Царства Божого, але тим, котрі перебувають зовні, все те дається в притчах; щоб, бачачи, вони могли бачити, але не сприймати; г слухаючи, вони могли слухати, але не розуміти, щоб у будь-який час вони не були обернені гріхи їхніїм не були 6 пробачені». (Бути оберненим означає набути знання, що належать виключно Посвяченим.)
«Горе тій людині, що бачить у Торі тільки простими виклад і звичайні слова! - Сповесний текст - це тільки ОДЯГ Тори. Горе тому, хто сприйме це покривало за саму Тору».
Таке ж можна сказати і про Біблію 1, зокрема, про «Об'явлення св. Івана Богослова», яке поміж окультних людей аважається одним з наипророчіших.
Чаша гніву Господнього, що її випив п'ятий Анголп на престола звірини, поза всяким сумнівом, - події, пов язані 3 нищенням Сталіним архітекторів ! будівних Радянської держави. На всіх тогочасних діях видно руку сатани;
Але за тими жахіттями проглядається акась вища доцільність
Стапін спочатку винищував претендентів на престол (чи трон). Для цього він створив жорстоким апарат ІЗ людей, які не бояться смертельного гріха. Ці винищують ленінську гвардію, поміж якогне було,
ю- - нич
ВЕБЕРА - --
мабуть, жодного, хто 6 не заппямував себе кров'ю. Тобто руками одмих Кетів знищуються тнші Тоді він добирає нову когорту пюдей з тими ж якостями. І вже Вони винищують недавніх винищувальників ао всій країні. Через півтора-два роки, в 1935-1937 рр. було знищено всіх ПІДДани» Ягоди, апісля, вже новобранці, починають винищувати людей Єжова. Кати винищузати катів. Працював гігантевким сепаратор, яким все найжорстокіше, найбездушніше відкидав. ! це бупи не сотні, а сотні тисяч нелюдей, що багато років заливали всю країну кров'ю; тепер їх вимітало з земного життя. Відповідно в земному суспільстві збільшувався віДСОТОК тих, хто не викупався в чужих стражданнях. Казати-тоді про оздоровлення було ще рано; в повітрі-бо було більше страху ніж кисню. Але селекція відбулася. Вже діти переляканих до смерті людей, коли настала їхня черга перебрати кермо влади, не мали внутрішньої! потреби ставити когось до стінки. Принаймні більшість Із них. Як сказано в релігійних джерелах, сатана запрограмований на самознищення. Що й сталося в Радянській імперії.
»ачзовозо вот. ін """"ЯТИмМОЮУ
в й жор з нон
а | б Р Р ч
- ь ж ом я во товово й "в іл'еою в
в'я чо
з ші шо йод зов'ю во году М
"пою зо РА "в -ков
во а
щ ди - - -тг, ш'сВ
чом п ми дн
ШОСТИЙ АНГОЛ
«12 Шостий же Ангол вилив чашу свою на річку велику Єфрат, - ! вода тп висохла, щоб приготувати дорогу царям, Які від схід сонця. 13| ябачив, що виходили з уст змія, і з уст звірини, ! з уст неправдивого пророка три духи нечисті, як жаби, - 14 це духи демонські, що чинять ознаки. Вони виходять до царів усього всесвіту, щоб зібрати іх на війну того великого дня Вседержителя Бога. 15 Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйний, одежу свою береже, щоб нагим не ходити, і щоб не бачити ганьби його! 16 | зібрав їх на місце, яке по-євреиському зветься Армагедон»
Народ -- це ріка, яка тече в часі ВІД покоління до покоління. Єфрат -- люд православний, один з найбільших у світ! носіїв християнства, що його вигублено було фізично -- голодоморами, концтаборами, епідеміями і духовно -- Підмінено вньому СПОКОНВІЧНІ ПОДСЬКІ ЦІННОСТІ, навіть такі, як відданість батькові й матері. Приклад: Павлик Морозов. Відданість визнавалася тільки компартії ! товаришу Сталіну. На зруйнованому вщент хриєтианстві знайшлося місце для східних царів, тих, що очолювали народи мусульманського світу г входили до складу політбюро. А також розчищалася дорога для злиття Із китайським людським морем - Поки не на рівні народів, а на рівні ідеологій.
«Русский с китаицем -
братья навек...» -- СпіІВалося в тогочасні ПІСНІ.
з ни -ю- Р ЕР ЕЕТЕЕ
рен
р ні Р
-- ш- - ій
- -- ПО і лю інн - ЯЮЬЯХРЬРЬ - ши
Гри духи нечисті, що виходили (ці
спова виділені, що вказує на їхнє особпиве значення) з уст 3мІіЯЙ ( марксизм У «ПеНтНІ ЗМ у 1,
звірини (компартії) ! неправдивого проре"
ка (Сталіна) - тоКомінтерн (1-й, 2-ита2-м), надто його конгреси, що відбулися вже за часів правління Сталіна: 5-й (Учервня - 2 пипня 1924р., б-и 17 дипня-- | вересня 1928 р., та 7-й 25 пипня -- 25 серпня 1935 р Делегати, роз'їхавшись, несли ознаки зм'я
у весь світ, а гОЛОВНЄ - чнастанови звірими А були вони такі:
|. Більшовизація компартій світу, Пере" творення іх у сильні масов! структури те оволодіння ними іДдеИнНиИМми, тактичними Та організаційними основами лемімізму (5-и конгрес).
2. Підготовка пролетаріату до нови? класових боїв, що наближалися у зв'язку з назріванням СВІТОВОЇ економічної изи 1929-1933 рр. Боротьба на захист С СР і китайської революції (6-й конгрес).
3. Настанова (ще ленінська), що в раз! виникнення війни, перетворити її повністю з імперіалістичної на громадянську.
Тактика єдиного фромту, лена 7-м конгресом, була застосована під час антифашистських боїв в Іспанії 1936 р.
Як видно, ідеї (настанови) Комітерну
були спрямовані на руймування, агресію, кровопролиття. Вони ж - ідеї ії є духи демонські, що чинять ознаки, себто залучають спільників. | ними охоплена була вся планета. «...Вони виходили до царів всесвіту», щоб зібрати їх на війну», а точніше спровокувати всевітню бійню. А той, хто це розумів, мусив ходити був нишком, немов злодій, та ховати СВОЇ погляди, як ховають від чужих очей наготу. «Блаженний, хто чуйний г одежу свою бррежеї щоб нагим не ходити і щоб не бачили ганьби його!»
Якщо відкинути окультний план, то переважна більшість членів Комінтерну являлась ідейними чи платними агентами звірини.
|, нарешті, останнє 1 найважливіше Із чаші; що її вилив шостий Ангол: «..2165й зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагедон».
Місце Армагедон - це Іспанія, країна, де червона звірина, скориставшись крайнім її економічним виснаженням, 1931 р. перемогла і створила республіку, подібну до
під перемогу компартії диктатор Прімо де Рівера, який разом із французькими військами 1929 року завершив загарбання Марокко. Всяка війна пов'язана не тільки з кров'ю, а ще й лягає непосильним економічним тягарем на суспільство. | цим завжди користується червона звірина. В Іспанії вона легко перевела імперіапістичну війну в буржуазно-демократичну революцію, перемогою якої ж сама І скористалася (за російським сценарієм 1917 р.). Слід зазначити, що одним ІЗ заходів червоного іспанського уряду була конфіскація майна церкви | відокремлення її від держави. Тобто діяло все те ж сатенинство.
Та була ще одна потуга подібного штибу -- фашизм, який набував дедалі більшої! сили в Європі. Він так само рвався до влади і так само користувався прорахунками правлячого режиму. 18 липня 1936р. фашисти на чолі з генералом Франко підняли заколот. Зіткнулися дві сили, за одною з яких стояла Німеччина, за другою Радянський Союз. Як відомо, Сталін негайно відгукнувся на заколот в Іспанії, перекинувши туди безліч агентів НКВС, військових радників, танки, літаки. | погнапи ці сили «добровольців» з усього світу. зібрались вони на місці, «яке по-євреиському зветься Армагедон»
Чому місце Армагедон! Тут ідеться не пише про місце в просторі, яким стала Іспанія, а також 1! в часі, бо все тільки починалося. Далі агресія коричневого «змія» перекинулася на більшу частину Європи. А пізніше - у 41і-му відбупося зіткнення обох фрагментів змія - КкОРИмчневого з червоним. Але початок, проба сил сталася саме в Іспанії.
Хоча тоді перемогла коричнева звірина, апе й червона не залишмлася в наклад! За наказом Сталіна генерал Олександр Орпов (справжнє прізвище Лев Фельдман), що був заступником головного військового радника республіканської армії, домовився з червоним іспанським урядом ! вивіз до СРСР 600 тонн золота. Це золото зберігалося в печер: приморського містечка Картахена. Всіх, хто брав участь у вивезенні, було знищено
іспанському народові пого так не пОовернуто, а «невозвращенеце» Орлов у часи великої чистки за нерозглошення таємниці виторгував у Сталіна для себе ! своїх рідних життя.
До речі, золото він вивіз підім'ям пред: ставника Національного банку США Блекстона
Крім офіційних функцім заступника Го-повного радника, Орпов мав закордоном
| ще дві: очопював криваве полювання не
Кі оон 0 ти тт с
о -
сталінської. Власне, підставив свій народ
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
жень Б
и а М ли зл 0 Б Р А нн и іці
р
. -
-й - -ї 'і М
- 4 і її г з - Р й о ь їТ
5 вагою сімсот дебаєо тус амбис розрубав його на шматків на п'яти тисячах
З до Персі
па респ. Це було "ре ДО народження ранні
Ові, що описував Армагедон
то скоріше З "вся історичний прототип,
а вс цей випадок е наведено було б саме В ок термін «Армагеми, пов'язані з
меті розкласти
ВСІ енергі - лять ним темні рги людства. Прав
некате сутності матеріального й екю. Бененога СВІТІВ. іншими словами: Рроба зруйнувати усталений поступ
сан та ароаанаци розвиток за на рієм Темних. ахоплення влади в
СІЙСЬКІЙ імперії червоними | Рівській Німеччині обмежувалося тільки Тих і тих; НОСТІ,
в кайзекоричневими не перемогою кланів шлося про зміну людської сутре заміну в ній гуманістично- "ппеьких пріоритетів на вигадані Марксом 1 Ніцше. й Хто ж обслуговував ці дві тотожні релігії? к відомо, в Радянському Союзі на середину лютого 1937 р. поміж секретарів обкомів нижчу освіту мало 70 відсотків; рамкомів -- 80. В Німеччині ситуація була не кращою. Але це були запеклі, жорстокі люди, покоління їх прийшло в матеріальний світ у роки, наближені до страшного в окультному плані 1881-го. Більшість із них відрізнялася характером фанатичним і, отже, володіла медіу мічними здібностями. Простір може похитнути не тільки ревіння натовпу, а й дихання злостивості. Вся Європанатойчас була проникнута цим диханням і воно хвилями чорної небезпеки накочувалося на всі континенти.
СЬОМИЙ АНГОЛ
Та повернемося ще раз до 1881 року - року найбільшого за всю історію людства «затемнення сонця» (за словами М. Нострадамуса). Це тоді був переможений та скинутий на землю «змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол | сатана, що зводить усесвіт» кі 12). Церква знала про цю подію на небі, хоч окультні знання і вважає за гріх. Папа Римський Лев ХІЇ 1884-го року оприлюднив енцикліку - звернення до всього світу, де він поділив рід людський на два протилежні табори: один -- під Богом, другий - під сатаною. Подальший перебіг подій показав, що папа не помилився. Пізніше вже подібну «енцикліку» проголосила й сама звірина, перемігши у Другій світовій війні аналогічну звірину; вона також розділила світ на два табори - соціалістичний і капіталістичний.
Звертає на себе увагу аналогічність біографій двох вождів.
Гітлер, як і Сталін, був третьою дитиною в сім'ї.
Всі діти у обох родинах, що з'явилися на світ до їхнього народження, повмирали.
Обоє -- вихідці з бідних родин.
Обоє були недоученими студентами.
Батько Гітлера, як і батько Сталіна, якийсь час також заробляв на прожиття швацьким ремеслом.
| в Сталіна, їі в Гітлера кохані жінки покінчили життя самогубством.
| про того, й про того ходили чутки, що вони їх убили.
Ці двоє, поза всяким сумнівом, були фрагментами «змія великого, вужа стародавнього». Вони були ніби дублерами, спущеними в матеріальний світ. Але роботи вистачило обом. По суті вожді являли собою два боки тієї самої медалі, виплавленої зі сплаву, якого досі не знало людство і який можна назвати хіба що «сатанитом». У зв'язку з цим варто нагадати, що Сталіну моподі роки підписував деякі свої підбурливі статті характерним псевдонімом -- БісошвіЛІ. БТ ВМР ОНИ
| в Радянському Союзі, і в гітлерівській Німеччині винищували церковників. Га якщо компартія проголосила релігію дурманом, то фашисти пішли далі -- вони нарекли себе носіями Бога -- свого -- націоналсоціалістичного. Навіть на нагрудних бляхах карбували «Сої тій Оп5» -- «Бог з нами». Але це вже було після приходу до влади Гітлера. А доти німці засновували на території Радянського Союзу свої танкові та авіаційні училища, що, їх за Версальською угодою, не мали права тримати в себе; будували таємні філіали військових заводів; тут таки ж створювалася німецька хімічна зброя | проводилися секретні досліди з нею. А вже після приходу до влади Гітлера, незадовго до початку німецької експансії, високий гість Гіммлер приїздив переймати
о нан
ван нання -- ТИ
УР "тром і ЯРОГО 7 , і і "ром Т; м а. Фі дк до може цє сефодияя |
вно вв
я | | ? «бу би і
1
ї - із.
Т
Речі
ї б -к ---||" чи ч
м
ж ст Пр и
Р г 5 іч з - - ; й і СРО КА, а ОЧДЮ "ЗА.
досвід побудови концентраційних таборів та їх режимів утримання. Гіммлер виявився здібним учнем. Не порушуючи радянського прототипу технології нищення людей, він оснастив свої підприємства крематоріями, «душовими», душогубками та іншим. Втім, у таких новаціях у камарада Сталіна не було потреби. Все-бо робив 40-50-градусний мороз. Він же перешкоджав спалахам епідемій через велику кількість трупів.
Слід зауважити, що прихід до влади Гітлера, який з часом проголосить священну війну більшовизму, -- фатальний прорахунок самого Сталіна. Він, котрий правив Комінтерном, як внутрішньою структурою СРСР, не дозволив німецьким комуністам об'єднатися з соціап-демократами. Цим він розколов ліву коаліцію, з чого й скористалися фашисти.
Иога стверджує: «Не може бути дружби з темним, може бути тільки рабство у темного». А як бути з дружбою між двома темними! На словах товаришуючи, Сталін ії Гітлер пильно стежили один за одним. Німецька розвідка доносила, що кремлівський вождь готує нову світову війну. Гітлер вирішив випередити, поки технологія виготовлення нових озброєнь ще не вийшла з шаражок, де концентрувалася тоді наукова та інженерна еліта, та не стала на конвемєр.
| погнали «дублери» свої народи один на одного під знаменами того ж самого кольору -- червоного.
Не зайве нагадати, що поміж семи кольорів, що їх здатне розрізнити людське око, червоний -- суть Кема Рупи - престопу тваринних почуттів, поєднаних з Тваринною Душею чи Нижчим Манасом, і є носієм саме цих пюдських принципів. Нижчому Манасові Кама Рупі, червоному чудовиську, в нас цілком підлягає Астральне Тіло пюдини. іншими словами, криваво-червомий колір відбиває тваринні бажання і не може бути відокремленим від матеріального плану. Ще недавно насепення однієї шостої суші не знало іншого кольору, крім цього. Ну, а вже таке поєднання, як синій | жовтий (надто в Україні), вважалося важким криміналом.
Другій світовій війні передувало дивовижне знамення. Антропопог Миханмпо Герасимов, що відновлював обличчя по-
м Ми а
мерлих за їхніми черепами, отримав від Сталіна дозвіл відкрити усипальницю Тамерлана.
а початку підготовчих робіт місцеві жителі оповідали повір'я: буцімто не можна порушувати спокій бога війни, інакше не минути лиха -- третього дня, мовляв, повернеться Тімур з війною. Так казали старі люди на базарі в Самарканд!/. Знав про повір'я і Сталін, але йому дуже хотілося побачити обличчя великого завойовника.
Вночі у склепі мавзолею Гур-Емір Самаркандського музею спалахнули прожектори: кінохроніка знімала відкриття могили. Старий, що працював у мавзолеї, благав не відкривати, та над ним тільки посміялись. Під велетенською у 240 пудів мармуровою плитою, в сутінках саркофага побачили чорну труну, накриту зотлілим золотим покривалом. Тімур помер був десь далеко від Самарканда і до місця поховання тіло везли у тій труні. По тому, як із кришки вибили велетенського цвяха 1 підняли Ії, Герасимов дістав череп Тамерлана ! продемонстрував перед камерою. Плівку надіслали до Москви.
Це було в нічна 20 червня 1941 року. А 22 червня почалася війна.
«17 Сьомий же Ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучний залунав від небесного храму з престолу, говорячи: «Сталося!» | сталися блискавки й гуркіт та громи, і сталося велике трясіння землі... Великий такий землетрус, такий міцний. 19 | місто велике розпалося на три частини, і попадали людські міста... | великий Вавипон згаданий був перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву... 20 | зник кожен острів, і не знайдено гір!... 21
| великий град, як важкі тягарі, падав із неба на людей. | пюди зневажали Бога за покарання градом, - бо кара Його була дуже важка!» (гл. 16).
Сьома О остання в цьому тисячолітті) чаша гніву Божого, поза всяким сумнівом, бупа Друга світова війна. Те, що коїлося протягом 1941--1945 рр., справді можна назвати «великим трясінням землі» в прямому переносному значенні. Якщо зібрати докупи всю вибухівку воюючих сторін та підірвати, то вибух стався б на порядок | потужнішим, аніж виверження вулкану Кракатау. А якщо зібрати докупм всі сейсмічні коливання від снарядів, мін, авіаційних бомб, |
чо ст нн
ньо ПИИР ЕЕЕЕА та 0
есвітній земпетрус вепикої | всете супроводжувалося гуркотом та громами 1 ак важкі! тягарі, падав Із ин, тупячись в ОКОПІі
аційним нальотом,
то це був би вс руйнівно! сили. б блискавками,
«...великим град, небаналюдей». Пе од
чи ав під артобстрілом » , клини усе на світ!, ВТОМУ ЧИСЛІ М Бога
Навіть побіжний перегляд історії христианського СВІТУ ВІД народження Христа показує, що тако! жорстоко! бійні, як Друга світова, ЛЮДСТВО Не знало. Стає зрозумілим ! подив ев вана вогеслюва - аж три знаки оклику в п яти стихах ( з го по 21-м). Наведений уривок - чи не нампрозоріше писання, алетвньому чимало метафоричного. Наприклад, «17 | місто вепике розпалося на три частини. .-? З усього, ядеться про Європу, яка з війною розпелеся на три складові: воюю"! Німеччина та Радянський Союз та інші держави, уряди яких спочатку дивилися на Гітпера як на силу, що здатна знищити більшовицьку
імперію, а тоді як на загарбника. ! таки загарбав більшість ІЗ ни» Гітлер - є і попадали людські міста...» «20 | змик кожен острів, ! не знаийдено пр!..» В
«Об'явленнях...» гора - це держава
Текстові про сьому чашу гніву Господнього відповідають ! пророцтва Нострадамуса: «Старий ї Новим Заповіти будуть вигнані і спалені, а затим антихрист стане пекельним принцем, (| ще востаннє тріпатиме всі Королівства Християнського світу, а також невірні протягом двадцяти п'яти літ і спалахнуть найстрашніші війни ! битви, а малі та великі міста, замки та інші споруди будуть спалені, зруйновані, розорені, проллється кров цнотливих дівчат ! заміжніх жінок, над вдовами поглумляться, немовлятам розіб'ють голови об міські стіни, і стільки лиходійства з людьми вчиниться з допомогою сатани, принце темряви, що майже увесь світ буде розбитий і спустошений; Іі перед цими подіями незвичайні птахи кричатимуть у повітр! «У!, у: (Сьогодні, сьогодні)...
Надто кидається в Очі ТОТОЖНІСТЬ останніх слів цитованого уривку з першими словами стиха 17 гл. 16 «Об'явлень...» «І голос гучний залунав з небесного храму з престолу, говорячи: «Сталося!» Звертають на себе увагу слова «Сатана, принц темряви». Справа в тому, що їх ужито не лише в переносному значенні. Відомо, що Сталін працював уночі. Всі секретар! союзних республік, обкомів 1! навіть райкомів підлагоджувалися під розпорядок вождя г працювали також по ночах Що вже казати про НКВС?
| ще один момент: Нострадамус називає правителя «принцем темряви», тобто сином князя темряви. А Маркс писав увіІрШІ:
Бачиш цей меч? -
Князь темряви продав мені мого.
Виходить, що меч, проданий князем темряви Марксові (хоч і! в метафоричній формі), повернувся до сина (а може, онука) князя темряви у вигляді марксизму
Що ж до наведеного терміну - двадцять п'ять років... Якщо від 1953-го (до речі, сума цифр становить 18) - року смерті Сталіна - відняти 25, то отримаємо 1928-й рік, коли новий керівник нової більшовицької імперії вже твердо стояв на ногах.
Нострадамус був завжди точний з числами.
Порівнюючи текст про сьому чашу гніву Господнього з Нострадамусовим, можна зробити висновок, що або пророк Із Франції користувався «Об'явленнями...» св. Івана Богослова, або ж вони обоє черпали інформацію з третього джерепа Таким джерелом могли бути книга Ємоха -- Священні і таємничі списки, вік яких ніхто ще не спромігся визначити. В окультнім літературі про них не раз згадується
Війна була одним із семи покарань. А до того, як Сім Анголів вмишли з храму ! сім кар вони мали» (гл. 15, стих 6), суд Божий відбувся, по якому «...Анголлетів.. гучним голосом кажучи: «Копи хто вклоняється звірині та образу п! принмає знамено на чолі своїм чи руці свои, 10 то той питиме з вина Божого гніву, вина не змішаного в часі гніву Мого ! буде мученмий в огні м сірці перед Анголами святими та перед Агнцем «А дим їхніх мук ПпідіЙматиметься вічні віки. | не мають спокою день ініч усі ті, хто вкпоняється звірити та образу пі приймає знаменна ймення ї» (сп. 14).
Напевне, саме про цеї випадок ідеться в словах «Іі великим Вавилон був згаданими перед Богом, щоб дати йому чашу вина мого (себто Божого) гніву...» (стих 19).
Перед війною практично кожем із радянських громадян мав образа хвурими ма
Мжоч
рчрінВ глин! яр і
блово ПРОСВІТИ
чогі або на руці! СВОЇМ Ціти бупи юнимам пемінцями, ПІДЛІТКИ та юнаки -- чпенами пенінсько! КОМУНІСТИЧНОЇ СПІЛКИ мМОПОДІ, доросл! - МомуніІСТами або віруючими ідеям Леніна. Уже з дитинства кожна пю дина мапа чпенським КОМТОК ІЗ образом аождя світового пролетаріату. Кожна... За винятком сорока мільмонів тих, що сиділи по концтаборах, в'язницях, виселках, поневірялися закордоном
Сувор' кари наслав Бог на християнський світ, який дозволив себе ошукати гому, кого скинуто бупо з небес. По суті це бупа кара за зраду Найбільше завинипо спов'янство, на терені якого викохалася звірина, та Німеччина, яка дала світові Маркса. Тому найбільших руйнувань |! страждань зазнали саме ці дві потуги
«13 | почув я голос із неба, що до мене «азав: «Напиши: Блаженні ті мертви, хто з цього часу вмирає в Господі! Так каже Дух, - вони від праць своїх заспокояться, боїхні діла йдуть за ними СЛІДОМ». Справді, бо ті, хто вмирав ПІСЛЯ ТОГО, як Ангопи стапи виливати чаші гніву Божого, уже гинули насильницькою смертю у жахливих стражданнях
Великий гріх накопичила Церква христмянська перед Богом, надто в імперіях, де вона була державною. Замість плекати у вірних пломінець духу Божого, вона виховувала в них імперські настрої. А Ці останні розроблялися в салонах сановників, далеких, як правило, від Божої, тайм плюдської моралі. Найбрутальніші агресії другого тисячоліття починалися з благословення іх церковниками І В ім Я Бога.
Спуги господні - це тільки люди.
Якби не певний перебіг подій, що сталися на землі дев'ятнадцятого ! двадцятого стопіть, Иосиф Джоугашвілі закінчив би семінарію, отримав би приход, а згодом і єпархію. | побожно ловили б кожне мого слово священики й миряни. Адже життя його починалося так: «Під час церковного посту співали троє. То була покаянна мопитва. Співці добиралися з кращими голосами, і один з них завжди був Сосо... Вечірнє богослужіння, три хлопчики, одягнені в стихарі, стоячи на КОЛінах, виспівували молитви... Ангельські голоси трьох дітей, відкриті золоті царські ворота, священик з піднятими до неба руками -- ! ми, виконавці неземного захоплення та павші ниць...» Це спогад Давида Суліашвілі - друга дитинства Сталіна, також професійного революціонера, котрий зрештою опинився в сталінському ж концтаборі.
Копи ж Сосо вперше з'явився в Горійській духовній семінарії, на ньому було нове синє пальто, войлочниий капепох, ашию облягав гарний червоний шарф.
До речі, склад ДЖУ китайською мовою означає червоний, а ДЖУГА грузинською - залізна руда.
Як відомо з фізики, кожен із Семи кольорів сонячного спектру, щоїх розрізняє людське око, має власну довжину хвиль. Зокрема довжина хвиль червоного кольору (а точніше - на межі червоного й коричневого) дорівнює 7560 ангстремам (// 65-60 18),
Отож кольоровий код заколоту 191/- го, Другої! світової! війни ії одного з їх рушіїв - Сталіна збігаються: у числовому вираженні він дорівнює 18-ти, тобто числу ЗВвІрини.
Слід застерегти: червоне не є погане, якщо воно в поєднанні з іншим кольором г дозовано відповідно до здорової пюдської психіки. Якщо ж в Астральному Т/лі людини домінує червоним колір, то психіка п підпорядкована Нижчому Манасові!Кама Рупі (червоному чудовиську в нас).
Червоний стяг, підяким прийшла звірина до влади, - не просто символ пролито! крові, це «контур», що збуджує Каму Рупу в людині. Проведення навіть мирних демонстрацій під червоними прапорами (незалежно від того, що на них написано) - абсурд. Надивившись на них, людина заряджається агресивністю -- на р'вн! ПІДСВІДОМОСТІ
А вже коли вождеві треба вирішувати сво! криваві наміри, то тут Сам батько - сатана велів здійснювати іх під червоними штандартами. Велепюдні демонстрації тридцятих років, де радянським люд вимагав розправи над «ворогами народу», проходили під червоними прапорами, як! суди, «трійки», трибунали
Але перший сплеск червоного сатанимства стався 18 березня 1871 р., коли робітники створили в Парижі! свій УРЯД, який назвали Паризькою комуною; Він проіснував 72 дні. Стяг у них був червоним, а люду вигубили під ним велику КІЛЬКІСТЬ
Та ще не всі фрагменти «змія великого,
вужа стародавнього» скинуті були на зем' пою. Основній голові звірини Володимиру
ні мяего нини 0 тто олжжненниимссо оди стю 0 нини т тт
А ЛОЖЕ
Упьянову бупо всього рік від роду. Захлпинупася Паризька комуна власною кров'ю Тим часом наближався 1881-м - переломний в історії пюдства рік. Невидимий Орб дедалі щільніше облягав планету, перешкоджаючи втіленню світлих сутностей від сонця і збуджуючи тваринні інстинкти в звичайних людях. Уже в добре підживпеним християнськими страждання" ми гі кров'ю світ прийшла одна з Голів звірини, на совісті якої у майбутньому буде багато крові. Це сталося 187/ р,, а сутність мала ймення Дзержинський. Майже одночасно, 1879 р. з'явилися ще дві! провідні голови звірини - Троцький! Сталін. Символічно, а чи запрограмовано Вищою Силою, перший склад прізвища Бронштеин (справжнє прізвище Троцького) - БРОН означає грецькою «грім, удар блискав- Ки».
Отож 1879-го, напередодні сатанинського 1881 р. з відстанню в кілька місяців у земний світ прийшли дві сутності, одна з яких несла на собі символ грому і блискавки, а друга -- червоно-коричневого кольору.
А 18 червня 1883 р. у матеріальний світ була спущена ще одна з майбутніх голів звірини -- Каменєв. І знову ж таки, фрагмент справжнього прізвища цього чоловіка (Розенфельд) - РОЗЕН походить від латинського «рожевий, червоний».
Цього ж року з'явилася ще одна голова звірини -- Зінов'єв. Хоч у справжньому його прізвищі (Апфельбаум) інемає нічого червоного, проте коли ми чуємо слово «яблуко» (німецькою апфель), то асоціації червоного у нас виникають. Втім, це не є надто коректним аргументом.
Вже віддаленіше від 1881-го, а саме 1885 р. народилася ще одна голова звірини -- Свердлов. Код цього прізвища, як прізвищ Ульянова та Дзержинського, розшифрувати не пощастило.
Таким чином, у часи, наближені до найбільшого «затемнення сонця» (за словами Нострадамуса), у матеріальний світ уже було скинуто душу «змія великого,
вужа стародавнього» -- марксизм 1 сім голів, яким накреслено було стати єдиним організмом р «мати одну думку».
Найкривавіші поміж них мали червоно-коричневі ознаки. В майбутньому голова з ознакою «грім, удар блискавки» створить армію, яку нарече «червоною». Армія та буде переможною і справді подібною до грому та блискавки.
Вс істоти, від найвищої святої! сутності до примітивного одноклітинного, мають своє особливе число, що відрізняє його та стає джерелом иого характеристик, прикмет і якостей, а також І долі,
Випадковість, яквчитьКарнелій Агріппа, є насправді лише невідома прогресія і час -- Тільки послідОовнІСТЬ чисел. Як свідчить історія, числом кодується не лише окрема пюдина, а також ідея. В алфавітах деяких націй кожна літера має свою числову величину. Зокрема кожне єврейське слово складає число, а кожне число -- слово. Так, сума числових величин літер слова «Мойсей» складає 345 (5 -- 300 -к 40), а
пе сечо т МЕ
спова «Ієгова» (дослівно: «Я єсмь Сущии») |
543 (21 -к 501 -к 21). Тобто 345 є дзеркапльним відбитком чи прочитаним навпаки чиспом 43. Крім того, що ці числа відбивають єдину - Божу сутність, вони, будучи складені (345 - 543), дають кабапістичну величину імені Христа - 888
Напевне, існує аналогічний спосіб прочитання також і числа звірини... Скоріше за все, в числі 666 закодовано реальні імена сатани :! його земного пророка. Можна тільки здогадуватися, що цим останнім був Карп Маркс. Число ж 18 -- пише краєчок таємниці земного сатанинства, апе й воно відповідає на багато питань, на які досі не було відповіді. Так, воно є кодом ідеї марксизму, кодом червоного кольору, кодом найкривавіших людей останніх двох тисячоліть -- Сталіна І Троцького. До речі, червоне для компартійця було не просто кольором, а кров'ю марксистсько-ленінського вчення, що струмувала мільйонноголовим тілом невидимою рідиною.
Варто згадати ще одну ознаку звірини -- п'ятикутну зірку. Обернена вгору двома гострими кутами, вона є символом людського чаклунства г! в такому положенні визнається кожним окультистом як знак «Лівої Руки» та застосовується в церемоніальній магії. За стародавнім повір'ям, армії рабів, що трудилися на спорудженні пірамід, носили нашиті на одязі п'ятикутні зірки, а інженери (комсостав) -- шестикутні. За масонською міфологією, п'ятикутна зірка є символ раба, а шестикутна -- посвяченого, архітектора подій. У принципі немає різниці між побудовою піраміди чи комуністичного суспільства, як немає різниці між рабами, що працювали на «стройках вєка» -- єгипетських чи радянських. Щоправда, зірки носили й генерали, але в тому суспільстві нижчий чин був рабом вищого, і так аж до генералісимуса. Але й той був рабом усієї звірини і вчення змія -- марксизму.
| сам Маркс, іголови майбутньої звірини були людьми розумними. А як відомо, особа, що володіє розумом сильним | діяльним, залишає в просторах астрального світу могутні форми, чи ембріони психічних думок. За сприятливих умов ці форми думок, що являють собою земну карму безтілесної душі, можуть входити в контакт з втіленою душею, себто земною людиною, ! впливати на неї на рівні підсвідомості. Впливи такі можуть бути направлені як на добро, такіна зло, якна творення, такінаруйнування, як на високу духовність, так і на деструкцію людської! моралі. Найчастіше той, хто має такий вплив, навіть сам того не відає. Га все ж ім'яйому -- медіум. Позавсяким сумнівом, найсильнішим із темних медіумів був Маркс, якому пощастило посіяти свої іде! в свідомість багатьох, але найголовніше - знайти медіумічних «ретрансляторів» ідей, які послідовно, упродовж десятиліть, звуком, писаним словом та через думоформи астрального виміру вводили в оману чи не половину людства.
Досі мало хто усвідомлює справжню
причину нищення Сталіном ! Гітлером інтелігенції, Це робилося не тільки (і не стільки) тому, що в освічених пюдях вони бачили можливих опонентів своїх ідей. Здебільшого інтелігенція сприйняла новим радянський лад хоча 6 тому, що знала 1 бачила гріхи старого. Але з часом у 1 свідомості виникало дедап! більше запитань: що ж воно відбувається! За тим наставало бажання розібратись, авже по тому йшли думоформив астральний вимір, руйнуючи там павутиння думок темних медіумів. За логікою банального диктатора, з приходом його до влади досить вигубити лише екстремістичну частину інтелігенції і на суспільство вже буде накинуто вуздечку. Справа в тому, що не всякий, хто найбільше «кричить», найбільше і впливає на свідомість. Може бути тиха людина з чітким мисленням 1 сильними позитивними медіумічними здібностями, думоформи якої завдадуть астральному полю темних збитків більше, ніж тисяча галасунів. Ось і спробуй виявити таку людину... Тому, щоб не було помилки, винищували всіх, надто тих, хто етнічно не належав до нації, на яку ставив диктатор. Так, до 20-ліття «Великого Жовтня» з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в Карелії між містами Медвежогорськом І Повенцем енкаведистами було розстріляно пострілами в потилицю одна тисяча сто одинадцять інтелектуалів, поміж яких було кілька сот діячів української культури: М. Зеров, Л. Курбас, В. Підмогильний, В. Поліщук, І. Кириленко і багато інших, доробок яких входить у золотий фонд літературних і культурних надбань.
Всього ж тоді (з 27. 10 по 4. 11) було розстріляно дев'ять тисяч осіб. Щоб за такий короткий час розстріляти таку велику кількість - людей, треба було мати добре відлагоджену технологію вбивства. Людині зачитували вирок, змушували розписатись навпроти свого прізвища в «журналі»... Знайденої журнал, і доповідну капітана Матвєєва, виконавця вироків (власноручно він розстріляв тисячу сто одинадцять чоловік).
Це тільки один із багатьох прикладів.
До речі, у фашистській Німеччині масові розстріли також присвячували датам.
1889 року поміж земних людей з'явилася ще одна істота на ім'я Адольф Шикельгрубер, ! хоч вона не мала прямого відношення до звірини, але це був фрагмент того ж самого змієвого воїнства. За головного ідеолога для себе він обрав Ніцше, який, до речі, 1880 р., в 36 літ від роду, захворів психічним розладом 1 за період від 36-ти до 56-ти (року смерті) 11 років просидів у психлікарні.
Не зайве нагадати, що Ленін шанував творчість Ніцше, а з учителем і духовним батьком Гітлера бароном фон Ленцем зустрічався в Швейцарії.
У зв'язку з появою в матеріальному світі Гітлера звертає на себе увагу ще один цикл (крім уже згаданого в 25 920 років), чотири періоди якого із семи уже минули в людському циклі життя, -- це Юга. Він почався 18 лютого 3102 р. до народження Христа і тривав 5000 років. Отож 1898 року (5000 -- 3102 - 1898) завершився перший цикл перших п'яти тисячоліть, який почався з великим циклом Калі Юги. Цикли ці пов'язані зі становленням рас. Теперішнє людство перебуває в П'ятій Корінній Расі. Ї хоч ідеться не стіІЛЬКкКи про колір шкіри чи антропологічні особливості, як про цивілізацію взагалі, впадає в око те, що хлопчик, котрим народився за дев'ять років до зміни п'ятитисячного цикпу, ставши дорослим, підняв прапор саме нацизму т расизму. Він також володів могутнім медіумічним впливом на СВІЙ народ.
Не зайве нагадати, що саме на час зміни цього циклу припадає також спалах всесвітнього расизму. Зокрема: громадянська війна 1861-1865 рр. в США, яка відома як війна між Північчю й Півднем, расизм Португалії, Франції, Нідерландів, що мали колонії на інших континентах. До речі, символом Калі Юги є згадана вище перекинута п'ятиконечна зірка.
Найважливіші пюди двох тисячоліть нової ери народилися в роки з «коренем» 18 (1818, 1870, 1879, 1889). Щоправда, у цьому ж дев'ятнадцятому столітті прийшпло чимало 1 світлих геніїв людства, але жоден з них не мав такого впливу на
перебіг подій і долі народів, як ті, ознакою яких було число звірини.
Авторське право застережене. Передрук всього матеріалу
чи мого частини -- тільки з дозволу автора.
е ПИРА . !
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
і
п п он и пп НАЛЕ п
- ро іні гий ішшниій чу осо з ії б-р дінни - хо баумідютнції ПРО з-чбній ньо Во
- тб
єо 0 жін "их зни 70 паж і-й пт унію -ї "б над 2
ній
пане
слово 9 троля |
Мої солов'ї та зозулі п'ятдесят пазів прилітали із вирію г відлітали Мої сади поятдесят разів квітнули і відцвітали, а хліба половіли й лягали в покоси | я п'ятдесят літ бачила диво-див, земну казку - соняхи! Ї моя земна криниця вцідила мені ріку джерелиці. А мо! тумани та дощі, сніги и досвітки викупували мою душу і сповива: ли радістю та печаллю безліч разів. Інколи я почуваю себе тисячолітнім нелинем, в якому схована душа трирічного дитяти. якого перегнуло-перехитало тисячі вітрів, тисячі хвищ, суховіїв Він увібрав у своє коріння и крону усі зоики, плачі й стогони свого краю, мечі и кулі всіх ординців, його палили і рубали, але ніхто не зміг добратися до того схованого в його сокровенних таїнах гілля, де звив своє гніздечко соловейко і куди зрідка, але таки ж навідуються Божі Ангели Народилася у чорноземному селі за три горби од Шевченкового. Явилася не у своє століття. Моє минуло давно. Прийшла СЮДИ ХОЛОДНОЇ ГОЛОДНОЇ ДНИНИ, КОЛИ земля видяглася з осінньої киреї і приміряла білий кожух. Народила мене худа виголоджена жінка у теплій хаті на соломі, де спало п'ятеро моїх братів та сестер, де спав вимордуваний кузнею мій Батько. Ї тої ж миті став коло мене темноликий : хотів забрати мою душу, бо побачив, що я не його помічниця і не ним буду натхненна. Тому поволі вичахала моя крихітна плоть, а душа поволі відривалася од неї, І привцоти мої рятівники, бо так велів їм вятий Дух, та й сказали мої рятівники з порепаними пучками й добрими очима, що не годиться ангела неохрещеним до Бога відпускати. То й охрестили мене другодні одарував мені Спаситель білокрилого Ангела, який спровадив того чорного, що же майже допалював мою плоть І увійшов у мою дущу Святий Дух й офірував щедро свої дари І наказав не розгубити їх. Дане мені було ім'я тієї, що стала великомученицею Гож вділила і вона мені всього потроху від того, що мала надто багато осла я в убогій хатині, спала на печі тов лахмітті, то в просі, але відчувала, що хтось сяйливий віддає свої щедроти чи то за те, що з'явилася на зраненій землі, чи то тому, що час було повертати до України душі, червоним бісівством загублені, чи ще чогось. Але я не бачила ні тої хатини, ні печених у печі буряків на снідання, ні драних чобіт, ні хлопчачого пальтечка навиріст, ні чорних боліт, ані бід. Я відчувала у собі Царство Небесне Чітко знаю, що тоді воно у мені було І я царственно-княжо володіла ним. Моя душа
| Високо й блаженно літала попід хмарами,
а інколи здіймалася й нал ними Радість розривала груди. Невимовна радість! Падав сніг, 1Яя захлиналася від щастя, замітало дворище, батько прорізав білі траншеї -- я блукала казковими лабіринтами, дивилася у синій дзвін неба, на лапаті в інії дерева, наслухала скрип криничних журавлів і літала у тому сріблі та сяйві земної чистоти. | то носив мене мій Ангел на своєму крилі. А потім, коли танули сніги, парувала рілля, летіли перші пташині ключі і Ангел носив мене понад солом'яними стріхами, дібровами та лугами, полями та мочарами 7 то також був дарунок од Духа Святого. Я співала й шаленіла, задихалася од краси, надміру почуттів, коли зацвітали сади, коли солові та зозулі залишали Божий рай і прилітали до України та розвішували золото-срібло по вишнях, калині і обертали мою землю в тихий Едем. І тоді зацвітала й моя душа и бриніла золотою струною, то ставала пташкою й співала од світання до смеркання про Галю молоденьку, про «місяць на небі», про женців, що на горі жнуть, про тумани сиві та сніги глибокі, про вітер, що «У ПОЛІ віє, а жито половіє» Співала, співала, співала, сидячи на вишні, на городі, посеред ставу -- відлуння пливло через усе село аж
до що
-. А ще. Коли мене розтерзують сьогодні осатанілі дні, зі святих тайнописів моєї пам'яті один вечір випливає. Посеред двора піч стоїть. Біла, як хмара небесна.
и повернулися із ставу, де замочували плоскінь. Бечір. Мати варить у тій печі вечерю. Тиша. Безмір тиші. МуицЕ як уламок срібла, срібний леміш, срібна лжиця, що причащає світ срібною водою, благодаттю. Ллє і ллє у наше подвір'я, на мене, на мою п'ятилітню душу. Вона все бачить, чує і відчуває. Як горить у печі вогонь і лиже челюсті. Як гупають яблука, дзуменять комарі, кряче сполоханий крижень на ставу, натужно дихає на річці млинове коло, поскрипує крилами вітряк на пагорбі, зоріють соняхи, як серпневі зорі, клекоче лелеча родина на хаті, котиться шляхом гарба й натужно дихають воли, видихають пахощі конюшини. Іржать десь коні, квилить чайка Гомонять діди на колодах, співають на вигоні дівчата І млосно пахне жниивом, коноплями, кізяками, дозрілими грушами, дурзіллям, солодом ранніх кавунів з нашого городу, свіжозмолоченим збіжжям, житньою соломою, вигрітою за день землею, світом моїм
святим І безміром ц0 0 заучо убо дей ців вив МВНЇмо
Є люди, чий зовнішниї
по/цшвняти ма що з сяйвом шаного п 'ятака "7 фаащійть, доки не зажється сжо наші
побторшобані жарти, боамі словесні пасажі. паз а назабжедм л/шстойно зішана Лоль, посиванма пісня, налисана киша | оужиться жийтевим (| твопчим млахом «ціло і бесело -- завжди доречний, до кожної кишені утульний
Самодутні ж, як теле кажуть, самшісні особа сутості тиажого Улискиу і талої популярності не прагнуть, - - (хня духовна подожа може дути лоушвняна лі схимою, бони одимнають белелюдсоя
талий «л ажачок У
і суєслій я, тборачи і седо, і книщ б тиші. 7
тільки б часи, коми бидчубають «роб ю і се/щем меофидність фласної пшсутності б народі, починають гоборшти / гоборать так, що іх «ють .
Саме так і сталося 47 письменницькою долею п/озаїка /Сате/шни Мотрич. ЇЇ пери! кни
опобідань, помам «Досбітою», численні пиймкоції
Дума помичені критикою і читачами, але саша авторка тималася скломно, ні пальцем як-ко кажуть, не побо/цкмила сля іх «поза/щутки о», Й той час коли значно скромніші доподки
оцінювалися Всслякими
плешмеями і лацватствами Можливо, ях людина ладра ме надабала утома ніякого значення, а як Хистиянка давно змиршла свою гординю, -- адже сауміння Слобу, як і бла б бога, жибляться душебною мукою, сумнівами 6 сосії, глифокими Фомісними роздумами на самоті. Знаю Катершну ойтич давно, тож можу гоборити, що й духовне зростання не пшлиняється з літами. Бачила й страшної чормобильської весни, коми бона, наче чайка, подибалася не лчише над сбоїми дітками, але ш над долями всіх українських дітей, покинутих на поталу державою / Фагато /офила для чорнобильських Ї пит яйякських сімев, одна з перцалах бисувупила з пуймцистикою, де йшлося
о Р 3 6/5 айв 12 Сб б б ців 2 С і В а
І щось розриває мале серце, і я чую, як виростає душа и торкається одним крилом того сяйва, того срібла, того лемеша, що орає степовище небес, а другим вростає у ці чорноземи, конопляну Україну мою та так глибоко й болісно, що я починаю відчувати, як п кров стає моєю кров'ю, а її зраненість моєю, а її зойк і всі стогони й плачі теж моїми, а той хрест, на якому її розіп'ято, теж мовби моїм. Ї я не годна його кинути у прірву, в безодню, спопелити, дарма що любов всесильна. Лише витягую ГВОЗДІ ІЗ її зап'ястя, із серця і раню ними своє. А їх же сила-силенна.. «Пиво.
Чую бій навколо мене щомиті Бій за мою душу. Невтомний Дозорець недремно стоїть коло мене, а темноликий спокусник | злодій усе силкується викрасти у мене світло, мову, пісню, спокій, радість, душу. І як він радів, коли перемагав, і як страждав мій світлосяйний Ангел. Я каторжно й моторошно розплачувалася за це. Ти розкривав мені очі. Боже, тяжко й нещадно на мою людську недосконалість 1 гріховну суть. І часто водив мене по терновинні, битому склі Я плакала, страждала і запитувала, де, коли і як я согрішила, і Ти відкривав і відкриваєш мені мої сліпі очі. То миттєво, то довго й терпляче, Я спокутувала свої гріхи, усе своє відступництво стражданням, муками, хворобами, безталанням, приниженням. Очищалася й очищаюся у твоїй всесильній ріці - Молитві, розкаянні. І чим глибше заходжу в ту всеочисну спасенну ріку, тим більше лютішає ворог і мстить мені через своїх земних помічників: темних, нікчемних, сірих, заздрісних, зизооких Ї вони точать із мене кров, забирають силу, принижують, втоптують у багно, Але Хтось всемогутній, що любить мене і оберігає, ранка досвітками будить, огортає срібно-
ілою попоною, а чи крильми і повертає випиту за минулий день кров, множить мою силу, доторком крила змиває з мене усе баговиния і каже лагідно: «їе журися, терпи. Хто має тут мучителів, там іх поменшає Вставай, скоро благословиться на світ, бери свій плуг і розорюй ниву. Ось тобі и решето із зерном. Сій так, щоб вистачило хліба насущного і на будень, і на святешні дні». І тим піднімає мене ще на
Імиско можна
рр бинти: 7 0нннанних о і жо --
по духовний Чорнобиль -адуть, ме фуд передільнаєнням сказати, що тісля того, як б /990/0ці, зимою по перший пиофиами українського радіо миозбучала «Момитва за мову», Катерина «Шориа пиокинулась всенародно відомою сти оти«лубала мішками, майже щодня биддувалися зустричі, - - люди хотали самє з й вуст почути, 96 шукати своїх пешиокореній, биєшта, ак жити дамі. Зйомлювбалася тоді надзвичайно, по вдже цсліх професійний ніколи не збільнає жичку бід і домашніх і материнських клопотій але бетихала боюди . Пажа вже бона, Катершна 77 и доми б неї затишно й красибо, на кан смачно 4 гостинно, сфайливбимої матер 1 гослодими годі й шукати . Бона фагато чого биє 77 нарімо сліває, гарно мітить і малює, ії город г квітник -- наче писанка. ноді я думаю, що Катершна шоже бге, і мшадуть, мало Й чому памиляюся . Бона самодутня І нелобжорна, жа фоне може дути іншою дочка кобаля Нажули, «ше моя значить «чиста» . Ожак і дожила до сбого миття -- Й постійний таці, Й душевний чистоті, і зустиила свій полудень 6 падостії і бзаєморозумінні з дітьшчи, дпузами,
«аанувбальникоми .
один щабель до світла посеред темряви і зла, зради і злодійства, бісівства і мороку, гаддя й потороччя, понад вселенським осквернінням душ. ІГ я ще більше прагну очищення і благаю Господа бодай півщабля вище і вище, ближче до тих, кого Він обрав у свій Ноїв духовний ковчег. І щомиті дякую Гобі за те, що мені дозволив бути серед «спраглих та струджених серцем» Дякую за всі покари ії мучеництва, що відкрили мені те, що було сховане Дякую тобі, Боже, що навчилася розрізняти те, що так важко нам, смертним, розрізняти Дякую за те, що смію думати, що я вже не серед сліпців. І не серед глухих І не серед мертвих. І не серед червоних. Ї не серед сірих І не серед ідолян. Ї не серед яничар І не серед вічних конокрадів, що розікрали і українського воза і навітьконей випрягли, полишивши згорьованій Україні ярмо та дишло. Слава тобі, Боже, що відбитків моїх пальців на тому вселенському злодійстві немає. Дякую тобі за тих, кого люблю, і за тих, хто мене ненавидить. І від перших, і від других я багато чого навчилася. А понад усе, що оберігаєш мою душу від ненависті т не дозволяєш впасти у ту безодню навіть до тих, хто робить мені зло Тобі їх судити. . |
Не прошу в Тебе, Господи, ні багатства, ні слави, ні довгого віку, ні навіть Царства Небесного не прошу, а лише б вистояти посеред багна і мороку, відчуваючи щомиті білі крила над собою І світло в собі, щоб душа була, як у п'ятилітньої дитини і щоб дозволив щомиті пити із Твоєї криниці сяйво й чистоту, і чим більше темнітиме світ і осквернятиметься, потрой мірку, щоб вистачило всім, кого люблю і за кого молюся Захисти мій родовід і благослови його, допоки день Твій триває! | |
Коли ж прийде мить моя від Батьківщини земної до небесної вирушати, прикрий мене, Ангеле мій, своїм крилом, як тоді уту далеку холодну зиму
Я благала дозволити мені збагнути таїну долі України Ти дозволив, відкрив мені її тайнописи. Вони прості, але журні Бо поки що нічого не можна змінити На цій І|нштро 1 Рось,
землі, де незмінно течуть Прип'ять і Десна, Буг і Ворскла, де на Твоїй правиці споконвіку був рай, жили
о
й ь - ні ььк Заді ЧУ ТТ ч-
на день мародження,
переповнений зал фудини вчителя ма
усіх Бажаючих осодисто пиавитати Катармня Мотрич . Усмішки і слова думи найщирамлл.ми, «біти і діти почубали седе затишно, радували
дорослих . Земляки налекли паляниці ! коробаліб
і дуже пишалися обоєю землячкою, сбоєю
улюбленицею, відомою українсько Ю пісьменни -
шляхетний і стриманий, алє все одно дфило смішно 4 весело, а тросбитянм іще раз порачіли за сейе -- адже Катаушна «отушч миацює у «Просвіти» І нещодавний День писемности -- саме й засауга, й робота.
Здавалося Й, усього досить. «Її Катерирі мало -- бона бихолосила «Слобо д0 седе» і знобу просить у Фога -- ші дагатества, ш
у дитинстві, коми сисила на вишні і слівала
на бсє село, як по секрету розпобіла мені й сусідка, лодіцта ії однокласниця -Шаршся Вдовбиця
З поси й боди Любов ГОЛОТА
народи, що не доростали до розуміння Єдиного Бога-Вседержителя. І тому Ти їх змивав своїми водами очищення і населяв іншими Ї коли ті інші блудодіяли з богами, ще інших розсіював понад Дніпром у лісах та степах. Ї у всіх них був один і той пекельний, гріх: многобожжя та Каїновий озбрат. Їх он скільки пробігло понад Пром та Россю, і де вони?! Там, де йвсі, -- у водах Лети
І розкрилася та сторінка Твоїх тайнописів, де значиться ім'я Україна: «Не повертайтеся до того багна, поганства, з якого вийшли, не відроджуйте того, що стане пасткою для вас, вирвіть із свого серця, крові, духу Каїнів гріх. бо ж у неволю за це вас не раз гнано». Ангелами чи ж не за це розплачуємося тисячолітньо?
Ми, Господи, знову недоростаємо відроджуємо і плодимо Ллжебогів, каїново: нерозкаяно живемо, чи ж не потрапимо знову в неволю? «Ви вже давно у ній, - була відповідь, - тільки орда не Золота, не московська, а сіро-червоно-яничарська, доморощена»
ому й не нарікаю ні на Твої воли очищення, ні на ТГвій вогонь, що палить нині бур'яни та сміття на нашій землі Кострище лише розгорається | На золі ж, може, виросте добра нива доброго засів)
Господи, Ти вічний плугатар, сівач І жнець. Нині Ти жнеш на моїй землі Коли ж вижнеш, випалиш і переореш стернише, засти мого золотим зерном із правиці своєї, щоб Україна-мучениця, У країна-стражден: ниця, полиново-проклята, стала Україною-молільницею, країною-розкаяль ницею, Україною благословенною. Україною-храмом вселенським, куди на прощу и причастя йшли 6 найсвітліші та наймудріші
Багато прошу, Господи. Прости Багато, то й питан багато дай сили, Господи, ГІДНО ВІДПОВІСТИ!
Катеринча МОТРИЧ
іх зір
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
дан
- - --- - ? и ні -- нн ня
ч., найдеться м Україні, а серед україните | за межами нашош: держави, полина акахочаОратзнечулаславнозвіс ної пісні Смерекова хата»? гзагато кто вже и не ВІДПОВІ ть чні слова та музика, але кожен цазове її ВИКОНАаВЦИ народного артиста Україши Павла Дворського Бо. дається, сама душа співака обрала цем твір м себе, щоб зисловити найсокровенняше і найголовніІШе есмере кова хата» має бути в КОЖНО! ЛЮДСЬКОЇ души ЯК пам'ять ! СВЯТІСТЬ, ВДЯЧНІСТЬ Ії чюбов
Звісно, автори шеєї пиСснІі нам теж давно відомі - ЧУДОВИМ поет-лЛІрИк І пІСНЯР Микоча Бакай і Павло Дворський, витончений
багатогранний композитор
Переглядаючи сьогодні сторінки творчої біографії композитора 1 співака Павла Лворського, МИ Не можемо не захоплюватися життєвою позицією, послідовністю 1 відданістю справі митця
Багато написано пісень, багато виспівано | вистраждано, але доля за більш ніж двад: цять років роботи на сцені не завжди була милостивою до свого обранця А може, той не доля ПпідКкиИдДала випробування, не допускаючи пісні! до ефіру і людей, намагаяючись залишити «на других ролях» галановитого композитора І співака, якого сьогодні називають «буковинським соловейком»?.. Мабуть, нам не слід нарікати на долю хоча 6 тому, що тепер ми вже знаємо, хто 1 як прикладав свої нечисті руки до творення, а швидше, до калічення наших українських доль, зрештою, наших життів. Але Павло Дворським вистояв, не змінившись ! не зрікшись своїх переконань
Тому й народилися, і знайшли свій шлях ло людей такі пісні, як «Горнусь до тебе, Україно», «Балада про Крути», «Роксолаци», «Будуймо храм», «Соловіна ПІСНЯ» (слова М. Бакая), «Рідна мова» (слова І Вієру в перекладі П. Бондарчука), «Пливе над світом біла наша хата» (слова А. Кичинського), «Товариство моє» (слова Б Гури), «Гетьманський заповіт» (слова Р. Братуня) тощо
Чи може бути вагомішим свідДЧення глибокої любові Павла Дворського до свого знедоленого, але великого : величного народу, до иого мови і невмирущих цінностей, шанобливого ставлення до «батькової кри- НИЦі» -- джерела цілющої наснаги,
творчий доробок Митця, як не Його безкомпромісне служіння українській пісні? Незабутній Михайло Івасюк у перед: мові до збірника пісень Павла Дворського «Будуймо храм» писав: «. Радіо, телебачення та концертні зали несуть нам чарівну музику, що розбуджує висок! почуття радості, доброти 1 людяності, засіваючи духовний світ красою українсько! землі І всього сущого на ній Це музика компози: тора Павла Дворського. . Його твори знайшли собі дорогу до всіх чесних людей, які не перестали усвідомлювати себе українцями. ..Він належить до НОВИХ українських співців, які вже можуть, Нарешті, випростатися : розкрити почуття, думи та настрої своїх сучасників». Закоханість Павла Дворського в життя, а отже, інтерес до різноманітних мого виявів, відчувається особливо яскраво утому, як композитор добирає поетичні твори для написання майбутніх пісень. Вірш має схвилювати композитора, викликати асонанс, співпереживання, народити музичний образ, мелодію, пісню... Пісні Павла Дворського не написані на замовлення -- вони створені натхненним майстром тому, що є природним продовженням иого власних роздумів, вражень, почувань спостережень. Якої б теми не торкався композитор, він із властивою иому щирістю, мелодійністю, ліричністю І майстерністю творить Пісню Пригадаймо такі чудові пісні, як «Повернення додому» (слова А. Кичинського), «Мамині очі» (слова М Бакая), «Мама Марія» (слова М. Ткача) тощо, якими композитор 1! співак складає шану жіночій долі, щасливій і трагічні Сум і радість життя спонукають до філософських роздумів, ! тоді у
співавторстві з Р Братунем народжується
чудовий твір - «Передчуття осені», зб. Крищенком - е«Меланхолія жовтого саду» тощо.
Бийшовши на сцену, співак має завоювати довіру своїх слухачів, ввести їх у світ своєї пісні, заполонити -- і не тільки. Певно, сподівається він на те чи ні, але, промовляючи до людей, співак не лише чарує їх своїм виконанням, а й, якщо хочете, вчить. Адже кажучи високо про високе, оспівуючи кохання, ПІДНОСЯЧИ людські почуття до тих висот, де вони и мають бути за задумом Божим, Митець зворушує, надихає, викликає на розмову душу людини, можливо, відроджує в окремих прагнення до очищення І СВІТЛОГО існування у цьому прагматичному світі. Що це відбувається саме так, розумієш на концертах Павла Дворського, коли бачиш щасливі очі схвильованих глядачів. Пронизливо глибокий і пристрасно справжній співак у таких своїх піснях, як «Ніхто так не любив» (слова М. Бучка), «Писанка» (слова М. Ткача), «В'язниця» (слова А. Кичинського) тощо.
Ставлячись з великою повагою до публіки, Павло Дворський постійно дбає про свій сценічний образ, елегантний, вишуканий, але разом з тим правдивий 1 відкритий. Співак не схожий ні на кого, він має свій стиль, свою манеру виконання, свій впізнаваний серед багатьох голос Він може комусь не подобатися, хтось перебуває під його магічним впливом 1! радіє з цього, але не залишається байдужим ніхто, бо є митець, і є його творчість, 1 продовжується сходження, тому що Павло Дворськии тепер у розквіті своїх творчих сил і повен прагнення творити 1 нести
ДВОРСЬ 7
свою творчість людям.
Мені теж, як співавтору, пощастило потоваришувати з музою Павла Дворського, Написано разом уже немало пісень, серед них «Не забудь мене», «Наша розмова довга», «Мелодія для сина», «Покладу на музику дороги», «Забута ікона» тощо. Я знаю, якою радістю для Майстра є з'ява нової пісні, тому що за нею -- терзання душі, прагнення досконалості, острах, чи буде щасливою її доля, чи принесе вона радість людям... Сьогодні, коли так сутужно жити більшості нашого народу,
змушеного переважно думати не про
духовність, а про хліб насущний, доказом потрібності Пісні народного артиста України Павла Дворського є переповнені зали на його концертах, квіти і щирі слова вдячності
Неможливо у короткому слові розповісти докладно про Митця і його творчість Але можна від свого імені та великої кількості иого прихильників підтримати висунення народного артиста України Павла Дворського на здобуття Державної премії імені Т. Г. Шевченка. Нехай наші голоси стануть вагомим внеском, а лаври лауреата увінчають гідного носити це високе звання
Галина КАЛЮЖНА
готовності служити своїй землі - як не Ї;
анна Чубач -- одна 3
найпопулярніших сучас-
них українських поетес,
авторка більш як 295 збірок
поезій та кількох книжок вибраних творів, й життєвий і творчий шлях нещодавно збагатився двома радісними подіями: у Вашингтоні вона представляла Україну на Всесвітній конференції «Література: ХХ вік» 1 подарувала читачам збірку віршів та поем останніх років «Очі матері» (Видавничий центр «Просвіта», К., 1996).
Участь у форумі стала успіхом не тільки для неї самої, а й слугувала престижності нашої держави. Ганну Чубач від України обрано до складу радників керівництва конференції, які періодично розглядатимуть проблеми й перспективи розвитку літератури НОВОГО ТИСЯЧОЛІТТИ.
Читаючи «Очі матері», СсХВОЛЬНО помічаємо: немало творів пово! збірки співзвучні з високою духовністю без
нанні ання ЧЕЕИРНМХ
прави пні -
З ФОЯЛЯДУ ТЯ СООЧОЧХИЇ -
смертних поезій нашого генія -- Тараса Шевченка. Його заповітне: «Нічого крацого немає, як тая мати молодая з малим дитяточком своїм...» авторка використовує не тільки як уже традиційно-провідне в украінській літературі, ай по-своєму творчо осучаснене:
Нехай моя доля знедолено плаче, Карає і мучить нестерпним життям. Я -- все-таки сильна.
Я -- щось-таки значу.
Я -- світ цей дивую красивим дитям.
ж ж б
І. хто мене кине, -- покинутим буде.
Хто словом осудить, -- осудиться сам.
Земна І небесна. Такою пребуду/
Такою достанусь грядущим вікам/
Запам'ятовуються рядки з вірша «Пост»:
Коли поет -- ще жінка й мати,
Він може з Богом розмовляти.
ни нь аа В НН ПЕРЕ РР РУ ДО ТЕ НА и
Таке жіноче й материнське право
поетеса уміло використовує в багатьох віршах:
Мій Боже єдиний,
Подаруй мені віру у те,
Що при кожнім стражданні людина Не маліє, а духом росте!/
ж» хо М
Боже мій, Боже, може, поможе, Як не мені, то комусьт?..
я ж» Ж
При цій Господній Благодаті
Паду в молитві на коліна.
Так, наче можу врятувати
Своє безбожне покоління.
Дорогим аж до святості особистим поняттям мати Ганна Чубач підносить щастя людського буття на Землі до філософського узагальнення:
Ми лиш тому, коханийі мий, щаслигрі,
Що Бог почув молитви матерів.
заг Р ЕЕ РН ран рани
ри др -
Дивлюсь очима матері на світ. А світ який -- словами не сказати/..
? ТТ»
І мамин погляд крізь усі роки -- Усе єднає у любові світлій.
Як зазначає автор передмови до збірки Іван Дзюба, у слові мати в Ганни Чубач «...вся любовібагато болю. Це той біль, що добрезнаний поколінню, чиї матері ставали вдовами у двадцять і двадцять п'ять, віддавали останню крихту голодним дітям, орали собою, стягувалися на позику, виводили малечу «в люди», раділи кращому життю 1 вмирали, залишивши нас «з повним серцем несплатних боргів».
Ганна Чубач відома не тільки художніми поетичними творами, а й щедрою низкою улюблених пісень на ї тексти, Зауважимо, що й у цій збірці є ряд поезій, що своєю мелодикою рідняться з піснями. Вони й стануть ними, якщо такою вірою переймуться й композитори...
Поетична творчість Ганни Чубач, гадаю, вже давно в галузі сучасної літератури заслуговує поцінування Державною премією України їм. Т.Г. Шев-
ченка. «Очі матері» ще раз про це говорять.
Володимир ЗЛЕНКО, редактор видавництва «Український письменник»
) г - за з Р. М, зж'и мя і Ада йі де, -г й гу ї "й 7 г . як уч р Р Я У. со ЛЕО іі о МР по М ОМА дя ній - чері лугора ї АГ Ж б г .Ф
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
і ха | У ;
й ї
-- ій чел -
ван Й нн РАН нан
ажуть, коли хоче Господь
покарати, відбирає розум Ми, українці, які прагнули свосі держапи, за роки, відколи вона формально істує, зробили чимало і досадних ПОМИЛОК, 1 свідомих хибних кроків. Тим самим зібрали кару на свою голову у нас знову відбирає розум, С | Втім, ми ж не діти і називатимемо речі ІХнІмМИ іменами: те, що для більшої ясності зветься «кара Божа», насправді є близьким чи дальшим наслідком наших (роду, народу) вчинків. Жоден наш крок не минає без якогось наслідку, жоден нез являється безпричинно Скажімо, якщо я раптом виявлю, що мій одяг брудний, то це зовсім не означатиме, що мене Бої покарав. Усе значно прозаїчніше: або я забруднилася сама, знехтувавши чиїмись порадами (ми щодня нехтуємо Господніми заповідями), або я вже вдяглася в брудне Люди значно менше пов'язані одне з одним | залежать одне від одного, як зі своїм минулим 1 минулим свого роду (народу). У нашого народу були і герої, і зрадники. Наш народ доношує одяг і тих, і тих. Але ж на те дав нам Господь розум 1 свою науку, щоб ми врешті-решт засвоїли п та перестали повторювати власті помМиЛки і відтак, як наслідок, опинятися знову ії знову під чужою п'ятою. На жаль. СЬОГОДНІ, ЯК і СТОЛІТТЯ ТОМУ, і найбільш зрілі з-поміж нас у храмі - діти Божі, а за порогом храму диоть як язичники. Гос: подня наука, як 1 інша, вимагає праці, заучування, повторення, іспитів. Але, оскіЛЬКИ вона дається нам для практичного застосування, то вимагає ще й безстрашного прочитання та чесного розуміння. У хімічному досліді, і цього ніхто з нас не заперечуватиме, очікуваний результат з'явиться лише тоді, коли ми точно дотримуватимемось рекомендацій та умов експерименту. Чому ж тоді в житті, як правило, нехтуємо умовами, а результату вимагаємо, аж кулаками стукаємо, такого, який нам намріявся? Це - інфантильність або язичництво. Найголовніша умова очікуваного ре-
. зультату людського експерименту на
землі - любов. Любов - повітря християнського життя. ( «Любов ніколи не минає.
. Пророцтва минуть, мови замовкнуть, знання зникне» - До коринтян, 13:8). Але здобути її можна лише шляхом повної самовіддачі (як правило, саме цією умовою
нехтують). І любов людську, і любов та спасіння у Бозі. Відомо, що неможливо
служити двом панам одночасно, як не
можна одночасно перебувати у світлі і в
темряві. Читаємо: «Хто хоче спасти своє
життя, той його погубить, а хто своє життя погубить ради Мене, той його знайде» ( від
Матвія, 16:25). Формула ця універсальна,
як універсальні всі євангельські формули.
Підставмо замість «Мене» - «народ»,
«ДІТИ», «майбутнсь, - і тоді все буде
правильно. Доки зерно не загине, воно не
проросте новим колосом. Якщо батьки цілком і повністю не віддадуть свої знання, свою любов, досвід дітям, - ті скарби не
відтворяться у наступних поколіннях, а
підуть у землю разом із тлійними
оболонками батьків. ( Злидні обезбоженого світу, - не у вузько українському варіанті,
а світу планети Земля, - саме звідси.. )
Якщо покоління відгороджується від
наступного покоління стіною зверхності,
суперництва, звинувачень, докорів, - воно
з часом неминуче кане в забуття, хоч як би хотіло зберегтися, хоч яких би велетеїїських зусиль до того докладало, консервуючи своє неповторне обличчя, влаштовуючи вечори спогадів, пишучи книти.
Зберегтися (себто залишитися жити) воно може лише в живому образі паступиих поколінь. Хто дуже хоче спасти своє життя, той його погубить.
| страх мене бере за наше майбутиє, коли бачу, як продовжують відгороджуватись «шістдесятники» (тепер уже ті, кого карала сатанинська система, чиїх принципів не похитнули імперські в'язниці, решта ж із легендарного покоління, хто в'язниць не похав, а жи
шками
ни
й
ЛІР
чн
а
Мо
пи
«Не майте жодних боргів ні у кого, | боргу взаємної любові»
крім)
(До римлян, 8).
У
но ПпозІр зовсім не КеПСЬКО, вІідДгГОроди ІИСЯ давно), як вони бояться бодай краплю своїх достоїнств розчинити в ПОКОЛІННЯХ, що идуть услід, і будьте певні, то була б саме та розчина, яка глевкого вишкребка перетворила б на золоту паляниці. Тільки так воно б жило. Інакше і «шістдесятники» кануть у небуття, і вишкребків перебірливий у харчах світ підкидатиме ногами
Те, що дозволив собі ВІДОМИЙ «шістдесятим», письменник, досі незаперечний моральний авторитет у суспільстві для багатьох, головний редактор газети «Наша віра» Євген Сверстюк стосовно письменника, критика Максима Стріхи, боюсь, що прислужиться остаточному розвінчанню німба над невеличкою жменькою «шістдесятників», які були досі на недосяжній моральній висоті, (Тих, хто спокусився «усіма царствами світу і їхньою славою», розвінчано давио). Важко передати зневагу - недо ворога, до українця, патріота, - пеконтрольовану лість, до яких опустився цей ревний і шанований християнин у статті «Злидні обезбоженого світу» («Наша віра» Мо9 1997) А як же «найбільший серед вас хай буде найменшим»? А як же «усякий гріх, усяка хула проститься людям»? Виносячи жорстокий вирок, чи не до Святого Духа, хула на якого тільки й не проститься, прирівнює Євген Сверстюк «шістдесятників» ? Хоч насправді йдеться і не про хулу, а про, як визнає сам судія, «Кібернетичну ясність і незворушність мислі», (Цих рис, чесно кажучи, нам усім бракує давно).
Найцікавіше, що стаття Максима Стріхи у 61 ж. «Критика» «Прощання з андеграундом» - зовсім не про «шістде- СЯТНИКІіВв». Згадка про них обмежується абзацом, наведеним у «Нашій вірі». | висновки Євгена Сверстюка щодо особи Максима Стріхи - як він ріс, виховувався, ким є насправді (7), що відчуває, - чистий домисел. Неадекватність реакції, кількість залученого матеріалу, гарячковість дозволяють припустити, що претензії Є Сверстюка до суспільства за брак шанобливості, за недооцінку, можливо, ролі «шістдесятників» зріли давно, - а під руку потрапив Максим Стріха.
Пан Євген, 1, гадаю, свідомо, допускає одну лукаву похибку: до «пистдесятників» зараховує тільки тих, хто офірував життя за українську ідею, страждав у тюрмах і таборах, тоді як Максим Стріха має на увазі виключно письменників, і таки все покоління. А це передусім І. Драч, Б. Олійник, М. Вінграновський, І. Дзюба, В. Коротич та багато інших. Якщо взяти до уваги ще й те, що стаття М. Стріхи - це рецензія на роматй В. Діброви «Бурдик», написаний у бурлескному стилі з елементами іронії й сарказму, отож природно, що в міру бурлескний стиль і самої рецензії, - то в наведеному уривку про «шистдесятникії» немає абсолютно чого, що свідчило 6 про кібернетичну бездушність автора. Її можна лише припускати або не припуєкати
Лякає зверхість і непримиренність, намагання пдарити якнайдошку льніше
| за що? За те, що в міркувантях 1 вчинках сьогодништих справді розумних хлоп немає екстазу перед «пистде-сяї
чиками», немає слинявої лобові (це ми. «СІМДесятникиИ», так їх любили) Бо хоч
Свген Сверстіок стверджує, що хоче твере-
Зості й чесності (неначе «ясність і незворушність мислі» - не те саме), насправді він вимагає любові. Але чи
для цього підстави?
Нагадаємо відоме спостереження Дитина, яка виростає без батьківської любові, ущербна, неготова до повноцінного щасливого життя Гак виростали «сімде- СЯтТнИкКИ». Дуже ретельно дозована КІЛЬКІСТЬ їх конче повинна була мати «ведучого» з-поміж тих «шістдесятників», ХТО сидів па Олімпі ( літературному, науковому, суспільному). Найчастіше це був впливовий земляк. І той, кого він «818», досить природно входив у життя й літературу. Різні за обдарованістю, воти не закомплексовані й тепер. Їх знають, до певної міри з ними рахуються, бо, власне, вони мають і вагу - заробили, заслужили. Але завважте: вони своїх покровителів не зраджують. Вони ім, старим, ностальгуючи за прекрасною молодістю, віддають сьогодні борг любові. А якби «пістдесятники» не дозували, всупереч природі, тих, хто йшов услід, то не було б 1 таких прикрих непорозумінь, як із двома однаково потрібними Україні письменниками, один із яких вимагає беззастережної синівської любові, а другий п в собі не відчуває. І не з якихось поганих намірів, а цілком закономірно.
Стаття Максима Стріхи - про покоління, яке ні панові Євгену, ні його друзям зовсім не цікаве, яке, на щастя, нікому нічого не винне, 1 якого, на жаль, ніхто не потребує - про «сімдесятників». Про тих, кого «шістдесятники », пам'ятаючи, як хвацько самі посунули попередників, не допускали і близько до нормальної суспільної конкуренції чи співпраці. Покоління незнайомців, інопланетян. Їх неначе й немає.
Любов і обожнення синів народжуються з любові й обожнення батьків. А оскільки «сімдесятники» були усунуті від суспільного життя, то своє замилування попередниками вони не могли передати евісіМДесЯТнНИКам». Тому ні Максим Стріха, ні інші молоді та зухвалі також не мають, на жаль, боргу любові перед попередниками, як г перед дідусями, що стали сентиментальними на старості літ. Це фатальне лихо України: всі й люблять, усі за неї вболівають, але розуміють під пею абстракцію, бо споконтиків гризуться між собою, ніби самі перебувають поза чи над нею. Кожне покоління починає розбудовувати б спочатку, засвоїм власним проектом. Самовпевнено заклинають: «прощаються тобі гріхи твої», 1 хоч вона як лежала на місці, так і лежить, поОБОДЯТЬСЯ ж, неначе мати встала 1 притьмом побігла доганяти цивілізованих | тверезих
Чого, у кращому разі, можемо чекати від молодого покоління сьогодії - то це, упову ж таки, вчинків 1 дій не вищого, духовного плану, де питає тонка й ніжна любогп, що може повернути нації силу й одностайність, - а нижчого, природного що воно, задля самозбереження її утвердження себе у спіті , усе ж таки іосреже шо асмлю, МОНУ, їСгГОрію Ось тільки коли вже в нашої ігтелігенції стане
о РЕШИЕЕ НО - пи з щ чні
РН ажозниннннй сне 0 вні
"її тн
БА о
дІяльностІ (І
силі глузду роиррваги порочиє ко о шоб
пе лише мучеників на тому євіті триво , у и
жити, а й це плоОдити їх на цьому До речі, з приводу Ообурєіїня, з яким
відкидає Євген Сверстюк твердження, що
гнпстдесятникам»е пошастило, немояг
не згадати сбвідчения таки ешістдесятника »
письменника Леоніда
МОСКОВСЬКОГО Жуховицького. В інформаційній програмі по телебачентю він сказав, що покоління «ШИСТДеСЯ ТНИКІВ» було «самоє (тож про це принаймти можна сперечатися «Нам повезло, что мьт ОБІЛИ ГЛУПЬ? », Сказав, зокрема, Л. Жуховицький 30-х 1 90-х у цьому плані не пощастило Час їм не залишив ин роаріоняють фа пьш та щирість у голосах вболівання їх ла
ВоЗУЧеЄь
ІТЇокКолІіНнНЯМмМ
ілюзІЙ. І ПоОни
будівничих України, державу га піклувайня про власну кишеню ЗВІДСИ | ДЕеЩИЦЯ ЦИНІЗМ)
чле ж
: багато пого яка нас, старших, буває, ене судіте, щоб вас не судили»
Оце хвацьке замикання в поколіннях згортания в усе вужчих єкзальтованих і непримиренних гуртах - це фатальне І неминуче віддаляння від ОДВІЧНОЇ національної мети. «Кожне ПпОдІЛЕене в Собі. запустіє, 1 кожне місто чи
ображає
ца їж ТВО.
ДІМ, ПпОдДІЛенНІ супроти себе не втримаються». Чи вже не досить прикладів з нашої української історії, коли ми
принципові, аж занадто, як для світу цього в якому змушені ЖИТИ, ДІЛИЛИСЯ 1 НЄ втримувалися /
Держава - це суто земне утворення, це підстава, фундамент, це - умова і запорука наших свобод світоглядних і наших свобод фізичних. Вона потрібна, об'єктивно, всім :' небожителям-«шістдесятникам», | КОСМОПОЛІТИЧНИМ «дев ЯТДесятнНикаМм », | тому болоту, до якого належимо ми всі звичайші, кому хочеться хліба й телевізора і кого так зневажає пан Євген Сперстюк Тому й збудувати її можливо лише гуртом «.,.ХТтОо не проти вас, той з вами», - сказав Їсус учням, які забороняли виганяти бісів тим «безпартійним», хто не ходив із кими У нашому суспільстві так багато бісів і так багато роботи. І чи це розумно - проганяти тих, хто має бажання п робити, тільки тому, що він не ходить з нами?
Можливо, нинішня національна еліта керується іншими словами
Спасителя? «Хто не зі Мною, той проти Мене», - сказав Ісус, розповідаючи притчу про чоловіка, який не беріг душу. Але цей присуд стосується тоншого, суто індивідуального: спасіння дупі, існування, в якому вибір скінчився, в якому вже немає ВІДТІНКІВ, а є Лише дві СИЛИ! світла - вгорі і темна - внизу. Ті слова - не для цього грубого світу неминучих компромісів, світу вибору
Згадаймо євангельську сентенцію: «Бо сини цього світу в своїм поколінні мудрит аніж сини світла» і Христову науку «Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель». Неправеднє багатство - це неминучі компроміси у цім ПОКОЛІН І па Цій стадії НАШОГО суспільного буття. Якщо ж ми їх хвацько | лемоіїс тра тивно відкидатимемо, нам не бачити своєї, у ЦЬОМУ СВІТІ, «ВІЧНОЇ ОСЄЛІ» ВЛАСНОЇ держави. Ми її можемо збудувати лише з «пеправедним багатством » - збудіпничими ВСІЛЯКИХ мастей, які хочуть і вміють будувати. Бо така земна реальність Підтвердження цьому - беаліч держав світу, де різні сили 1 покоління в одному єдині люблять і бережуть свою спільну оселю Збудувавши повноцінну держапу, ми зможемо ділитися за якими ознаками, а вона берегтиме нас від тюрем переслідувань, насилля, гарантуватиме філіжанку кави із сухариком та вільну пресу, де могтимем обмішоватись тятаєами якщо й далі залишатимемось язичниками, а не справжніми християнами
«Ви пізнаєте (від Матнія, 7 6)
мииодно
хо зд іх НіІМИ »
1Їоки
плодами
ЩО ПЛІЛ «ПиСстдесятників» м"
но ШО пом
числі) - отруєна й занедбана земля та ше
Ммтидіо обезбоженого світ ІрИКатися хо це на когось
Галима ПАЛАМАРЧУК
ГБезглуал10
рр нн - --
Б Р Р зананнннвне - Б
рання ЗР
Р ВИР п НН НО 0
17 ць Кк
о ПРОМИ
ДР РАН
ПЕР п ни
РР и
п и -
то»
о | |
| цодл, ссам м воми
Самотні були в медостатку та го-суху землю, зруйновану
| та опустьлу! Рвали воми лободу на ку- | щох ялієцеве ж корінмя було їкнім | змібоя.
| Книга Йова, 30 : 3,4
| Серед випробувань, що припали на юправедного Мова, в иого повчальній з; описані страждання людини, яка незаслужено втратила славу й повагу Збідтлий, усам'!ї нений, він гідно й І охірливо приймав усе, що давав йому І Бог Та залишилося питання. чому до- | брочинний часто не має щастя, ТОДІ як | у розбещених усе гара зд? «Мова ганьби- | ли не лише колишні багаті друзі, для яких він вибирав дорогу й сидів на чолі, а й вигнанці суспільства, що ховалися х. печерах та скелях, вживаю-
| дол | кни
р ярута
чи в їжу бур'ян. Дослівно це звучить як «лЛЛлЛЯ біля
| кущів», що й навело перекладачів Біблії на | думку про рослину, яку ідять за скрутних часта Ця роль найбільше відповідає лободі, що росте по цілому світові, крім крижаної | Антарктиди. Що ж, у голодні роки рятувала вона людей і в Україні
| подвтр'ям для струсів.
збирає Єгипет, Мемфіс
пива, будяччя по їгнаг наметах.
| Книга пророка Осії, 9 : б
пророки вдавалися до
чек
Тим паче, що вона -- єдина рослина
ноги людей | свійських тварин,
З Зачепившись
Тими волосинами Ггачечками ня кінці тіло, гачечок ламається, і гострий к!
ажюютююиює 00 ТВОЮ 0 АННИ
| | | | | | | | | | | | | | | | | | | |
ці
б
інно Й Якиньниї |яяєююю 0|0яюютяь 40 0 яююютею 040 єюєюие 0ениюичи
вно
Ор р
писанні ййіннннинннннннійбнннннйнийННйН
РЕА нії нанні інннннні ня
| ПРОДОВЖЕННЯ, Початок див.
СТВОРЕНІ 2.Л8 ОСБГЯ
І буде тернина рости по палатах його, кропива 1 будяччя в твердиняхг цого, 1 він стане мешканням шакалів,
Книга пророка Ісаї, 34 : 13
Бо йдуть ось вони до Ассирії, 1г іх ховає,
коштовність їгнього срібла посяде кро-
Зображуючи занепад : спустошення, які чекають Світ за гріхи його, За відступництво 1 забуття Бога, біблійні понять, зрозумілих своїм сучасникам Тому, коли йшлося про бур'яни на рутнах колишніх твердинь, вони аж ніяк Не могли обминути кропиви. Та й слово, що перекладається як «кропива», 03- начає у давньоєврейських текстах «пекучий» або «палючий». Отже, Є ВС! підстави вважати цей неодноразово зтадуваний у Біблібур'янкропивою
Палестині 1 в Україні, яка залишає після необережного дотику пекучі сліди.
Росте кропива скрізь, де ступають на пасовищах, пустирищах, уздовж доріг, по садах і городах, поблизу жител Те господарчих приміщень. З допотопних часів відомо, що її заростями краще не кодити босоніж, бо листя і стебла ЦІЄ! рослини не просто колючі, вони здатні завдати тривалий опік. Та лише пшеля винайдення мікроскопа з'ясувалося, що
жалить кропива тоненькими іжакувакрихітними за нчик
МІСЦЕ 7 «я Ао0Б5ОДИ
Куди не кинь оком, у містечку чи селі, пад парканами, навколо ягідНИХ 1 декоративних кущів, на недоглянутих квітниках і! пустирищах, по садках, перелогах, уабіччях доріг, попід скирдами, біля клунь, льохів, старих будівель -- скрізь тягнеться до сонця це живуче, хоч 1 однорічне плем'я. Чимало бур'янових рослин шкодять землеробові прше від лободи. Хоч її й легко виполювати, але остаточно позбутися не так вже й просто. Справа в тому, що насіння лободи зберігається в грунті багато років, проростаючи неодночасно. Скільки це зілля не смикай -- на зміну йому підіймається нове покоління, особливо на добре угноєних грунтах. Трохи втішає господаря те, що свійські тварини залюбки їдять цей бур'янець.
І не тільки вони, у борщі листя лободи досить смачне -- не згірше від кропив'яного.
Особливо життєздатною показала себе поширена по всій Україні біла лобод а, насіння якої може чаїтись у землі до 8 років. Її гладеньке, з білуватою борошнистою смагою листя часто-густо визирає з-під кущиків картоплі, а то пнеться затулити від сонця молоду цибулю. Ця
ч. 1,4. 5.7.8,
волоска устромлюється в шкру, впорскуючи в неї, наче зі шприца, пекучу мурашину кислоту Погодьтеся, що старосвітська погроза відшмагати кропивою була не таким уже й безневинним жартом
Та от чудасія! За старих часів і карали, і лікували в один 1 той самий спосіб Вважалося, що слабому на гостець, або ревматизм, слід нажалити свіжою кропивою хворі місця -- 1 ломота у м язах пройде Це дуже близько до правди, бо й досі ревматиків лікують бджолами. Бджолина ж отрута за своєю дією дещо схожа на мурашину кислоту Використана з лікувальною метою, вона покращує обмін речовин, стимулює серцево-судинну систему, знижує кровяний тиск, має протизапальні властивості. Квітикропиви, заварені як чай, вживали проти перестудження й нежитю, горілчану ж настоянку коренів -- відзастарілого кашлю й лихоманки
Сучасна народна медицина такохмс лікує жалючою кропивою беаліч різних недуг. Передовсім -- а плергю та висипки, (що не випадково звуться кропивницею Для очищення шкіри від чиряків 1 висищоденно п'ють відвар суміші ІЗ кропиви, кульбаби 1 квітів терну, в цей час забороняється істи м'ясо, яйця, пити горілку 1! навіть пиво. Допомагає кропива 1 від астматиччого бронхіту, дизентери, опухання селезінки. А щоб краще росло волосся, слід настояти у літрі окропу одну ложку сухого або дві жмені свіжого листя жалючої: кропиви, після цього частину кастоянки втерти у шкіру голови, рештою ж промити волосся, 1 хай сохне. ни звіДОМО кропива | як харчова скількох людей врятували від
У
пок сушених листків
Не ме рослина,
лиже єкие зи» «Ле ЯНИРО НЄМУ
джиинной | й 00 "НРУ
рослина з давніх-давен надокумчала людин, але й рятувала у скруті, бо ВСІ різновиди білої лободи є кормовими, са" латними, до того ж вітамінними Крім цього, вживаються ще кілька видів лободи Середних дві - запашна 1 Ш редера-- 3 глибоко виїмчастими, ніби різьбленими, чимось схожими на дубові, листочками, що дуже пахучі й використовуються для відЛлякування надокучливих комах.
Та найцікавіша, мабуть, єдина в нас багаторічна лобода Доброго Генріх а. Вона названа великим шведським природознавцем Карлом Ліннеєм на честь Генріха ТУ Наваррського, який, ставши королем французьким, припинив релігійні війни між католиками й гугенотами. За часів середньовіччя її вирощували замість салату, ця шляхетна лобода збереглася донині як культурна рослина в окремих місцевостях Західної України. Вона заслуговує на повагу і охорону як свідок давніх культур.
Нема городу без бур'яну, а роду -- без вироду. Серед 20 з чимось представниць великого роду лободових в Україні є одна отруйна. Це лобода гібридна, що росте по засмічених, тінистих місцях. Листки в неї -- з 6--7 гострими зазубринами. Взагалі ж слід нагадати, що різні види бур'янів бувають дуже схожими, і
тому, щоб їх не переплутати, слід ко-| ристуватися спеціальною літературою. |
Не обминула увагою цю повсюдну| рослину й народна творчість. В ній лобода згадується ніби між іншим, як ознака місця події чи як смішна недоречність:
На городі в лободі Гуляв козак доволі.
Або:
|
|
|
|
|
Постав хату з лободи, А в чужую не веди.. | Праведний Йов скаржився Богові,| вважаючи свою долю несправедливою. Та й взагалі покликання людини здавалося йому незрозумілим, бо після закін життя від неї нічого не залишається! «Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як| дому свого, в темноти тостелю своє| ложе» (Книта Йова, 17 : 13). Ї зарадити| йому було нікому й нічим, аж поки нед не примножив багатство покаянного Йова й не подарував йому нору Після смерті люди чекали лише темряви-- ше олу, доки не дійшла до них| звістка з Христових уст про Царство| Небесне, Що ж, кожній думці -- свій час, якікожному зелу -- своє місце на замі
Ра ГАЮ ї М Рая | г 1 г ь
"я , ь "Й а
і і й. ї
; " М і - -лі Ро є Ж -о КЕ УП рачевно о с анг БВ» ДУ РИН Б А р унінано Ч. 10, АСК ро Ук мом 5 ц - чив бе аб З57ИЙ ій ьо фото УТе А чнВ ді з ФУ'ОТИ в
весняного авітамінозу вершечки її молодих пагінців! Дуже смачні перші весняні листочки кропиви у різних салатах 1 особливо -- у борщі. Для цього згодиться жалюча кропива, по-народному -- жигавка,і дводомна,якане ясалить, через що її подекуди називають глухо. Та й цим ужиткове значення кропиви не обмежується -- подрібнену, 11 використовують у кормових сумішах для відгодівлі худоби Якщо ж узимку до пташиного корму домішувати сушене листя кропиви, кури краще нестимуться
У багатьох віршах Вічної Книги кропива згадується поруч з іншим колючим бур'яном -- б у д я к о м, обидві ці рослини були 1 залишаються характерною ознакою занедбаності землі, житла, джерел. Якщо створене людськими руками заростає колючим бадилинням -- це прикмета біди, кари Божої Сусідство кропиви з будяком знаходимо й у Тараса Шевченка, на чию творчість Біблія мала величезний вплив:
Бур'ям,
Будяк колючий з кропивою
Коло криниці поросли...
Будяки -- теж однорічні або дворічні рослини, як 1 кропива. Та на відміну від нет, будяки не»калять, а просто колються міцними колючками. Ними ж озброєні щі досить високі, іноді у зріст ліодини, гостро-реберчасті стебла будяків А от їхні квіти, зібрані у щільні кошички, привабліоють нас штжними рожевими, малиновими, фіолетовими, оранжевими, пурпуровими, карміновими барвами. Звідки ж у простих будяків така багата палітра кольорів, що ім позаадрить будьякий художник-декоратор? А от авідси будяки належать до родини склад - ноцвіти х (згадайте -- їхні квіти сісладені в кошички) Інша назпи цієї родини п і Отже, цей
колючий, непроханий гість наших садів| і городів є близьким родичем ніжної 1 такої різноманітної у своєму квітуванні! садової айстри |
В Україні налічується 14 видів 1 кілька | підвидів будяків, або, як їх ще називають чортополох т в. Вони| відрізняються своєю висотою, розмірами| і формою листків та колючок, барвами квітів. Один із них, а саме будяк аравійський, імовірно був тією колючою| рослиною, яку перекладачі Біблії 1 звали чортополохом, або будяком . Тайна коліочки буває попит! Настоянкою| чи відваром листків будяків та схожого| на них т атафрни юка в народі промивають рани, запалені повіки, алергічні ураження шкіри. З насіння ж| будяків кучерявогозакантовидного пониклого можна виготовити першокласну харчову олію. Нарешті ж, до всіх будяків, не боячися| колючок, охоче летять бджоли, бо у маленьких квіточках цих зовні гріаних рослин завжди багато духмяного некта - ру
«І на жалку кропиву мороз буває» --| ця укратнська приказка нагадує про те! що зло завжди карається. Та чи можна| вважати бур'яни, хоча 6 і кропиву та будяки з їхніми незвичайними дено о востями, якимись проклятими, нікому| не потрібними рослинами? У бур'яні| лише тоді вбачаємо символ зла, коли зростає він не на своєму природному! місці. А цетрапляється, коли лани за не-| хаяніи під час великої біди Земля, благословенна Богом, породила ропи! ву й будяки на користь різним істотам | Якщож вона дає бур'яни замість збіжжя | й городини -- значить, пам'ятає про наші гріхи. Тож погляньмо а повагою 1 любов'ю на Божі створіння, які називаємо бур'янами, бо й вони народжен для добра! |
це тт 1
анненннимнннномо" наеаичннечнюанни ННИЯЯУ -
иниинкланніннноннннм РИСОМ 009
"Ли пе отой Й з -
й ри р г » 7 г ча 4 т ї і пи ч- Кам. " ям - и Ж Юа. й «му ПУ С "ри т". виро - РН і" з "ліб Й "Ра нн "чи у «ЗЛ ее пб-е 7 ям ї "о ТД лоти Р "и -еЬ6ь М, збо а оче РІ т. -, г сю» Дж й за кр ч ж? і в Зм ей ж гора Й ій 4 Гая чай аг плриа зай По "щ'Не й ПРИ РЕ к Вид "ста 5 ооо і 2 п Хр зо о ПрРАРИТНИ - й / плели тео АРЕИЕНИ " "раї | -і 3 те» и То "и і мі кі «| ані Р й -йй Ж й «й ЧУ У ПЕ п й | й "Го о "его хі.» І ой, - «ЖЕ с ЗАз ч - / ви М з. таку «р . ' і - зи - бом І яч- "У
Р ів
. змолотити, бодай на жорнах перетерти, -- і бути певним
І простягнутих рук ще тисячі й тисячі, їх не поменшало, . покидали свої мотики, заступи, свої
| шк
Слово ПРОСВІТИ
каль кю мал
м че . б
і ач
Р у б о
М
ої НО
"і М кри че
чу
ч
б ч -йлкоюо
о от о Де сла Сх, Р с У ДВ ОО кт ко
є - Лк века уь
а - З М "б ій б
- У На и нний З. зір 094 З р | В «ПРА о ПО» мк юнь " б Мчч. Дно рр
оч Б Р 5 ВОРОЛ нлк о ЧИС нь іо с
- ьо
Й а ла о п С Чо о ба ло ман в ар пра бою аа ана Я о а я, р на рав я ть бар Р ' "Ак ть пд б б ча б б б | Р нн пн по чо Б ЧНУ а А аа
ЯКА РАДІСТЬ, ЯКИЙ РАЙ,
3 5 ДАРУНОЧКИ, (ДЕ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ!
ВТІХУ І ПАКУНОЧКИ!
ча ять ОО ДОЛЯ ЛЕГКОГО хЛлІБЛУХ уро
реч
, ЩО Ввід слова чекали неймовірного, чекали дива -- особли має проголошуватися Ним. Я один із тих
дорогою -- йшов, все ж пам'ятаючи про обов'язкової вечері перед спочинком.
Я - теж один із тих, хто бачив, що хліб Хлібців, хлібинок, перепічок -- вони видав
вдосталь.
- Я один із тих, у кого, певно ж, віри було замало: мого руками, руками, що ламали хліб -- і тривоживс
О, як то болісно: чекати на той важкий хліб простіше було б зорати, Змотижити нивку, заволочити
я надто: чи ж мені вистачить?
| , що тобі таки дістанеться. Вже одна хлібинка розламана, другий хлібе
Хіба вже наситилися Словом?
| Забамбали єрусалимські фарисеї та книжники голову Пілатові: ось він злочинець, удейським царем себе величає, божим сином -- благослови його на страту. А Пілат оГинається: я, каже, ліпше волів би приречених на страту милувати, до життя навертати. Ну то и помилуй Варраву, вже грішнішого розбійника й не уявити. Чому саме Варраву? Я б хотів... Хотів там чи не хотів -- а мусив умивати руки після паморочливої процедури
| , Он той і той теж мають виступати, думка ОміІвСька не має розходитися з думкою тетською, так що мусиш | ти, А мені прикро, мені
той осуд поперек горла стає. Та й не бачу я видимої крамоли в тому, що маю засудити.
А ми бачимо! 7, ричать книжники і фарисеї, он і начальство теж бачить. Ми бачимо, що наш так званий друг прагне возвеличитися, пророка із себе корчить, мало не царя іудейського. За морем, бачите, йому забаглося видрукуватися, нас не такими представити!
Вирішуй, хлопче, вирішуй. але ж непоганим приятелем -- то вже так | від того мені ще гірше.
Виходжу тихцем у коридор, але це мене не рятує -- он за мною вже вискочив один
із РИХ, що в президії: ти куди це, розумнику, чи не втекти зібрався? Зараз виступати
Та я, пояснюю, я ось в туалеті,
Мию там руки, наперед мию, відмиваю від майбутнього бруду. Але хіба ж можна наперед відмитися від фарисейського лайнового словоблуддя?..
рр п Но ща нн БР вн пня ренти що нажистио с жо ні
о нн золи
Шеф-редактор Павло Мовчан
«Слово Просвіти» | Відповідальний редактор Любоп Голота
Засновник - Всеукраїнське Товариство "Просвіта" Імені Тараса Шевченка Реєстраційне свідоцтво Ме» 1007 лід 16.03.1993 р.
Погрібний, Олександр Пономарів, Іван ГУЩУКІ
- ТРА - т
, повіривши слову благодаті й спасіння Один із во ж коли це слово тисяч, хто йшов за ним курною кременистою
втому і час перепочинку, час нічного сну і
ців для всіх вдалося роздобути лишень п'ять. алися явно замалими в Його руках -- замалими,
бо я надто жадібно слідкував за
ць, третя перепічка -- а зголоднілих їх наче більше стало. Рук, які
з ; чепіги - і хтиво прагнуть дива, прагнуть справед- ЛИВОГО поділу ситного для всіх хліба.
МАЧНОГОЇ
Любі паші просвітяпи!/ вірить у прийдешній благословенний день.
Зичимо усім Вам і собі його діждатися. Щоб у Ваших домівках було щасливо І сонячно! А вд гушах "7 СВІТЛО І радісно! А на столах - повно 1 щедро! Га щоб ті столи вгиналися, пропонуємо ії наші, просвітянські рецепти.
Нехай Вам буде добре, солодко цілісінький 1998- р рік!
Вітаємо Вас із Новим роком та Різдвом Христовим!
Гож нехай переступить поріг Ваших осель Радість, Мир, Злагода, Добробут! Незважаючи на всілякі! груднощі й негаразди, відчуймо спято/ Ро так влаштована наша душа. посеред чими вона прагне квіту, у найбільші Лихоліття складає пісні, а в часруїни
ТОРТ «ТИГРЕНЯТКО,
Шість яєць збити з двома склянками
цукру, додати 200 г розтопленого вершкового масла або вершкового маргарину, 400 г сметани, у якій розвести 1 чайну ложечку соди, погашеної оптом, дрібку солі та З склянки борошна. Псто поділити на дві частини В одну
частину додати 3 столові ложки какао. Тісто має бути за сметани
консистенцією подібне до густої
(С коворідку змастити СИВом, посипати сухариками і посередині класти ложку за ложкого (одна на одну по центру), чергуючи біле й темне тісто
Випікати в духовці при температурі 120--200 градусів
Коли торт спечеться | вихолоне, покрити мого глазур'ю: 8 ст. ложок цукру, 2 ст. ложки
какао, 4 ст. ложки молока варити протягом 3--5 хвилин у амомінієвому посуді. В кінці
додати 20 г вершкового масла
ТОРТ «ЦАРСЬКИЙ,
2 склянки сметани змішати з борошном (скільки візьме, щоб тісто було густе), розкатати,
присолити, спекти, покришити і змішати з 0.5 кг подрібнених волоських горіхів Банку звареного згущеного молока з'єднати з 300 г вершкового масла. 2 великих апельсина дрібно порізати й уварити до загустіння з 0,5 склянки цукру, 0,2 склянки води та шкірками Від цих апельсинів, порізаних дуже дрібно. Коли суміші звариться до консистенці сметани, вичавити в неї сік ще одного апельсина і дати суміші закипіти. Остудити, змішати її з покришеним коржем та кремом, викласти у форму, притоптати до висоти 3 см і поставити у холодильник. Через добу торт порізати на невеликі ромбики, притрусивши пукровою пудрою.
Ї ви, і ваші гості будуть приємно вражені незабутнім вишуканим смаком цього торту! ПЕЧИВО «СНІЖКИ,
Пачку маргарину з'єднати з 5 вареними жовтками, Ї ст. ложкою сметани та 2 склянками борошна. З цього тіста зробити невеличкі кульки і пипікати хвилин 20--25. Коли вони вихолоюуть, вмочити їх у крем та апельсинові вафлі, потерті на 4 а тертку. Крем робиться так: 0,4 склянки молока варити з | -і
злР/ 7 склянкою цукру та Ї ст. ложкою какао 7 хвилин. Цю сумі після ь. охолодження збити з 200 г вершкового масла
ТОРТ «АЙСБЕРГ,
Пачку маргарину розтопити, змішати з Ї склянкою цукру, 2 яйцями, 1 склянкою сметани, в якій спочатку розвести 1 ч ложечку соди, погашеної оцтом, та 4 склянками борошна. Тісто розділити на 2 частини у співвідношенні 1/3. Меншу частину
| Р-
розкатати по формі посуду, на який буде викладено торт, і ар, випекти. Цього коржа покласти на блюдо | т а» ж зразу змастити кремом. Більшу частину чу ь,
-, | | тіста розкатати у пеликий пласт, розділити і | ге його на 15 смужок. На середину кожної смужки .- Фо еФ покласти ягоди вишні та защипати краї, щоб вийшла б | трубочка. Спечені трубочки викласти прамідкою (ПАМ РЯДи ьо 23 4 3 З оно 2 2-й -- 1), перемащуючи кожен шар кремом. Крем готується з Ї л сметани, збитої з 2 склянками пукру
- б а - - ня и
Адреса "Слова Просніти" - 292001, Київ-І. зав улок Музейний, | 0, Всеукраїнське Товариство «Просніта» ім Гараса Шевченка, | тел. 228-01-30; Е-таї: З.ОУО (Ф РКОЗИТА, їпіегсот. К/ІБУ(/А
Індекс ЗОбІ17 Зам. Мо 0315769 Наклад 5000 |
НВиготоплено з готопих фотоформ на комбінаті «Г Їреса України»
о ОЖРА СЛИВ вв
"5
Ж
| і
оби ІДС ТО
Пов МІ