Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Ми, українці, вичерпали ліміт помилок”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

ПОГЛЯД

Слово Просвіти, №42 за 2007 рік

Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ Ще й досі миготять перед очима тисячі розтовчених, латаних-перелатаних українських доріг, тисячі зажурених, зневірених у всьому очей нашого люду, якому вже стільки набрехали, лукаво наобіцяли політичні лицедії всіх кольорів під час багатьох попередніх виборів, що й соромно постати перед ними в ролі кандидата в депутати. А треба, бо зневіра, розчарування і злість мільйонів нашого народу можуть такого накоїти, такої кулеші наварити, що на кілька поколінь вистачить висьорбувати. Ми, бютівці, фактично кинули виклик пропорційній системі виборів, закріпивши кандидатів у депутати за конкретними виборчими округами. На вибір. Ясна річ, душа моя роздвоювалася між малою батьківщиною — любою моїй душі Південною Вінниччиною (Крижопільський, Ямпільський, Піщанський, Бершадський, Тростянецький, Чечільницький райони) та жовківсько-яворівським виборчим округом в Галичині, який на виборах 2002 року мені, східнякові, дав вісімдесят тисяч голосів. Хоч мій головний суперник — галичанин, тіньовий псевдобізнесмен — конвертувальник великих сум грошей, викинув на виборчу кампанію півтора мільйона доларів. Та я знав, що Галичина і цього разу вестиме до влади патріотичні сили (байдуже, чи це бютівці, чи нашоукраїнці), знав, що і моя рідна Вінниччина не накоїть дурниць, я перед цим об’їхав усі щойно названі райони, виступав у райцентрах і переконався: мої земляки знають, як треба голосувати. А з пам’яті не виходив лихої слави сотий кіровоградський округ, де я відпрацював три тури президентських виборів 2004-го. Із стріляниною, із розпилюванням сейфа з бюлетенями о четвертій годині дня, коли більшість України вже проголосувала (голова дільничної комісії забрала ключі й заховалася, щоб зірвати вибори). Це був найважчий округ в Україні. Тихий, провінційно-лагідний Кіровоград (на центральному майдані перед носом нібито української влади стовбичить Серьожа Кіров, який, кажуть, і не знав, що є на планеті Єлисаветград, стоїть, демонструючи хіба що свої штани “галіфе”) зазнав тоді незаслуженого прізвиська — бандитське, кримінальне лігво. Так воно і було проти волі кіровоградців. Завдяки депутатському мандатові мені вдалося прорвати міліцейські заслони і проникнути в лабораторію фальсифікаторів президентських виборів у Кіровограді. Я впіймав на гарячому заступника голови міськради Вадима Волканова, він дивився на мене лютими очиськами і відкидав поли піджака, щоб я помітив на його поясі кобуру з пістолетом. І я згадав, що вже бачив це розлючене обличчя. На оперативній кіноплівці: його заарештовують кіровоградські міліціонери, надягають наручники, кладуть обличчям на асфальт, а він кричить: “Свідєтєлі, я вас всєх убєру!” А тепер він не лише на свободі, а й при владі і фальшує президентські вибори на користь реґіоналів. Фальшує нахабно, зухвало, не боячись відповідальності. Він просто змушував стомлених, переляканих голів дільничних комісій, яких сам і призначав, переписувати протоколи на користь Януковича. Група бритоголових гевалів відтісняла мене до глибокого колодязя між сходами, і я сказав їм: “Волканов знову вийде сухим із води, а відповідатимете ви”, і вони дозволили мені вискочити з їхнього кільця. Бачачи значну перевагу Ющенка, представники реґіоналів у комісіях просто розбігалися. Зі мною з Києва приїхала група патріотичної молоді на чолі з Павлом Смирновим. Вони скинулися грішми, щоб ні від кого не залежати, і попросилися поїхати до Кіровограда. Високоосвічені, гострі, сміливі — як вони тоді “моталися” з дільниці на дільницю, як підтримували своєю присутністю чесних членів комісій, як не давали сфальшувати результати голосу-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин