“Що ми за народ такий?” В. Яворівський · с. 7сторінка оригіналу ↗
МОЛИТВА ДО СВЯТОЇ ПОКРОВИ
Слово Просвіти, №42 за 2007 рік
СЛОВО З ГЛИБИНИ СЕРЦЯ
Богдан ЧЕПУРКО
Скільки людей населяє Україну? Чи можна вважати людьми наркоманів, алкоголіків, депутатів, зірок шоу-бізнесу, злодіїв, кримінальних авторитетів, безробітних, інфікованих? Або таке: моя внутрішня конституція, релігія etc. не дозволяє мені змастити пику завжди продажному політикові, аналітикові, можновласникові, безпритульному, сироті, меценату… Ми ж брати — генетичні і во Христі. Брате Михайле, твоя внутрішня криза наклалась на зовнішню; маразми — тут і там, зверху і всередині. Ти став залежним від алкоголю, щоб залишитись незалежним від цього дурдому, від суспільства, яке імітує суспільність: кожен вигибає, виживає, існує, перебивається строго індивідуально. Таке життя! — кажу я тобі, собі, йому, нікому. Досить пащекувати, нема з ким порайдати, порадитись про се, про те, про все, про ніщо… Тут я витримаю паузу, все витримаю: холод, приниження, недоїдання, здирництво, шкурництво, тепло зрадливого серця, один плюс один, два в одному. Життя хоч і минає, але ще триватиме мільйони літ. Однак якщо людство — це таки одна велика людина, поділена на мільярди недолюдків, нелюдів etc., які не помічають своєї участі, присутності, а мо’ й відповідальності, успішно відходять від справ, планово йдуть із життя, розчарувавшись у сім’ї, дітях, любові, справедливості.., то чи не пішли б ви… на палю, на шампур, на (хохо) хронічне самосебепожирання! Так воно і стається — у різних формах, способах і відмінах. Шкварчить цивілізація, а князь цього придуркуватого світу хтиво облизується: “Ось твоє, Господи, творіння! Що я казав? Не підніметься воно понад те-це-се, а як вийде із себе, то залишиться один шашлик — мня, мня, мня — смакота содомська, взаємопожиральна. А це вже мій харч, виправдання мого призначення і бунту: спокушати, спробувати всього, експеримент за експериментом. Покуштуємо те, що коштує, авжеж, півтора заліза, олова, золота, залиємо пельку неситому. Ха-ха-ха, хі-хі-хі, ху-ху-ху”. Ось така мізерія, містерія, стовбурогенна істерія. Хоче буш голіруч згорнути Межиріччя, а заодно й курдів, як путін Чечню, в одне ню, а воно ж король голий: яке там людство! — суцільне юдство!!! “Замало жертв!” — регоче нечистий. Мільйони померлих з голоду дивляться в саму душу світу, прохукують маленькі кружальця у замерзлих вікнах людських сердець. “Колядуйте!” — знущається держиморда. “Женіть псами!” — командує скоробагатько. На галявині напроти пекла зібрались герої УПА, розтопили вогнище аж до зір: “Не хочемо до раю, хочемо на землю — добити мерзотників!” Збирається в кулак спалений, втоплений, розпиляний, розпилений в пух і прах Роман Шухевич: “Тихо-ша, на все свій час!” Прозирає космічну темряву Стус. Зеров протирає окуляри… А на землі — імітації, підміни: шу-шу-шу… Змовляються, домовляються, перепроспокушаються, а віз і нині там. На небі. В болоті. В Богочортовороті. Прости, Всевишній, не знаю, що кажу, але й Ти добрий, а мав би бути Справедливий — знищити на пню оте хтиве ню! Милосердний, Всепрощаючий, розділи заново світло і темряву, добро і зло — спаси наші душі! Пресвятая Покровонько, покрий людську і Божу природу світлом снігів, захисти дитинство і старість, зрілість і юність — во ім’я Отця, і Сина. І Святого Духа… Амінь!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
