“Народ, що любить свою землю, підкорити неможливо; населення безбатченків — дуже легко”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
«СЄВЄРНИЙ ФРОНТ» ЗНОВ АТАКУЄ КРУТИ
Слово Просвіти, №42 за 2007 рік
Петро АНТОНЕНКО
Вони вже йшли на Крути, на Україну. Коли в січні 1918 року наша держава відновила незалежність, було проголошено Українську Народну Республіку, більшовицькі демагоги в Москві миттю забули свої недавні гасла про “право націй на самовизначення”, про те, що “Росія — тюрма народів”. Замість гасел у хід пішли багнети. Більшовицький уряд Леніна направив на молоду УНР війська. Під станцією Крути їх зустріли кількасот юних українських патріотів. 29 січня 1918 року був той самий легендарний і трагічний бій під Крутами… Півтора десятиліття, уже після розвалу СРСР, після проголошення незалежності України тривали порожні балачки про створення Меморіалу Героям Крут там, на місці їхнього бою і загибелі. Усе щось заважало, і на державному рівні також. Мабуть, психологія тих доморослих холопів, що тоді, у січні 1918-го, плелися в обозі російського полковника Муравйова на Крути, на Київ. Замість меморіалу в полі під Крутами стояв скромний дерев’яний хрест на насипаній могилі: все це встановили ще на початку 90-х активісти Чернігівської “Просвіти” і Руху.
Нарешті торік, напередодні 15-ої річниці Незалежності, Президент України Віктор Ющенко відкрив біля станції Крути Меморіал юним героям, споруджений коштом українського бізнесмена, голови Індустріального Союзу Донбасу Сергія Тарути. Автор меморіалу — відомий митець Анатолій Гайдамака, земляк-чернігівець. …Напередодні парламентських виборів Меморіал Героям Крут знов осквернили. Вдруге за рік. Цього разу злочинці діяли ще нахабніше. Фарбою облили фундамент, центральну гранітну плиту з текстом Гімну України. На цоколі пам’ятника вандали написали фарбою “Слава России”. Потім ще й підпалили розлиту на пам’ятнику фарбу. Вогонь пошкодив білий мармур, який доведеться замінювати. Крім того, фарбою залили понад 30 квадратних метрів бруківки. Почерк обох злочинів схожий, аж до кольору фарби і напису на пам’ятнику. Це могло б полегшити пошук злочинців, якби не одне “але”. Якби їх знайшли тоді, навесні, після першого злочину. Не знайшли тоді, поки що не знайшли і зараз. Між тим, шукати правоохоронці могли б і не всліпу. Якщо, звісно, не мають політичної сліпоти. Щойно в Чернігові затримано за погрози на адресу голови обласної організації Конґресу українських націоналістів представника місцевого відділення так званого “Сєвєрного фронту” — радикальної російської організації шовіністського напряму. Затриманого, старшокласника однієї з чернігівських шкіл, підозрюють також в актах вандалізму щодо обласної “Просвіти” та єпархіального управління УПЦ Київського патріархату. Міліція з’ясовує, чи не цей шовініст зі своїми дружками уночі написав на будинку “Просвіти”, як вони ненавидять Степана Бандеру. Під час спілкування з правоохоронцями цей учень української школи своїх поглядів і не приховував, заявивши: “Я ненавиджу Україну”. До речі, “Сєвєрний фронт” у Чернігові проводить спортивні змагання, військові ігри — словом, неквапом підбирається до нашої молоді. Сподіваємося, правоохоронні органи нарешті встановлять, чи злочин у Крутах — справа “Сєвєрного фронту” та інших подібних організацій. Але те, що “сєвєрні фронти” ніяк не залишають нас у спокої, цілком очевидно. Як і те, що честь своєї держави, свого Гімну, своїх Героїв захищати ми ще не навчилися.
демонструючи відповідні взірці, а й попередити про щось, напоумити. Михайла Козика, якого ми застали за роботою (саме укладав тирсу в корівнику), напоумлювати не треба. У свої вісімдесят він щодня працює на обійсті, порядкує у дворі, утримує двох корів, дає собі раду й допомагає дітям. Вважає, що треба вже перестати отам — на владній горі — “дбати про людей”, а дати людям можливість самим подбати про себе. Тоді не треба буде оголошувати якийсь там “Рік села”, бо кожен день і всі роки будуть часом нормального життя, в якому вже не буде зруйнованих, покинутих хат.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
