“Ідеальна критика — це література, послання до нащадків, лист до запитання...” · с. 13сторінка оригіналу ↗
ХТО РЕАЛІЗУЄ ЗАКЛИК «НЕ ХОДИТИ ПО ГАЗОНАХ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ»? Проблеми функціонування сучасної літературної критики стали пред1 метом обговорення на “круглому столі”, який відбувся у Львівській орга1 нізації Національної спілки письменників України. Вели його письмен1 ники Михайло Слабошпицький та Любомир Сеник.
Слово Просвіти, №42 за 2007 рік
Любомир Сеник, професор Львівського національного університету, письменник: “Сучасної літературної критики як літературного процесу немає. Навіть журнал “Критика” не заперечує цієї тези. Хоч у журналі нерідко публікують антиукраїнські матеріали, які принижують феномен українського народу, нав’язуються хворобливі стандарти мислення. Було опубліковано статтю, яка перекреслює славетний твір нашого письменства “Слово о полку Ігоревім”… Нещодавно докторську дисертацію захистив викладач Дрогобицького педагогічного університету Петро Іванишин. Полеміка з приводу цього захисту вийшла поза стіни ВНЗ. Молодий науковець має право на власну думку і має право її захищати. Для літературних дискусій не надається відповідна літературна платформа, не працює сучасний критичний цех, який би мав тримати руку на пульсі літературного процесу. Маємо говорити про традиції літературної критики, її завдання. Адже письменників не виховують — ними народжуються. Критики — це бойовий пост, постійний зв’язок між письменником і читачем. Критик повинен мати і добру ґрунтовну освіту, аби вміти належним чином проаналізувати літературне явище. Нині актуальні естетичні засади літературно-критичної діяльності Івана Франка.
Зникла критика, бо стався злам у сучасному житті, у суспільному мисленні. Критик запитує: “Що мені за це буде?”, а владу не цікавить наше духовне життя. Мусимо сформувати нове суспільне мислення — тому таку велику відповідальність покладено на нашу Спілку — форпост українського національного життя”. Марія Люзняк: “Літературна критика — це матеріалізована людська думка, яка повинна відповісти на багато питань, глибоко проникнути у психологію літературної творчості; дослідити, як впливає творча діяльність і на читача, і на самого письменника. Закони християнства стверджують, що розв’язання проблем людини — у ній самій. Сьогодні систему освіти зруйновано, а вона могла б сприяти формуванню читача, такого потрібного для повнокровного функціонування літературного процесу. Душа сучасної людини стає глухою. Чому з цього приводу мовчить критика? Хто реалізує заклик “Не ходити по газонах людської душі”? Руслан Щуплакевич: “Проблеми сучасної літературної критики буде розв’язано, коли зникне концептуальне питання викладу сучасної державної духовної політики. Потрібно формувати сучасну ідеологію українського суспільства. Сьогодні не сформовано філософської основи Української держави, у сучасних філософів немає нових ідей. Світ психоідентифікується, нам потрібно навчитися поєднувати локальні й глобальні чинники. Перспективу бачу за філософією українського солідаризму. Критика існує не для того, щоб класти літературу у прокрустове ложе, а щоб література, а відтак і світ, розвивалися на добро”. Василь Стефак: “Держава не дбає ні про літературу, ні про критику. Міжнародні інститути тиснуть на нашу свідомість. Уседозволеність — це анархія, а не демократія. Мусимо бути уважними, аби вміти відділити зерно від полови. Крім того, мусимо вести за собою людей. Нещодавно був на Волині. Школярі ставлять запитання, у підтексті яких — іронічне ставлення до життя письменників, зокрема до Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка… Відомі ганебні публікації, написані вмілою рукою і покликані спантеличувати народ”. Віктор Палинський: “Відсутність критики неможлива, якщо є літературний процес. Свого часу була офіційна критика, яку оплачували з партійної каси. Не думаю, що від неї було краще письменникам чи народові. Лише від нас залежить, якою буде сучасна критика. Хочу звернути нашу увагу на модернізацію сучасної критики. Чи обов’язково має бути академічний жанр? Перспективною мені видається критика у формі
Підготувала Марія ЯКУБОВСЬКА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
