“Добрі погляди предків спрямовані у наше сьогодення”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
ПІСНЯ ОБ’ЄДНАЛА ЛЬВІВЩИНУ ТА КРИМ
Слово Просвіти, №42 за 2008 рік
Ольга БАБСЬКА, керівник і диригент народного хору “Просвіта”, м. Червоноград Львівської області
У Севастополі вчетверте відбувся VII Всеукраїнський фестиваль хорових колективів “Моя співоча Україна”, і на запрошення організаторів і засновників фестивалю Т. Маслової та В. Медведя завітав Червоноградський народний хор “Просвіта”. Знали, як чекають підтримки українці Севастополя, тож із радістю їхали на свято. Севастополь — місто суперечностей. На центральному бульварі — пам’ятник Катерині ІІ, а на околиці, високо над морем, — Сагайдачному. Дехто святкує день російського прапора, активісти з партії “Батьківщина” на чолі з Дмитром Вітвицьким встановлюють Державний прапор України та прапор БЮТ на найвищій вершині Кримських гір. Однак коли на початку святкування в театрі ім. А. Луначарського під звуки військового оркестру, що виконував гімн України, встала переповнена зала і люди заспівали “Ще не вмерла Україна”, то ми з Миколою Березовським зраділи, що приїхали на урочистості. Так, справді контрасти. Спершу виступи В. Куніцина, М. Суворова, представників флоту РФ. Потім — Миколи Куліша, заступника головнокомандувача Чорноморського флоту
України, який завершив виступ словами: “Слава Україні!” І зал відповів: “Героям Слава!” “Де ми? В Червонограді? — подумала. — Ні, в Севастополі!” Ледве стримали сльози радості від виступу севастопольської школярки Юлії Клівіної: — Я рада, що можу вчитися рідною мовою, бути частинкою мого народу. А біля пам’ятника Тарасу Шевченкові звучав гімн України у виконанні військово-морського духового оркестру і хору “Просвіта”. Квіти до пам’ятника поклали представники адміністрації Гагарінського району Севастополя, громадських організацій, партій, мешканці міста, військові. Над містом лунало могутнє “Реве та стогне”, “Чом, земле моя”, “Пісня про мову”. Люди, знайомі з попередніх візитів, вітали нас. Свято минуло, але радісні миті житимуть у душі ще довго. На фестивалі співали пісню-візитівку ”Місто шахтарське моє”, її автори Дмитро Горішний і Зіновій Лис. Зал відкритого театру був переповнений. Зустрічали нас оплесками, вигуками “Браво!” Закінчили фестиваль веселими українськими піснями та бажали “Многая літа” всій Україні. Давали концерт й у військово-морському інституті імені П. Нахімова. Теплий прийом, вдячні оплески курсантів. І сьогодні радісно від їхніх усмішок. Відспівали службу Божу в церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Там ми співаємо щоразу, коли приїздимо. Там наші люди,
наш священик. І знову різкий контраст — золотоверхі собори Московського патріархату і маленька греко-католицька капличка. Але наспівана нашими молитвами й піснями, вона цього дня піднялася над золотими банями чужомовного храму. І рушничок, який ми подарували, стане надійним містком між Львівщиною і Кримом. Ми відвідали концерт хору Григорія Верьовки, подивилися “Кінець Трої” у Херсонесі на руїнах амфітеатру. Насамкінець — двогодинний концерт в електричці “Севастополь—Сімферополь”. Пасажири ввімкнули свої мобільні телефони і казали друзям: “Послушайте, как поют!” Бажали нам здоров’я, успіхів, запрошували приїжджати ще.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
