“Білі коні несуть Небесний візок На вершечку лодії”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
МОТИВ СПЕКИ
Слово Просвіти, №42 за 2008 рік
І ліс без назви, і поляна. На хати-вдови, на малі Байдужно яблуні поглянуть — На небі тиша й на землі.
Мов казка давня — ці тятиви, Що натягнула їх трава, На купині мітлиці сиві, Птахи принишклі, дерева.
Почувши вітру шамотіння, Криваво зацвіте пасльон, Обвал землі у сновидінні Їжак побачить під пеньком.
І знову тихо. Тільки скраю Прадавніх гір — мій слід живий. Пригасле сонечко сідає На тихім крайчику Литви.
Переклад з литовської Дмитра ЧЕРЕДНИЧЕНКА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
