“Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини”. Тарас Шевченко · с. 10сторінка оригіналу ↗
СПАДЩИНА
Слово Просвіти, №42 за 2008 рік
Ніна ГНАТЮК Фото Ганни ОБОРСЬКОЇ
Здається, на жодній з культурно-мистецьких акцій останніх місяців не було такої кількості телекамер, журналістів, як 9 жовтня в Національному музеї історії України. Всі підходили до невеличких столиків, на яких — рукописи, світлини. Ось невеличка, пожовкла фотокартка, де відразу впізнаєш Лесю Українку. А цей рушник, гаптований червоними узорами, мама геніальної поетеси, відома українська письменниця Олена Пчілка купила на Подолі. Ці та інші старовинні реліквії — лише часточка тих скарбів нашої культури, пов’язаних із життям і творчістю Тараса Шевченка й Лесі Українки, які повернулися в Україну з архіву Української Вільної Академії Наук у США. А з Італійської Республіки повернено цінні предмети археології. Усе це відбулося завдяки спільним зусиллям Міністерства культури і туризму України, Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через Державний кордон України та Служби зовнішньої розвідки України. Заступник міністра культури і туризму України Микола Яковина зазначив, що ми свідки унікальної події — на Батьківщину повернено не просто музейні експонати, а матеріальні свідки життя тих, хто стоїть першими в пантеоні українських предтеч, учителів і пророків. Ще кілька дорогоцінних часточок спадщини Т. Шевченка й Лесі Українки зайняли своє місце в скарбниці української культури. Символічно, що ці два імені, нерозривно поєднані глибинним духовним зв’язком, постали перед нами разом. Двадцяте століття з його війнами й окупаціями, переслідуваннями і голодоморами, танковими траками, кованими чобітьми пройшлося по тендітних квітах людських душ, безцінних витворах їхніх рук. Лише в роки Другої світової війни в Україні було повністю знищено вісім музеїв, 250 пограбовано. Втрачено 46 мільйонів архівних справ, понад 51 мільйон примірників книжок з музейних експозицій та бібліотек. На жаль, втрачаємо й тепер, у мирний час, зокрема внаслідок крадіжок із музеїв. Це лихо планетарного масштабу. Тому маємо зробити все, щоб не лише зберегти музейні скарби України, а й повернути з-за кордону ті національні надбання, що за заповітами видатних письменників, художників, науковців, духовних діячів і їхніх спадкоємців належать нашому народові. У цій непростій справі є вже перші здобутки. Географія надходжень втрачених культурних цінностей до України різноманітна: Австрія і Болгарія, Бразилія і Великобританія, Росія, США, Франція, Канада, Німеччина, Польща, Швейцарія, Угорщина, Румунія, Словаччина, Ліхтенштейн. Повернено документи, книжки, речі, пов’язані з життям і творчістю У. Самчука, В. Винниченка, В. Барки, Б. Лепкого, О. Довженка, родини Косачів. Нині ж на Батьківщину вже повернули частину архіву Будинкумузею Т. Шевченка в Києві. Архів урятував під час фашистської окупації 1943 року відомий літературознавець, архівіст, засновник і перший директор цього музею Володимир Міяковський. Повернення документів ініціювала донька В. Міяковського Оксана Мія-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
