Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Мистецтво має порушувати комфортний спокій, що панує у душах багатьох співвітчизників”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

ЗАКОХАНИЙ У СВІТ

Слово Просвіти, №42 за 2008 рік

Анатолій Марчук і Анатолій Паламаренко Київської організації Національної спілки художників України; Микола Компанець, професор Української академії мистецтв і архітектури; Юрій Хіміч, співець сакральної архітектури Києва. Макарівська галерея — одна з п’яти в районних центрах столичної області. Вона єдина, заснована з приватного зібрання. Окрім Макарова, галереї образотворчого мистецтва є в Яготині, Білій Церкві, Фастові й Іванкові, але це — державні колекції. Упродовж п’яти років галерею відвідало багато високоповажних гостей, які залишили свої враження у книзі відгуків: Президент України Віктор Ющенко, голова Київської обласної державної адміністрації Віра Ульянченко, голова Житомирської обласної державної адміністрації Юрій Забела, народні артисти України Дмитро Гнатюк, Анатолій Паламаренко, Іван Гамкало, Олександр Трохимчук, Володимир Лукашів та багато інших. Цього дня на святкування завітали перший заступник голови Макарівської районної державної адміністрації Сергій Грамушняк, селищний голова Макарова Геннадій Здольник, народний артист України Анатолій Паламаренко, хоровий ансамбль “Святколо” Макарівського районного Будинку культури, художники, письменники, журналісти, мешканці й гості районного центру. Усі охочі мали нагоду поспілкуватися із засновником галереї, висловити йому вдячність і підтримку, переглянути телевізійні фільми про мистецькі проекти Анатолія Марчука. Також цього дня презентували каталог “Макарівська картинна галерея”, що побачив світ з нагоди 85-річчя Макарівського району. Ганна КОЗАЧЕНКО ІІІ Міжнародний фести+ валь мистецтв “Діалоги культур”, який організува+ ли народна артистка Укра+ їни Євгенія Басалаєва і культурно+мистецький фонд “Київ+класік”, розпо+ чався в Будинку актора концертом “І класика, і джаз”, що був присвяче+ ний першій персональній фотовиставці Євгена Ков+ тонюка, відкритій у рамках фестивалю. Його твори вразили навіть професіоналів. Адже крім талановитих репортажних кадрів (наприклад, дитина радісно розкинула руки, а здається, ніби вона розсуває долонями шпилі готичних храмів) є дивовижні діалоги людини й Природи. І тут Є. Ковтонюк постає як художник. Він тонко відчуває композицію кадру і, як скульптор, відсікає все зайве. Іноді, як досвідчений живописець, ніби відсторонює власну особистість за межі зображення й разом з нами, глядачами, дивується гармонії світу. Схід і захід сонця в морських краєвидах, діалоги хмар в небесах і виразний чоловічий профіль — тінь від скелі на тлі іншої стіни-скелі навіть урвищам над морськими глибинами надає тонкості. Митець багато мандрує різними країнами, але серце його належить Криму. Мис Тарханкут став однією з осель його вразливої чуйної душі. Виставка стала зоровою увертюрою концерту “І класика, і джаз”, бо юні виконавці — лауреати престижних міжнародних конкурсів — мають так само незамулені душі, здатні відчувати і відтворювати прекрасне. майстер Карло Звіринський навчав талановиту молодь позбуватися ідеологічних впливів. Тоді це означало просто гарно малювати. Вчитель здавався надто вимогливим, але Олег Мінько дотримувався біблійної поради: “Ліпше слухати догану мудрого, ніж пісні дурнів”. Тим часом одні пісні змінювали інші, а господарями життя земного залишалися ті самі співаки, не відаючи, що “зло не врятує того, хто його коїть”. Проте художник, відкинувши думки про кар’єру, звання і привілеї, не пускає суєтного мотлоху до свого заповітного світу, захищає його від нікчемних зовнішніх подразників і технологічних спокус, ігнорує витребеньки моди. Сприймає лише креативні імпульси й малює картини, які дослідники його творчості вважають “внутрішніми портретами”. Сьогодні такий стан душі називають медитативним. Мабуть, завжди просвітленим особистостям щастило забувати марноту марнот, про яку мовить старозаповітний Єклезіаст: “Рід відходить і рід приходить, земля ж віковічно стоїть”. Чи стелиться вона степом донецьким, чи рясніє лісами Подніпров’я, а чи здіймається горами Карпатськими — їй, рідній землі, присвячені незрадливі медитації шістдесятника Олега Мінька.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин