Мова єдина · “Чим більше людей приєднається до нашого конкурсу, тим потужнішою буде наша українська солідарність в обороні української мови”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Луганці вшанували Народного Професора
Слово Просвіти, №42 за 2012 рік
РІК АНАТОЛІЯ ПОГРІБНОГО день п’ятих роковин відходу у кращі світи видатного українського вченого-мовознавця, професора, публіциста, громадсько-політичного й державного діяча, заступника голови ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка Анатолія Погрібного луганські просвітяни зібралися у приміщенні Українсько-канадського центру “Відродження”, щоб ушанувати великого Українця, який неодноразово відвідував Луганщину, де живе його рідна сестра. Вечір пам’яті вів голова Луганського облоб’єднання “Просвіти” Володимир Семистяга. До речі 2012 рік Центральне та Луганське обласне Правління “Просвіти” оголосило Роком Анатолія Погрібного. У залі численні портрети Анатолія Григоровича. Виставку його книжок, добре відомих свідомим
XIII МІЖНАРОДНИЙ КОНКУРС З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ІМЕНІ ПЕТРА ЯЦИКА
— Володимире Антоновичу, XIII конкурс розпочинається чи не за найскладніших умов, аніж усі попередні — ухвалення ганебного мовного закону, суспільство переймається виборами, економічна криза… Одне слово, тринадцять — число не найкраще. Чи вірите Ви у погані цифри і в те, що черговий конкурс розпочнеться вчасно і відбудеться успішно, як і всі попередні? — Поганих цифр не існує. Є погана організація і безвідповідальне ставлення до справи. А наш конкурс був від самого початку закроєний настільки міцно і грамотно, що йому за великим рахунком не могли зашкодити ні різні ситуації, ні керівники всіх рівнів. Чого в нашому конкурсі тільки не було: і великі премії за перші місця у національному етапі називали непедагогічними, і меценатські гроші прагнули дерибанити, і проект хотіли політизувати… Конкурс міг навіть припинити своє існування — оскільки міністр Табачник не підписав наказу про старт чергового конкурсу, але тоді опір освітян, а головне — організаторів і конкурсантів — був такий відчутний, що довелося відступити: Міністерство видало листа. Нині ж маємо XIII мовний турнір і розпочнеться він як завжди — 9 листопада, у День української писемності і мови. Цього дня мільйони школярів і студентів напишуть диктант. Хтось під диктовку вчителя, а хтось — під диктовку про роботу Анатолія Григоровича на посаді заступника міністра освіти України в перші роки відновленої національної державності. Акцентував на тому, що Анатолій Погрібний неодноразово виступав у залі Українсько-канадського центру “Відродження”. Особливо запам’яталася просвітянській громаді зустріч із ним 26 березня 2002 року, коли шанованому гостеві навіть не вистачило книг, щоб подарувати всім охочим луганцям. Серед присутніх у залі було багато студентів (майбутніх журналістів) базового просвітянського Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Дора Тимошевська звернула увагу на педагогічні аспекти діяльності Анатолія Погрібного — його багаторічне головування у Всеукраїнському педагогічному товаристві імені Г. Ващенка, працю на ниві університетської і шкільної освіти. Пан Олекса наголосив на багатющому літературознавчому доробку Анатолія Григоровича, його ґрунтовних дослідженнях життя, літературної творчості й педагогічної спадщини Бориса Грінченка. Дев’ятикласниця Луганського українськомовного навчально-виховного об’єднання №59 Оксана Нежива представила доповідь про націєзахисну сутність публіцистичної творчості й громадської діяльності Анатолія Погрібного, наголосивши, що його послідовна й щира патріотична позиція є дороговказом для нового покоління співвітчизників. Активними учасниками вечора були й інші учні Луганського НВО № 59 (однієї з трьох українськомовних ЗОШ обласного центру) на чолі з їхньою вчителькою, головою Артемівського в м. Лу-
Виступає Олекса Неживий зично-драматичному театрі. Рівненщина продемонструє свої юні таланти, покаже своїх найкращих знавців державної мови поміж школярів і студентів. Цього дня на сцену театру піднімуться педагоги-мовники області, чиї вихованці перемагають в олімпіадах і конкурсах. Цих учителів нагородимо спеціальними дипломами та бібліотечками. А потім спостерігатимемо, як популярний мовний марафон розгортатиметься по всій Україні і як він відлунюватиметься в світовій українській діаспорі. Нагадаю, що конкурс імені П. Яцика відбувається і в Австралії, і в Росії, і в Польщі, і в Казахстані, і в Америці, і в Грузії, і в Канаді, і в Швеції, і в Білорусі, і в Прибалтійських державах, і на Балканах… Як кажуть — нашого цвіту по всьому світу. І слава Богу, що цвіт цей не німий. Він озивається з усіх куточків планети українським словом. — Ви меценат цього унікального і такого потрібного нині національного, націєтворчого проекту. Спочатку як один із тих, хто підтримав Петра Яцика, фінансово долучившися до конкурсу, а нині його основний меценат. Хто Вас нині підтримує? — Фундація імені Івана Багряного (США), Союз українок з Австралії, АТ “Оболонь” (президент О. Слободян), АТ “Ексімед” (ген. директор О. Огороднійчук), комбатанські організації з Австралії та Канади, а також фізичні особи з України, із зарубіжжя. До прикладу, в Торонто мешкає Леонід Ліщина, колишній інженер і журналіст. Він — своєрідний рекордсмен нашого конкурсу, адже фінансував 12 попередніх конкурсів, даючи на ганськ районного просвітянського об’єднання Оленою Іщук. Враженням від публіцистичної статті “Якби ми вчились так, як треба” поділилася студентка І курсу Луганського коледжу будівництва, економіки та права Інна Демченко. Про створену Анатолієм Потрібним на Українському національному радіо авторську програму “Якби ми вчились так, як треба” розповів член Правління Луганського ОО “Просвіти” Юрій Кисельов. Пан Юрій також наголосив на його надзвичайній людяності й простоті в повсякденному спілкуванні — які посади б не обіймав Анатолій Погрібний, якого ще за життя цілком заслужено називали Народним Професором, він завжди залишався самим собою. Репортаж про акцію було передано по обласному державному радіо у недільній програмі “Час української”. Наші земляки постійно згадують світле ім’я Анатолія Погрібного та його справи, намагаються наслідувати його патріотичні ідеали, втілювати їх у суспільне життя Луганського краю.
Прес-центр Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка преміальний фонд великі суми і нині перерахував кошти на премії в XIII конкурсі. Ось на таких благодійниках, які послуговуються високими патріотичними імперативами тримається наш марафон, адже держава конкурс не фінансує. Єдина фінансова допомога — це 14 президентських стипендій переможцям мовних змагань. Добре, що обласні управління освіти взяли на себе витрати на проїзд і харчування дітей. — Довкола конкурсу завжди великий громадський актив. Інколи там бачимо й народних депутатів. Кого з Ваших помічників Вам хотілося б назвати? — Голову Наглядової ради конкурсу і водночас голову правління Національної спілки письменників Віктора Баранова, його заступників — мовознавців Ірину Фаріон і Тараса Марусика, а також письменника Сергія Грабара. До складу опікунської ради конкурсу входять Святійший Патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет, академіки Ярослав Яцків, Василь Кремень і Микола Жулинський, голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” Павло Мовчан, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка Любов Голота й редактор “Літературної України” Сергій Козак. Нас підтримують по всій Україні освітяни-патріоти, які працюють у проекті як волонтери, не вимагаючи за те ні чинів, ні гонорарів. Без них такий захід був би просто непосильним. Це їхня велика перемога, їхній внесок у розбудову держави.
Спілкувалася Світлана КОРОНЕНКО
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
