Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · “Театр спонукає людину до постановки життєво важливих питань, до пошуків істини”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

«Біля старого фортепіано»

Слово Просвіти, №42 за 2012 рік

Курбаса: в утвердженні новизни, експерименту, свіжого бачення, цінності й правдивості театрального дійства, у відкиданні вузько закроєних ідей національного мистецтва. Осмислення мистецьких поглядів Леся Курбаса також викликало чималу дискусію, що засвідчило величезний інтерес до українського драматурга й самобутнього теоретика театру. До речі, сама Лариса Кадирова — учениця Б. Тягна, учня й послідовника Л. Курбаса. Науковці-літературознавці доповнювали своїх колег театралів, другі ж часом вступали в полеміку зі своїми колегами-знавцями художнього слова, прагнучи збагнути те, що об’єднує науковців і театралів-практиків, знайти спільний фундамент у мистецтві, звернути увагу на гострі проблеми сучасності, які неможливо розв’язати, віддаляючись від мистецтва. Культура не зможе сама по собі врятувати світ, але вона може допомогти точніше його відчути і реагувати на нього, допомогти усвідомити небезпеки сучасного світу, в якому панують механізми, чужі мистецтву. Театр сьогодні перетворюється на елітарне мистецтво, яке не підпорядковується “формату” маскультури. Театр спонукає людину до постановки життєво важливих питань, до пошуків істини, він показує нікчемність світу, який керується бізнес-технологіями, який живе у світі симулякрів, який продукує вторинні естетичні ресурси, порожні схеми, що людина має вдягнути на себе. Ці схеми прагнуть уніфікувати людину, визначити рамки для її мислення. Мистецтво театру, навпаки, показує безконечність внутрішнього світу людини, невичерпність емоційного переживання, силу художнього слова. Театр спонукає до розмірковувань. Ці питання не раз викликали дискусію на конференції. Колись класик світового театру ХХ століття Пітер Брук вирішив облетіти всі континенти. Він, тонкий психолог і творець нового модерного театру, шукав те, що може об’єднати людей різних релігійних традицій, різних світоглядних позицій, різних культурних орієнтацій. Брук розумів, що, можливо, самого мистецтва замало, що культура, не підкріплена інституційними практиками, базованими на праві, моралі та етиці, не зможе подолати безодню зла, в яку в кожну нову епоху стрімголов падає людство. Проте режисерові важливо було знайти те, що існує поза культурою, у значно глибших рівнях, що сучасні психологи називають “рівнем амодальних структур”. Брук хотів знайти те, що ховається за всіма формами мистецтва, що існувало колись у мистецькому синкретизмі архаїчного періоду. Він бачив досвід світових війн, він розумів, що нація, яка породила надпотужні культурні здобутки, може раптом стати на шлях Зла, і мистецтво Ґете чи Баха не може від цього порятувати. Щось подібне відбувалося і цього разу на конференції, яка в принципі ставить за мету повернутися до цього синкретизму мистецтв, до об’єднання емоції та розумної інтенції, які в ідеалі мають взаємодоповнюватися. Лише тоді пізнання світу буде повним, лише тоді людина може сказати: “Хвилино, спинись!”. Інна НАГОРНА, завідувач Літературного музею Уласа Самчука, м. Рівне Саме під такою назвою відбувся черговий захід у Літературному музеї Уласа Самчука в Рівному. Це був авторський вечір відомого співака, заслуженого артиста України Миколи Швидківа — його оксамитовий баритон під акомпанемент столітнього фортепіано чарував слухачів піснями М. Лисенка на слова Т. Шевченка. Цей музичний інструмент — один із найцікавіших експонатів музею: він із колишньої рівненської квартири Уласа Самчука. Біля нього колись збирався цвіт української культури та літератури — артист Анатоль Демо-Довгопільський, художник Ніл Хасевич, кінорежисер Іван Кавалерідзе, громадські та політичні діячі Степан Скрипник, Харитя Кононенко. На цьому фортепіано любила грати поетеса Олена Теліга… Нині інструмент, який і досі не втратив свого дивного звучання, збирає біля себе сучасних шанувальників музики. Микола Швидків свою концертну програму об’єднав назвою “Та не однаково мені…” Її він готує до 200-річчя Великого Кобзаря. У вечорі, на якому були присутні письменники, журналісти, науковці, артисти, благодійники та помічники музею, взяли участь також заслужений працівник культури України співачка Галина Швидків і концертмейстер Ірина Козачук.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин