Всеукраїнський форум · На захист української мови і державності · с. 2сторінка оригіналу ↗
Українська мова: як «sacrum» зробити «profanum’ом»?
Слово Просвіти, №42 за 2012 рік
У матеріалі директорки Всеукраїнської громадської організації “Не будь байдужим!” (або “НББ”) Оксани ЛЕВКОВОЇ порушено питання про те, чому масова культура — це при' родно, і як українськість зробити масовим явищем і в теорії, і на практиці. Обговоримо?
Оксана ЛЕВКОВА
“Я навіть раніше не знала, що українською можна говорити і про молодіжні речі: свою закоханість, стосунки з батьками, музику, побут, — зізнається креативниця столичної рекламної агенції, яка ще торік навчалася на українській філології в Запоріжжі. — Звикла, що нею написані винятково підручники. Аж поки не відвідала концерт репера Вови зі Львова. Він виконував римовані тексти про справи, які цікавлять молодь! Оце була революція в голові! Виявляється, українська може бути неказенною мовою!”. Розмова з рекламісткою відбулася недавно. “Розрив шаблона”, про який говорила дівчина, вкотре переконав мене в тому, що найбільша проблема української культури і досі полягає в її немасовості. Варто лише увімкнути телевізор і подивитися ті реаліті чи гумористичні шоу, в яких є пародії. У новорічному випуску “Вєчєрнєга квартала” — карикатура на одеського ДАІшника, який у реальному житті назвав українську “тєлячьєй мовай”. Розіграно, що після тривалого навчання він таки заговорив українською. Як наслідок, міліціонер (в уявній ситуації) не вимагає конкретних відповідей і дій від порушника дорожніх правил безапеляційним, нахабним тоном і своєрідним сленгом, як це переважно буває, а править теревені, як із задушевним другом — емоційно та щиро. Момент показано той самий, однак зміна мови спричинила зміну стилістики бесіди. А в одній із пародій на “Від пацанки до панянки” зображено дівчину, яка, перейшовши на українську, враз починає вживати винятково “надрозумні” слова: там, де щойно було російське “замєчать”, тепер — “акцентувати”, а замість “васпрінімать” — “акцептувати”. Пародія як жанр завжди максимально опукло, в перебільшеному вигляді, відтворює характерні особливості оригіналу. Ці приклади — демонстрація незбалансованості лексичних пластів: маємо величезну лакуну в культурі та мовленні у вигляді українського сленгу (випадок із правоохоронцем) і надмірне наголошування на академічному шарі мови (епізод із панянкою), і масова свідомість (телебачення) про це вже аж кричить. Безліч громадських діячів, які десятиліттями працюють на українотворчій ниві, не усвідомлюють однієї істини: якщо нішу мас-культури не займає українськомовний продукт, то її заповнює іншомовний. Активісти часто схильні критикувати все, що асоціюється в них із такими “ганебними явищами”, як епоха споживацького суспільства, глобалізація тощо: Інтернет, масова література, мобільний зв’язок, cфери послуг, реклами, спорту, бізнесу… Вони часто забувають, що поділ культури на масову та елітарну існував завжди і в будь-якій країні. Ось що пише з цього приводу видатний мовознавець Юрій Шевельов: “Як є різні письменники, так є і різні читачі. Не всіх ваблять літературні шедеври. Є люди зі смаком, що ми його характеризуємо як вульгарний. Чому не дати їм те, що їм до вподоби? Коли література не виховує, то нема чого боятися “низької” літератури. Даймо її аматорам те, чого вони хочуть. Їх є більше? Ну, і нехай тиражі для них будуть більші. Від цього світ не западеться, література не сконає. У Парижі є свої театри “Бульварів”, у Нью-Йорку — бродвейські. Вони існують, вони приносять прибуток. На ваш смак вони примітивні й вульгарні? Не ходіть. Але Париж має і свою оперу, свою Комеді франсез, у Нью-Йорку діє Метрополітальна опера. Цим дотації потрібні, на свої прибутки вони не виживуть. І вони їх одержують. Кожний читач чи глядач дістає своє, і нікого не підтягають за вуха до “вищого” рівня. Суспільство від цього не занепадає, культура не перестає існувати. Але суспільство структуроване, конструкція культури багатоповерхова, і кожному — свій поверх, вільно вибраний”. Гадаю, нам усім важливо зрозуміти, що масовізація свідомості може бути в українській справі навіть нашим союзником. Якщо врахувати словникову істину, що масова культура — це специфічний спосіб буття культури, яка поширюється та відтворюється за допомогою ЗМК (преси, радіо, ТБ, кіно, зв’язку), а також сприяє стандартизації та гомогенізації системи домінуючих матеріальних і духовних цінностей, то годі вигадати кращий спосіб консолідувати націю єдиною історичною пам’яттю, психологією і, звісно ж, мовою.
Мені та моїм колегам як кандидатам наук набагато комфортніше в архівах та бібліотеках, аніж у нічних клубах та в концертних залах, і підбадьорюючи один одного тим, що всесвітньо відомий засновник школи поп-арту Енді Воргол був українського походження, ми ось уже 7 років поспіль проводимо масові молодіжні заходи на підтримку української мови. Ось лише деякі з них. Рок-гурти “Мандри”, “Тартак”, “Гайдамаки”, “Ot Vinta!”, “FlyzZza”, “Гуляйгород” відвідали десятки районних та обласних центрів, де багатотисячні студентські зали вітали динамічних і позитивних українськомовних музикантів. Ми роздали юнацтву 100 тисяч психологічних порадників про те, як подолати мовний бар’єр. Щасливими та українськомовними людьми також милуються тисячі українських школярів, до навчальних закладів яких Рух “Не будь-байдужим!” доправив плакати із зображенням дизайнерки Оксани Караванської, богатиря Василя Вірастюка та лідера гурту “Мотор’ролла” Сергія Присяжного. Внизу кожного такого постера — надпис: “Я успішний (-на) і розмовляю українською!”. Юні українські філологи з Києво-Могилянської академії відвідали 49 шкіл міста Києва з лекціями про сучасну українську літературу. Ефект перевершив сподівання: і вчителі, і діти були вражені, що українською можна говорити про актуальне, новітнє, міське та особисто наболіле, а не — винятково! — про кріпацтво чи сільське родинне життя у ХІХ ст. Висновок дітей — такий самий, як і назва кампанії: “Укрмова — суперкльова!”. У рамках нашого проекту “Мазепа. Made in Ukraine” ми видали і розповсюдили в школах та бібліотеках України 50 тисяч брошур про гетьмана, де тексти щедро наповнені підлітковим сленгом. У південних і східних містах України активісти “НББ” напередодні “Євро-2012” роздали кафе-барамресторанам-перукарням-супермаркетам таблички “Відчинено-Зачинено” і натомість вилучили “Аткрита-Закрита”. “Якби іноземці, які приїдуть до нас на футбольний чемпіонат, хотіли відчути смак Росії, вони б вирушили до Санкт-Петербурга. А якщо вже вони їдуть до України, то обслуговування має бути відповідною мовою”, — стверджували небайдужі. А в нічних клубах Києва, Одеси, Харкова, Донецька, Хмельницького та Полтави найкращі діджеї України провели вечірки, де лунали ремікси винятково на пісні українських виконавців. Проект мав назву “Ремікс 482”, оскільки саме з таких цифр починається штрих-код українських товарів у міжнародній системі сертифікації. У планах “НББ” — українськомовні музичні аудіодиски, кінофільми про невідомі сторінки з історії України, безкоштовні Android-додатки… А дівчина із Запоріжжя та її колеги-рекламісти вже вигадали захоплюючий ролик про українську мову, який демонструватимуть у десятках кінотеатрів… Підозрюємо, що нашій креативності та рухливості позаздрив би і сам Воргол…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
