Суспільство “Голодомор 1932—1933 рр. мав свою попередню, паралельну та подальшу історію”. 7 · с. 7сторінка оригіналу ↗
Лауреат премії ім. Є. Чикаленка
Слово Просвіти, №42 за 2013 рік
Пам’яті Романи Кобальчинської 17 жовтня в Києві померла Романа Романівна Кобальчинська — відомий етнограф і мистецтвознавець, провідний спеціаліст Музею народної архітектури та побуту (Пирогів), заслужений працівник культури України. В останню дорогу її проводжали 21 жовтня в храмі Святого Василя Великого.
варистві народних майстрів і художників, яких приводила до редакції і чиї виставки організовувала, чи в празникові дні Різдва і Великодня, коли Романа Романівна разом з онукою приходила в “Просвіту”. Вона — завжди доглянута, ошатна, її строї несли якусь особливу “родзинку”, підкреслювали її вроджену українськість, м’якість і чарівну жіночність, обарвлену щирістю, чуйністю і співучістю мови… Народилася Романа Кобальчинська (Вовчок) 10 червня 1946 року у Ходорові на Львівщині, закінчила філологічний факультет Львівського університету і її людські уподобання щасливо зреалізувалися в професії дослідника народного побуту, етнографії, культури на Львівщині та в Івано- Франківщині. Молодість Романи — це сотні експедицій, подорожей від обійстя до обійстя, довірливі розмови з гуцулами, які щедро ділилися з дівчиною родовими легендами й рецептами, а той цінностями, які ставали музейними експонатами. Зустріч з Іваном Кобальчинським таки справді була доленосною: 1973 року заснувалася родина, у якій народилося двоє синів — Олег і Ярослав, згодом — троє улюблених онучок. Сорок років подружжя ділило свій трудовий хліб, радощі й випробування. Саме 1973 року Романа Кобальчинська переїхала до Києва, пов’язала своє життя з музеєм у Пирогові, стала його провідним фахівцем, неперевершеним знавцем музейної справи, власноруч зробила десятки національних інтер’єрів, сотні виставок образотворчого й ужиткового мистецтва, віднайшла безцінні експонати з народного побуту та культури. Романа Кобальчинська за покликом серця займалася просвітницькою роботою, що й привело її в нашу газету. В своїх публікаціях і порадах вона залишалася так само талановитою, як і в усьому іншому. Українство запам’ятає її як лектора, вчителя і вихователя не одного покоління етнографів, уважною до кожного народного таланту, самобутньою авторкою книжок і народних календарів. Романа Кобальчинська має творчий доробок, який заслуговує на особливу увагу й повагу, як і вона сама — світла особистість і талановита людина. Вічна пам’ять Романі Кобальчинській, яка зробила наш світ добрішим і яскравішим. Пам’ятаємо…
Редакція “Слова Просвіти”
Цю премію заснувала Ліга українських меценатів для відзначення патріотичної благодійницької діяльності тих, хто, мовлячи словами нашого видатного мецената Євгена Чикаленка, “любить Україну не тільки до глибини душі, а й до глибини своєї кишені”. Поміж лауреатів попередніх літ — Роман Смик, Мар’ян Коць (обидва — США), Степан Петелицький (Канада), Володимир Кашицький (Польща), о. Іван Шевців (Австралія), Юрій Джус, Олександр Слободян, Григорій Гусейнов (усі троє — Україна). Нині на щорічних зборах Ліги одноголосно до цього почесного реєстру долучено ім’я народного депутата України Ігоря Палиці, який фінансує кілька важливих культурно-освітніх програм на Волині. Подання кандидатури Ігоря Палиці від імені громадськості Луцька зробив ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Ігор Коцан.
Прес-служба Ліги українських меценатів
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
