Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Науковому товариству імені Тараса Шевченка — 140 років”. 3 Події, факти, коментарі · с. 3сторінка оригіналу ↗

Духовна співтворчість упродовж століть

Слово Просвіти, №42 за 2013 рік

Наталя ГУМНИЦЬКА, член Наукового товариства імені Т. Шевченка, Львів “Не в безплідний ґрунт лягли добірні зерна Тарасової мислі й любові”. Олесь Гончар Далекоглядність і стратегічна мудрість творців НТШ у виборі імені Тараса Шевченка полягає в об’єднавчій ролі геніального українського Пророка, його програмі духовного відродження української нації через освіту, науку, національну й світову культурну спадщину. Геній Шевченка органічно поєднав талант письменника (насамперед Поета) і художника з його науковими зацікавленнями, зокрема в ділянці історії, філософії, археології, етнографії, гео графії, ботаніки, механіки, поліграфії, природи (екології). Усі ці напрями НТШ розвиває і сьогодні. Музичний талант Кобзаря стимулював зародження нової, Шевченківської епохи в музичній культурі України. Розпочавшись ще за життя Кобзаря, вона триває й досі. Серед творців музичної Шевченкіани — Лисенко, Лятошинський, Людкевич, Ревуцький, Стеценко, Скорик, Козаренко, Камінський. Близькість і зрозумілість його ідеалів українським інтелектуалам Правобережної і Лівобережної України забезпечила ефективність та авторитет Наукового товариства ім. Шевченка в Україні й у світі. На підтвердження цієї думки досить назвати хоча б кілька Нобелівських лауреатів, які були іноземними членами Товариства: Альберт Ейнштейн, Макс Планк, Фелікс Кляйн, Дейвід Ґільберт. Структурно НТШ відповідало кращим європейським академіям, охоплювало всі наукові галузі (гуманітарні, природничі, суспіль- Із нагоди відзначення 140-річчя НТШ у Львові відбулася урочиста Академія та Ювілейна наукова конференція. Для координації ювілейних заходів створили Міжнародний організаційний комітет, який очолив академік НА- НУ, президент Світової Ради НТШ Леонід Рудницький (співголови: доктор історичних наук Олег Купчинський, голова НТШ в Україні; академіки НАНУ Микола Жулинський, Зіновій Назарчук, Ярослав Яцків), і Український оргкомітет (голова Олег Купчинський, співголови: Віктор Шемчук, голова Львівської облдержадміністрації, Андрій Садовий, міський голова Львова, доктор фізико-математичних наук, член Президії НТШ Іван Вакарчук і академік НАНУ, член Президії НТШ Зіновій Назарчук). У ювілейних заходах брали участь понад 900 осіб з України та з-за кордону: в рамках 18 секцій працювало 33 комісії, серед яких — археографічна, філософська, мовознавча, всесвітньої літератури імені Миколи Лукаша, видавничополіграфічна, фізики, математики, механіки та матеріалознавства, географічна та ін. В Українському католицькому університеті відбувся круглий стіл, присвячений патріархові Йосифу Сліпому в 50-ту річницю його звільнення з ув’язнення. “Хтось каже, що в Україні немає еліти, — цими словами відкрив Заключне засідання ректор НУ “Львівська політехніка” професор Юрій Бобало. — Є еліта. Частина цієї еліти зібралася тут. Це справді еліта української нації. Колись у цьому залі в присутності імператора всі заходи відбувалися стоячи, бо імператор стояв. Тож засідання проводилися дуже швидні), організувало видавничо-поліграфічну діяльність. Особлива заслуга Товариства — створення української наукової термінології, підготовка енциклопедичної і словниково-довідкової бази, яка стала безцінним джерелом для пізнання України, утвердження її ідентичності у світі. Зокрема 11-томна “Енциклопедія українознавства” (заг. ред. Володимира Кубійовича й Аркадія Жуковського) та її англомовна версія (ред. Данило Струк). Численні фундаментальні праці велетів наукової думки, серед яких Іван Франко, Михайло Грушевський, Іван Пулюй, Андрей Шептицький, Олександр Смакула, Михайло Кравчук, Іван Фещенко- Чопівський, Іван Горбачевський, Вадим Щербаківський, Володимир Вернадський, Дмитро Чижевський, Святослав Гординський, Федір Вовк, Юрій Полянський, Омелян Пріцак, Ігор Шевченко, Юрій Шевельов, стали достойним внеском у світову науку. При НТШ створено Інститут Енциклопедії українознавства (1948 р.) та Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток (2003 р.). Із 140-річної історичної перспективи вражають щонайменше дві речі: життєва стійкість і творчий доробок Товариства (понад 4 000 одиниць наукових, науково-популярних і періодичних видань, опублікованих самостійно і з участю інших установ). В історії світової науки не було подібного прецеденту, щоб в умовах бездержавності народу, розділеного кількома імперіями (Російською, Австро-Угорською) й окупованого Польською державою, могла так тривало і продуктивно функціонувати національна наукова інституція. По суті, нації, держави (крім короткого періоду 1918—1921 рр.) не було, а національна академія діяла! Доречно з вдячністю згадати тут імена наших знаменитих меценатів Василя та Платона Симиренків і Євгена Чикаленка, які вклали значні кошти у поширення творчого доробку Тараса Шевченка і розвиток НТШ. Чи немає тут прямого зв’язку з постаттю Тараса Шевченка? Звертає увагу подібність доль Великого Кобзаря і наукової академії його імені. Його діяльність не толерувала жодна окупаційна влада (польська, німецька, радянська). Здавалося б, розгром радянською владою НТШ у Львові 1940 року обірвав назавжди його життєві артерії. Проте українська інтелектуальна еліта 1947 року відродила діяльність НТШ у крайових закордонних осередках Німеччини, Франції, Америки, Канади і згодом Австралії. Товариство плідно діяло в еміграційних умовах майже п’ятдесят років. Міжнародний авторитет НТШ у післявоєнний період навіть зміцнів: міжнародні контакти охоплюють Європу й Америку, країни азіатського, африканського й австралійського континентів; відбувається обмін друкованою продукцією із 236 установами світу; НТШ набуває статусу окремого члена в Американській асоціації сприяння слов’янським студіям. Його доробок у здійсненні українознавчих досліджень є безцінним, а науково-видавничий проект — “Записки наукового товариства ім. Шевченка” — став базою фундаментальних наукових досліджень і знайшов своє успішне продовження у поверненому у Львів НТШ 1989 року. Особлива заслуга Товариства — створення фундаменту української національної науки і запровадження наукової термінології в галузі природничих і фізико-математичних наук, глибоке опрацювання проблем української мови, літератури, культури. Важлива місія Товариства — достойна презентація ним української науки й культури у світі, утвердження національної ідентичності в науково-освітній і духовно-культурній сфері, вірність ідеалам нашого Пророка. У цьому ключ до живучості й плідності НТШ. Бо Шевченко — Вчитель і Провісник, Совість і Оберіг усього українства. Його мрія — вільна освічена Україна, стрижнем якої є поєднання історичного минулого й національних духовних традицій із сьогоднішніми потребами та перспективами на майбутнє в контексті світового поступу. Цю універсальну візію України Тараса Шевченка намагалися реалізувати провідні уми НТШ, насамперед його довголітній голова (1897—1913), автор “Історії України-Руси”, президент УНР Михайло Грушевський і перший голова відродженого в Україні НТШ Олег Романів. Відновленому НТШ вдалося частково вирішити ідеологічну суперечку між Михайлом Грушевським і Володимиром Вернадським (першим президентом Української академії наук) щодо національних засад розбудови академічної науки в незалежній Україні. Товариство впродовж 140 років безперервно пізнає геній Шевченка, відкриває і осмислює його невичерпні духовні горизонти. Як для Шевченка національне було сакральним, так і для НТШ воно стало святим. Тому Товариство зуміло показати світові наше національне обличчя у різних наукових сферах на високому професійному рівні. Для Товариства Шевченко став справжнім “Апостолом Правди і науки”, спонукою до інтелектуальної праці. Двохсотлітній ювілей Шевченка спонукає до роздумів: чи ми достатньо у суспільстві на всіх рівнях (насамперед державному) усвідомили важливість цієї події не лише для нас, українців, а й для усього культурного світу? Відповідь буде невтішною. Є спроба (хоча й запізніла) відзначити ювілей на рівні ЮНЕСКО. Давно час поставити питання про заснування міжнародної медалі Тараса Шевченка (наприклад, є медаль Пушкіна), міжнародного Інституту Тараса Шевченка (наприклад, є Інститут Ґете), створення науково-культурних центрів імені Тараса Шевченка у різних країнах світу (для початку Росії, Казахстану, Литви, Польщі), міжнародних молодіжних організацій різного гуманітарного й суспільного-культурного спрямування. Чи коректна пропозиція нинішньої влади святкувати ювілей нашого Пророка разом із Російською Федерацією, особливо з огляду на відверто антиукраїнську діяльність “Русского міра” й інших шовіністичних організацій, які щедро субсидуються тою ж таки російською владою? На тлі явних антиукраїнських випадів і неприпустимих висловів про нашого Генія (нещодавні вісті з Оренбурга) така пропозиція є святотатством і приниженням гідності української нації загалом, і пам’яті її творця — Тараса Шевченка. А чи не пора 9 березня включити до переліку державних свят?! Тож “обнімімося” і виконаймо імператив Провісника: “Прозрійте, люди, день настав! Розправте руки, змийте луду. Прокиньтесь!”. торів НТШ” (Степан Козак, голова Крайового товариства НТШ у Польщі); “Я зворушений, що можу виступати на такому святі… Хотів би взяти участь і в 150-річчі НТШ, а може — й далі” (Микола Мушинка, академік НАНУ, голова Крайового НТШ у Словаччині); “Підготовлено і видано перший том Енциклопедії, наукові збірники НТШ, 265 число “Записки НТШ”, від 1890 до 2013 р., два “Вісники НТШ”, видано збірник “140 років НТШ” (Олег Купчинський, д. іст. н., голова НТШ в Україні); “Виникла дуже складна проблема: перше — полоністи, русисти колишні перейшли в україністику. Кажуть: потрібна історія літератури територіальна. І — друге: СРСР була паскудна організація. Але був там і певний інтелектуальний рівень. А тепер люди випускають, що захочуть” (Роксолана Зорівчак, д-р філолог. наук, голова Комісії всесвітньої літератури ім. М. Лукаша в Україні); “Потрібно надати Криму українське обличчя, оскільки там проростає сепаратизм… Працюємо і над тим, щоб у Криму стало більше українських шкіл. На жаль, не маємо підтримки центральних органів влади… Не маємо жодного українськомовного садочка” (Петро Вольвач, академік Української академії екологічних наук, голова Кримського осередку НТШ); “НТШ — це справді світовий інститут україністики. І міжгалузевий… Треба, щоб Сарсель став центром україністики в Європі… Настав час об’єднати зусилля” (Олег Шаблій, д-р географічних наук, член Президії НТШ, заступник голови НТШ в Україні). Спілкувався Богдан ЗАЛІЗНЯК

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин