Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Український Національний Пантеон уже давно · існує, але далеко від Батьківщини”. Нашого цвіту... 6 · с. 6сторінка оригіналу ↗

Українська Америка

Слово Просвіти, №42 за 2017 рік

Микола ТИМОШИК, доктор філологічних наук, професор, журналіст 1. Основи журналістики для Стемфорда в українському виконанні Моє наукове стажування у США почалося з незвичної пропозиції Ректора віддавна знаного в світі St Basil’s College в Стемфорді Романа Малярчука прочитати курс основ журналістики майбутнім священикам. У діаспорі першими журналістами були священики. Та й знамениту американську газету “Свобода”, історію якої тепер досліджую, заснував і редагував саме отець Гр. Грушка. Цікавими й допитливими виявилися мої перші стемфордські слухачі — майбутні духовні провідники американських українців, які навчаються в цьому коледжі ім. Св. Василія. Коледж у західному світі знаменитий тим, що був заснований 1933 року за зразком класичних американських коледжів і незабаром отримав від уряду штату право готувати бакалаврів гуманітарних дисциплін. Немало випускниківукраїнців ставали згодом студентами престижних університетів США, а також на стипендії громади їхали навчатися в Європу — до Римського та Інсбрукського університетів. Це додавало навчальному закладу авторитету. Упродовж кількох тижнів це місце стало для мене джерелом наукового і творчого натхнення: тут читав лекції, збирав архівні матеріали для своєї нової книги, збагачувався мудрістю земляків, пізнавав чужину. Хочеться низько вклонитися ось цим оберегам українського духу, що віддавна “поселився” на одинокій горі Стемфорда неподалік Атлантики довкола дивовижної краси замку. Вкрай важливо окремо сказати дещо про цей замок. Ця чи не найдорожча споруда, збудована на початку ХХ століття у англійському стилі вікторіанської епохи, належала одному з найбагатших американців. У 30-х роках ХХ ст. завдяки мудрості й патріотизму владики В. Богачевського господарями завидної посілості стали українці. Відтоді довкола цієї гори розбудувалося дивне Українське Село. А в цьому селі — такі знакові для своїх і чужинців українські домінанти: музей, архів, бібліотека, церква Св. Володимира, кредитівка, редакція двомовної газети “Сівач-Sower”, управа єпархії УГКЦ, недільна українська школа і ось ця Семіранія-Коледж. У цьому замку, де розміщується Український музей-архів, — неповторна колекція виданих у різних країнах світу друкованих видань із різних сфер українознавства. Це понад 70 тисяч книжок, а також тисячі одиниць грамплатівок, фотографій, потужна нумізматична і філателістична колекції, унікальна збірка українських листівок. Колекція поповнюється й нині. Тут і довкола говорять переважно українською. Багато легенд і переказів “розповів” мені столітній дуб, “українізований” небайдужими хлопцями зі Львова, що працювали тут. Українізований тим, що ці львівські робітники-патріоти глядом осягнути сучасну українську Америку. 125-ліття кардинала Йосипа Сліпого спеціально виготовили і прикріпили на його товсту крону величезний золотистий Тризуб. Хто їде цією частиною штату, не може оминути українізованого дуба, його видно зусібіч із замкової гори. Чужинці дивуються, цікавляться, розпитують, захоплюються. 2. Український Пантеон в американському Бавнд- Бруці Історія зі скандальним перепохованням останків поета-патріота Олександра Олеся мала б спонукати офіційний Київ нарешті почати втілювати давню ідею щодо Пантеону Нації. Як це зробили, скажімо, грузини ще в підрадянські роки. Однак питання вчергове лукаво заговорили, виділивши для такого пантеону, ніби на відкуп, якусь алею на... Лук’янівському цвинтарі. Втім, Український Національний Пантеон уже давно існує, але далеко від Батьківщини. Щойно побував тут: околиця містечка South Bound Brook (штат Нью- Джерсі, США). Ідея створення Храму- Пам’ятника могилам знаних і незнаних українців, як і цвинтаря при ньому померлих на чужині земляків, що походять з України, народилася в діаспорі давно. А зрушилася 1951 року, коли Церковна Рада (а нині Митрополія УПЦ США) узгодила план купівлі 57 акрів землі. Уряд штату затвердив план посілості під Український Пантеон 1954 р. На святу справу українці з усього світу відтоді стали вносити щедрі пожертви. У центрі — дивовижної краси Церква-Пам’ятник Андрія Первозванного, попереду — княгиня-державниця Ольга. Тут — мавзолей опікуна проекту — митрополита Мстислава Скрипника. Після митарств і принижень уже в незалежній Україні він мусив повернутися сюди. Знаковим є Хрест-Пам’ятник Борцям за волю України — високий, із граніту. Викарбувані на ньому герб України та відзнаки українських національних армій. 1970 р. сюди перевезли з паризької могили С. Петлюри первісний надгробок. На середину 80-х років тут уже було 2,5 тис. поховань. З-поміж них — Тарас Бульба-Боровець, Андрій Лівицький, Володимир Дорошенко, Борис Мартос, Дмитро Донцов, Володимир Січинський, Євген Маланюк, Василь Барка, Оксана Лятуринська... Ієрархи, державники, діячі культури, літератури, науки, мистецтва. УНРівці і гетьманці, бандерівці й мельниківці, упівці й дивізійники, православні і греко-католики... Вони різного походження, переконання, віри. Але одне мали спільне — любов і вірність Матері-Україні. А ще — бажання бути вільними та здобути свободу і справедливість Старому Краєві. Лише тут, у чужій землі, спізнали спокій, примирення і однозгідність. Припинили сварки й дискусії... Винесли гіркі уроки історії. Щороку у Провідну Неділю, за тиждень по Великодню, Пантеон “оживає”. Приїздять сюди зі всієї Америки сотні, тисячі українців. Поминають. Однак без налитих чарок і “мертвих”, хімічних, квітів на могилах... Ними мав би пишатися весь народ по два береги Дніпра. А молодь — черпати ідеали. Поки, на жаль, так не є. Що для такого має зробити кожен із нас? 3. Митрополит Липківський: 90 літ від часу розстрілу за вказівкою Кремля Величним пам’ятником у Бавнд-Бруці (штат Нью-Джерсі), одним із численних свідчень українського духу в західній діаспорі американські українці вважають ще одного не поцінованого достойно на Батьківщині велета нації — митрополита Василя Липківського. Бог послав його нам якраз у вершинний момент Української революції, коли відроджувати державу не можна було без своєї Національної Церкви. Сплеск автокефального руху по всій Україні під його орудою на початку 20-х років минулого століття — то реакція народу на нагальну природну потребу звертатися до Бога рідною мовою. І, скажімо, моя Данина, і більша половина цер- Головний символ Українського Пантеону Постійний автор “Слова Просвіти” професор і журналіст Микола Тимошик повернувся з двомісячного наукового стажування у США. Там він читав лекції та збирав матеріали для своєї нової книги “Українська книга і преса у Сполучених Штатах Америки”. Заодно вів щоденникові записи, в яких, зокрема, спробував свіжим і небайдужим по- Професор Микола Тимошик виступає з мультимедійною доповіддю в Стемфорді на Міжнародній науковій конференції з нагоди в Бавнд-Бруці — церква-пам’ятник св. Андрія Первозванного

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин