Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченкіана · “Звільнений від служби з установленням за ним нагляду там, де він буде жити, і з забороною в’їзду в обидві столиці”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Римськими слідами Гоголя

Слово Просвіти, №42 за 2017 рік

Т. Шевченко. Портрет К. А. Шрейдерса. 10 січня 1858 р. коменданта Ново-Петровського укріплення, де служив Шевченко до звільнення у відставку, було видано цьому рядовому білет, в якому не відзначено заборону проживання в столицях, внаслідок чого Шевченко і відправився в С.-Петербург”9. Отже, після одержання офіційного документа, вкрай неприємного для Шевченка, його друзі вдруге порадили недавньому засланцеві залишитися в Нижньому Новгороді, прикриваючись уявною хворобою. Тим більше, що ще тиждень тому, 17 жовтня 1857 р., старший поліцмейстер Нижнього Новгорода П. В. Лаппо-Старженецький (“Лапа”, як називав його Шевченко в Щоденнику) надіслав офіційного листа коменданту Новопетровського укріплення І. О. Ускову: “…Маю честь… повідомити, що він (Шевченко — В. М.) прибув до Нижнього Новгорода 20 вересня в розладнаному стані здоров’я та був мною оглянутий разом із міським лікарем, і після цього виявилося, що він нездатен їхати в зворотну дорогу, аж до повного одужання. Акт медичного огляду мною представлено панові нижньоновгородському губернатору”10. Цей огляд Тарас Григорович описав у Щоденнику 1 жовтня 1857 р., назвавши і згаданого поліцмейстером нижньоновгородського лікаря — Гартвіга О. А.: “Гартвіг, спасибі йому, без найменшої формальності визнав мене хворим якоюсь тривалою хворобою, а люб’язний п. Лапа засвідчив справжність цієї уявної хвороби…” Вже того ж дня Тарас Григорович оптимістично занотував у Щоденнику, що, дякуючи їм обом, він вважає своє “повернення в Оренбург сумнівним”. Таким чином, Шевченкові приятелі врятували його від офіційного повернення в Оренбург, а значить, від нових поневірянь. У Щоденнику поет записав: “Якби не ці добрі люди, мені б довелося тепер сидіти за гратами і дожидати указа про відставку або просто кинутися в обійми красуні Волги. Останнє, здається, було б легше”. Втім, зауважу, що, незважаючи на серйозність ситуації, про “останнє” не могло бути й мови. Це все-таки написано для красного слівця. Навіть за найтяжчих обставин життя, передусім на засланні, думка про самогубство у Шевченка не виникала. Такий характер! …а тем временем писать графу Ф. П. Толстому… Як правило, за радянських часів цей Шевченків запис не коментували. Втім, у 5-му томі Повного зібрання творів Тараса Шевченка є коментар: “Лист до Ф. П. Толстого був написаний лише 13 листопада 1857 р.”. Такий висновок зроблено на підставі поетового листа до А. І. Толстої від 12 листопада, в якому Шевченко двічі обіцяв: “Завтра же пишу графу Федору Петровичу письмо”; “Завтра пишу графу Федору Петровичу”. Крім того, 13 листопада поет зафіксував у Щоденнику, що таки написав Ф. П. Толстому. Саме це радила зробити А. І. Толстая в листі до Шевченка від 2 листопада 1857 р., який він одержав 11 листопада: “Пишіть графу, просіться в Академію. — Лист цей передадуть В[еликій] К[нягині] Марії Миколаївні… Ви отримаєте дозвіл жити в столиці для Божественного мистецтва”. Лист, який Шевченко відіслав Ф. П. Толстому, не зберігся, але відома спеціальна довідка графа, надана великій княгині Марії Миколаївні з приводу клопотання про дозвіл Шевченкові жити в Петербурзі: “Відбуваючи службу рядового, він, раніше відомий своїм чудовим талантом в живопису, відвик від найзвичайнісіньких прийомів свого мистецтва. У даний час лише мистецтво може дати йому засоби матеріального життя і духовного оновлення, для чого необхідно йому жити в Петербурзі, щоб відвідувати класи Академії, займатись уроками живопису”11. Звертаючись зі своїм листом-клопотанням щодо Шевченка до міністра імператорського двору В. Ф. Адлеберга, президент Академії мистецтв велика княгиня Марія Миколаївна повторила ці аргументи і сприяла наданню Тарасу Шевченку дозволу жити в Петербурзі. …жительства в Петербурге хотя на два года. Цей запис особливо цікавий тим, що, побоюючись повної заборони в’їзду до Петербурга, Шевченко готовий був просити дозволу на дворічний термін перебування в місті, щоб опанувати мистецтво акватинти. На щастя, врешті-решт йому було дозволено проживання в Петербурзі без обмежень у часі. Проте втрутилася поетова доля, яка відвела йому лише три роки життя… ________ 1 У цитованій статті Г. П. Дем’янова спеціально зазначалося, що “Тарас Григорович, висловлюючись іноді далеко не делікатно, вживав дуже влучні, не позбавлені гумору, хоч і нецензурні, епітети”. У “Спогадах про Тараса Шевченка”, виданих у Києві 1982 р., ця фраза вилучена, як і наведені грубі поетові слова. Певно, так оберігали його моральний образ. Як історик, я не користуюся фальсифікованими документами. Тому цитую за першоджерелом і “Спогадами про Тараса Шевченка”, виданими у 2010 р. 2 Спогади про Тараса Шевченка. К.: Дніпро, 2010. С. 311. 3 Неизвестный живописный портрет Щепкина кисти Шевченко // Материалы VI международного семинара “Т. Г. Шевченко и мировая культура”. СПб.: 2007. 4 Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. К.: Вища школа, 1982. С. 279. 5 Там само. С. 282. 6 Центральний історичний архів Москви, ф. 16, оп.47, спр. 130, арк. 15. 7Докладніше про це див.: Кузнецова Э. В. Федор Петрович Толстой. 1783—1873. М., 1977; Записки графа Федора Петровича Толстого. М., 2001. 8 Марія Миколаївна Романова (1819— 1876) — велика княгиня, донька російського імператора Миколи І, сестра Олександра ІІ, президент Академії мистецтв у 1852— 1876 рр. На прохання віце-президента Академії мистецтв графа Ф. П. Толстого клопотала у 1857 р. про звільнення Шевченка із заслання, а потім про дозвіл на проживання його в Петербурзі. 9 Центральний історичний архів Москви, ф. 16, оп. 47, спр. 130, арк. 4—5 зв. 10 Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. С. 289. 11 Там само. С. 290. Ірина СТРЕБКОВА Микола Васильович Гоголь дуже любив Італію, особливо Рим. Там він жив із 1837 до 1846 року, періодично навідуючись до Росії. Вічне місто відіграло величезну роль у світог" ляді митця. У цей період визрів його апос" тольський проект, адже Рим був найважливі" шим центром апостольських діянь та містом, звідки поширилося світом християнство. Са" ме в Римі він написав велику частину поеми “Мертві душі”, тут переробив фінал “Ревізо" ра”. Цьому місту, яке він вважав “батьківщи" ною своєї душі”, присвячена його незавер" шена повість “Рим” — єдиний твір Гоголя, дія якого розгортається за кордоном. Гоголь цінував гармонію. Тут він знахо" дить втілення свого ідеалу. “Закохуєшся в Рим дуже повільно, потроху — і вже на все життя”, — так він пояснював свою прихиль" ність до цього міста. Письменник вільно володів італійською мовою і навіть написав розмовник для ман" дрівників. Для своїх друзів, що приїздили сю" ди, митець був найкращим гідом. “Він хва" лився перед нами Римом так, як ніби це його відкриття”, — згадувала Олександра Смир" нова"Россет. Мав багато знайомих в італійських літера" турно"мистецьких колах. Особливо високо ці" нував він сатиричні вірші Джузеппе Джоакіно Беллі, з яким познайомився в римському са" лоні Зінаїди Волконської. Там 1838 року літе" ратор потоваришував з художником Олексан" дром Івановим, який пізніше у своїй знамени" тій картині “Явлення Христа народу” зобразив Гоголя постаттю, “найближчою до Христа”… Про це я дізналася, коли готувала дисер" тацію “Проблеми порівняльного аналізу сти" лю Тодося Осьмачки і Миколи Гоголя: типо" логічний і індивідуальний вимір” під керів" ництвом відомого гоголезнавця в Україні, Росії та Італії професора Павла Михеда. 2002 року в Римі встановили пам’ятник Ми" колі Гоголю. Скульптура роботи Зураба Церете" лі поповнила плеяду великих поетів у Римсько" му “Саду Поетів” на Віллі Боргезе. Це колишня резиденція кардиналів, а зараз — публічний парк і улюблене місце відпочинку римлян. Го" голь задумливо поглядає з високого постамен" ту, тримаючи в руках власну усміхнену маску. Скульптура виготовлена з бронзи, заввишки 2 метри 90 см, а вага — понад 3 тонни. А тепер уявіть собі емоційний стан люди" ни, яка багато знаючи про Гоголя, знаходила його римські сліди. На Віа Сістіна (Via Sistina), де колись митець писав свої “Мертві душі” та багато інших творів, відкрили Музей і культур" ний центр Гоголя. Він розташований у трикім" натній квартирі. Тут проводять поетичні, му" зичні та літературні вечори, художні виставки. У Римі є ще багато інших адрес, за якими може пройтися справжній шанувальник гого" лівського таланту й відчути там невичерпний дух Гоголя. Адже “Рим — це не лише місто пере" бування, приємного проведення часу, але й місце глибоких творчих і особистих переживань Гоголя, дозрівання його сокровенної таємниці, не розгаданої й понині”, — стверджує доктор філологічних наук, професор Павло Михед. Отож сміливо шукайте сліди Миколи Го" голя у світі й наповнюйте своє життя цікавим творчим змістом.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин