3 Події, факти, коментарі “Історична пам’ять народу незнищенна”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Дещо про стратегію українського просвітництва
Слово Просвіти, №42 за 2017 рік
Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ
Звісно, можна назвати місією організації утвердження національної ідеї та відродження української самобутності і це буде концептуально правильним. Можна безсистемно і на власний розсуд “щось робити для України”. Це працюватиме на таку місію. Ми свідомі того, що це справа на покоління, яку стихійно робить і робитиме кожен свідомий українець — патріот за велінням душі, навіть не належачи до організації. Річ у тім, що надто загальна місія розмиває рамки організації і перетворює її на національний рух, що межує зі стихією. А стихія має тисячу голосів і суджень. Відповідно, українська громада об’єктивно втрачає порадника і прагматичного вчителя, не маючи нагальної життєвої потреби в організації, яка дає відповіді на питання життя. Тому й немає твердого мотиву підтримувати таку організацію власною гривнею і членством. Варто пам’ятати і про інерційність громадської думки, яка не забула радянського ставлення до масових організацій, які існували ніби самі по собі, декларуючи загальні цілі. Для того, щоб цей стереотип остаточно забувся, потрібна велика і тривала праця для створення і пропаганди принципово нової, сучасної школи громадської діяльності, орієнтуючись на сучасний світовий досвід.
Це не для аматорів, а молоде покоління фахових соціологів надто цим не переймається хоча б тому, що ця робота не для заробітку. Будь-яка реформа української громадської діяльності впирається у бетонну стіну браку коштів. А коштів не буде, адже українське суспільство скотилося за межу бідності, яка робить будьяку серйозну самоорганізацію дуже ускладненою. Коштів не буде постійно, бо слабка самоорганізація суспільства вигідна політичній системі влади, де домінують надбагаті люди. Світ не допоможе, бо решті сильнішого світу вигідна наша слабкість, бо нам не радітимуть як ще одному потужному конкурентові у змаганні за ринки і ресурси. Ресурси для громадської діяльності і самоорганізації будуть обмеженими доти, поки українська самобутність остаточно не відновиться, не наповнить собою дух держави. Останнє звучить як велика мрія, яку краще передати наступному поколінню у спадок.
Ситуація непроста, але саме
“Просвіта” повинна щось обнадійливо і конкретно порадити собі та українцям. Все інше з історії, культури і духовності українець сам дізнається завдяки вільному доступові до інформації. Більше нікому порадити, бо в Україні не існує жодної іншої організації з подібною історією і брендом. Щось пробує робити ініціативна група “Перше грудня”, але надто багатослівно, загально і декларативно. Більшого і не варто чекати, адже це не організація — лише група моральних авторитетів і філософів. Це звернення до тих, хто і так про те саме думає, не знаходячи практичного способу реально змінювати своє життя всупереч обставинам. Звісно, дехто заперечить і наведе сотні прикладів того, що ми змінюємось і позитивно змінюємо країну. Це для заспокоєння патріотичного почуття, але простим українцям тепер потрібні конкретні відповіді на конкретні питання нагальніше, ніж століття тому.
Ці питання можна зібрати в три сенсові групи:
1. Як українцеві не бути бідним, щоб мати ресурс для самоорганізації і достойного життя?
2. Як знаходити правду життя в інформаційному просторі, переповненому маніпулятивними технологіями і фальшивими вкидами?
яльності СОУ є просвітництво. Зокрема дослідження, вивчення і поширення правдивої інформації про маловідомі події нашої історії, вшанування українських героїв, які полягли в боротьбі за волю Батьківщини, увічнення і збереження пам’яті про них. А також — виховання майбутніх захисників Батьківщини. Завдяки нашому ювілярові для них було організовано багато поїздок до місць героїчного чину і бойових звитяг оборонців рідної землі.
3. Як вийти зі стану керованої маси і стати нацією?
Відповіді на ці питання повинні бути конкретними, актуальними і своєчасними, адекватно визначальним подіям в Україні і світі, які певним чином змінюватимуть наше життя. Ми можемо втішати себе ілюзією розвитку української демократії, зростанням свідомості народу, феноменом волонтерства і добробатів, але за всіма ознаками наше суспільство є глибоко керованим, тому треба вивести його з цього стану. Хто не вірить, може зробити короткий аналіз стану речей за критеріями праці Ноя Хомського “10 способів керування масами”. Наша мета — щоб масова свідомість, людина маси дедалі менше впливала на життя українців, поступаючись силі впливу особистостей. Поради “Просвіти” повинні не просто давати відповіді на питання, а послідовно стимулювати зростання особистісного начала людини, яке неминуче згасає під тягарем бідності і життєвої суєти. Про способи і засоби збільшення особистісного начала в українському суспільстві можна дізнатися з праць відомого філософа із Луганська Володимира Сабадухи. Ми не знайдемо простого політологічного, соціологічного чи просто інтелектуального вирішення жодної української проблеми, якщо це не буде пошуком істини в системі філософського скерування до істини. В усіх структурах суспільства і держави повинні домінувати українці з єдиним правильним і реалістичним баченням не ідеї, а проекту сильної України. Саме для цього і варто працювати “Просвіті”.
Для всіх, хто знає Євгена Лупакова, він є взірцем справжнього українця-державника, активного політичного і громадського діяча, який повсякчас перебуває на вістрі важливих подій. Тому щиро бажаємо, щоб при доброму здоров’ї, невичерпній енергії та ясному розумі він реалізував усі свої плани задля добра і слави нашої Вітчизни. Многії та благії літа!
Друзі-просвітяни,
члени Спілки офіцерів України
Історично місія української “Просвіти” завжди була конкретною, прагматичною і на потребу українства. Тому вона мала підтримку української громади, авторитет порадника і вчителя активної верстви нації. На жаль, потреби сучасної української громади залишилися ті самі, але момент неймовірно ускладнює виконання “Просвітою” своєї традиційної місії.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
