Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
3 Події, факти, коментарі “Історична пам’ять народу незнищенна”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Загартовані безсмертям

Слово Просвіти, №42 за 2017 рік

“Логіка розвитку національного руху на Україні веде до повторення військових подій 1918—1920 рр. Ми хотіли би, щоби неминучість їх була засвоєна широкими кругами громадянства, як і той факт, що цей конфлікт матиме місце незалежно від форми влади в Росії. Всі вони для нас мають однакову вагу, бо однаково не миряться з існуванням державної незалежності України і однаково будуть боротися проти неї і з нею як політичними, так і міліарними засобами”. Так майже 100 років тому писав Голова Директорії Симон Петлюра після поразки Української національної революції 1917—1921 рр. Микола ЦИМБАЛЮК Нині, коли на сході України вже четвертий рік точиться російсько-українська війна, слова С. Петлюри для нас, українців, надзвичайно актуальні. Про це в тому чи тому контексті згадували учасники виставки “Загартовані безсмертям”, яка відкрилася напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці — Дня Захисника Вітчизни — в будинку Центральної ради (Київському міському будинку вчителя). Як відомо, в 1960-х роках московські спецслужби вдалися до чергової антиукраїнської спецоперації: архів Центральної Ради, багатотисячні книжкові фонди україніки, що зберігалися в Центральній науковій бібліотеці, були спалені. Москва могла торжествувати: живі свідки — документи національно-визвольної боротьби українського народу 1917—1921 рр. перетворилися на попіл. Але московські варвари вкотре прорахувалися — рукописи не горять, і історична пам’ять народу незнищенна. Представлені на виставці архівні документи — це раритети, що донедавна зберігалися за кордоном і в приватних архівах. Це листи, військові накази, уривки зі спогадів, газети, світлини учасників національно-визвольної боротьби за незалежність України, а також військові нагороди тих часів повертають нас до періоду створення Української армії і тої політичної атмосфери, яка панувала в цих стінах і поза ними. Прагнучи здійснити свою віковічну мрію — відродити власну національну та соборну державу, українці з перших днів революції зіткнулися з облудливо-підступним дволиким російським Янусом в особі спочатку російської, а згодом більшовицької “демократії”. На словах підтримуючи справедливі національні вимоги Києва, Росія — і Тимчасовий уряд, і більшовики, і білогвардійці — робили все, аби повернути, загнати силою зброї українців у свою імперію — тюрму народів. І лише патріотизм, відчайдушність простого люду і переважної більшості української військової еліти змусили тодішнє політичне керівництво України приступити до створення національних збройних сил і очолити кровопролитну боротьбу на всіх фронтах. На початку ХХ століття українці, захищаючи свою незалежність, зазнали поразки. Тоді вони, не маючи твердої національної політики, вишколеної і забезпеченої всім необхідним армії, були зраджені частиною Європи — країнами Антанти. Серед врятованих архівних документів бачимо тому “живих” свідків. На превеликий жаль, сьогодні ми бачимо повторення цих помилок. Але часи вже не ті — нинішнє українське суспільство вчиться на своїх помилках. Це дається нам важкою ціною — тисячі людських жертв, сотні тисяч переселенців з окупованих ворогом територій, зруйнована економіка, процвітаюча корупція, вражаючий зовнішній борг, тотальне зубожіння населення і фантастичне збагачення доморощених олігархів. У нас ще немає повноцінної держави, стверджують зарубіжні політичні експерти. Але й вони бачать, як спинається на ноги і мужніє наше громадянське суспільство. Мужніє, набирається сили й духовно відроджується. Це засвідчують події не лише на російсько-українському фронті, а й тут, у тилу. Підтвердження цього — сотні громадських ініціатив, і таких, на перший погляд, незначних подій, як документальна виставка, яку організував Центральний державний архів зарубіжної україніки разом з Фундацією ім. Олега Ольжича, Спілкою архівістів України і Державною архівною службою України. Відродження історичної пам’яті, усвідомлення помилок політичної еліти і подолання розбрату всередині суспільства, виховання українців у дусі національної гідності — це те, над чим мусимо працювати постійно і систематично. І документальна виставка “Загартовані безсмертям” — одна з ефективних форм роботи, яку проводять наші архівісти.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин