Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Постать · У Києві відбулися заходи, присвячені 110-й · річниці з дня народження Петра Григоренка. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Василь ОВСІЄНКО:

Слово Просвіти, №42 за 2017 рік

Петро Григоренко був першим представником совєтського правлячого класу, який ще 1961 року виступив проти партократії: “Треба виступати. Не можна мовчати”. 7 вересня 1961 року він виступив на партконференції Ленінського району м. Москви із закликом “підсилити демократизацію виборів і широку змінюваність, відповідальність перед виборцями. Вилучити всі умови, які породжують порушення ленінських принципів і норм, зокрема, високі оклади, незмінюваність”. Тобто він виступив проти нового культу — культу Хрущова. Він свідомо повстав, розуміючи, що позбудеться генеральського чину, керівництва кафедрою військової кібернетики, яку створив, усіх пов’язаних із цим благ, навіть пенсії. Більше того, він був запроторений у психіатричну лікарню. Наприкінці 1968-го Петро Григоренко написав працю “Про спеціальні психіатричні лікарні (дурдоми)”, де першим порушив питання: “Треба боротися за корінну зміну системи експертизи й утримання хворих у СПЛ, за надання громадськості справжньої можливості контролювати умови утримання і лікування хворих у цих умовах”. Згодом СССР, припертий доказами Григоренка та інших правозахисників, був змушений вийти з Міжнародної асоціації психіатрів, інакше б його виключили звідти за використання психіатрії в політичних цілях. Із розпадом СССР це моторошне зло — каральна психіатрія — було подолане, значною мірою завдяки П. Григоренкові. До речі, в Росії знову починають використовувати каральну психіатрію з політичною метою. Біймося, щоб цей політичний вірус не перекинувся і в Україну. Доктор воєнно-історичних наук генерал Григоренко 1967 р. написав історико-публіцистичний памфлет “Приховування історичної правди — злочин перед народом!”. (Відгук на книжку Некрича “1941. 22 июня”). Він був першим істориком, який вказав на те, що колосальні поразки СССР у перший період радянсько-німецького зіткнення під час Другої світової війни були обумовлені не лише тотальним винищенням перед війною військових кадрів, а й головним чином тим, що СССР готувався до агресивної війни, нехтуючи обороною. Петро Григоренко, як ніхто інший, порушив питання про націо­нальне гноблення в СССР. Його виступи на захист євреїв, месхів, вірмен, німців Поволжя, чеченців та багатьох інших, його безкомпромісна боротьба за право корінних мешканців Криму жити на рідній землі зробили його не тільки героєм волелюбного кримськотатарського народу, а й перетворили Петра Григоренка на символ боротьби за справжню рівноправність народів. Григоренко — приклад справжнього інтернаціоналізму. Син П. Григоренка Андрій у подячному листі Президентові за Указ від 5 березня 2007 року написав: “Покійний генерал був і залишається символом толерантності, символом істинного патріота, який не тільки не забуває про біль свого народу, але так само безкорисливо відгукується на біль інших народів. Саме такий взірець так гостро потрібен сьогодні не тільки українському народові, а й цілому світові, світові, що захльостується отруйною хвилею релігійної і національної нетерпимості”. Україні «Генерал

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин