Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Позиція · “Юпітер” сердився не тільки з приводу запитань про Коломойського”. 3 · с. 3сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «Передмайданний синдром», с. 1

Передмайданний синдром

Слово Просвіти, №42 за 2019 рік

Закінчення. Початок на стор. 1 А найважливішою у тому процесі є правда. А з тим у Зеленського великі проблеми. На неправді він здобув президентську посаду, обіцяючи низькі тарифи, астрономічно високі зарплати та негайний мир з Росією. Неправда в його поточній політиці. Яскравий приклад — запевнення президента у прямому ефірі кількох телеканалів, що він навіть не знайомий з Андрієм Портновим, мовляв, лише раз з ним бачився кілька років тому. Проте джерела, яким довіряю, свідчать протилежне. За ними — усе портновське “полювання” на опозиційних політиків на чолі з п’ятим президентом України відбувається з відома Зеленського. Оскільки з етичних міркувань не маю змоги розкрити ті джерела, тому сказане слід вважати публіцистичною версією, а не юридично доведеним фактом. Львівське юридичне середовище називає фактом, що нинішній глава Офісу президента України львівський юрист починав київську кар’єру у правничій компанії “Портнов і партнери”. Ніколи не повірю, що близький колега першої біляпрезидентської особи, а за сумісництвом ще й “сірого кардинала” нинішньої української політики не має доступу “до тіла”. Тим паче, що займається він питаннями політичної нейтралізації “папєрєдніков”, на яку нинішній президент формально дає згоду. Ми від нього й разу не чули застережень, що всі ініціативи Портнова — загроза стабільності держави. І постійно чуємо, що “компетентні органи” — суди — повинні вирішити такі справу. Так само як, за версією Зеленського, суди мають вирішувати справу претензій олігарха Коломойського до Україну (передусім з приводу “Приватбанку”). У соціальних мережах червоною ниткою проходить вість з приводу соціально вразливого та політичного вибухонебезпечного питання “Приватбанку”, мовляв, “потрібне” Коломойському рішення суд уже ухвалив. Час і форма його оголошення суспільству залежатиме від того, скільки людей в Україні братиме участь в акціях протесту проти миру з Путіним на путінських умовах. Судовим і юридичним забезпеченням процесу задоволення претензій Коломойського начебто займається адвокат олігарха, а нині глава Офісу Президента України, Андрій Богдан. Аналіз реальних фактів, зокрема заяви Володимира Зеленського на прес-марафоні щодо виняткової компетенції суддів у цій справі вказують на велику правдоподібність цієї версії. Тим паче, що з приводу багатьох питань, зокрема й того президент дуже нервував. Давньоримська приповідка, яка не втратила актуальності в наші часи, каже: “Юпітере, ти сердишся, отже, ти неправий”… “Юпітер” сердився не тільки з приводу запитань про Коломойського. Йому важко було збагнути, чому ж то український люд не бачить кінця своєї бідності в світлі і передвиборних, і нинішніх зеобіцянок. Проте починає розуміти, що його обдурили. Українці вже тричі у найновішій історії (від 1990 р.) демонстрували, що не прощають, коли їх нахабно дурять. Нині знов у суспільстві відчувається дедалі більше напруження. І влада, і кремлівська агентура (маю на увазі передусім і путінського кума Віктора Медведчука, й першого президента України Леоніда Кравчука (навколо його особи детальніше зупинюся згодом), який давно вже найнявся глашатаєм путінсько-медведчуківських “концепцій” майбутнього України) називає це напруження штучним, провокованим п’ятим президентом України. На цьому акцентував чинний президент України на прес-марафоні. За його словами, його попередник “своїми діями та засобами масової інформації “підштовхує” людей виходити на акції протесту”. За логікою Зеленського, Петро Порошенко “проти розведення, і йому здається, що з цього приводу може бути Майдан”. Маємо класичний приклад дуже поширеної не лише в Україні примітивної дискредитації політичного конкурента. Саме це слово є тут дуже влучним. Хоч в Україні рейтинги Петра Порошенка через багаторічну путінську спецоперацію дуже низькі, проте у світі він має великий авторитет, що не може не дратувати нинішнього президента. Тому його попереднику нині інкримінують майданні амбіції. Однак про Майдан говорить не Порошенко, а активна частина громадянського суспільства, котра у заграваннях Володимира Зеленського з Путіним вбачає велику загрозу цілісності України й стабільності у ній. І чим більше незрозумілими у питаннях національної безпеки будуть дії нинішньої владної команди, тим більша ймовірність нового Майдану. Прикладом шокуючих дій владної команди військові називають приїзд міністра оборони України у зону, з якої, згідно з обіцянкою Володимира Зеленського, мало бути відведене українське військо. За словами українського офіцера й громадського діяча Мирослава Гая, на минулому тижні на передову — у містечко Золоте — їздив міністр оборони України Андрій Загороднюк. І хоч у день приїзду міністра у містечку проходили мітинги проукраїнськи налаштованих сил, які підписували петиції проти відведення українського війська з лінії розмежування, проте міністр узяв участь в акціях на підтримку розведення. І телекартинку з тих заходів показали всій Україні. М. Гай з цього приводу сказав: “За 6 років ми вже дуже добре знаємо, що таке інформаційно-психологічні операції противника”, бо свого часу українських військових блокували “стихійні” мітинги, які складалися з людей з російськими паспортами. Нині, за словами офіцера, вже доведено, що це були російські спецоперації. А міністр оборони України бере участь в інформаційно-психологічній операції противника, заявляючи, що мешканці зони конфлікту підтримують рішення президента про розведення військ. За оцінкою Гая, озвученою на телебаченні, до міністра оборони, який шукає привід відвести свої війська з частини території своєї держави, мали б виникнути запитання у Служби безпеки України: “Я на шостому році війни уявити такого не міг. Ми знаємо, що на території України є спецслужби Російської Федерації, знаємо, що вони проводять інформаційні операції, але я ніколи не думав, що в цьому братиме участь міністр оборони України. Ми досі не вміємо повністю давати собі раду з так званими гуманітарними й інформаційними агресіями. Хоч у нас за роки війни було створено дуже багато підрозділів, які займаються інформаційною протидією. Нині це питання піднімається в НАТО. Українські фахівці консультують у цих питаннях Альянс. Я бачу, що вся робота, здійснена у тому напрямі, сходить нанівець. Тож наступного року, якщо буде розширена збройна агресія Російської Федерації, ми програємо”… Слова ці дуже страшні. І на їхньому тлі ще страшнішими є акторські слова Володимира Зеленського, що він “24 години на добу думає, як перемогти у війні з Росією”. Можливо, на емоційну частину електорату вони справляють якесь враження. Проте у середовищі військових лунають заяви, що без кардинальної зміни підходу до питань оборони і безпеки Зеленський не втримається у президентському кріслі конституційного терміну. Поки що нинішній президент не дуже переймається такими заявами-прогнозами. Хоч, як показав прес-марафон, знає про них. Поки що його більше захоплює “висвітлення гріхів” і помилок попередників. “Помилка Порошенка тільки в одному, що йому здається, що він може бути лідером іншого Майдану”, — переконував чи то журналістів, чи то себе Зеленський. Він додав до своєї оцінки попередника “родзинку”, яка показує глибину цинізму: “На його (Петра Порошенка. — М. Л.) думку, він забуває, що він не президент. Навіть не те що забуває. Я боюся, він у це вірить. Я боюсь, що це проблеми на фізичному рівні”. Володимир Зеленський спробував прив’язати “проблеми” Петра Порошенка “на фізичному рівні” до горезвісної “формули Штайнмаєра”. “І ви бачили заяву самого президента Штайнмаєра, німецької сторони і французької сторони, і багатьох європейських засобів масової інформації — вони шоковані, тому що його (п’ятого президента України. — М. Л.) риторика міняється, як і змінився його статус”. Я належу до тих, хто, на відміну від Зеленського, не бачив ніякої “заяви Штайнмаєра”. Його банальний коментар, що до великої мети — миру — треба йти маленьким кроками, не можна вважати політичною заявою, яка змусила б Путіна схаменутися у його реваншистському божевіллі. Навпаки, повчання німецького президента про “маленькі кроки” тільки розбуджують реваншистські апетити у російського керівництва і посилюють несприйняття частиною українських політиків і військових штайнмаєрівсько-путінського “рецепту миру” для України, який став ідеєю фікс Зеленського. Коли будь-які коментарі з цього приводу “Європейської солідарності” легко можна подати як ностальгію за програним, то різкий лист Євгена Марчука до президента ФРН Франка-Вальтера Штайнмаєра, вміщений 11 жовтня на сторінці українського політика у Fecebook (передрукований низкою ЗМІ) ніяк ностальгію не годен назвати. Це свідчення, що існує поважна проблема і Штайнмаєра, і Зеленського. З цього документа наведу лише останній абзац: “Може, керівники Зовнішньої розвідки Вашої країни, які знають реалії нашої п’ятирічної війни з Росією, підкажуть, що Вам потрібно зробити з цією Вашою “формулою”. Коли проблему Штайнмаєра ще якось можна зрозуміти, бо йдеться про інтереси німецького бізнесу, то проблему Зеленського вже важко зрозуміти. Попри його, озвучені на прес-марафоні, амбіції стати президентом миру він може стати президентом руїни. Військові та експерти звертають увагу, що міністр Штайнмаєр (нині він президент) свого часу брав участь у регулюванні конфліктів, які розпалювала Російська Федерація. Передусім ідеться про конфлікт в Осетії 2008 року. Там за планом Ш також відбулося розведення військ. Попри запевняння тодішнього президента РФ Медведєва, що розведення військ дасть мир, цього не сталося. Зайняті росіянами території так і залишаються окупованими, а про добробут там можна лише мріяти. До 11-ї річниці окупації Грузії польське телебачення показувало шокуючі матеріали про життя у зоні російської “опіки”. Є над чим подумати і владі, і тим, для кого держава це цінність, а не територія ґешефту спритних ділків. З багатьох слів і моментів поведінки в Зеленського, здається, виникає усвідомлення, що він сів не в свої сани. Це відчувалося і на прес-марафоні: “Загалом з приводу майдану і таке інше. Я нічого цього не боюся. В будь-який момент, в будь-яку секунду. Якщо дійсно суспільство не захоче, щоб моя команда продовжувала, щоб я не був президентом, дивіться, кровопролиття не буде. Я дуже спокійно до цього ставлюся”. Тож В. Зеленський не налаштований конвульсійно триматися за владу, як це свого часу робив Янукович. Такий розвиток подій не всіх задовольняє. Середовище Путіна-Медведчука устами його глашатая Кравчука “проповідує” кров на Майдані. І пророкує тюрму для Порошенка. Є приповідка: “Не викликай вовка з лісу”. У народі давно вже подейкують, що і Кравчук, і Кучма відповідатимуть за свої злодіяння перед Україною. Кучма, як відомо, — хрещений батько олігархату. А Кравчук заклав ґрунт під нинішні проблеми. Виявляється, коли 1992 року він з Єльциним ділив “по-братськи” Чорноморський Флот СРСР з базою в Севастополі, то категорично проти цього був тодішній міністр оборони України Костянтин Морозов. Він відмовився візувати документи російської угоди. Генерал прогнозував, що вся угода з “братським” розподілом флоту з часом закінчиться для України катастрофою. Однак тодішній президент України на хотів чути тих застережень і звільнив міністра оборони. Отже, образно кажучи, на лацканах кравчуківського президентського піджака є кров захисників України. Тому він не має морального права давати оцінки з приводу нинішньої ситуації в України і навколо України. Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин