Ексклюзив · “Щоб здобути Державу, ви зобов’язані нам допомагати. Іншими словами, будеш працювати зв’язковою по селу Кордишів”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
«Жіноча справа» Василина Карпецька: “Нам потрібно тепер або ніколи міцно працювати і дотримуватись найсуворішої конспірації”
Слово Просвіти, №42 за 2021 рік
Галина ДАЦЮК, журналістка Анатолій ЛУКАЩУК, історик Василині виповнилося лише 17, проте в очах старшого оперуповноваженого у Вінницькій області Дружиніна вона була небезпечною злочинницею, і майору хотілося покарати її якнайсуворіше. 9 травня 1946 р., розглянувши отримані матеріали про “злочинну” діяльність Карпецької Василини, 1929 р. н., уродженки Кордишева, освіченої, українки, він знайшов, що “будучи вороже налаштованою до радянської влади”, у грудні 1943 р. вона була залучена в ОУН і під псевдо “Маруся” працювала станичною зв’язковою, мала тісні зв’язки з членами ОУН “Неля” та Улита і “отриману пошту банд УПА скеровувала домовленим адресатам”, – за що Василину піддати арешту. Карпецька В. В. підозрювалася у “злочинах, передбачених статтями 54-І “а” і 54-ІІ КК УРСР”, і майор Дружинін постановив запобіжним заходом їй вибрати утримання під вартою. 21 травня Василину арештували. У заповненій анкеті арештованої читаємо, що її сім’я складається з мами Калини, 1907 р. н., брата Петра, 1933 р. н., сестер Віри, 1931 р. н., і Ольги, 1944 р. н., якій на момент арешту Василини виповнилося 2 роки. Зі словесного портрета дізнаємося, що Василина – невисока, повна, темно-русява, кароока, з високим чолом. Анкету зі слів арештованої заповнив начальник кременецької слідчої групи Філіпов, вона підписала:
22 травня 1946 р., на Миколи Весняного, лейтенант Шумського РВ МДБ Горбачов описав майно арештованої Карпецької В. В.: хата дерев’яна, клуня, двоє коней, корова, вівця, порося, – і взяв з матері гарантійну розписку органам НКДБ, що все описане майно Калина Іванівна зобов’язується зберігати до особливого розпорядження органів МДБ. На першому допиті Василина розповіла, що “батько, Карпецький Віталій Герасимович, навесні 1944 р. військами Червоної армії вбитий на полі, чому – не відомо”... Сказала, що нікого з членів ОУН, УПА, їхніх посібників вона не знає. Із жінок станичної кордишівської ОУН і дівчат станичної організації “Юнка” теж нікого не знає. (…) На наступних допитах вона вже розповідала, що в ОУН вступила у грудні 1943 р., має псевдо “Маруся”. “Трапилось це так. Пізно ввечері – ми вже спали, до нашої хати підійшли два озброєних вояки УПА, постукали у вікно і в категоричній формі сказали відчинити. Зайшовши в хату, вояки спитали у мами про мене. Мама показала, де я, і вони сказали мені одягтися та вийти. Вояк УПА Дацюк Федір почав вести зі мною розмову: “Щоб Україні стати Самостійною Державою, сам народ повсюди, в кожному селі, створює станичні ОУН, готує все необхідне, і в нас вже є багаточисельна УПА. Але щоб здобути Державу, ви зобов’язані нам допомагати. Іншими словами, будеш працювати зв’язковою по селу Кордишів”.
Він додав, що до мене завтра прийдуть дві жінки, з якими я зобов’язана домовитись, кому і куди треба доправляти пошту ОУН і УПА, причому сказав, що пошту буде приносити незнайома на псевдо “Неля”, а я повинна передавати Улиті, по-вуличному – Тарасишиній. Через добу до мене зайшли “Неля” і Улита. Улита побесідувала зі мною по питаннях Самостійної України, сказала, що нам – зараз або ніколи – треба міцно працювати і дотримуватись найсуворішої конспірації. І дала мені організаційне псевдо “Маруся”. Улита пояснила, що я буду зв’язковою по селу Кордишів, що “Неля” буде приносити до мене пошту ОУН і УПА, а я зобов’язана негайно доставляти її далі. Улита додала, що вдома не перебуває, я можу зустрітися з нею тільки в хатах Калининого Петра і Оксейкового Петра. Отримавши вказівку, я почала працювала зв’язковою, передавала пошту до листопада 1944 р., а тоді захворіла на тиф і діяльність припинила. Після хвороби “Неля” і Улита зв’язків зі мною не відновили. Що стосується Дацюка Федора, то він із своїм однодумцем Скибіцьким Харитоном були знайдені 1944 р. в криївці. Федір застрілився під час затримання, а Харитона арештували і відправили в Сибір. Улита, років 26, середнього зросту, шатенка, підстрижена, швидко рухається, одягається зі смаком, носить чоботи і черевики. Перебуває на нелегальному становищі. Останній раз я зустрічалася з нею восени 1945 р. в церкві села Кордишів. “Неля”, дівчина років 20, маленька, повна, темно-русява, мова повільна, носить чоботи. Останній раз вона була в мене в листопаді 1944 р., і більше ми не зустрічалися. На кожному грипсі, які я отримувала і відправляла адресатам, були вказані імена, але я вже не пригадаю їх. Перебувала на нелегальному становищі, бо органи НКДБ почали арештовувати в селі дівчат, а ці дівчата, як члени станичної ОУН,
мене знали... Тож я переховувалась аж до моменту затримання”. Начальник Кременецької слідчої групи Філіпов, “розглянувши матеріали слідчої справи № 3493 і прийнявши до уваги, що Карпецька В. В. достатньо викривається в тому, що була членом ОУН з грудня 1943 р. під псевдонімом “Маруся”, – постановив притягнути її в якості обвинуваченої за статтями 54-І “а” і 54-ІІ КК, про що оголосити під розписку”. У липні 1946 р. починаються допити вже в слідчому ізоляторі Кременецької тюрми, під час яких Василина визнала себе винною в тому, що 1943 р. була втягнута в ОУН Дацюком Федором, чотири рази отримувала таємну ОУН-івську пошту від “Нелі” і відносила її до Улити. А потім захворіла на тиф і з того часу ніякої роботи в ОУН не проводила, псевдо не мала. “У протоколі допиту від 7 травня 1946 р., було зачитано, що моє псевдо “Маруся”, але я такого свідчення не давала. Коли при підписуванні протоколу допиту я заявила, що свідчень про псевдо “Маруся” не давала, слідчий прикрикнув на мене і звелів підписати протокол допиту”... 14 березня 1946 р. старший оперуповноважений Шумського РВ МДБ лейтенант Шарапов допитав затриману Яцюк Галину, яка розповіла: “Мені особисто ві-
Постанова на арешт зв’язкової Карпецької Василини
Мати зв’язкової УПА Василини Карпецької Калина, на спецпоселенні в Сибіру домо, що господарчою ОУН по селі Кордишів є Пугач Людмила, допомагають їй Шергей Ганна, Липка Галина, Дацюк Тетяна, Пархомюк Євдокія – жительки села, а Карпецька Василина являється керівницею зв’язку, бо за її завданням сама носила пошту ОУН в Голибіси до Швець Ганни. Я сама у вересні 1945 р. перестала працювати зв’язковою, бо не мала взуття, а Карпецька все ще працювала”. Проти Василини свідчила Рижук Ганна: “Так, громадянку Карпецьку Василину я добре знаю як свою подругу. У нас в селі існувала ОУН, станичною якої була Бабій Улита (“Сніжинка”). Членом організації була Карпецька В. В., на псевдо “Зоря”, вона носила грипси до “Сніжинки”, а коли не було “Сніжинки”, то до станичного Пилипчука Івана (“Тарас”), вбитий взимку 1946 р. Якось Карпецька сказала мені піти до млина і взяти там борошно за розпорядженням станичного ОУН для УПА. Ми разом сходили до млина, отримали борошно і винесли його на греблю. Василина з мішками залишилась чекати підводу, а я пішла додому. У січні 1946 р. я прийшла з повинною в Шумський райвідділ МВС. Пригадую, у лютому 1946 р., перед виборами до Верховної Ради СРСР, у Шумську на базарі, я зустріла Василину і запитала, що вона тут робить. Вона відповіла, що носила грипс у Круголець. Взимку 1945 р. вона особисто давала мені завдання збирати харчі для УПА”. 12 серпня була влаштована очна ставка між Василиною і Ганною, на якій Ганна повторила свої покази, проте Василина не підтвердила їх. (“Псевдо мені ніхто не давав, всього я отримала і передала Улиті 4 грипси, заперечую свідчення Рижук Г. Ф., що нібито я носила пошту в Круголець і давала завдання збирати для УПА продукти, цього не було”). “У зв’язку з тим, що Карпецькій В. В. зовсім не пред’явлено звинувачення і по справі необхідні подальші слідчі дії”, начальник Кременецької слідчої групи УМДБ Філіпов постановив: “справу № 3493 звинуваченої за статтями 54-І “а” і 54- ІІ КК УРСР Карпецької прийняти до свого виробництва”… У руках Філіпова слідство стало рухатися блискавично. Лікаркою Сконцовою під час медичного огляду було встановлено, що Карпецька В. В. народилась не 1929 р., а нібито 1925 р. “Допитана заявила, що документів про рік народження не має, дата, 1929, їй відома зі слів померлого батька, і що на цій даті вона не наполягає”. (Згідно з церковними сповідальними відомостями, “Карпецька Васса народилася 28.VІІІ.1927 р.”. – Авт.). Але слідчі для солідності спеціально збільшували вік “бандиток”, які насправді були неповнолітніми дівчатками... 12 серпня 1946 р. було складено протокол про завершення слідства. “Визнавши попереднє слідство по справі закінченим, а добуті дані достатні для засідання суду, керуючись ст. 200 КПК”, лейтенант Філіпов оголосив про це звинуваченій Карпецькій В. В. і пред’явив для ознайомлення все виробництво по справі. Вона так і не погодилася зі свідченнями проти неї Рижук Г. Ф. Обвинувачувальний висновок до слідчої справи № 3403 свідчить, що “21 травня 1946 р. Шумським РВ МДБ Тернопільської області за приналежність до ОУН була заарештована і притягнута до кримінальної відповідальності Карпецька В. В. Слідством встановлено, що у грудні 1943 р. членом ОУН Дацюком Федором вона завербована в ОУН, мала псевдо “Маруся” і “Зоря”, виконувала обов’язки зв’язкової станичної ОУН, збирала продукти для бандитів УПА. Будучи допитаною, винною себе визнала, але заперечує псевдоніми і збір продуктів для УПА. Одначе у скоєному злочині повністю викривається показами свідків Яцюк Г. І., Рижук Г. Ф. і очною ставкою з Рижук”. Слідчу справу № 3498 у звинуваченні Карпецької В. В. направили Військовому Прокуророві ВМВС для передачі по підсудності. Заарештована увесь час утримувалася під вартою у внутрішній в’язниці УМДБ м. Кременець. 2 вересня 1946 р. у Чорткові ВТ ВМДБ Тернопільської обл. у складі Горячєва, Шушкова і Цукермана на підготовчому засіданні розглянув справу у звинуваченні Карпецької В. В. за ст. ст. 54-І “а” і 54-ІІ КК УРСР. і передав висновок до суду. 20 вересня 1946 року ВТ ВМДБ Тернопільської обл.
21 жовтня 1947 р. о 2-й годині ночі, згідно з таємним наказом № 00430 Держбезпеки СРСР “Про виселення сімей засуджених, убитих, активних націоналістів та бандитів, що перебувають на нелегальному становищі, з території західних областей України” в семи західних областях України розпочалася депортаційна операція “Захід”, в результаті якої насильно було депортовано до Сибіру та Казахстану 26 тис. 332 сім’ї – 77 тис. 791 особу. Із них – 18 тис. 866 чоловіків, 35 тис. 685 жінок та 23 тис. 240 дітей до 15-ти років. Серед виселених – сім’я зв’язкової ОУН Василини Карпецької.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
