Читацьке віче · “Крок за кроком, день за днем наближаємо нашу Перемогу”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Вручено Загулівські премії – 2022
Слово Просвіти, №42 за 2022 рік
Ярослава МЕЛЬНИЧУК, доцентка ЧНУ ім. Юрія Федьковича, просвітянка, м. Чернівці
Вручення відбулося за лічені дні до Дмитрового свята, встановленого на честь Дмитрія Солунського – великомученика за християнську православну віру. Премії вручали в Мілієвому, що неподалік Вижниці на Буковині, в рідному селі видатного українського поета-мученика за часів більшовицького режиму, майстерного перекладача “Фауста” Ґете й “Мазепи” Байрона. Автора підручника “Поетика”, за яким у 1920-ті роки опановували премудрощі літературознавчої науки по всій підрадянській Україні. Вручаючи Літературну премію імені Дмитра Загула, багатолітній голова конкурсної комісії з її присудження, професор кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Богдан Мельничук навів рядки понад столітньої давності: Ти кажеш: брат з/за дужих ґрат? Я скажу: каті хам! Ця строфа з вірша “Блакитним ранкам…” має таке продовження: Блакитним ранкам, білим дням На глум рожевим вечорам І нам наперекір – З безодні встав червоний звір, Одвічний звір – З/за всіх залізних брам… Процитований вірш та ще понад два десятки інших аналогічного змісту склали збірку “Мара”, яку під псевдонімом Г. Юрисіч видав у 1919 році Дмитро Загул. То був зболений відгук на звірства російських банд під орудою колишнього царського підполковника Муравйова, котрі розстрілювали людей на вулицях Києва за вишивану сорочку, за одне українське слово. А чи не так чинять в Україні нинішні продовжувачі кривавої муравйовської справи?! Тож майже столітня книга Д. Загула сприймається і як пророцтво теперішніх безчинств московської орди. Відзначив Б. Мельничук і ту обставину, що Загулівська нагорода присуджується вже понад тридцять років. Цю благородну традицію не порушено й нині, в час зло-
Ольга РУДАНЕЦЬ, просвітянка, заслужена працівниця культури України
“Дивлячись у минуле, – зніміть капелюхи. Дивлячись у майбутнє, – засукайте рукави”. М. Г. Стельмахович
Ім’я доктора педагогічних наук, професора, дійсного члена Академії педагогічних наук України, дослідника української етнопедагогіки Мирослава Стельмаховича посідає гідне місце в переліку видатних особистостей, які творили українську педагогічну науку в перше десятиліття нашої незалежності. Саме в ті роки було важливо відійти від стереотипів радянської педагогіки, зорієнтованих на формування якоїсь ефемерної національно безликої спільноти – “радянський народ”, і переорієнтувати педагогічну науку на формування свого, історично обумовленого національного обличчя. Цього неможливо було б досягти без глибокого і всебічного вивчення надбань української народної педагогіки, яка впродовж багатьох поколінь формувала справжніх українців, великі українські родини та династії, що передавали цю мудрість від покоління до покоління, незважаючи на окупаційні режими, які доводилось переживати українській нації. Сьогодні можемо стверджувати, що саме етнопедагогіка, її, здебільшого неписані, норми і принципи, правила й настанови стали запорукою самоідентифікації українства в різні часи. Українська педагогічна наука мусила провести ретельну ревізію всього, чим послуговувалась і що використовувала в своїй практиці українська школа радянської доби і взяти у свій арсенал тільки ті засади і принципи, які були б очищені від окупаційного і ідеологічного чинного вторгнення Росії в Україну. Понад те, гарячої осінньої пори міліївці знайшли час і кошти, аби освіжити споруджений пам’ятник письменникові роботи чернівецького скульптора Володимира Гамаля, прокласти підходи до нього гарною плиткою, оновити й поповнити музейну кімнату Д. Загула у школі його імені новими експонатами. У святково облаштованій актовій залі навчального закладу було розгорнуто книжкову виставку з видань творів Д. Загула, публікацій про нього і його село, а з портрета, обрамленого вишиваним рушником, дивився на присутніх сам поет, перекладач і літературознавець. Цьогорічну премію, освячену іменем знаменитого буковинця, конкурсна комісія присудила трьом діячам – голові Вижницької об’єднаної територіальної громади Олексію Георгійовичу Чепілю, членові Національної спілки журналістів України Михайлові Васильовичу Солончукові та членкині Національної спілки письменників України з Новодністровська Галині Терентіївні Мельник.
О. Г. Чепіль, висунутий Клубом творчої інтелігенції Вижниччини “Німчич”, заслужив на Загулівську нагороду постійним дбанням про духовне життя своїх земляків, матеріальною підтримкою закладів культури, зокрема, і книговидання. Саме завдяки його турботі продовжує функціонувати у Вижниці й літературно-мистецький та краєзнавчий журнал “Німчич”, і виходять книги у видавництві “Черемош” тощо. Загулівською премією відзначено цьогорічні поетичні збірки Михайла Солончука “З орлиних верховин” і “Яскрінь”, які рекомендувала конкурсній комісії кафедра української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. У першій з них поет звертає свіже й проникливе слово до Чернівців, віддає данину шани Ю. Федьковичу, С. Воробкевичу, О. Кобилянській, Д. Загулу, а також ближчим до нас у часі діячам – І. Миколайчуку, Михайлу та Володимирові Івасюкам, А. Добрянському, Й. Бургу та іншим; із Загулівською пристрастю і майстерністю складає хвалу Карпатам:
Ці гори – краса і варта, Тут зайдів ніхто не терпів. Це наша вкраїнська Спарта з мужністю Фермопіл. У книзі “Яскрінь” знайшли яскравий вияв і події нинішнього, 2022 року, коли набрала великомасштабного формату війна зі споконвічним українським ворогом – агресивною Росією (“Боронили рід”, “Нескореність”), і ті, що їм передували (“Батурин. 1708 рік”, “Року Божого 1775- го”, “Крути”). Щодо Галини Мельник, то конкурсна комісія відібрала для нагороди її книжки для найменших – “Казковий зорепад” (2018) та “Як Халамидник став Добросилом, подолавши булінг” (2021), які засуджують негативні явища серед молоді, прищеплюють любов до праці та рідного краю, сприяють формуванню якостей діяльної, патріотично налаштованої людини. Відзначених Літературною премією привітали заступник голови Чернівецького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, професор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, член Національної спілки письменників України Володимир Антофійчук, очільник Вижницької “Просвіти” Дмитро Никифоряк, голова Чернівецької організації НСПУ Василь Джуран, редакторка журналу “Німчич” Марина Киселиця, міліївський сільський голова Володимир Гафюк, директор тамтешньої середньої школи Олександр Кузик. Дякуючи за нагороду, голова Вижницької об’єднаної територіальної громади О. Чепіль передав частину своєї премії для громадсько-культурних потреб. Як і в попередні роки, увінчали акцію вручення пісенні слова уродженця Мілієвого, зокрема, ті, що стали девізом усього страдницького життя Дмитра Загула: Моя сердечна Україно Країно юнацьких мрій. Не раз я падав на коліна, І кликав: Я твій! Я твій!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
