Суспільство · “Україні потрібна зброя Перемоги! А не “заколисування” солодко-мудрими словами диванно-блогерних експертів”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
Кари не оминути!
Слово Просвіти, №42 за 2022 рік
Росія (московія) як синонім зла, брехні, насильства мусить бути покарана. Мілітарно, юридично, кримінально, дипломатично, економічно, морально. Визначальні дії, які зобов’язана вчинити цивілізаційна спільнота за злочини рашистів у війні проти України. Надскладне завдання, якщо зважати, що практично всі світові організації, включно з ООН, перетворилися на “міжнародні говорильні”.
Георгій ФІЛІПЧУК, академік НАПН України
Кажуть, що в цій ситуації путінська кліка проявляє неадекватність. Однак дотримуюсь дещо іншої думки. Усі їхні дії, насправді, сповна відповідають “традиції” московії, яка залишається незмінною. Згадую “їхнього” ж вождя Маркса, що стверджував: “Політика росії – незмінна. Можуть змінюватися її методи, тактика, маневрування, але провідна зоря її політики – світове панування”. Справді, це невиліковна хвороба конаючої недоімперії, яка в агонії намагається ще щось прихопити, вкрасти, бодай вишкрябати. Так було завжди. Відомий український дисидент Олесь Бердник родом з Херсонщини, очільник Української Гельсінської Групи, вперше заарештований “совєтами” ще 1949 року, у зверненні “Терновий вінець України” (що проникло 1980 року на Захід) напише: “Не поспішай лютувати, росіє! Задумайся і згадай минуле, твоє духове падіння і наша ганьба почалась в той день, коли ми, не розпізнавши гадючого духу московських тиранів, відкрили Золоті Ворота”. Нині цим “гадючим духом” Україна наситилась по вінця. Однак цього разу ми дошниру розпізнали це чудовисько в образі “двоголової курки”, а тому знакову історичну Київську Браму вже ніколи не відкриємо московитам. Хіба що “допоможемо” москалям навстіж відкрити ворота до пекла, які вже, слава Богу, для них прочинились. Марш з української хати! Досить зазирати в чужі курники. Гайда, орда, до пекла. Справедливо й правдиво. Бо коли “Шукаєм правду, клянемо брехню”, – писав Василь Симоненко. А зараз, захищаючи і визволяючи рідну землю, людей, свою національну пам’ять, культуру, мову, ідентичність, державність, треба нагадувати всім, усьому світу про справжнє обличчя “путіноєдинородців”, цих несусвітніх брехунів, курокрадів, конокрадів і ґвалтівників. Адже виплоджений на болотах московський улус хана петра Ординського з’явився на світ лише 1272 року, тобто минуло 284 роки після хрещення держави Київська Русь. А більш ніж через півстоліття (1328) це ординське створіння отримало офіційний статус московського улусу Кулхана (івана калити). Відтоді і до сьогодні московія дійшла своєї “вершинності”, перетворившись на недоімперію нелюдів, убивць. Абсурд, але світ у XXI столітті чомусь продовжує “жити”, співіснувати, мало того – терпіти це диявольське, незаконно народжене страховисько. Так “найлагідніше” ще можна називати дикоординців з ерефії, які просто так убивають людей. Для “асвабаждєнія”. Щойно (вечір 15 листопада) вони (кремлівські рашисти) розпочали (після українців) вбивство поляків у Люблінському воєводстві, очевидно успадковуючи власну звірячу звичку людожерів. Невже і після цього стаття 5 НАТО продовжуватиме діяти лише в словесному образі очільника Столтенберга: “Ми стоїмо об’єднані і рішучі на обороні і захисті кожного союзника по НАТО. І кожен дюйм території Альянсу… буде захищений”. То невже пропагандонка симоньян, блекочучи про “украинскую ошибку” та “польскую провокацию” на догоду бункерним юдам, і цього разу не отримає по свинячому писку?! Разом зі “своїм” нацистським кацапстаном. Уже пора! Бо “перед нашими очима розгортається світового масштабу драма – остання відчайдушна спроба російської імперії уникнути історично зумовленого краху” (Ярослав Стецько. Київ проти москви. 2021 р.). Але кари не уникнути! Вона на кремлівських нацистів зачекалася вже давно. Адже “вони, – сказано в Святому Письмі, – сповнені всякої неправости, захланности, злоби, убивства, підступу; вони – наклепники, богоненавидники, хвальки, винахідники зла, безсердечні, немилосердні… Хто таке чинить, заслугує на смерть”. Правдива характеристика окупанта. Очільник МАГАТЕ Р. Гросі після чергових бомбардувань та зупинки окремих блоків атомних станцій обіцяв знову прибути з інспекцією для підсилення гарантій безпеки в умовах ескалації “конфлікту”. Прикро й дивно, що він, як і ціла низка країн та світових організацій, продовжують називати геноцидну війну росії проти України “конфліктом”, намагаючись діяти так, ніби нічого страшного не відбувається. Хоча, насправді, твориться наймасштабніше зло після Другої світової. Але одні пропонують “зберегти обличчя” твариноподібному путлєру, що є головним злочинцем і людиновбивцею, інші обурюються, чому не впускають у Європу диявольського “патріарха” кіріла, окремі сановники від спорту та культури воліють, захлинаючись, дозволити брати участь у змаганнях, олімпіадах, конкурсах, виставах російським та білоруським спортсмено-артистам, повторюючи як заклинання, що спорт та культура “поза політикою”. Проте проблема є значно серйознішою. Усі причини цього страшного вбивства української нації, скажу контраверсійно і дещо метафорично, перебувають не тільки в москві, але й в “Давосі” та інших “Центрах”, де сильні світу цього визначають поведінкові норми світових лідерів. Якби там хотіли, то цієї війни вдалося би уникнути, а Україна, не будучи зрадженою “будапештським меморандумом”, могла б давно стати членом НАТО, українське небо було б “закрите” від путінських ракет та літаків, а життя десятків тисяч невинно вбитих українців, багатьох сотень загиблих українських дітей (офіційні дані на 14 листопада 2022 – 431 дитину вбито, 834 поранено) ставало б не менш цінним, як і двох поляків. Треба визнати несправедливість нинішнього світопорядку, який формується далеко не біблейськими заповітами. Бо в посланні апостола Павла сказано: “Нема вже ні іудея, ні елліна, нема ні раба, ні вільного…” Усі рівновеликі, рівновіддалені та рівнозначимі. Однак поки що є нібито більш “вартісніші” люди та “священна” земля, кожен дюйм якої захищатимуть натівці, а є народи і їх земля, які можуть ставати полігонами для експериментів та випробовувань. Так не має бути. Бо говорити (як і чинити) напівправдою означає зрощувати вселенське зло. Нині воно асоціюється з лицемірною, аморальною і брехливою московією, яка несе лише біду,
нещастя, трагедії. Сенека в “Діалогах” стверджував: “Вся# кий, хто опинився поза межами правди не може бути щасливим”. Епоха депресій і катастроф наступає тоді, коли не чутно го# лосів великих Учителів, Духівників, Прав# долюбів, а тільки облудників, дворушни# ків, крутіїв. Мовити народу правду, бо світ поза нею не вберегти. Завжди стає мерзен# но на душі, коли то тут, то там появляють# ся прихильники рукоподатної політики з путінською росією. Адже навіть у тюрмах діють неписані, справедливо жорстокі за# кони. Схильних до педофілії суворо кара# ють. А тут на очах усього світу злочинець путін убиває сотні українських дітей, а йо# му організовують кампанії по “збережен# ню обличчя”. Який ще звіриний вищир має показати цей кремлівський диктатор, щоби всі члени G19 не тішили себе ілюзія# ми про “договорняки”, а рішуче виступи# ли проти найбільшої світової загрози. Ад# же клич “За нашу і вашу Свободу” стає мі# рилом загальнолюдських цінностей. Скільки ще мусить Україна принести молоху жертв, щоби переконати людство, особливо лідерів провідних держав, що агресора, як скаженого пса, не задобрюють, не перепрошують, а лише поборюють. Разом. Однак Україна наодинці на полі бою. “Дозована” допомога унеможливлює симетричну відповідь ЗСУ агресору, а боязнь, що війна вийде за межі України лише розпалює вовчі апетити кремля. Тому Україні потрібна зброя Перемоги! А не “заколисування” солодко-мудрими словами, зокрема й “форматних” диван-но-блогерних експертів. Так, можна годинами слухати прогнози-діалоги Гордона- Піонтковського про те, що на росії настав, нарешті, дефіцит ракет, однак наступний день тут же приносить на голови українців сотню крилатих рашистських смертоносних зарядів. Занадто вже багато розплодилося знавців з українського питання, особливо із середовища “харошіх руськіх”. Для чого і для кого? Цього “добра” вистачає і всередині країни. Бо в час смертоносного двобою з рашистами в національній святині – Києво- Печерській Лаврі – організовують співання за пробудження “матушки-расєї”; московські попи з Волині стверджують, що “Україна воює сама з собою” та зухвало судяться з місцевою владою за її пропозицію щодо об’єднання з ПЦУ. Сама ж московська (“автономна та незалежна”) церква стала збіговиськом і розсадником колаборантів, зрадників та шпигунів. Складається враження, що всі вони нібито й не помічають тих звірств, які чинять ординські окупанти. Але якщо з чужими політиками та бюрократами розбиратися важко, то іншою має бути мова зі “своїми”… Часу для глибокодумних розмислів і дій немає. Екзистенційна війна йде скрізь, повсюди. Адже на порядку денному існування Українського народу, Держави. Хто кого. Треба вистояти перед нацистською навалою і перемогти ненависну московію. Для цього потрібна політична і народна воля, яка концентрується в безальтернативному рішенні – все московське в Україні мусить спочити в Бозі. Їхня “культура”, мова, церква, бізнес, кацапська інформація, ментальна толерація, московський сморід у владних кабінетах, руськомірський освітній простір мають бути табуйовані. Назавжди. Посланці “руського міра” незалежно від того, в яких шатах вони “маланкують” – рясах, суддійських мантіях, депутатських смокінгах, сценіч-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
